Рішення № 13713146, 04.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.11 Справа№ 26/167 (10)

За позовом: Закритого акціонерного товариства «Завод комунального транспорту», м. Львів

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ в особі Львівської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору1: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, м. Львів

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський автозавод», м. Львів

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору3: Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи», м. Львів

про: визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

Суддя Деркач Ю.Б.

при секретарі Боровець Я.

Представники:

від позивача Максимів Р.Й. представник (довіреність б/н від 03.12.2010 р.)

від відповідача Васильєв Ю.М. начальник управління з проблемних кредитів юридичних осіб (довіреність № 648 від 05.11.2009 р.)

від третіх осіб1,2,3: не зявився

Представникам позивача та відповідача розяснено їх права та обовязки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 04.02.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Закрите акціонерне товариство «Завод комунального транспорту», м. Львів звернулося до господарського суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ в особі Львівської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м. Львів за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, м. Львів про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 03.04.2008 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований за № 3594 про звернення стягнення на обєкт нерухомого майна, а саме: приміщення корпусу № 4, позначеного в технічному плані за відповідними літерами: Д-2 пресовий цех, площею 10989,0 м.кв.; Г-1 кузовий цех, площею 6381,5 м.кв.; Б-4 адмінбудинок кузового цеху, площею 1006,5 м.кв.; А-4 адмінбудинок заводоуправління, площею 3794,1 м.кв., загальною не житловою площею 22171,1 м.кв., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 45 та належить ЗАТ „Завод комунального транспорту” на праві власності, для задоволення вимог ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” на загальну суму 906548,40 грн. та витрат за вчинення виконавчого напису у розмірі 14118,00 грн., стягнення судових витрат.

Позовні вимоги, з урахуванням доповнень стосовно нормативно-правового забезпечення до позовної заяви, обґрунтовуються тим, що заборгованість за якою було вчинено оскаржуваний виконавчий напис не була безспірною та потребувала додаткового доказування через її виникнення після закінчення строку дії кредитних договорів, а також у звязку із простроченням кредитора (відповідача); нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 року № 1172.

Ухвалою суду від 22.11.2010 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 03.12.2010 р. В судовому засіданні 03.12.2010 р. оголошувалась перерва до 17.12.2010 р. Ухвалою суду від 17.12.2010 р. залучено до участі у розгляді справи в якості третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський автозавод», м. Львів та Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи», м. Львів. Цією ж ухвалою вжито заходів до забезпечення позову та розгляд справи відкладався до 04.01.2011 р. Ухвалою суду від 04.01.2011 р. розгляд справи відкладався до 31.01.2011 р. Ухвалою суду від 31.01.2011 р. розгляд справи відкладався до 04.02.2011 р.

Представник відповідача в судове засідання зявився, проти задоволення позову заперечив з підстав наведених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях до нього.

Треті особи явки повноважних представників в судове засідання не забезпечили, письмових пояснень по суті позовних вимог не подали.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників третіх осіб за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, повно та обєктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.04.2006 року у справі № 1/125-28/29, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.08.2006 року, позовні вимоги Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль»(Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»є правонаступником за всіма правами та обовязками Акціонерного поштово-пенсійного банку “Аваль”) до Закритого акціонерного товариства «Львівський автомобільний завод»(Закрите акціонерне товариство «Завод комунального транспорту»є правонаступником за всіма правами та обовязками ЗАТ «Львівський автомобільний завод») задоволено повністю та звернено стягнення на майно (в тому числі заставлене) ЗАТ «Львівський автомобільний завод»з метою погашення заборгованості на користь Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль»в розмірі 805408,69 доларів США, 865506,96 Євро та 11122676,71 грн.

25 вересня 2006 року господарським судом Львівської області видано два накази за № 1/125-28/29 про примусове виконання рішення та постанови у даній справі (про стягнення заборгованості та судових витрат).

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Господарським судом Львівської області в межах справи № 1/125-28/29 встановлено, що 29 жовтня 2003 року між позивачем відповідачем укладено Генеральну кредитну угоду № 9, згідно якої відповідач зобовязувався надати позивачу кредитні кошти в порядку та на умовах, визначених в додаткових кредитних договорах, укладених в рамках генеральної угоди, із загальним розміром заборгованості по наданих кредитних коштах, в будь-який момент під час дії генеральної угоди сумі еквівалентній 12 000 000,00 грн.

Додатковою угодою від 12 листопада 2003 року до генеральної угоди встановлено можливість кредитування в російських рублях і встановлено ліміт кредитування в цій валюті в розмірі 10 000 000,00 російських рублів.

Додатковою угодою від 21 січня 2004 року до генеральної угоди збільшено ліміт кредитування в сумі еквівалентній 20 000 000,00 грн. і внесено зміни щодо видів кредитування та забезпечення.

В межах генеральної угоди між позивачем та відповідачем було укладено.

- кредитний договір від 29 жовтня 2003 року № 010/08-1/237, згідно якого відповідач відкрив позивачу кредитну лінію в сумі 4 650 000,00 грн. строком з 29.10.2003 року до 28.10.2005 року із сплатою 18% річних. До даного кредитного договору було укладено додаткові угоди в кількості 20 шт., укладені в період з 07.11.2003 року по 30.07.2004 року, додатковий договір від 10.05.2005 року та від 31.05.2005 року про зміну розміру кредитної лінії;

- кредитний договір від 29.10.2003 року № 010/08-1/238/в, згідно якого відповідач відкрив позивачу кредитну лінію в сумі 87 000,00 євро строком з 29.10.2003 року до 28.10.2005 року із сплатою 13% річних. До даного кредитного договору було укладено додаткові угоди в кількості 13 шт., укладені в період з 11.11.2003 року по 28.04.2004 року, додатковий договір від 10.05.2005 року та від 13.05.2005 року про зміну розміру кредитної лінії;

- кредитний договір від 29.10.2003 року № 010/08-1/239/в, згідно якого відповідач відкрив позивачу кредитну лінію в сумі 214 000,00 доларів США строком з 29.10.2003 року до 28.10.2005 року із сплатою 13% річних. До даного кредитного договору було укладено додаткові угоди в кількості 16 шт., укладені в період з 11.11.2003 року по 26.04.2004 року, додатковий договір від 10.05.2005 року та від 13.05.2005 року про зміну розміру кредитної лінії.

В забезпечення виконання зобовязань за генеральною угодою та укладеними в її межах кредитними договорами між позивачем та відповідачем було укладено: 05 листопада 2003 року договір застави № 9135, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5; 29 січня 2004 року договір застави товарів в обігу № 9/1; 30 січня 2004 року договір іпотеки № 474, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5; 11 травня 2004 року договір застави виробничих запасів № 9/2; 24 травня 2004 року договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5

Постановою Вищого господарського суду України від 24.09.2009 року у справі №1/125-28/29 скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.05.2009 року і ухвалу Господарського суду Львівської області від 06.02.2009 року та відмовлено у задоволенні скарги відповідача на дії Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Львівській області щодо закінчень виконавчих проваджень із виконання наказів Господарського суду Львівської області про примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 18.04.06 у справі №1/125-28/29.

При цьому, Вищий господарський суд України виходив з тих обставин, що на користь відповідача стягувалася сума основної заборгованості в розмірі 835 739 доларів США 23 центи, 898 100 євро 71 євроцент, 11 562 901,80 грн. (що становить 21499 360,35 грн. ) за кредитними договорами, укладеними в межах генеральної кредитної угоди №9 від 29.10.2003 року, яка була в повному обсязі перерахована на рахунок відповідача платіжними дорученнями № 54 від 26.01.2008 року і №55 від 26.01.2008 року.

Рішенням господарського суду Львівської області від 23.02.2007 року у справі № 1/30-28/19, яке набрало законної сили, з позивача на користь відповідача стягнена заборгованість по сплаті відсотків за період з 23.05.2006 року по 22.02.2007 року в розмірі 1 652 213 грн. 05 коп., 80 241 євро 64 євроценти, 74 669 доларів США 89 центів.

03 квітня 2008 року, за заявою відповідача, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 на нотаріально посвідченому договорі застави №9135 від 05.11.2003 року вчинено виконавчий напис № 3594 про стягнення з позивача 562268,63 грн. заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами за кредитним договором №010/08-1/237 від 29.10.2003 року в період з 26.10.2007 року по 27.01.2008 року; 27307,23 Євро, що станом на 03.04.2008 року становило 215953,77 грн. (курс НБУ 1 Євро = 7,9083 грн.) зі сплати відсотків за користування кредитними коштами за кредитним договором №010/08-1/238/в від 29.10.2003 року в період з 26.10.2007 року по 27.01.2008 року; 25411,09 доларів США, що станом на 03.04.2008 року становило 128326,00 грн. (курс НБУ 1 долар США = 5,05 грн.) зі сплати відсотків за користування кредитними коштами за кредитним договором №010/08-1/239/в від 29.10.2003 року в період з 26.10.2007 року по 27.01.2008 року, що загалом у гривневому еквіваленті становило 906548,40 грн. та витрат за вчинення виконавчого напису у розмірі 14118,00 грн. на користь відповідача.

Вищезазначеним виконавчим написом нотаріус запропонував відповідачу задовольнити свої вимоги за рахунок заставлених на підставі договору застави від 03.11.2003 року за №9135, посвідченому приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, будівель та споруд, а саме: приміщення корпусу № 4, позначеного в технічному плані за відповідними літерами: Д-2 пресовий цех, площею 10989,0 м.кв.; Г-1 кузовий цех, площею 6381,5 м.кв.; Б-4 адмінбудинок кузового цеху, площею 1006,5 м.кв.; А-4 адмінбудинок заводоуправління, площею 3794,1 м.кв., загальною не житловою площею 22171,1 м.кв., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 45 та належать позивачу.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про заставу»заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Відповідно до ст. 87 Закону України "Про нотаріат" та п. 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03.03.04 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.03.04 за № 283/8882) (далі Інструкція), для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Як вбачається із ст. 88 Закону України «Про нотаріат»нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, згідно пункту 1 якого для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами, подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Згідно пункту 283 Інструкції: для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: відомості про найменування і адресу стягувача та боржника; дата та місце народження боржника фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

За умовами статті 284 Інструкції заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України.

Пунктом 286 Інструкції встановлено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Судом встановлено, що зазначений виконавчий документ виданий на підставі наступних документів: заяви відповідача вих. № 02-6/081242 від 02.04.2008 р. про вчинення виконавчого напису; оригіналу договору застави від 03.11.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 9135; розрахунку заборгованості по кредитному договору № 010/08-1/237 від 29.10.2003 року; розрахунку заборгованості по кредитному договору № 010/08-1/238/в від 29.10.2003 року; розрахунку заборгованості по кредитному договору № 010/08-1/239/в від 29.10.2003 року; копії письмової вимоги Банку № 02-6/08-742 від 26.02.2008 року з відміткою про вручення її представникові позивача; генеральної кредитної угоди № 9 від 29.10.2003 року; додаткової угоди від 21.01.2004 року до генеральної кредитної угоди № 9 від 29.10.2003 року; копії кредитного договору № 010/08-1/237 від 29.10.2003 року; копії кредитного договору № 010/08-1/238/в від 29.10.2003 року; копії кредитного договору № 010/08-1/239/в від 29.10.2003 року; копії довідки зі статуправління про включення ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»до ЄДРПОУ; копії довідки зі статуправління про включення Львівської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»до ЄДРПОУ; копії довіреності № 55 від 29.11.2006 року; копії нотаріально посвідченої довіреності від 21.12.2006 року за реєстровим № 4693.

Доказів подання нотаріусу інших документів для вчинення виконавчого напису відповідачем не надано. Не заявлялось клопотань про витребування таких доказів і в порядку ст. 38 ГПК України.

Відповідно до імперативних норм статті 88 Закону України „Про нотаріат”, пункту 284 Інструкції та підпункту Б частини 2 пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 року № 1172, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Водночас, Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, вимагаючи надання нотаріусу документів, які підтверджують безспірність заборгованості боржника, не конкретизує, які саме документи підтверджують безспірність.

За переконанням суду документами, які можуть підтверджувати наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені у відповідності до норм статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, оскільки тільки первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Як встановлено судом, при вчиненні оскаржуваного напису нотаріус не отримував від позивача та відповідача первинних бухгалтерських документів щодо видачі кредиту та здійснення його повного чи часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутніми підстави вважати, що суми нарахованих відповідачем процентів, зазначені в оскаржуваному написі, за користування позивачем кредитними коштами, є безспірними.

Суд не приймає до уваги підготовлені працівниками відповідача розрахунки боргу по нарахованих відсотках за користування кредитом, в якості відображення правових підстав для стягнення відповідних сум та доказів безспірності грошових вимог відповідача до позивача, оскільки такі розрахунки є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про нотаріат»правовою основою діяльності нотаріату є Конституція України , цей Закон, інші законодавчі акти України.

За приписами статті 8 ЦК України, цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Враховуючи неврегульованість Закону України «Про нотаріат», 282 Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03.03.04 та Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, питання щодо конкретизації документів, які підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, для врегулювання спірних відносин суд вбачає за можливе застосувати загальні засади і принципи права, що регулюють схожі відносини.

Зокрема, за визначенням Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» безспірні вимоги кредиторів це вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами у справі, позивач не акцентовував надісланої відповідачем на його адресу вимоги про усунення порушень 26.02.2008 р., у звязку із чим ствердної відповіді боржника (позивача) до заяви про вчинення спірного виконавчого напису відповідачем не додавалося.

В контексті викладеного суд зауважує, що саме лише твердження заставодавця про порушення основного зобовязання або договору іпотеки не обовязково є безспірним через можливість різного тлумачення сторонами умов договору. Тому відсутність відповіді заставодавця (боржника) на вимогу або сам факт залишення вимоги без задоволення не можуть бути достатнім для нотаріуса доказом безспірності боргових вимог. Доказом безспірності та факту прострочення в розумінні визначення безспірності вимог, наданого Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», може бути тільки ствердна відповідь боржника на письмову вимогу заставодержателя про виконання порушеного зобов'язання (визнана (акцептована) боржником вимога).

З огляду на наведене вище, нотаріус при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, чим порушив норми статті 88 Закону України „Про нотаріат”, пункту 284 Інструкції та підпункту Б частини 2 пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 року № 1172. Означене вказує на відсутність у виконавчого напису сили виконавчого документу, через що напис підлягає визнанню судом таким, що не підлягає виконанню.

Також, господарськими судами в межах справ № 1/125-28/29 та № 1/30-28/19 встановлено факти неналежного виконання позивачем зобовязань за кредитними договорами, укладеними в межах генеральної кредитної угоди №9 від 23.10.2003 року, у звязку із чим рішенням господарського суду Львівської області від 18.04.2006 року у справі № 1/125-28/29, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.08.2006 року, позовні вимоги Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль»(Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»є правонаступником за всіма правами та обовязками Акціонерного поштово-пенсійного банку “Аваль”) до Закритого акціонерного товариства «Львівський автомобільний завод»(Закрите акціонерне товариство «Завод комунального транспорту»є правонаступником за всіма правами та обовязками ЗАТ «Львівський автомобільний завод») задоволено повністю та звернено стягнення на майно (в тому числі заставлене) ЗАТ «Львівський автомобільний завод»з метою погашення заборгованості на користь Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль»в розмірі 805408,69 доларів США, 865506,96 Євро та 11122676,71 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку, що порушені права ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», щодо своєчасного повернення позивачем коштів за кредитними договорами, укладеними в межах генеральної кредитної угоди № 9 від 23.10.2003 року було захищено у встановленому законом порядку, з зазначеного питання судом прийнято рішення, яке набрало законної сили та в силу статті 115 ГПК України є обовязковим на всій території України.

При цьому, слід зазначити, що позивач самостійно здійснив вибір способу захисту своїх цивільних прав, звернувши стягнення в тому числі на майно, що було предметом застави за договором застави № 9135 від 03.11.2003 року, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, тобто скористався одним із способів захисту своїх прав та інтересів

Як вбачається із ст. 3 Закону України «Про заставу»заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Відповідно до умов нотаріально посвідченого договору застави № 9135 від 03.11.2003 року звернення стягнення на предмет застави могло здійснюватися, зокрема, шляхом переходу предмета застави у власність заставодержателя. При цьому предмет застави переходив у власність заставодержателя за ціною, визначеною на момент такого переходу за згодою сторін, на підставі угоди цивільно-правового характеру, а вразі недосягнення згоди за рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про заставу»заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 22.05.2006 року у справі № 6/77-5/110 порушено провадження у справі про банкрутство позивача.

Відповідно до п. 4 цієї ухвали з моменту порушення провадження у справі про банкрутство позивача було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, що передбачав зупинення виконання позивачем грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів) термін виконання яких настав до порушення справи про банкрутство і до введення мораторію; припинення заходів, спрямованих на виконання грошових зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), адміністративного арешту та арешту в процедурі виконавчого провадження, що застосовані до порушення справи про банкрутство.

Крім цього, відповідною ухвалою протягом дії мораторію було заборонено стягнення на підставі виконавчих документів, за якими здійснюється стягнення на підставі виконавчих документів.

Відповідно до приписів статті 3 ЦК України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Частинами другою та третьою статті 13 ЦК України передбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобовязана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживанням правом в інших формах.

Відповідно до приписів статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобовязання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обовязку. Аналогічна норма закріплена статтею 221 ГК України.

Згідно частини 4 статті 613 ЦК України боржник за грошовим зобовязанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Частиною пятою статті 232 ГК України передбачено, що за грошовим зобовязанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора.

Відповідачем не доведено належними засобами доказування, в розумінні статті 34 ГПК України, факт вчинення останнім дій, які позивач, без згоди відповідача та з метою повернення кредитних коштів, самостійно вчинити не міг (повідомляв про це відповідача листом від 24.05.2006 року), а з моменту порушення справи про банкрутство позивача, в контексті системного аналізу законодавства, що регулює порядок виконання зобовязань під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, суд приходить до висновку, що задоволення вимог відповідача щодо повернення позивачем кредиту могло бути досягнуто виключного завдяки використанню відповідачем в повному обсязі інструментів, передбачених Закону України «Про заставу»та нотаріально посвідченим договором застави № 9135 від 03.11.2003 року, а саме: укладення з позивачем цивільно-правової угоди про умови переходу у власність відповідача предмета іпотеки вартістю, достатньою для задоволення вимог останнього.

За вищевикладених обставин суд приходить до висновку, що у зобовязанні відносно вжиття заходів щодо своєчасності повернення позивачем кредиту, відповідач є таким, що прострочив в силу статті 613 ЦК України, а тому стягнення нотаріусом відсотків за користування кредитними коштами за кредитними договорами, укладеними в межах генеральної кредитної угоди № 9 в період з 26.10.2007 року по 27.01.2008 року у спосіб звернення стягнення на предмет застави за договором № 9135 від 03.11.2003 року, не підлягало застосуванню через відсутність підстав для нарахування відсотків за користування кредитом протягом цього періоду.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення повністю.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про нотаріат», ст.ст. 3, 13, 267, 613 ЦК України, ст. 232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 03.04.2008 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований за № 3594 про звернення стягнення на обєкт нерухомого майна, а саме: приміщення корпусу № 4, позначеного в технічному плані за відповідними літерами: Д-2 пресовий цех, площею 10989,0 м.кв.; Г-1 кузовий цех, площею 6381,5 м.кв.; Б-4 адмінбудинок кузового цеху, площею 1006,5 м.кв.; А-4 адмінбудинок заводоуправління, площею 3794,1 м.кв., загальною не житловою площею 22171,1 м.кв., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 45 та належить ЗАТ „Завод комунального транспорту” на праві власності, для задоволення вимог ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” на загальну суму 906548,40 грн. та витрат за вчинення виконавчого напису у розмірі 14118,00 грн.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Львівської обласної дирекції, м. Львів, вул. Матейка, 8 (код ЄДРПОУ 20846070) на користь Закритого акціонерного товариства «Завод комунального транспорту», м. Львів, вул. Стрийська, 45 (код ЄДРПОУ 32483661) 85 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

5. Вжиті ухвалою суду від 17.12.2010 р. заходи до забезпечення позову залишити в силі до набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення виготовлено та підписано 09.02.2011 р.