Рішення № 137131408, 04.06.2026, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/329/26

номер провадження 2/546/482/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Зіненка Ю.В., за участі секретаря судового засідання Гудзенко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

31 березня 2026 року до Решетилівського районного суду Полтавської області через систему «Електронний суд» надійшла вищевказана позовна заява, вимоги якої обґрунтовані тим, що 13 серпня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 13.08.2025-100001997 (далі - Договір). Відповідно до умов Договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 8000,00 грн строком на 112 днів зі сплатою відсотків за ставкою 1,00% за день користування кредитом. Також умовами Договору було визначена одноразова комісія за видачу кредиту в розмірі 20,00% від суми кредиту, що становить 1600,00 грн. 29 вересня 2025 року між сторонами був укладений додатковий договір, за яким сторони домовилися збільшити суму кредиту на 1000,00 грн та за видачу якого сторони також обумовили комісію у розмірі 20,00% від суми кредиту. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладених договорів. Однак ОСОБА_1 не виконував належним чином умови Договору, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість в сумі 18022,30 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 7866,06 грн, процентами 5456,24 грн, комісією за надання кредиту 200,00 грн та процентами, нарахованими на підставі ст. 625 ЦК України 4500,00 грн.

Посилаючись на вищезазначені обставини, представник позивача просить стягнути з відповідача заборгованість, оскільки ОСОБА_1 своє зобов`язання за договором не виконав.

Ухвалою судді Лівер І.В. у справі відкрите спрощене позовне провадження та призначене судове засідання.

15 квітня 2026 року від відповідача надійшов відзив, у якому він зазначив, що визнає заборгованість за тілом кредиту та нарахованими відсотками. Проте на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України просить зменшити розмір неустойки у розмірі 4500,00 грн, оскільки вона є неспівмірною з його доходом та ОСОБА_1 має кредитні зобов`язання в інших установах. Також просить, враховуючи його матеріальний стан, розстрочити виконання рішення суду на 10 місяців.

17 квітня 2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, яка обґрунтована тим, що позивачем правомірно нарахована комісія за видачу кредитних коштів, оскільки дана умова була узгоджена сторонами в кредитному договорі та не пов`язана з безоплатним обслуговуванням кредитної заборгованості.

Щодо неустойки представник позивача зазначив, що пункт щодо нарахування неустойки виключено відповідно до Закону України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». На підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

У п. 2.1 Рішення від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020 Конституційний Суд України зазначив, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Вищезазначений підхід до подолання колізії у законодавстві є поширеним у практиці Європейського суду з прав людини. Зокрема, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначено у рішеннях у справах «Barankevich v. Russia» (заява № 10519/03, п. 15); «ТОВ «Світ розваг» та інші проти України» (заява № 13290/11 та 2 інші заяви, п. 18); «Шкіря проти України» (заява № 30850/11, п. 27); «Панченко та інші проти України» (заява № 66179/14 та інші заяви).

Крім того, ЄСПЛ у низці рішень визначив, що ст. 6 (щодо права на справедливий суд), у співвідношенні зі ст. 13 Конвенції (щодо права на ефективний засіб правового захисту), є lex specialis, оскільки вимоги ст. 13 поглинаються більш суворими вимогами ст. 6 (рішення у справах «Baka v. Hungary», заява № 20261/12, п. 181; «Carmelina Micallef v. Malta», заява № 24788/17, п. 4344).

Кредитний договір з відповідачем був укладений після набрання чинності змін до Закону України "Про споживче кредитування", а тому вимога позивача про стягнення неустойки є правомірною, з огляду також на те, що нормами ЦК України врегульовано загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отримані кредиту (позики), в той час як ЗУ "Про споживче кредитування" є спеціальною нормою, яка регулює питання щодо загальних правових та організаційних засад споживчого кредитування.

Відповідно до умов кредитного договору, з відповідачем був укладений саме споживчий кредитний договір, тобто у кредит були отримані гроші для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, а тому в цьому випадку мають застосовуватись саме норми ЗУ "Про споживче кредитування".

Щодо розстрочення виконання рішення суду представник позивача зазначив, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження наявності тяжкого захворювання самого відповідача або членів його сім`ї, яке могло б об`єктивно перешкоджати виконанню судового рішення. Крім того, стороною відповідача не надано жодних належних та допустимих доказів щодо його реального матеріального стану, які б свідчили про істотне ускладнення або неможливість виконання судового рішення, у зв`язку з чим відповідні твердження є необґрунтованими та такими, що не підтверджені доказами відповідно до вимог ЦПК України. Тому представник позивача вказав, що відповідачем не надано належних доказів, що підтверджували б винятковість обставин для розстрочення виконання судового рішення. Зазначені відповідачем обставини не є винятковими та які не можна вважати такими, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим відповідно до вимог ч. 4 ст. 435 ЦПК України.

У зв`язку із наданням судді Лівер І.В. відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами відповідно до наказу № 03-ОС від 20 квітня 2026 року розпорядженням керівника апарату Решетилівського районного суду Полтавської області О. Радченка від 28 квітня 2026 року було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 546/329/26.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 квітня 2026 року дана справа була розподілена судді Зіненку Ю.В.

Ухвалою судді Зіненка Ю.В. від 28 квітня 2026 року справу було прийнято до провадження та призначено судове засідання на 04 червня 2026 року.

У судове засідання 04 червня 2026 року учасники справи не з`явилися.

Представник позивача Омельяненко Роман Русланович у позовній заяві просив розглядати справу за відсутності їх представника, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с. 2-11).

Відповідач про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином (а. с. 78). У відзиві на позов відповідач просив розглядати справу за його відсутності (а.с. 52).

У зв`язку з вищевикладеним суд вирішив проводити судове засідання, ураховуючи положення частини другої статті 247 ЦПК України.

Суд, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи та давши їм належну оцінку, доходить наступних висновків.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що ОСОБА_1 підписав Пропозицію про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферту) за допомогою одноразового ідентифікатора «Е349» (а.с. 21-24). Відповідно до умов зазначеної Пропозиції кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови, зокрема: дана пропозиція, заявка та відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформованої на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Крім того, 13 серпня 2025 року о 18 год. 17 хв. між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (далі Договір) № 13.08.2025-100001997 шляхом підписання відповідачем заявки, яка є частиною кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора кодом «Е349» (а.с. 24-25).

Відповідно до умов Договору ОСОБА_1 13 серпня 2025 року надано кредит в розмірі 8000,00 грн строком на 112 днів до 02 грудня 2025 року. У Договорі зазначені реквізити належного позичальниці електронного платіжного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним та наступними договорами 4149-49хх-хххх-9098.

Також Договором передбачена фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,00% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Умовами Договору також була передбачена комісія, пов`язана з наданням кредиту 20,00% від суми кредиту, що дорівнює 1600,00 грн.

Також пунктом 15 Договору було визначено, що на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості за урахуванням 170000% річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до статті 625 ЦК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» листом від 24 березня 2026 року повідомило ТОВ «Споживчий Центр», що ТОВ «Універсальні платіжні рішення» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Також зі змісту вказаного листа установлено, що між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та позивачем укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01 квітня 2024 року. Відповідно до зазначеного договору 13 серпня 2025 року о 18 год. 18 хв. було здійснено переказ за договором № 13.08.2025-100001997 на картку № НОМЕР_1 в сумі 8000,00 грн (а.с. 12).

29 вересня 2025 року ОСОБА_1 з допомогою одноразового ідентифікатора «К818» підписав Примірну пропозицію про укладення додаткового договору (оферти) до кредитного договору та додатковий договір, згідно з якими відповідачу були надані додаткові кошти в сумі 1000,00 грн. За видачу вказаних коштів була передбачена комісія у розмірі 20,00% від суми кредиту (а.с. 30, 31-32).

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором № 13.08.2025-100001997 у відповідача ОСОБА_1 за Договором виникла заборгованість в сумі 18022,30 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 7866,06 грн, процентами 5456,24 грн, комісією за надання кредиту 200,00 грн та процентами, нарахованими на підставі ст. 625 ЦК України 4500,00 грн (а.с. 39).

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд

У порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частини перша та друга статті 1046 ЦК України).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частинами першою та другою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статей 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Факт укладення такого договору належним чином підтверджено доказами, наявними у матеріалах справи.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису) договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено.

Підписання договору відповідачем підтверджується змістом кредитного договору, який містить усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім`я, по батькові відповідача, адресу місця проживання, РНОКПП.

Доказів підписання договору від імені відповідача іншими (третіми) особами, у тому числі через вчинення шахрайських дій, відповідачем суду не надано, доказів звернення з даного факту до правоохоронних органів також не надано.

Отже, суд вважає, що позивачем доведено належними та достатніми доказами факт укладення договору саме відповідачем.

Також суд вважає доведеним позивачем та не спростованим відповідачем факт видачі кредитором кредиту у сумі 9000,00 грн та перерахування коштів відповідачу.

Отже, відповідач умови кредитного договору порушив та у строк, встановлений умовами кредитного договору, кредитні кошти не повернув та здійснив лише часткове погашення заборгованості.

З цих підстав позовні вимоги позивача щодо стягнення основної суми заборгованості за кредитним договором у сумі 7866,06 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Також сторонами були узгодженні істотні умови договору, зокрема процентна ставка.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Проценти нараховувалися після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» за ставкою 1,00% у день та в межах строку кредитування, що свідчить про правомірність нарахування процентів в сумі 5456,24 грн.

З огляду на вищезазначене суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом також підлягають задоволенню.

Також сторонами Договору була узгоджена одноразова комісія в розмірі 1600,00 грн та 200,00 грн за видачу кредитних коштів.

За статтями 6, 626, 627, 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи положення чинного на день укладення договору законодавства України про принцип свободи договору, позивач мав можливість не вступати у кредитні відносини із кредитором, якщо дійсно вважав встановлення комісії за видачу кредиту несправедливою умовою, натомість позичальник погодив зі своєї сторони такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень. Підписавши кредитний договір, ОСОБА_2 засвідчила, що погодилася на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про споживче кредитування» споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

Проте будь-яких заперечень з приводу укладеного кредитного договору від відповідача не надходило, у зв`язку з чим позов в частині стягнення комісії у сумі 200,00 грн також підлягає до задоволення.

Щодо нарахування позивачем відсотків за ст. 625 ЦК України суд, врахувавши доводи сторони позивача, зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 17 Договору визначено, що сторони домовились, що позичальник, який прострочив виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором, зокрема, зобов`язання зі сплати Кредиту/його частини та/або Процентів/їх частини та/або Комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо Комісія (ії) встановлена(і) договором) у терміни/строки, що передбачені договором, на вимогу Кредитодавця зобов`язаний сплатити Кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 170000% річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України (по тексту даного договору - проценти річних). Кредитодавець має право нараховувати вказані проценти річних, починаючи з першого дня прострочення виконання зобов`язання (в тому числі, якщо прострочення виконання виникло до закінчення строку, на який надається кредит) за кожен день прострочення його виконання. Базою нарахування вказаних процентів є сума простроченого грошового зобов`язання, зокрема, сума прострочених Кредиту/його частини та/або Процентів/їх частини та/або Комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо Комісія (ії) встановлена(і) договором). Проценти річних не нараховуються на прострочені раніше нараховані проценти річних. При цьому сторони домовились, що у випадку, якщо розмір процентів річних, нарахованих за один день прострочення, перевищує 45,00 грн, за даним договором застосовується спеціальна договірна умова по зменшенню процентів річних за відповідний день, а саме розмір річних, які нараховуються за відповідний день, становить 45,00 грн. Також сторони домовились, що проценти річних не нараховуються, якщо сума простроченого грошового зобов`язання є меншою, ніж 100,00 грн. Сторони домовились, що Кредитодавець має право вільно здійснювати своє право на застосування та отримання процентів річних, зазначених в даному пункті, як щодо повних сум процентів річних, так і щодо їх частин, як застосовуючи їх (повністю або частково), так і не застосовуючи, що є лише реалізацією Кредитодавцем його права і не є зміною умов договору. Сукупна сума процентів річних та інших платежів, що підлягають сплаті Позичальником за порушення виконання його зобов`язань (якщо такі встановлені договором) на підставі даного договору, не може перевищувати максимальне обмеження цієї суми, встановленої законом.

Водночас пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України (частина друга статті 4 ЦК України).

Тобто норми ЦК України поширюються на всі зобов`язання у цивільних правовідносинах, у тому числі, які виникли на підставі договорів про надання споживчих кредитів.

Виключення норми із Закону України «Про споживче кредитування» щодо заборони нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України у період дії воєнного стану не виключає дію норми ЦК України щодо такої ж заборони нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України у період дії воєнного стану (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

На момент укладення Договору та станом на дату ухвалення рішення суду пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є чинним, тому до даних правовідносин підлягає застосуванню норма ЦК України щодо заборони нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України у період дії воєнного стану.

З 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан та до дати розгляду даної справи його не скасовано.

Ураховуючи, що нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України здійснювалося у період дії воєнного стану в Україні, суд не вбачає законних підстав для її стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий Центр».

А отже, позов у цій частині до задоволення не підлягає

Таким чином позовні вимоги необхідно задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором заборгованість в сумі 13522,30 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 7866,06 грн, процентами 5456,24 грн та комісією за надання кредиту 200,00 грн.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду

Згідно з положеннями частини першої статті 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання (частина перша статті 435 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Положеннями частин четвертої та п`ятої статті 435 ЦПК України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

До відзиву ОСОБА_1 додав відомості з Пенсійного фонду України, з яких установлено, що відповідач протягом 2025 року отримував щомісячний дохід в розмірі від 8103,00 грн до 8289,20 грн (до вирахування податків та зборів) та протягом першого кварталу 2026 року щомісяця отримував дохід в розмірі 8647,00 грн (до вирахування податків та зборів) (а.с. 53).

При вирішення питання про розстрочення виконання рішення суд ураховує, що даний спір виник у зв`язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору, тобто з вини відповідача. Водночас суд ураховує матеріальний стан ОСОБА_1 , а саме його щомісячний дохід, який у 2025 році не перевищував 8289,20 грн (до вирахування податків та зборів), а у 2026 році 8647,00 грн (до вирахування податків та зборів).

Суд не приймає до уваги заперечення сторони позивача, оскільки відповідач надав суду докази щодо його матеріального стану, згідно з якими у 2026 році ОСОБА_1 щомісячно отримує дохід на рівні мінімальної заробітної плати. Також у 2025 році щомісячний дохід ОСОБА_1 не значно перевищував рівень мінімальної заробітної плати, а саме від 103,00 грн до 289,20 грн.

Тому, ураховуючи дані обставини, з метою належного виконання рішення суд доходить висновку про можливість розстрочення виконання рішення суду щодо заборгованості за Договором в сумі 13522,30 грн на шість місяців, здійснюючи платежі в рівних частках від суми заборгованості, а саме по 2 253,72 грн щомісяця.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З платіжної інструкції про сплату судового збору № СЦ00090945 від 26 березня 2026 року встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн (а.с. 1). Вказані кошти зараховані до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с. 41).

Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково на суму 13522,30 грн, тобто 75,03% від ціни позову, з відповідача підлягають до стягнення судові витрати у виді судового збору в розмірі 1997,60 грн.

Окрім того, у позовній заяві представник позивача зазначив, що ТОВ «Споживчий Центр» очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 83, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 13.08.2025-100001997 від 13 серпня 2025 року в сумі 13522 (тринадцять тисяч п`ятсот двадцять дві) гривні 30 копійок, з яких 7866 гривень 06 копійок - заборгованість за тілом кредиту, 5456 гривні 24 копійки - заборгованість за процентами та 200 гривень 00 копійок заборгованість за комісією за надання кредиту.

У частині позовних вимог щодо стягнення процентів, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, відмовити.

Розстрочити виконаннярішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 13.08.2025-100001997 від 13 серпня 2025 року в сумі 13522 гривень 30 копійок строком на шість місяців, здійснюючи погашення заборгованості рівними частинами по 2253 гривні 72 копійки щомісяця.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати по справі (судовий збір) у розмірі 1997 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто сім) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», юридична адреса: вул. Саксаганського, 133А, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код юридичної особи 37356833.

Представник позивача Омельяненко Роман Русланович, адреса: вул. Саксаганського, 133А, м. Київ, 01032, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Відповідач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Суддя Ю.В. Зіненко