Рішення № 13712973, 02.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.11 Справа№ 14/196 (10)

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІФТ-ЕКО», м.Львів

до відповідача: Державного підприємства «Управління по експлуатації адміністративних будинків Податкових органів Львівської області», м.Львів

Про стягнення 17456,32 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар Стасів І.І.

Представники сторін:

від позивача - Суходольська Н.Є. - представник

від відповідача не з»явився

Права та обов”язки, передбачені ст.ст.20,22 ГПК України, представнику позивача судом роз»яснено. Заяви про відвід судді від сторін не надходили.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІФТ-ЕКО», м.Львів, подало на розгляд до господарського суду Львівської області позовну заяву , в якій просить стягнути з відповідача ,Державного підприємства «Управління по експлуатації адміністративних будинків Податкових органів Львівської області», м.Львів, 17456,32 грн. заборгованості, в тому числі : 12497,34 грн основного боргу, 3169,83 грн. інфляційних втрат, 1043,12 грн. пені, три проценти річних в розмірі 746,03 грн та відшкодувати судові витрати по справі : 174,57 грн. держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; 3560,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Ухвалою від 09.12.2010 року господарський суд Львівської області порушив провадження у справі за вказаною позовною заявою та призначив розгляд справи на 22.12.2010 року. З підстав, наведених в ухвалі від 22.12.2010 року, розгляд справи відкладався на 20.01.2011 року. В судовому засіданні 20.01.2011 року оголошувалась перерва до 02 лютого 2011 року, про що до відома представників сторін було доведено в письмовій формі ( під розписку).

В ході розгляду справи позивач уточнював позовні вимоги, відповідач подав відзив на позовну заяву, подав письмові заперечення, клопотання про виклик в судове засідання «для дачі пояснень, щодо роз»ясень по даній справі головного інженера державного підприємства «УЕА ПО Львівській області»Гайко Віктора Андрійовича. Так, зокрема:

22.12.2010 року позивач подав Заяву про уточнення позовних вимог ( вх.реєстраційний номер заяви у канцелярії суду 25169), у якій стверджує, що: станом на 22.12.2010 року відповідач здійснив часткову оплату суми боргу: 10.12.2010 року 2000,00 грн; 13.12.2010 р -1000,00 грн; 14.12.2010 р -1500,00 грн; 15.12.2010 р -2000,00 грн; 17.12.2010 р 1000,00 грн; 21.12.2010 р -1188,97 грн ( всього на суму 8688,97 грн), фактична сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 22.12.2010 року становить 3808,37 грн.; відповідач не здійснив оплату нарахованих пені в сумі 1043,12 грн, 3 % річних за користування чужими коштами в сумі 746,03 грн, інфляційних втрат -3169,83 грн. Згідно розрахунку суми позову, нарахування вищезазначених сум здійснювалось включно по 01.12.2010 року. Перша проплата відповідача в рахунок суми заборгованості здійснена 10.12.2010 року, а отже немає підстав для здійснення перерахунку сум пені, 3% річних за користування чужими коштами та інфляційних втрат, просить стягнути з відповідача 3808,37 грн. основного боргу, 3169,83 грн. інфляційних втрат, а також пеню у сумі 1043,12 грн, три проценти річних від суми боргу у сумі 746,03 грн та відшкодувати судові витрати по справі : 174,57 грн державного мита , 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; 3560,00 грн. витрат по оплаті послуг адвоката.

17.01.2011 року відповідачем подано через канцелярію суду (вх.№795/11) Письмові заперечення за Вих.№3 від 17.01.2011 року, у яких повідомляє про часткову сплату коштів по позовних вимогах згідно платіжних доручень №3834,3822,3880,3866 на суму 6500 грн за виконані роботи за технічне обслуговування ліфтів. Стягнення суми боргу 8688,97 грн та вартість інфляційних втрат в сумі 3169,83 грн, пеню, 3 % річних, послуги адвоката згідно позовних вимог державне підприємство вважає необґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення. Пояснює, що ДП «УЕА ПО Львівській області» припинило проплату ТзОВ «Ліфт-Еко»з грудня 2008 року за обслуговування ліфтів, оскільки «Ліфт-Еко»в односторонньому порядку не обґрунтовано підняв тарифи і збільшив загальну суму з 68538,38 грн до 97264,94 грн за 12 місяців , а з 31.01.2009 року розірвав договір в односторонньому порядку. Покликається на рішення Львівської міської ради від 28.12.2007 р №1222, яким погоджені та затверджені тарифи на послуги з технічного обслуговування та ремонту ліфтів, згідно якого для «Ліфт-Еко»за обслуговування ліфтів для ДПА у Львівській області має складати 28452,96 грн. Стверджує, що позивач не виконав також перелік робіт, що включаються в систему технічного обслуговування ліфтів, та періодичність їх виконання. Покликаючись на Закон України «Про захист прав споживачів», стверджує про порушення прав споживача (замовника). Просить суд в стягненні 8688,97 грн боргу, інфляційних втрат, пені, послуг адвоката відмовити позивачу.

26.01.11 року відповідачем подано через канцелярію суду вх.№1678/11) Клопотання по справі №14/196 (10) за №32 від 26.01.11 року у якому просить суд «викликати для дачі пояснень, щодо роз»ясень по даній справі головного інженера державного підприємства «УЕА ПО Львівській області»Гайко Віктора Андрійовича.

В судове засідання 02.02.2011 року забезпечив явку повноважного представника позивач. Уточнені заявою ( вх.№25169 від 22.12.10 р) позовні вимоги представник позивача підтримав та просить задоволити.

Відповідач в судове засідання явку повноважного представника не забезпечив.

В судовому засіданні розглянуто клопотання відповідача за №32 від 26.01.11 р та відхилено, з мотивів необґрунтованості та безпідставності.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається по наявних в ній матеріалах за Заявою про уточнення позовних вимог , яка подана до суду 22.12.2010 року та зареєстрована за вхідним номером 25169.

Розглянувши наявні у справі документи, заслухавши представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності , судом встановлено.

09 січня 2007 року сторони уклали Договір на ремонт і технічне обслуговування ліфтів та обладнання диспетчерських систем, згідно умов якого виконавець (ТзОВ «Ліфт-Еко») зобов»язаний здійснювати ремонт і повне технічне обслуговування ліфтів та обладнання диспетчерських систем в адміністративному будинку ДПА у Львівській області, а замовник (ДП «Управління по експлуатації адміністративних будинків податкових органів Львівської області») зобов»язується оплатити виконану роботу за цінами та на умовах договору.

Вартість робіт з ремонту та технообслуговування ліфтів визначається за згодою сторін та становить 67064,44 грн, в тому числі ПДВ, за 12 місяців обслуговування ( п.1.1.2 договору).

Відповідно до п.5.1 договору, договір вступає в дію з 09.01.2007 року та діє до 31.12.2007 року. Згідно п.5.5 договору, якщо ні одна із сторін за 2 місяці до закінчення строку договору не повідомить про припинення його дії, то договір вважається продовженим ще на 1 рік. Доказів в підтвердження обставин, наведених у п.5.5 договору, сторони суду не надали відтак не спростували пролонгацію договору на 2008 рік.

Відповідно до п.п.3.1 договору, до 31 числа кожного поточного місяця виконавець подає замовнику два примірники акту виконаних робіт із зазначенням їх вартості. Замовник підписує акти, завіряє підпис печаткою і не пізніше 3 днів з моменту їх отримання, один примірник акту повертає виконавцю.

Згідно п.3.2 договору, замовник на підставі підписаних актів проводить оплату вартості виконаних робіт не пізніше 10-го числа кожного місяця , наступного за звітним.

Як пояснив позивач і не спростував відповідач, укладення договору відбулося шляхом усного погодження сторонами умов договору з наступним підписанням виконавцем двох примірників договору та передачі цих примірників другій стороні (замовнику) для підпису, після чого замовник повинен був повернути один підписаний примірник виконавцю. Однак, відповідач станом на момент подання позову до суду не повернув позивачу підписаного примірника договору, хоча прийняв надані виконавцем по Договору роботи та проводив оплату наданих робіт за Договором. Також відповідач вчиняв протягом 2007-2008 років конклюдентні дії, які свідчать про прийняття ним умов Договору №07/57 на ремонт і технічне обслуговування ліфтів та обладнання диспетчерських систем від 09.01.2007 року до виконання, зокрема: як і належить по умовах Договору, відповідач щомісяця приймав надані виконавцем роботи та підписував акти-рахунки за поточний місяць обслуговування. В кожному акті-рахунку за зазначений період є посилання на Договір №07/57 від 09.01.2007 року. Отже, фактичні дії відповідача свідчать про повне прийняття ним до виконання умов Договору №07/57 на ремонт і технічне обслуговування ліфтів та обладнання диспетчерських систем від 09.01.2007 року.

Відповідно до ч.2 ст.205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов»язкова письмова форма , вважається вчиненим , якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ч.2 ст.642 ЦК України якщо особа , яка одержала пропозицію укласти договір , у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей, тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

02.01.2008 року сторони провели звірку взаєморозрахунків, що посвідчується Актом звірки, згідно Акту, заборгованість відповідача станом на 31.12.2007 року становить 29867,53 грн. Відповідач не проводив в повному обсязі розрахунок з позивачем за виконані роботи за Договором №07/05 на ремонт і технічне обслуговування ліфтів та обладнання диспетчерських систем від 09.01.2007 року. Станом на 31.10.2010 року борг становив 12497,34 грн. Дана заборгованість виникла внаслідок повної несплати вартості виконаних робіт за жовтень-грудень 2008 року і недоплати за роботи виконані в вересні 2008 року в сумі 96,44 грн.

25.03.2009 року позивач надіслав відповідачу листа за №41 з вимогою підписати акти звірки та повернути підписаний примірник Договору №07/57 від 09.01.2007 року. Однак, на момент звернення позивача із позовом до суду, відповідач підписаного примірника договору не провернув, суму боргу не оплатив, хоча факт його укладення не оспорював та приймав умови Договору до виконання.

За приписами ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ст.509 ЦК України (ст.173 ГК України) зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»фязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться».

Стаття 188 ГК України передбачає, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

У відповідності до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов»язки виникають, зокрема , із договорів та інших правочинів.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов»язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов»язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до вимог п.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.175 ГК України майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до вимог ст.526 ЦК України ( ст.193 ГК України) зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання , то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов договору №07/57 від 09 січня 2007 року ( п.3.2) на підставі підписаних актів замовник проводить оплату вартості виконаних робіт та придбаних запасних частин, що не входять у вартість обслуговування, не пізніше десятого числа місяця , наступного за звітним.

Матеріалами справи підтверджено, що 01 жовтня 2007 року сторони підписали Зміни до договору №07/57 про ремонт і технічне обслуговування ліфтів та обладнання диспетчерських систем від 09 січня 2007 року. Зі змісту даного документа ( зокрема розд.1, 2 (п.п.2.1) вбачається що відповідач підтвердив укладення з позивачем договору №07/57 від 09 січня 2007 року. З актів-рахунків приймання виконаних робіт з технічного обслуговування обладнання ліфтів та диспетчерських систем за вересень 2008 р, жовтень, листопад, грудень місяці 2008 року вбачається , що останні , на виконання умов п.3.1 договору , надані виконавцем замовнику і підписані останнім до 31 числа поточного місяця. Акти-рахунки містять посилання на договір 07/57 від 09.01.07 року, містять інші відомості погоджені сторонами ( об»єкти на яких виконувались роботи,види робіт, вартість за місяць без простою в грн., вартість за місяць з ПДВ). В кожному із актів-рахунків сторони підтвердили, що претензій одна до одної не мають. Акти-рахунки завірені підписами уповноважених осіб від виконавця та замовника, печатками обидвох юридичних осіб. Сторони провели взаємозвірку розрахунків станом на 31.12.2007 року і погодили сальдо на користь позивача в сумі 29867,53 грн. Акт звірки містить перелік актів-рахунків за спірний період.

Вже після порушення провадження у справі відповідач сплатив позивачу 6500 грн в погашення боргу, що сам підтвердив у письмових запереченнях Вих.№3 , які подані до справи 17.01.2011 р. Проплати на суму 6500,00 грн. відобразив позивач у Заяві про уточнення позовних вимог, яка розглядається. Окрім того, позивачем включено ще дві проплати (17.12.2010 р на суму 1000,00 гнрн та 21.12.2010 р на суму 1188,97 грн) в суму , на яку станом на 22.12.2010 року зменшено відповідачем суму основного боргу. Оскільки станом на 22.12.2010 року відповідач на суму 8688,97 грн здійснив часткову оплату суми боргу , позивач за Заявою про уточнення позовних вимог просить стягнути з відповідача залишок боргу , що складає 3808,37 грн. , а також нараховані пеню, 3 % річних, інфляційних втрат, судові витрати.

Відповідно до ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких грунтуються її вимоги чи заперечення на позов.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача. У предмет доказування включається також факт приводу до позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб”єктивного права чи охоронюваного законом інтересу позивача.

Відповідач обставин, на яких грунтується уточнена позивачем вимога про стягнення 3808,37 грн основного боргу не спростував належними і допустимими доказами. Окрім того, відповідач не надав суду належних і допустимих доказів в підтвердження обставин , наведених у відзиві та письмових запереченнях. Під час розгляду даної справи, у зв»язку із обставинами, які вказує відповідач у відзиві та письмових запереченнях, він не звертався до суду із зустрічним позовом, не надав доказів в підтвердження вжитих заходів до позивача, при наявності, як стверджує, зазначених у відзиві та письмових запереченнях порушень. Відповідач не надав також і доказів, що сторонами вживалися заходи у встановленому чинним законодавством та умовами договору №07/57 від 09 січня 2007 року (розд.5) до внесення змін в умови договору, зокрема, стосовно вартості робіт, тощо.

Відтак, враховуючи наведене та наявні у справі документи, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача за №32 від 26.01.11. р. Окрім того, участь в судовому процесі осіб, які повинні сприяти суду у встановленні обставин справи, передбачена ч.1 ст.30 ГПК України. Посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів можуть бути викликані в судове засідання для дачі пояснень із питань, що виникають під час розгляду справи. Проте, в зазначеній нормі йдеться про посадових осіб і працівників перелічених суб»єктів, які не беруть участь у справі як сторони або треті особи. Посадові ж особи та працівники сторін і третіх осіб дають суду пояснення як представники виходячи з процесуального статусу сторін та третіх осіб та їх зацікавленості у результаті розгляду справи.

Клопотання відповідача безпідставне, необґрунтоване, не підлягає задоволенню відповідно до ч.1 ст.30 ГПК України.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання). Згідно із ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.4.1 Договору №-07/57 від 09.01.2007 року, за порушення строків оплати вартості виконаних робіт понад термін, вказаний в п.3.2 даного Договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через 6 (шість) місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано ( ч.6 ст.232 Господарського кодексу України).

Згідно ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу , та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до розрахунку пені за Договором (Додаток №1 до позовної заяви), позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 1043,12 грн . У Заяві про уточнення позовних вимог, яка розглядається, позивач просить стягнути з відповідача 1043,12 грн. пені. Пояснив, що при розрахунку пені керувався п.4.1 договору, ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань», ч.6 ст.232 ГК України, а також п.11 роз»яснення Вищого Арбітражного Суду України «Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів»№01-6/438 від 16.04.93 р, а саме п.11 : «Якщо відповідно до чинного законодавства або за договором неустойка (щтраф, пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочки виконання зобов»язання, строк позовної давності необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо. Деякі нормативні акти передбачають майнову відповідальність боржника у вигляді неустойки в твердій сумі або пені за кожний день порушення зобов»язання. Ці санкції стягуються до повного виконання зобов»язання. За цих обставин строк позовної давності слід обчислювати щодо кожного дня прострочки виконання зобов»язання за попередні шість місяців з дня подання позову».

Відповідач зауважень щодо розрахунку пені позивача, нарахованого та заявленого до стягнення розміру пені, заперечень не висловив. Із заявами ( зокрема в порядку п.3 ст.83 ГПК) відповідач до суду не звертався.

За заявою про уточнення позовних вимог, яка розглядається, стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 1043,12 грн.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний, зокрема, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інфляційні та 3% річних підлягають до стягнення , відповідно в сумах, 3169,83 грн та 746,03 грн , згідно розрахунків позивача. Відповідач вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та не спростував, зауважень до розрахунків не висловив.

Вимоги позивача за Заявою про уточнення позовних вимог (вх..№25169 від 22.12.10 р) підлягають до задоволення в сумі 3808,37 грн основного боргу, 3169,83 грн. інфляційних втрат, 1043,12 грн пені, 746,03 грн. трьох процентів річних.

Враховуючи, що часткове погашення основного боргу має місце після порушення провадження у справі, спір виник з вини відповідача і за подання позову до суду позивач сплатив 174,56 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу,які просить відшкодувати, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 174,56 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3560,00 грн. витрат на послуги адвоката стягненню з відповідача на користь позивача не підлягає. При цьому суд виходив з наступного.

Позивачем в обґрунтування витрат на послуги адвоката в розмірі 3560,00 грн. долучено до справи Заявку-Договір №2010-б/н від 25.11.2010 року про надання правової допомоги адвокатом., відповідно до п.6 якої передбачено надання юридичних послуг по підготовці позовної заяви та розрахунку суми позову ТзОВ «Ліфт-Еко»до ДП «Управління по експлуатації адміністративних будинків податкових органів Львівської області»про стягнення 17456,32 грн., що складаються з суми боргу за виконані роботи (12497,34 грн) та штрафних санкцій за порушення виконання зобов»язань за Договором №07/57 від 09.01.2007 р.

Заявка-Договір містить реквізити виконавця , зокрема: підприємець Яновський Олексій Миколайович, код ДРФО 2510300015, п/р 260000198062 в ЗАТ «Прокредит Банк», МФО 320984. Платіжним дорученням №4287 від 01 грудня 2010 року підтверджується сплата 3560,00 грн підприємцю ОСОБА_1. за вказаними вище реквізитами. Призначенням платежу є «юридичні послуги по підготовці позовної заяви до ДП «УЕАБ Податкових органів Львівської області»згідно Заяви-договору №2010-б/н від 25.11.10 р».

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в такому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Крім того, відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень наданих їм законом та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Участь у даній справі приймав представник Суходольська Н.Є за довіреністю ТзОВ «Ліфт-Еко», виданою 02 лютого 2010 року, а не як адвокат і не на підставі документів обумовлених в ч.6 ст.28 ГПК України.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру" . Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру" , яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв присягу адвоката України.

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам.

Адвокат не є підприємцем, а розглядається як фізична особа в господарських правовідносинах.

Не відносяться витрати по наданню юридичних послуг і до інших витрат, передбачених ст.44 ГПК України, оскільки до інших витрат, пов'язаних з розглядом господарських спорів, відносяться суми, що підлягають виплаті особам, викликаним до господарського суду відповідно до статті 30 ГПК України, а також витрати понесені сторонніми підприємствами і організаціями у зв'язку з наданням документів або матеріалів, необхідних для вирішення господарського спору в порядку статті 38 зазначеного кодексу, витрати на проведення огляду і дослідження письмових та речових доказів у місці їх знаходження, а також витрати пов'язані з розглядом справи безпосередньо на підприємстві або організації, яка є стороною по справі.

Окрім того, схвалені Вищою кваліфкомісією адвокатури при КМУ 1 жовтня 1999 р. Правила

адвокатської етики поділяють оплату за послуги адвоката на гонорар і фактичні видатки, повязані з виконанням доручення. У складі витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, відшкодовується лише гонорар, а фактичні видатки, повязані з виконання адвокатом доручення, не відшкодовуються. Однак , укладаючи договір, в п.п.2,6 заявки- договору зокрема, окремо не вказано розміру гонорару та фактичних видатків, повязаних з виконанням доручення замовника. Відтак, є неможливим виокремити гонорар із загальної вартості адвокатських послуг.

Таким чином, стаття 44 ГПК передбачає відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені стороною за отримання лише послуг адвокатів, а не будь-яких представників.

В контексті ст.44 ГПК України судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Належного і допустимого доказу оплати витрат адвокату, позивач не подав.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст..1, 2, 21,32,33,34,36,43,49,75, 82,84,85, 116 ГПК України

В И Р І Ш И В:

1.Вимоги позивача за Заявою про уточнення позовних вимог б/н і б/д (вх..реєстраційний номер 25169 від 22.12.1-0 р) задоволити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства «Управління по експлуатації адміністративних будинків Податкових органів Львівської області»(код ЄДРПОУ 22380635, м.Львів, вул..Стрийська,35) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфт-Еко»(79010, м.Львів, вул..Пекарська,95, код ЄДРПОУ 31658533) 3808,37грн. основного боргу, 3169,83 грн. інфляційних втрат, 1043,12 грн. пені, 3% річних в сумі 746,03 грн, 174,57 грн. держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4. Відмовити позивачу у стягненні з відповідача 3560,00 грн. витрат на послуги адвоката.

В судовому засіданні 02.02..11 р оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі рішення. Повний текст рішення складено 07.02.11 р.

Суддя