Постанова № 137129588, 04.06.2026, Пулинський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Червоноармійський районний суд Житомирської області)

ПУЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 292/364/26

Номер провадження 2-а/292/15/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року селище Пулини

Пулинський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Лотуги В.Ф., з участю секретаря судового засідання Володіної В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Хорошівський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

У травні 2026 року позивач звернувся з адміністративним позовом в якому просить суд визнати протиправними дії т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 щодо винесення постанови №6/34 від 04.03.2026 про адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно нього про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, якою накладено штраф в розмірі 17000 грн. та її скасувати; провадження у справі закрити в зв"язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування зазначив, що 24.04.2026 дізнався про те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 04.03.2026 винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено штраф за неприбуття за повісткою.

Повістку йому не надсилали та не вручали і в протоколі внесені не правдиві дані про неявку та отримання повістки. Копія постанови від 04.03.2026 йому не надсилалася та не вручалася, про розгляд справи дізнався з постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.04.2026, яку отримав під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, виявив блокування банківських карток.

У протоколі про адміністративне правопорушення відсутні посилання на будь-які документи, які до нього долучають та не містяться відомості про місце та час порушення ним правил військового обліку.

Вважає, що винесена постанова №6/34 від 04.03.2026 є незаконною та протиправною, підлягає скасуванню, а дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 є протиправними.

Ухвалою суду від 20.05.2026 поновлено пропущений з поважних причин встановлений законом процесуальний строк звернення до суду позивачу ОСОБА_1 з адміністративним позовом про скасування постанови про адміністративне правопорушення, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд її призначений у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувано з ІНФОРМАЦІЯ_2 матеріали адміністративної справи по постанові №6/34 від 04 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

На виконання ухвали суду, 29.05.2026 відповідачем через систему "Електронний суд" надано копію матеріалів адміністративної справи по постанові №6/34 від 04.03.2026 щодо ОСОБА_1

29.05.2026 від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги не визнають, оскільки позовна заява є безпідставною та необґрунтованою. ОСОБА_1 порушуючи вимоги абз.2 ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", пунктів 23, 24 Порядку №560, не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк визначений в повістці, протягом трьох днів від визначених у повістці дати та часу прибуття, не повідомив про причини неявки, окрім того в подальшому не прибув в строк, що не перевищує сім календарних днів. Позивач порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. Твердження позивача про неотримання ним повістки, зазначеної в оскаржуваній постанові є безпідставними, оскільки особисто розписався про отримання повістки. Позивач був належним чином обізнаний про притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки 28.02.2026 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 особисто отримав виклик на розгляд справи, а тому мав можливість реалізувати свої процесуальні права, у тому числі бути присутнім при розгляді справи. Твердження позивача про те, що постанова йому не надходила, не змінює суті справи, оскільки особа, яка була належним чином повідомлена про дату розгляду справи, несе відповідальність за відстеження ходу провадження. З моменту вручення виклику на розгляд справи (28.02.2026) позивач достеменно знав, що відносно нього відкрито справу про притягнення до адміністративної відповідальності та про дату, час і місце розгляду справи, на 04.03.2026. Постанову №6/34 від 04.03.2026 було направлено на адресу позивача 27.03.2026, про що наявні докази в матеріалах справи, зокрема супровідний лист. Разом із тим, позовну заяву про оскарження вказаної постанови подано до суду лише 29.04.2026, тобто з істотним пропуском встановленого законом строку на її оскарження. Отже, питання поновлення строку вирішено без урахування обставин, які свідчать про відсутність об`єктивних та поважних причин його пропуску. Пропуск строку звернення до суду без поважних причин є підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, якщо судом не буде встановлено підстав для його поновлення. Постанова про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 є законною, обґрунтованою, а тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просить відмовити.

Від позивача, відповідача та третьої особи будь-яких заяв та клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зі ст.5 КАС України вбачається, що кожному гарантується право на захист його прав, свобод або законних інтересів.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що 04 березня 2026 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 винесено постанову №6/34 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.

За змістом постанови №6/34 від 04.03.2026, ОСОБА_1 особисто під підпис було вручено повістку про виклик, у якій датою прибуття до ТЦК та СП встановлено 06.02.2026. Належним підтвердженням оповіщення про виклик є його особистий підпис про отримання повістки. Будучи належним чином оповіщеним про виклик, всупереч положенням абз.2 ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", за вказаною повісткою не з"явився, причин неявки не повідомив. У поясненнях до справи особа, яка притягається до адміністративної відповідальності вказав, що не прибув за повісткою, не пройшов військово-лікарську комісію у зв`язку з перебуванням на роботі та відсутністю коштів для збору документів. Будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, ОСОБА_1 на розгляд справи не з"явився. Клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило, а тому на підставі ч.2 ст.268 КУпАП розгляд справи проведено за його відсутності.

ОСОБА_1 під час дії особливого періоду, маючи обов`язок з`являтися за викликом до ТЦК та СП, порушуючи вимоги ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", ст.ст.23, 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, не з"явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у місце та строк визначений в повістці. Протягом трьох днів від визначених у повістці дати та часу, не повідомив про причини неявки та в подальшому не прибув до зазначеного відділу ТЦК та СП в строк, що не перевищує сім календарних днів. Таким чином, своїми умисними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

У постанові зазначено, що її копію надіслано ОСОБА_1 поштовим оператором "Укрпошта".

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №80809471 від 21.04.2026 старшого державного виконавця Хорошівського ВДВС у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, відкрито виконавче провадження з виконання постанови №6/34, виданої 04.03.2026 ІНФОРМАЦІЯ_3 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави адміністративного штрафу в розмірі 34000 грн.

Як вбачається з витягу з системи "Резерв+", ОСОБА_1 уточнив дані - 06.03.2026 та має відстрочку за п.3 ч.1 ст.23 до завершення мобілізації.

Згідно розписки на ім`я ОСОБА_1 про виклик для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09 год. 06.02.2026, він її одержав особисто 28.01.2026, про що свідчить його підпис.

Відповідно до інформації про розшук ОСОБА_1 , останній оголошений в розшук 18.02.2026, у зв`язку з неприбуттям вчасно за повісткою до ТЦК та СП (ст.22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"). Розшук здійснювало відділення поліції №3 (селище Хорошів) Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області.

Згідно довідки про доставлення (супроводження) громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 28.02.2026, ОСОБА_1 було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 28.02.2026 о 15:40, за порушення ВО. Складено адміністративні матеріали за ч.3 ст.210-1 КУпАП. Справа №6/34 від 28.01.2026. Направляється для проходження ВЛК. Має право на відстрочку (багатодітний батько).

Відповідно до розписки на ім`я ОСОБА_1 про з"явлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 14 год. 00 хв. 04.03.2026, як особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, він її одержав особисто 28.02.2026, про що свідчить його підпис.

З письмових пояснень ОСОБА_1 написаних власноручно на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачається, що він не прибув по повістці та не пройшов ВЛК, так як був на роботі і потрібні гроші для збору документів.

Згідно облікової картки до військового квитка (тимчасового посвідчення) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , останній взятий на військовий облік 10.02.2004 у ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ОСОБА_3 ), знято з військового обліку 04.04.2012, за рішенням призовної комісії (аб.3 ч.1 ст.18), які до дня відправлення на строкову військову службу досягли 27-річного віку. Взято на військовий облік 16.05.2023 у ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_2 №6/997 від 27.03.2026, ОСОБА_1 повідомлено про те, що в ІНФОРМАЦІЯ_5 за результатами розгляду справи про притягнення його до відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, винесено постанову №6/34 від 04.03.2026, направлено на його адресу її копію, роз`яснено порядок сплати штрафу та відповідальність за несплату.

З супровідного листа ІНФОРМАЦІЯ_2 №6/1209 від 15.04.2026 до Хорошівського відділу ДВС у Житомирському районі Житомирської області, вбачається, що у зв`язку з несплатою штрафу в строк, установлений КУпАП, надсилають для примусового виконання в частині стягнення штрафу постанову за справою про адміністративне правопорушення від 04.03.2026 №6/34, яку винесено щодо ОСОБА_1 .

Згідно ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення (ст.251 КУпАП) є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, а також іншими документами.

У відповідності до ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Зі статті 280 КУпАП вбачається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи зокрема про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (стаття 210-1). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно частин 7, 8 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують зокрема районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України. Діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки спрямовується Міністерством оборони України.

У частині 3 ст.210-1 КУпАП визначена відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Згідно ч.1 ст.210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Вказана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення цих ознак необхідно звертатися до положень інших нормативно-правових актів.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу", Закон України "Про оборону України", Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період", затверджений постановою КМУ від 16.05.2024 №560, "Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів", затверджений постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, інші закони України, а також прийняті відповідно до них Укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року введено на всій території України воєнний стан, який триває і по теперішній час.

З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 на всій території України оголошено проведення загальної мобілізації.

Таким чином, з 24 лютого 2022 року на всій території Україні триває особливий період.

Відповідно до ч.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, вбачається, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до ст.39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Згідно ст.1 Закону, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

За приписами ч.2 ст.4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Відповідно до частин 5, 6 ст.4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через медіа.

Згідно ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до п.21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ №560 від 16 травня 2024 року, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

У пункті 23 Порядку визначено, що поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються:

перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;

смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

Відповідно до п.24 Порядку, у разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Згідно пункту 3 додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.

У позовній заяві позивач, підставою незаконності прийнятого оскаржуваного рішення зазначає те, що він не був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 , оскільки повістка йому не вручалася та не надсилалася.

Вручення повісток, їх отримання та обов`язок з`явитися за отриманою повісткою врегульовано положеннями Законів України "Про військовий обов`язок і військову службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а також Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30 грудня 2022 року № 1487 та Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 року №560.

Відповідно до пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є зокрема у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.

Як вбачається з розписки на ім`я ОСОБА_1 про виклик для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09 год. 06.02.2026, він її одержав особисто 28.01.2026, про що свідчить його підпис.

Крім того, в матеріалах справи мається пояснення ОСОБА_1 написане останнім власноручно про те, що він не прибув по повістці та не пройшов ВЛК тому, що був на роботі.

Отже, ОСОБА_1 був належним чином оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що свідчить його особистий підпис в розписці та пояснення.

Відповідно до ч.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізація", п.21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ №560 від 16.05.2024, громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.

Досліджені письмові докази, на переконання суду, свідчать про те, що ОСОБА_1 належним чином був повідомлений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 06.02.2026, однак на вказану дату не з"явився та не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_7 в строк, що не перевищує сім календарних днів, тим самим позивач порушив вимоги законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Будь-які дані чи докази, які б свідчили про неможливість прибуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 матеріали справи не містять і таких доказів позивачем не надано, а його доводи про те, що він не отримував повістку спростовуються наявними у справі розпискою та письмовими поясненнями.

Таким чином, позивач порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку і мобілізацію, а саме - вимоги ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", і тим самим під час особливого періоду вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Відповідно до ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Як вбачається зі ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Під час розгляду справи не встановлено порушення прав ОСОБА_1 щодо розгляду справи без його участі, оскільки він був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою, яку він одержав особисто 28.02.2026. Про поважність причини неявки ОСОБА_1 не повідомляв і не просив відкласти розгляд справи.

З огляду на викладене, у відповідача згідно ст.268 КУпАП, були всі підстави для розгляду матеріалів щодо ОСОБА_1 без його участі з прийняттям відповідного рішення, оскільки при розгляді справ даної категорії, його участь не є обов`язковою.

Враховуючи викладені вимоги закону, а також беручи до уваги встановлені обставини, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, оскільки останній будучи військовозобов`язаним не з`явився 06.02.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_2 в особливий період, тим самим порушив вимоги законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду від 14.03.2018 по справі №760/2846/17; постанова Верховного Суду від 14.02.2018 по справі №536/583/17).

У відповідності до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено належними, достатніми та допустимими доказами, законність оскарженої постанови, яка винесена у межах повноважень відповідача, в порядку та спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуваннях усіх обставин справи, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Доводи позивача на які він посилається як на підставу незаконності та необґрунтованості оскаржуваної постанови, свого підтвердження під час розгляду справи не знайшли та спростовуються дослідженими судом доказами.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб"єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб"єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб"єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Обґрунтовуючи цю постанову, суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини, який вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі викладеного суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Доводи відповідача зазначені у відзиві на позовну заяву про те, що адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду, оскільки позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин, є безпідставними, не доведені відповідачем та не ґрунтуються на досліджених судом матеріалах справи про адміністративне правопорушення.

Відповідач зазначає, що оскаржувана постанова направлена на адресу позивача 27.03.2026, про що наявні докази в матеріалах справи, зокрема супровідний лист ОСОБА_1 за вих.6/997, позовну заяву подано до суду лише 29.04.2026, тобто з пропуском встановленого строку на її оскарження.

Відповідно до ч.2 ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Згідно оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 04.03.2026 її копія ОСОБА_1 не вручалась, а зазначено, що її копію надіслано останньому поштовим оператором "Укрпошта".

У повідомленні ІНФОРМАЦІЯ_2 №6/997 від 27.03.2026 на ім`я ОСОБА_1 зазначено про направлення на його адресу копії постанови №6/34 від 04.03.2026 про притягнення його до відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, роз`яснено порядок сплати штрафу та відповідальність за несплату.

Однак, будь-яких доказів про те, що дане відправлення позивач отримав або іншим чином був повідомлений про оскаржувану постанову, відповідачем суду не надано.

При зазначених обставинах, судом було поновлено позивачу процесуальний строк звернення до суду, оскільки він пропущений з поважних причин, а підстав для залишення позовної заяви без розгляду під час судового розгляду не встановлено.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 72-77, 139, 241-246, 250, 255, 257-263, 286, 293 КАС України,-

У Х В А Л И В :

Постанову по справі про адміністративне правопорушення №6/34 від 04.03.2026 винесену тимчасово виконуючим обов"язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП залишити без змін, а позовну заяву, без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , знаходиться в м.Житомирі, ідентифікаційний код - НОМЕР_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Хорошівський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, знаходиться за адресою: вул. Героїв України, 1, с-ще Хорошів, 12101, Житомирський район, Житомирська область, ЄДРПОУ - 34152603

Суддя В.Ф.Лотуга