Рішення № 137129563, 21.05.2026, Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 291/565/23

Провадження №2/291/12/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21 травня 2026 року селище Ружин

Ружинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Митюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кащук Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Ружині в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля»

про визнання договору оренди землі не укладеним та усунення перешкоди в користуванні земельною ділянкою,-

в с т а н о в и в:

Представник позивача, адвокат Кузьменко Є.А., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся з позовом в суд до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля» про визнання договору оренди землі не укладеним та усунення перешкоди в користуванні земельною ділянкою.

Заявлені вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки з кадастровим номером: 1825284600:07:000:0095 площею 3,1600 газ цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і яка розміщена на території Мовчанівської сільської ради Ружинського району Житомирської області, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Її право власності на земельну ділянку посвідчується Державним актом на право власності на земельну ділянку: серії II- ЖТ №019529 від 06.09.2002 року.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру від 21.04.2023 року стало відомо, що внесена інформація до реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 26.06.2018 року об 11:40:40 - зареєстроване право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1825284600:07:000:0095 за ТОВ «ПК «Зоря Поділля»» на підставі Договору оренди землі № б/н від 05.10.2013, укладеного між ТОВ «ПК «Зоря Поділля»» та ОСОБА_1 на 20 років, який вона не укладала.

Вищезазначений Договір ОСОБА_1 не підписувала та нікого не уповноважував вчиняти від її імені підпис у вищевказаних документах, так як не мала на це волевиявлення, орендної плати не отримувала.

28.10.2020 року адвокатом Кузьменко Є.А. в інтересах ОСОБА_1 направлений адвокатський запит від 27.10.2020 за вих. № 23 до ТОВ «ПК «Зоря Поділля»» щодо правових підстав здійснення Товариством обробітку земельної ділянки з кадастровими номерами 1825284600:07:000:0095 а також надання копій первинних платіжних документів на підтвердження оплати ОСОБА_1 за користування земельною ділянкою.

Відповідь станом на день звернення до суду Адвокатом АО "Кузьменко, Діденко та партнери "не отримана.

Своїми незаконним діями ТОВ «ПК «Зоря Поділля»» завдає збитків ОСОБА_1 , адже вона не має можливостей користуватися земельною ділянкою, обробляти їх за цільовим призначенням та отримувати урожай, чи орендну плату. ОСОБА_1 фактично позбавлена права власності і не має можливості ні користуватися ні розпоряджатися належною їй на праві власності земельною ділянкою.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позові та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю, просив в задоволенні позову відмовити так як позивачкою обрано не належний спосіб захисту своїх порушених прав. Подано відзив на позов, та додаткові пояснення по справі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки з кадастровим номером: 1825284600:07:000:0095 площею 3,1600 газ цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і яка розміщена на території Мовчанівської сільської ради Ружинського району Житомирської області, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права. Її право власності на земельну ділянку посвідчується Державним актом на право власності на земельну ділянку: серії II- ЖТ №019529 від 06.09.2002 року (т.1 а.с.29)..

Встановлено, що 24.06.2014 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля» укладено договір оренди землі, об`єктом оренди якого є земельна ділянка, кадастровий номер 1825284600:07:000:0095 площею 3,1600 газ цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і яка розміщена на території Мовчанівської сільської ради Ружинського району Житомирської області (т.1 а.с.219-223).

Відповідно до п 7. Договору, строк дії договору 20 років.

Судом встановлено, що право оренди за спірним договором оренди було зареєстровано, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (т.1 а.с.32).

Відповідно висновку експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи №737/25-21 від 07.11.2025 року підпис в графі «орендодавець» договору оренди землі б/н від 24.06.2014 року щодо земельної ділянки загальною площею 3,1600 га кадастровий номер 1825284600:07:000:0095, який був укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Продовольча компанія» «Зоря Поділля» виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (т.2 а.с.38-46).

Згідно ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За приписами ч.1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 -3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до положень ст. 77-80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1,5,6,7 ст. 81, ч. 1, 3 ст. 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, але не виключно визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Загальні положення про договір врегульовано Розділом ІІ Цивільного Кодексу України.

Так, відповідно до ч. 1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За положеннями ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно приписів ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Строк оренди земельної ділянки не може перевищувати 50 років. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом. Строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства не може бути меншим як 7 років, для земельних ділянок сільськогосподарського призначення для закладання та/або вирощування багаторічних насаджень (плодових, ягідних, горіхоплідних, винограду) не може бути меншим як 25 років.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Як норми Цивільного кодексу України, так і норми Земельного кодексу України визначають, що відносини оренди землі регулюються законом, яким відповідно є ЗУ «Про оренду землі».

Відповідно до ст. 13, 14 ЗУ «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Особа, яка відповідно до закону може бути орендодавцем земельної ділянки, може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору оренди землі та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.

Істотні умови договору землі визначені в ст. 15 вищевказаного Закону, зокрема такими є : об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

За положеннями ст. 19 ЗУ «Про оренду землі» , строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права. При передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років, для земельних ділянок сільськогосподарського призначення, переданих в оренду для закладання та/або вирощування багаторічних насаджень (плодових, ягідних, горіхоплідних, винограду), не може бути меншим як 25 років.

Згідно ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про оренду землі», договір оренди землі припиняється в разі, в тому числі, закінчення строку, на який його було укладено.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (Постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/ інтересу; сплив позовної давності (Постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. ін.). По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі №513/879/19 (провадження № 14-49цс22) зазначено, що «рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію. Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61- 5252сво23) зазначено, що «належним способом захисту прав орендодавця, який вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2025 року у справі № 144/1440/22 (провадження № 61- 12561сво24) зроблено такі висновки: «як Велика Палата Верховного Суду, так і Об`єднана палата послідовно дотримуються підходу, що належним способом захисту прав орендодавця, який не підписував договір (додаткову угоду), є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. При цьому судове рішення про визнання відсутнім права оренди є підставою для державної реєстрації припинення права оренди. Будь-яке інше судове рішення (про скасування державної реєстрації права оренди, про зобов`язання повернути земельну ділянку) за змістом пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не є підставою для державної реєстрації припинення права оренди».

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21)).

Позивачка просила суд визнати договір оренди землі від 24.06.2014, об`єктом за яким є земельна ділянка з кадастровим номером 1825284600:07:000:0095 - неукладеним та усунути їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку. В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалася на те, що 24.06.2014 між сторонами без її відома, укладено договір оренди на зазначену земельну ділянку, який вона не підписувала.

З наведеного вище вбачається, що належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. При цьому судове рішення про визнання відсутнім права оренди є підставою для державної реєстрації припинення права оренди. Будь-

яке інше судове рішення (про скасування державної реєстрації права оренди, про зобов`язання повернути земельну ділянку) за змістом пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не є підставою для державної реєстрації припинення права оренди.

Проте, аналіз змісту позовної заяви свідчить, що позивачка позовних вимог про визнання відсутнім права оренди не заявляла, у зв`язку із чим відсутні підстави для вирішення питання про кваліфікацію спірного договору оренди як неукладеного та про повернення позивачці земельної ділянки.

За таких обставин, суд в задоволенні позову відмовляє з огляду на обрання позивачкою неналежного способу захисту.

Керуючись ст.ст.16,376, 386, 391 ЦК України, ст.ст.12,13,81,89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

У х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля» про визнання договору оренди землі не укладеним та усунення перешкоди в користуванні земельною ділянкою відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 29.05.2026 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення по справі.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , 1933 року народження, місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля», місце розташування:23700, Вінницька область, Гайсинський район, м.Гайсин, вул.Заводська, б, 150, ЄДРПОУ 34009446.

Суддя Ружинського районного суду

Житомирської області О. В. Митюк