Рішення № 137129020, 04.06.2026, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/8735/25

Провадження № 2/0274/1271/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"04" червня 2026 р. м. Бердичів

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

в складі: головуючого - судді Хуторної І.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в м. Бердичеві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ») через підсистему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 778689 від 15.05.2023 у розмірі 33751 грн 98 коп. та судові витрати.

Короткий виклад доводів позову

Позовна заява ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» обґрунтована тим, що 15.05.2023 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір № 778689, відповідно до якого відповідачці надані кредитні кошти в сумі 5500 грн на умовах строковості, платності, зворотності.

01.02.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 01022024-1 за яким позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», в тому числі і до відповідачки.

Позивач зазначає, що відповідачка належним чином не виконує умови кредитного договору щодо погашення заборгованості, у зв`язку із чим станом на день звернення до суду утворилася заборгованість у розмірі 33671 грн 98 коп., із якої заборгованість за тілом кредиту становить 5499 грн 98 коп., заборгованість по відсотках - 28072 грн.

Вказану суму позивач просить стягнути з відповідачки.

Відзив на позовну заяву відповідачка не подавала.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді від 29.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо подання у визначені строки відповідачем відзиву на позов та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

В силу ч. 5 ст. 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За правилами п. 5 ч. 6 ст.272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачці за адресою її місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку, направлялася копія позовної заяви із додатками, копія ухвали суду про відкриття провадження у справі, конверт з відміткою про відсутність особи за вказаною адресою 23.01.2026 повернуто до суду.

Відтак, відповідачка, будучи належним чином повідомленою про відкриття провадження у справі у визначений в ухвалі про відкриття провадження у справі строк ні відзиву на позов, ні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, до суду не подала.

Ураховуючи вищевикладене та положення ст. ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження

Судом встановлено, що 15.05.2023 ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 уклали договір № 778689 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» (далі договір № 778689), відповідно до якого ОСОБА_1 надані кредитні кошти в сумі 5500 грн шляхом перерахування на поточний рахунок споживача за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 строком на 360 днів.

Умовами договору передбачено, що процентна ставка є фіксованою та становить 2,2 % за кожен день користування кредитом протягом усього строку кредитування. Орієнтовна річна процентна ставка за стандартною ставкою становить 103110, 35%, орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою - 49060 грн.

Договір підписаний відповідачкою одноразовим ідентифікатором С182(а.с. 20-30).

Графік розрахунків, обумовлений сторонами на момент укладення договору, відображений у додатку №1 до договору № 778689 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 15.05.2023, дата видачі кредиту 15.05.2023, дата повернення кредиту 09.05.2024, кількість днів у розрахунковому періоді - 15, сума кредиту 5500 грн, проценти 42289 грн 50 коп., реальна річна процентна ставка 40073,71 %, загальна вартість кредиту 47789 грн 50 коп.

Графік підписаний відповідачкою одноразовим ідентифікатором С182 (а.с. 31).

Відповідачка ОСОБА_1 ідентифікована ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», як позичальниця за укладеним кредитним договором № 778689 від 15.05.2023 оскільки акцептувала, підписавши 15.05.2023 аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора направленого на номер телефону відповідний договір (С182), що доводиться довідкою про ідентифікацію підписаною представником ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» (а.с. 32).

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, перерахувало відповідачці 15.05.2023 на картку № НОМЕР_2 грошові кошти в розмірі 5500 грн, що доводиться листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» (ТОВ «УПР») від 20.10.2025, випискою по рахунку та повідомленням АТ «Райффайзен Банк» від 29.12.2025 (а.с. 34, 74, 75).

З розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за договором № 778689 від 15.05.2023 станом на 01.02.2024 становить 33571 грн 98 грн, із якої прострочена заборгованість за тілом кредиту становить 5499 грн 98 коп., заборгованість по відсотках нарахованих до 31.01.2024 в розмірі 28072 грн (а.с. 34-39).

01.02.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ - КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 01022024-1, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «КРЕДИТ - КАПІТАЛ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», в тому числі і до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 778689 від 15.05.2023 на загальну суму 33571 грн 98 грн, з яких: 5499 грн 98 коп. - тіло кредиту, 28072 грн - проценти, що підтверджується витягом із реєстру боржників до договору факторингу № 01022024-1 від 01.02.2024 (а.с. 39-44).

12.12.2025 ТОВ «ФК «КРЕДИТ - КАПІТАЛ» на адресу відповідачки направлено досудову вимогу про виконання зобов`язань за кредитним договором (а.с. 45).

Застосовані судом норми права, позиція суду

Дослідивши докази, з`ясувавши обставини справи, суд доходить висновку про часткове задоволення позову, із таких підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 526 ЦК визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ст. 1077 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 12, ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, договору № 778689 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 15.05.2023, укладений між первісним кредитором та відповідачкою недійсним не визнавався.

Також долученими до позову доказами доведено, що внаслідок укладення договору факторингу права вимоги за договором, укладеним між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 № 778689 від 15.05.2023 перейшло від ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Наявними у справі доказами доведено факт укладення договору № 778689 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 15.05.2023 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та ОСОБА_1 у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію».

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 778689 від 15.05.2023 вбачається, що ОСОБА_1 не сплатила 5499 грн 98 коп. основного боргу.

Розрахунок боргу не оспорений відповідачкою та він узгоджується із умовами договору.

Відповідачка не скористалася своїм правом подати відзив на позовну заяву та не надала доказів на спростування доводів позивача.

Отже, наявні підстави для стягнення боргу за тілом кредиту у розмірі 5499 грн 98 коп.

Щодо стягнення заборгованості за процентами суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Розмір відсотків за кредитним договором № 778689 від 15.05.2023 у розмірі 28072 грн узгоджується з наданим розрахунком заборгованості.

Разом з тим, при вирішенні питання про стягнення заборгованості за відсотками суд враховує, що вказаний розмір процентів не є співмірним із тілом кредиту, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості) за користування коштами.

У постанові ВС від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23 зазначено, що принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 (пункт 6.20)).

Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (частина перша статті 613 ЦК України).

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 9.04.1985 № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 9.04.1985 № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17.05.1973 № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11.05.2005 (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11.05.2005 розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торгівельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 7.10.2020 у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23 зазначено, що під час розгляду справи суд апеляційної інстанції не спростував доводів відповідача щодо несправедливих умов нарахування розміру відсотків за несвоєчасно виконане зобов`язання за кожен день прострочення, зазначивши лише про те, що позичальник із позовом про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не звертався. При цьому відсутність такого позову не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у цій справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

З огляду на зазначене, враховуючи, що заборгованість за кредитним договором № 778689 від 15.05.2023 за процентами у розмірі 28072 грн не є співрозмірною сумі кредиту за договором в розмірі 5499 грн 98 коп., є непропорційно великою сумою відсотків, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, суд дійшов висновку про те, що розмір процентів за вказаним договором необхідно зменшити до 22 000 грн.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 778689 від 15.05.2023 у розмірі 27499 грн 98 коп., що включає: 5499 грн 98 коп. - заборгованість за тілом кредиту та 22000 грн проценти.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів у розмірі 6072 грн суд відмовляє.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача

З огляду на те, що позов задоволено частково на суму 27499 грн 98 коп. із заявлених 33571 грн 98 коп., з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1984 грн 27 коп. (27499,98х2422, 40:33571,98).

Вирішуючи питання про стягнення із відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу сумі 8000 грн, суд доходить таких висновків

На обґрунтування заявлених вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду договір № 0107 про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2025, укладений між адвокатським об`єднанням «Апологет» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (а.с. 49); акт № 930 наданих послуг (правової (правничої)допомоги) від 08.12.2025 (а.с. 50) на суму 8000 грн, яким передбачено сплату грошових коштів адвокатові протягом одного року (а.с. 31); детальний опис наданих послуг до акта № 930 від 08.12.2025 відповідно до якого адвокатом надані такі послуги: усна консультація- 30 хв, ознайомлення із матеріалами кредитної справи 2 години, погодження правової позиції 30 хв, складення позовної заяви - 3 години 30 хв, подання позовної заяви 1 шт., ордер на надання правничої допомоги від 02.07.2025(а.с. 51).

Згідно з положеннями частин першої - четвертої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат;

обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Разом із тим, відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, зокрема впливу вирішення справи на репутацію сторони або публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення, за умови, що відповідна заява була зроблена до завершення дебатів.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для його зміни, порядок сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація й досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням між адвокатом і клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною згодою. Суд не має права змінювати його або втручатися у правовідносини адвоката та клієнта. Однак суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням фактичності витрат і обґрунтованості їх суми.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом і клієнтом, у контексті розподілу судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані, з урахуванням фактичності та необхідності таких витрат. Подібний висновок викладено у п. 5.44 постанови ВП ВС від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру з урахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, п. 5.40 постанови ВП ВС від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід: витрати мають бути фактичними, неминучими та обґрунтованими (mutatis mutandis, справа "East/West Alliance Limited v. Ukraine", заява № 19336/04, § 268).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо встановить, що визначений гонорар є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи та витрачений адвокатом час.

Отже, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, включаючи репутаційні чи публічні аспекти.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, як зазначено у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України» (заява № 19336/04, п. 268), витрати мають бути фактичними, неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі ВС від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20 зазначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат слід враховувати: складність справи, обсяг та час, витрачений адвокатом; пов`язаність витрат із розглядом справи; обґрунтованість і пропорційність предмета спору; ціну позову; значення справи; вплив на репутацію; публічний інтерес; поведінку сторін; наявність дій щодо досудового врегулювання.

У постанові ВС від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати гонорар, суд має право оцінювати вартість правничої допомоги за критеріями співмірності (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Суд зазначає, що правовідносини між сторонами є однотипними, не містять складнощів, не потребують тривалого аналізу доказів або значного часу на підготовку й подання позову.

Тому, керуючись принципами справедливості та верховенства права, з урахуванням складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку про необґрунтованість такого розміру та зменшення витрат на професійну правничу допомогу та стягнення їх у розмірі 3000 грн.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 22.05.2024 року у справі № 205/5969/15-ц.

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у розмірі - 4984 грн 27 коп. (1984,27 +3000).

Керуючись ст. ст. 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором № 778689 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 15.05.2023 у розмірі 27499 гривень 98 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 4984 гривень 27 копійок судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення рішення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження за адресою: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236;

відповідачка - ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя І. Ю. Хуторна