Рішення № 13712894, 01.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.11                                                                                           Справа№ 5015/186/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І.

Секретар судового засідання Л. Боржієвська

у справі:

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Чернівецький завод «Індустрія», м. Чернівці

до відповідача: Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми «Західметалбуд», м. Львів

про стягнення 97371, 23 грн.

У відкритому судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Гніденко Т.З. - представник на підставі доручення № 75 від 27.01.2011 року

відповідача: Гринчишин О.Р. - директор

Представникам сторін, що брали участь в судових засіданнях, роз’яснено зміст ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обов’язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Ухвалою господарського суду від 18.01.2010 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 01.02.2011 року.

Від фіксації судового процесу технічними засобами сторони відмовились.

В судовому засіданні було оглянуто оригінали документів, копії яких подано позивачем до справи. Відповідно до клопотання представника позивача від 27.01.2001 року про повернення доказів по справі, оглянуті оригінали документів були повернуті представнику позивача в судовому засіданні -1.02.2001 року.

Представник Публічного акціонерного товариства «Чернівецький завод «Індустрія»(далі по тексту рішення –позивача) позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та наполягає на їх задоволенні. Внаслідок досягнутої домовленості між сторонами представником позивача в судовому засіданні подано клопотання про розстрочку виконання рішення на умовах, викладених в клопотанні.

Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма «Західметалбуд»(далі по тексту рішення –відповідач) позовні вимоги визнає, пояснюючи зволікання в оплаті тимчасовим важким фінансовим становищем підприємства (відзив на позовну заяву № 1 від 31.01.2011 року). Просив суд розстрочити виконання рішення на умовах, викладених в клопотанні позивача про розстрочку виконання рішення від 01.02.2011 року.

Представники сторін вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі виконали, процесуальними правами користувались добросовісно.

Суть спору:

Спір між сторонами виник внаслідок невчасного виконання відповідачем зобов’язань по оплаті вартості поставлених товарів на підставі на підставі договору купівлі-продажу продукції від 12 серпня 2010 року № 54 розмірі 93415 грн. 04 коп., що підтверджує позивач первинними документами та визнає відповідач у відзиві на позовну заяву. Також факт боргу підтверджується актом звірки розрахунків станом на 30.11.2010 року на суму основної заборгованості позивачем нараховано пеню в розмірі 3956,19 грн. Таким чином, загальна сума позову складає 97371,23 грн.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: 12.08.2010 року сторони уклали договір купівлі-продажу продукції № 54, на виконання якого відповідач отримав від позивача продукцію на загальну суму 140415,04 грн.: відповідно до видаткової накладної № 3022 від 18.08.2010 року на суму 75659, 31 грн., та відповідно до видаткової накладної № 3425 від 28.09.2010 року на суму 64755,73 грн.

Після проведення відповідачем часткової оплати в розмірі 47000,00 грн., а саме: 01.09.2010 року в сумі 3000,00 грн., 17.09.2010 року в сумі 1500,00 грн., 22.09.2010 року в сумі 38000,00 грн. та 29.09.2010 року в сумі 4500, 00 грн., про що свідчать належним чином завірені копії банківських виписок, долучених до матеріалів справи, сума боргу відповідача перед позивачем складає 93415,04 грн. Розмір боргу також підтверджується актом звірки розрахунків станом на 30.11.2010 року, довідкою позивача про залишок боргу та його несплату від 27.01.2011 року.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами у позовній заяві, відзиві, та представниками сторін в судовому засіданні визнані, не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обгрунтованими та такими що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне:

Як встановлено судом, 12.08.2010 року сторони уклали договір купівлі-продажу продукції № 54 предметом якого є передача продавцем (позивачем по справі) металопродукції – катанки, цвяхів, дроту, ланцюгів, сітки, яку покупець (відповідач по справі) приймає та оплачує її вартість на умовах, вказаних в договорі.

Згідно приписів ч.1 ст. 665 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму в розмірі, встановленому домовленістю, відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України моментом виконання обов’язку продавця передати товар покупцеві є накладна, яка є і доказом отримання останнім товару. Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплату товару.

Відповідно п.п.4.3 вищезазначеного договору покупець зобов’язався здійснити розрахунок на протязі 15 календарних днів з моменту отримання продукції. Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Проте, відповідач вчасно повної оплати товару не здійснив, внаслідок чого порушив договірне зобов’язання, що виникло на підставі договору від 12.08.2010 року купівлі-продажу продукції № 54 та допустив прострочення виконання грошового зобов’язання по оплаті 93415,04 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про підставність і обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в розмірі 93415,04 грн. в рахунок боргу по оплаті вартості поставленого товару.

У відповідності до вимог ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За порушення умов договору щодо оплати позивачем нараховано відповідачеві пеню в розмірі 3956,19 грн. Підставою нарахування пені є п. п. 7.3 договору відповідно, до якого за несвоєчасну оплату одержаної продукції покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на період стягнення за кожен день прострочення платежу, але не більше 6 місяців. Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Умовами укладеного сторонами договору (п.7.3) передбачено нарахування пені. Таким чином, уклавши договір, відповідач у відповідності з п.3 ст.181 Господарського кодексу України, погодився з його умовами, у тому числі і застосуванням штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно із ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошових зобов’язань не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про підставність і обґрунтованість позовної вимоги про стягнення грошових в розмірі 3956, 19 грн. в якості пені - штрафної санкції за порушення грошового зобов’язання.

Однак, з метою надання підприємству відповідача можливості продовжувати свою діяльність та з метою ефективності виконання рішення суду, на підставі домовленості сторін, суд задовольняє клопотання позивача, погоджене представником відповідача в судовому засіданні про розстрочку виконання рішення суду. Пункт 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України надає право суду приймаючи рішення відстрочити або розстрочити його виконання. Внаслідок наведеного суд вважає за доцільне розстрочити виконання рішення суду про стягнення грошових коштів в розмірі 93415 грн. 04 коп. основного боргу, 3956 грн. 19 коп. пені, 973 грн. 71 коп. держмита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (в загальному розмірі 98580 грн. 94 коп.) шляхом розстрочки виконання рішення рівними частинами: 32860 грн. 32 коп. до березня 2011 року, 32860 грн. 32 коп. до квітня 2011 року та 32860 грн. 32 коп. до травня 2011 року.

Дослідивши матеріали справи, заяву позивача про вжиття заходу до забезпечення позову, додану до позовної заяві від 10.01.2011 року та повторно заявлену усно в судовому засіданні 01.02.2011 року, суд прийшов до висновку про його безпідставність та необґрунтованість через наступне. Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Відповідно до ст. ст. 32, 33, 34 позивачем не доведено, що невжиття заявлених заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в даній справі. Внаслідок наведеного суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви позивача про вжиття заходу забезпечення позову, доданої до позовної заяві від 10.01.2011 року та повторно заявленої усно в судовому засіданні 01.02.2011 року.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає представлені докази достатніми для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Суд вважає за необхідне відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача повністю, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 49, 66, 67, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми «Західметалбуд», вул. Грунтова, 1 «а», м. Львів (код ЄДРПОУ 30650072) на користь Публічного акціонерного товариства «Чернівецький завод «Індустрія», вул. Севастопольська, 38, м. Чернівці (код ЄДРПОУ 00191299) грошові кошти в розмірі 93415 грн. 04 коп. основного боргу, 3956 грн. 19 коп. пені, 973 грн. 71 коп. держмита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу шляхом розстрочки виконання рішення в наступному порядку:

до 01 березня 2011 року стягнути грошові кошти в розмірі 32860,32 грн.;

до 01 квітня 2011 року стягнути грошові кошти в розмірі 32860,32 грн.;

до 01 травня 2011 року стягнути грошові кошти в розмірі 32860,32 грн.;

Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Матвіїв Р.І.

Суддя