Рішення № 137127739, 23.04.2026, Носівський районний суд Чернігівської області

Провадження номер 2/741/205/26

Єдиний унікальний номер 740/4180/25

РІШЕННЯ

іменем України

23 квітня 2026 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Крупини А.О.,

з участю секретаря судового засідання Кузьменка І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

24 липня 2025 року до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 1412260170590 від 01 травня 2024 року в розмірі 35820 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.05.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 1412260170590, відповідно до якого відповідач отримав на споживчі цілі кредит у розмірі 7500 грн строком на 120 днів з 01.05.2024 до 29.08.2024 зі сплатою відсотків у розмірі 531,32 % до 540,20% (1,036% в день перші 20 днів, 1,48% в день з 21 дня по дату повернення) річних від суми кредиту. Реальна річна процентна ставка становить від 8423% до 11840,22%.

Кредитний договір відповідач оформив в особистому кабінеті на сайті товариства та після ознайомлення із усіма умовами оферти шляхом введення одноразового ідентифікатора акцептував умови договору. Кредит наданий шляхом перерахування суми кредиту на банківський рахунок за реквізитами платіжної картки, яка була зазначена в особистому кабінеті, НОМЕР_1 .

01.05.2024 відповідач підписав кредитний договір та того ж дня отримав кредитні кошти на свій рахунок у АТ КБ «ПриватБанк», а, отже, позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі.

Позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 1412260170590 від 01.05.2024 в розмірі 35820 грн, 3028 грн судового збору та 10600,00 грн витрат на правничу допомогу.

Ухвалою судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25 липня 2025 року справу передано за підсудністю на розгляд Носівського районного суду Чернігівської області (а. с. 35-36).

Ухвалою судді Носівського районного суду Чернігівської області від 20 серпня 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, призначено судовий розгляд справи по суті на 19 листопада 2025 року, надано відповідачеві строк для подання відзиву на позов, а позивачеві відповіді на відзив.

Відповідачем отримано копію ухвали про відкриття провадження разом із судовою повісткою та копією позовної заяви з додатками 12 вересня 2026 року, про що свідчить його підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а. с. 63).

Відзиву у встановлений ухвалою суду строк відповідачем до суду не подано.

Однак 18 листопада 2025 року представником відповідача адвокатом Чередніченко Н.В. за допомогою підсистеми «Електронний суд» подано до суду письмові пояснення по справі, у яких представник відповідача указала, що відповідач не погоджується з пред`явленим позовом, уважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки матеріали справи не містять доказів надсилання відповідачу одноразових ідентифікаторів для підписання договору, відповідач не отримував листів електронною поштою та смс-повідомлень від позивача, договір не укладав. Про вказане товариство вперше дізнався після отримання позовної заяви. Наявна в матеріалах справи довідка про ідентифікацію без номера та дати, видана позивачем, не містить підпису. На думку представника відповідача, позивач не надав доказів на підтвердження підписання відповідачем кредитного договору, у матеріалах справи відсутні докази, з яких можна було б установити, що ОСОБА_1 пройшов ідентифікацію у ІТС позивача при вході в особистий кабінет у порядку, визначеному ЗУ «Про електронну комерцію». Окрім того, у матеріалах справи відсутні докази того, куди саме позивачем надсилався ідентифікатор, позивач не надав електронних доказів, що підтверджують укладення між сторонами договору в електронній формі, як і не надав електронні докази в паперових копіях, посвідчені в порядку, передбаченому законом. Отже, факт укладення кредитного договору не підтверджено належними, допустимими та достовірними доказами, як не підтверджено і факт перерахування відповідачу будь-яких грошових коштів за вказаним кредитним договором. Наявна в матеріалах справи довідка ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про перерахування коштів у сумі 7500 грн не містить найменування отримувача платежу та повної інформації про номер рахунку, на який кошти перераховувалися. Відсутні докази того, що відповідач володіє зазначеною в даній довідці карткою. Довідка не містить даних про повні реквізити рахунку, на який здійснювалося перерахування коштів, власника такого рахунку, підстав здійснення такого перерахування. Відтак, представник відповідача зазначає, що вона не є належним та допустимим доказом надання відповідачу кредиту. Також представник відповідача звертає увагу суду на те, що матеріали справи не містять банківських виписок по рахунку відповідача, як і не містять доказів видачі в будь-який спосіб кредитних коштів та доказів зарахування коштів на рахунок, що належить відповідачу. Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не може слугувати належним доказом (а. с. 67-70).

Ухвалою суду від 19 листопада 2025 року розгляд справи відкладено до 04 лютого 2026 року за клопотанням представника відповідача.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив суд провести розгляд справи за відсутності позивача та його представника, указав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач, який був належним чином повідомлений судом про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився. Представник відповідача адвокат Чередніченко Н.В. у судовому засіданні, яке відбулося 04 лютого 2026 року, позовні вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволенні, свою позицію обґрунтовувала поясненнями, аналогічними тим, що викладені нею письмово, також заперечила щодо стягнення з відповідача правової допомоги в сумі 10600 грн, оскільки вважала такий розмір правової допомоги необґрунтованим та неспівмірним зі складністю справи й ціною позову.

У зв`язку із зайнятістю судді в іншій справі в судовому засіданні було оголошено перерву до 13 квітня 2026 року.

13 квітня 2026 року розгляд справи не відбувся у зв`язку із зайнятістю судді в розгляді іншої цивільної справи, призначено розгляд справи на 23 квітня 2026 року.

У судове засідання 23 квітня 2026 року ніхто з учасників процесу не з`явився, про дату, час та місце судового засідання сторони були повідомлені належним чином.

Отже, сторони у справі на власний розсуд розпорядилися своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Суд уважає, що неявка сторін та їх представників не перешкоджає розгляду справи та вважає за можливе ухвалити рішення, оскільки позиції сторін суду відомі та зрозумілі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд розглядає справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд робить нижченаведений висновок.

Судом встановлено, що 01.05.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання грошових коштів у кредит продукту «Старт» № 1412260170590, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (п. 1.1 договору) (а. с. 4, зворот-10).

Відповідно до п. 1.2 та п. 1.3 договору сума кредитного ліміту складає 7500,00 грн., строк кредитування: 120 днів з 01.05.2024 до 29.08.2024.

Відповідно до п. п. 1.4, 1.4.1, 1.4.2, 1.9 договору тип процентної ставки фіксована, дисконтна процентна ставка становить 1,036 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, застосовується в межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.3 договору, але не більше перших 20 днів користування кредитом, тобто з 1 по 20 день включно. Базова процентна ставка складає 1,48 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, застосовується в межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.3 договору, після 20 дня користування кредитом, починаючи з 21 дня користування кредитом по день повернення кредиту. Денна процентна ставка становить 1,4172 % = (12754,77/7500 грн)/120х100%.

Згідно з п. 2.23 договору кредит надається шляхом переказу коштів в сумі 7500 грн на банківський рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .

У р. 2 договору вказано порядок надання кредиту, а також зазначено про те, що клієнт у особистому кабінеті на сайті кредитодавця надає дані з метою отримання кредиту та формує заявку на отримання кредиту, після перевірки якої та у випадку її схвалення інформаційно-телекомунікаційна система генерує індивідуальну частину електронного договору, що є офертою та містить усі істотні умови.

Згода на укладення договору відбувається шляхом підписання введенням одноразового ідентифікатора, електронним підписом, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

У п. 8 договору вказано про його підписання ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором L5Q2V9 після ознайомлення із Правилами надання грошових коштів у кредит.

До позовної заяви стороною позивача також додано анкету-заяву на отримання кредиту ОСОБА_1 від 01.05.2024 (а. с. 4), у якій позичальник указав свої персональні дані, суму кредиту, яку бажає отримати, та реквізити платіжної картки на яку мають бути зараховані кредитні кошти, а саме № НОМЕР_1 .

Також матеріали справи містять графік платежів, який є додатком № 1 до договору про надання грошових коштів у кредит продукту «Старт» № 1412260170590 від 01.05.2024 року, який підписано ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора L5Q2V9 (а. с. 11), а також паспорт договору про надання грошових коштів у кредит продукту «Старт» № 1412260170590 від 01.05.2024, що містить підпис ОСОБА_1 01.05.2024 G8V2Z7, у якому вказані основні умови кредитування та довідкова інформація щодо кредиту (а. с. 12-13).

Між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ТОВ «ФК «Контрактовий дім» 18 травня 2023 року укладено договір № М1805/1 про надання послуг з приймання та переказу коштів через платіжну систему EasyPay (а. с. 16-19).

Довідка ТОВ «ФК «Контрактовий дім» за вих. № 7/12739 від 08.07.2025 гласить про успішність виконання запиту ТОВ «ФК «Віва Капітал» відповідно до договору № М1805/1 від 18.05.2023 на переказ коштів у розмірі 7500,00 грн 01.05.2024 о 19:46 на картковий рахунок № НОМЕР_1 , номер транзакції НОМЕР_2 (а. с. 14).

Даними довідки про ідентифікацію також підтверджується те, що ОСОБА_1 були перераховані кредитні кошти в сумі 7500,00 грн 01.05.2024 о 19:46:51 на картковий рахунок № НОМЕР_1 , номер транзакції НОМЕР_2 (а. с 15).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості (а. с. 21-23), здійсненого позивачем, у ОСОБА_1 за договором кредиту № 1412260170590 від 01.05.2024, станом на 17.07.2025 наявна заборгованість в розмірі 35820 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом 7500,00 грн, заборгованості за відсотками - 13320,00 грн, штрафу 15000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ст. 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції визначені частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронна ідентифікація це процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. При цьому ідентифікаційні дані особи це унікальний набір даних, який дає змогу однозначно встановити фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. А сама процедура ідентифікації особи є використанням ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.

Ідентифікаційні дані фізичної особи підпадають під визначення персональних даних.

Статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» визначено, що персональні дані це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Підставою для ідентифікації резидентів-громадян України є: паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України із штампом реєстрації місця проживання особи (відміткою про прописку).

Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 провадження № 61-9071св20 зазначив, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без введення особою логіна і паролю в інтернет-банкінгу (де він обслуговується), які відомі виключно останньому, здійснення його верифікації, передання ним та отримання відповідачами персональних даних від позивача з метою укладення договору, є неможливим.

У справі, що розглядається, судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.05.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» та відповідачем ОСОБА_1 укладений договір про надання грошових коштів у кредит продукту «Старт» № 1412260170590, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

У п. 1.2 та п. 1.3 договору сторонами договору визначено суму кредитного ліміту 7500,00 грн та строк кредитування, який становить 120 днів з 01.05.2024 до 29.08.2024. У п. 1.4, 1.4.1, 1.4.2, 1.9 договору визначено тип процентної ставки, розміри дисконтної та базової процентних ставок, які становлять 1,036 % та 1,48%, відповідно, умови їх застосування, розраховану денну процентну ставку. У п. 2.23 договору визначено порядок надання кредитних коштів шляхом переказу коштів на банківський рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .

Крім того, до матеріалів справи позивач долучив анкету-заяву на отримання кредиту ОСОБА_1 від 01.05.2024, у якій відповідач вказав свої персональні дані, суму кредиту, яку бажає отримати, та реквізити платіжної картки для зарахування кредитних коштів, а саме № НОМЕР_1 .

У заявці на отримання грошових коштів у кредит зазначено інформацію про позичальника, зокрема його паспортні дані, адресу, контактні номери телефонів та номер карти. Анкета-заява підписана електронним підписом L5Q2V9.

Також позивач надав суду паспорт кредиту до договору № 1412260170590 від 01.05.2024, в якому вказані основні умови кредитування та довідкова інформація щодо кредиту. Договір № 1412260170590 від 01.05.2024, паспорт до кредитного договору також підписані відповідачем за допомогою одноразових ідентифікаторів.

У матеріалах справи відсутні докази того, що надання персональних даних здійснено не ОСОБА_1 , а іншою особою, що телефонний номер, з використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором договору, останньому не належить.

Як вбачається з матеріалів справи, договір між сторонами укладено в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису. Електронний кредитний договір ОСОБА_1 підписав шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором L5Q2V9.

Підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов`язання.

На виконання умов договору позивач виконав взяті на себе зобов`язання та здійснив переказ коштів на картковий рахунок відповідача.

Довідкою про ідентифікацію підтверджується, що ОСОБА_1 були перераховані кредитні кошти у сумі 7500,00 грн 01.05.2024 о 19:46:51 на картковий рахунок № НОМЕР_1 , номер транзакції 1402439311.

Посилання представника відповідача на відсутність у справі доказів, що підтверджують обставини щодо виникнення між сторонами зобов`язальних правовідносин, суд не бере до уваги, оскільки справа містить інформацію ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» №7/12739 від 08.07.2025 про підтвердження успішності транзакції 01.05.2024 о 19:46 з переказу ТОВ «Віва Капітал» грошових коштів у розмірі 7500 грн на номер картки НОМЕР_1 , зазначений ОСОБА_1 при укладенні кредитного договору.

При цьому, стороною відповідача не надано суду доказів на спростування обставин щодо укладення відповідачем кредитного договору, а також того, що відповідна банківська картка йому не належить (постанова Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №757/40395/20), як не надано й виписки з карткового рахунку відповідача про неотримання зазначених коштів.

Зазначене спростовує доводи сторони відповідача щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладення кредитного договору та фактів перерахування позивачем та отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 7500 грн.

Тобто свої зобов`язання за вказаним договором позивач виконав та надав ОСОБА_1 кредитні кошти на споживчі цілі у розмірі 7500 грн, які були зараховані на банківську карту НОМЕР_1 , зазначену ОСОБА_1 у заявці на отримання кредиту. Однак відповідач порушив умови договору й у передбачені договором строки кредит не повернув та відсотки не сплатив.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості у ОСОБА_1 станом на 17.07.2025 року наявна заборгованість в розмірі 35820 грн, з яких: 7500 грн - заборгованість з тіла кредиту, 13320 грн заборгованість з відсотків, 15000 грн штраф. При цьому, судом встановлено, що відсотки за договором кредиту нараховувалися за період з 01 травня 2024 року по 29 серпня 2024 року, тобто в межах строку кредитування (120 днів), відповідно до відсоткових ставок, передбачених п. 1.4.1 та п. 1.4.2 договору.

Указаний розрахунок заборгованості за кредитним договором № 1412260170590 від 01.05.2024 суд уважає належним та допустимим доказом наявності заборгованості за тілом кредиту і відсотками, оскільки він відповідає умовам кредитного договору, підтверджується повідомленням ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про здійснення перерахування кредиту в розмірі 7500 грн на картковий рахунок ОСОБА_2 .

Доводи представника відповідача про відсутність у матеріалах справи в якості доказів первинної документації банківського обліку, а саме: виписки з рахунку ОСОБА_2 щодо перерахування кредитором грошових коштів боржнику, а не лише розрахунку, суд уважає безпідставними.

Дійсно, згідно з висновками, що містяться у постанові Верховного Суду України від 14.06.2018 у справі №364/737/17, сам по собі розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує перерахування кредитних коштів позичальнику, наявність заборгованості та її розмір.

Проте, відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладених норм, суд оцінює усі наявні у справі докази у їх сукупності і взаємозв`язку та на підставі внутрішнього переконання, приймає рішення про наявність чи відсутність обставин, що мають значення для справи, тобто оцінює не лише сам по собі розрахунок, а й інші наявні докази, що свідчать про наявність чи відсутність обставини отримання ОСОБА_1 кредитних коштів на його картковий рахунок.

Так, з договору № М1805/1 убачається, що кредитор ТОВ «ФК «Віва Капітал» (Клієнт) 18.05.2023 року уклав із ТОВ «ФК «Контрактовий дім» (ФК) договір про надання послуг з приймання та переказу платежів, згідно з яким Клієнт доручає ФК, що діє на підставі свідоцтва про реєстрацію фінансової установи та ліцензії НБУ на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків, за відповідну плату здійснювати переказ коштів (платежів) з використанням Реєстру виплат на користь отримувачів відповідно до правил МПС для сервісів (а. с. 16-20).

Згідно з довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» № 7/12739 від 08.07.2025 року та довідки про ідентифікацію ТОВ «ФК «Віва Капітал» на підставі договору з ТОВ «ФК «Віва Капітал» від 18.05.2023 року ТОВ «ФК «Контрактовий дім» за транзакцією 1402439311 о 19 год 46 хв 01.05.2024 року здійснило операцію з перерахування 7500 грн на номер картки НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» м. Київ. Даний номер банківської картки збігається із тим, який ОСОБА_1 указав в анкеті-заяві на отримання кредиту та який вказаний в кредитному договорі та паспорті споживчого кредиту, що підписані електронними ідентифікаторами.

ОСОБА_1 указані обставини не спростовані і не надано жодних доказів на підтвердження його доводів, зокрема, виписки з карткового рахунку відповідача про неотримання ним зазначених коштів, або доказів неналежності відповідачу картки із зазначеним банківським рахунком. Зазначене спростовує доводи сторони відповідача щодо відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження фактів перерахування ТОВ «ФК «Віва Капітал» та отримання відповідачем кредитних коштів.

Враховуючи вищенаведене, суд уважає доведеним факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів.

У постанові Верховного Суду від 08.07.2020 року по справі No 754/17518/15-ц, № 61-17132св18 вказано, що у ст. 629 Цивільного кодексу України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі No 355/385/1.

У постанові від 12.12.2024 у справі № 298/825/15-ц Верховний Суд зазначив, що відсутність виписки за картковим рахунком відповідача або іншого первинного облікового документу не може бути підставою для відмови в позові через його недоведеність, оскільки сукупність інших доказів, що містяться в матеріалах справи, а також процесуальна позиція відповідача, з урахуванням стандарту доказування «balance of probabilities» («баланс ймовірностей»), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, аніж не мав місце, свідчать про те, що заборгованість особи за кредитним договором має місце, у зв`язку із чим позов правомірно задоволений.

Відповідно до принципу обов`язковості договору, закріпленого у статті 629 ЦК України, сторони зобов`язані виконувати взяті на себе договірні зобов`язання. З урахуванням стандарту доказування «баланс ймовірностей», застосованого у практиці Верховного Суду, наявні у справі докази у своїй сукупності підтверджують як отримання відповідачем кредитних коштів, так і існування у нього заборгованості за кредитним договором.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Оскільки суд встановив, що між сторонами було укладено письмовий правочин за допомогою електронного засобу зв`язку; договір підписаний його сторонами з використанням одноразового ідентифікатора, який став законною підставою на вчинення передбачених цим документом дій; ТОВ «ФК «Віва Капітал» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало, надавши кредит в сумі 7500,00 грн шляхом перерахування кредитних коштів на платіжну картку, тобто між сторонами були здійснені всі необхідні дії задля виникнення, припинення або зміни цивільних прав та обов`язків. Доказів визнання кредитного договору недійсним до матеріалів справи не надано, як і не надано доказів повернення відповідачем коштів у повному обсязі.

З огляду на вищевикладене, суд уважає, що є всі підстави для стягнення із відповідача на користь позивача тіла кредиту в сумі 7500 грн та відсотків за користування кредитом.

Однак, вирішуючи вимогу про стягнення відсотків за користування кредитом, суд не погоджується із розміром відсотків, нарахованих позивачем, оскільки 24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким, зокрема, було доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» новими частинами.

Так, частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VIII передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Указана норма законодавства була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 498-IX та набрала чинності 24 грудня 2023 року.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Оскільки кредитний договір № 1412260170590 укладений між сторонами 01 травня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року №3498-IX, яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» (в частині обмеження розміру денної процентної ставки), то він повинен був ураховувати положення чинного на момент укладення договору законодавства щодо максимального розміру денної процентної ставки, яка не може перевищувати 1 %. А тому відповідні умови договору щодо нарахування процентів у розмірі 1,036 % та 1,48 % в день, є нікчемними, оскільки відсоткова ставка, встановлена законом, який регулює спірні правовідносини між сторонами, не може бути збільшена умовами договору. Тому суд вважає за необхідне навести власний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за відсотками, ураховуючи умови договору та норми чинного на час виникнення правовідносин законодавства, які встановлюють максимальний розмір денної процентної ставки, яка не може перевищувати 1 %.

Таким чином, виходячи із суми кредиту в розмірі 7500,00 грн, процентної ставки у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом та строку кредитування тривалістю 120 днів, заборгованість відповідача по відсотках становить 9000 грн (7500,00 грн * 1%*120 днів).

Отже, ураховуючи законодавчі обмеження по розміру денної процентної ставки, суд уважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту 7500 грн та заборгованість за відсотками 9000 грн, а всього 16500 грн.

Вирішуючи вимоги позову про стягнення з відповідача штрафу за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 15000 грн, суд зважає на таке.

Так, згідно з матеріалами справи відповідач умови укладеного договору належним чином не виконав, у визначений договором порядок та строк не погасив кредит та не сплатив відсотки за користування ним. З огляду на прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором за період з 22.05.2024 по 29.08.2024 рік позивачем нараховано неустойку (штраф) у загальному розмірі 15000,00 гривень. Указана неустойка нарахована відповідачем у відповідності до положень п. 6.4 договору.

Разом з цим суд звертає свою увагу на те, що п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на викладене, а також, ураховуючи те, що відповідний розмір штрафу нарахований кредитодавцем в період дії воєнного стану в Україні, він не підлягає стягненню з відповідача.

За таких обставин поданий ТОВ «ФК «Віва Капітал» позов підлягає частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором № 1412260170590 від 01.05.2024 у розмірі 16500 грн, з яких: 7500,00 грн. заборгованості по тілу кредиту, 9000,00 грн заборгованості за простроченими процентами.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на результат розгляду справи суд відповідно до вимог статті 141 ЦПК України покладає на відповідача сплачений позивачем судовий збір відповідно до задоволеної частини позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 1394,70 грн пропорційно до задоволеної частини вимог (позов задоволено на 46,06 %).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 2, 6 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (див. постанову Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19).

Із матеріалів справи встановлено, що професійну правничу допомогу у цій справі позивачу надавав адвокат Грушевий Ю.В. на підставі договору № 1 про надання правової допомоги від 02.01.2025.

Згідно з актом виконаних робіт відповідно до договору про надання правової допомоги № 1 від 02.01.2025 року адвокатом виконано такі роботи (послуги): опрацювання кредитної справи 1 год; надання усної консультації - 1 год; опрацювання державних реєстрів з приводу майнового стану - 2 год; пошук контактів боржника, його місце знаходження згідно відкритих джерел - 2 год, підготовка пропозицій дій відносно позивальника 1 год; підготовка та направлення претензії - 1 год; здійснення телефонних дзвінків за відомими контактами - 1 год; виїзд за місцем перебування боржника (направлення представника за окремим дорученням виконавця у місці знаходження позичальника) - 4 год, підготовка та подання позовних матеріалів - 2 год. Погоджена вартість наданих послуг становить 10600,00 гривень (а. с. 26-28, 29).

Згідно з платіжною інструкцією № LK706/7 від 27.06.2025 року ТОВ «ФК «Віва Капітал» сплатило АБ Грушевий Ю.В. 10600,00 гривень згідно з договором № 1 від 27.06.2025.

Заперечуючи проти стягнення витрат на правничу допомогу, представник відповідача посилалася на неспівмірність заявлених витрат складності справи та ціні позову.

Так, зазначені в акті виконаних робіт послуги, такі як опрацювання державних реєстрів з приводу майнового стану (2 години), пошук контактів боржника, його місце знаходження згідно відкритих джерел (2 години), здійснення телефонних дзвінків за відомими контактами (1 година), виїзд за місцем перебування боржника (направлення представника за окремим дорученням виконавця у місці знаходження позичальника) - 4 години, а всього 9 годин безпосередньо не стосуються розгляду даної справи та їх виконання не підтверджено належними доказами.

Суд уважає, що заявлена позивачем сума на відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 10600,00 гривень, з огляду на ціну позову, складність справи (вказана справа є нескладною) є неспівмірною та завищеною.

За таких обставин, керуючись принципами справедливості, з урахуванням складності справи, ціни позову, значення справи для сторін, фактично витраченого адвокатом часу на підготовку позову, суд уважає самостійно визначити розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 5300,00 гривень.

З урахуванням викладеного, ураховуючи, що поданий ТОВ «ФК «Віва Капітал» позов був задоволений частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім витрати на правову допомогу пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 2441,18 грн.

На підставі 525, 526, 599, 610, 615, 625, 626, 628, 638, 641, 644, 1054 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію» та керуючись ст. ст. 12,13,76,81,89,141,247,258,259,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» заборгованість за договором про надання кредиту № 1412260170590 від 01 травня 2024 року в розмірі 16500 (шістнадцять тисяч п`ятсот) гривень 00 коп, з яких: 7500 гривень заборгованість за тілом кредиту, 9000 гривень заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» 1394 (одна тисяча триста дев`яносто чотири) гривні 70 копійок понесених судових витрат по сплаті судового збору та 2441 (дві тисячі чотириста сорок одну) гривню 18 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено тільки вступну і резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Учасники справи:

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал», код ЄДРПОУ 40860735, місце знаходження: Черкаська область, м. Шпола, вул. Таранця, буд. 20;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 23 квітня 2026 року.

Суддя Анатолій КРУПИНА