Ухвала суду № 137127724, 25.05.2026, Новозаводський районний суд м. Чернігова

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року

місто Чернігів

Справа №751/4755/26

Провадження №4-с/751/31/26

Новозаводський районний суд міста Чернігова

у складі: головуючого-судді Ченцової С.М.

секретар судового засідання Барбаш М.В.

учасники справи:

скаржник ОСОБА_1

представник скаржника ОСОБА_2

суб`єкт оскарження Новозаводський відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на рішення державного виконавця та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції заявника.

Представник заявника адвокат Зачепіло З.Я., в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду із скаргою про визнання протиправним та скасування рішення державного виконавця Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про відмову у знятті з боржника ОСОБА_1 арешту майна та його відчуження; зобов`язання державного виконавця зняти арешт з майна та його відчуження.

Скарга обґрунтована тим, що 24.11.2011 року державним виконавцем Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження №29972884, боржником в якому є ОСОБА_1 , винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати в сумі 5155 гривень 20 копійко.

На примусовому виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №29972884 з примусового виконання виконавчого листа № 1-67, виданого 11.11.2011 Новозаводським районним судом міста Чернігова.

24.11.2011 року державним виконавцем в рамках виконавчого провадження №29972884 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження .

14.08.2012 року виконавче провадження завершено, відповідно до пункту 10 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (виконавчий документ направлено за належністю до іншого відділу ДВС).

Однак, у порушення вимог частини другої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», у постанові не зазначено даних щодо зняття арешту з майна боржника. Оскільки виконавче провадження щодо заявника було завершено, арешт не знятий, відмова державного виконавця в знятті арешту з майна ОСОБА_1 суперечить законодавству та порушує його права.

Вважають, що даною бездіяльністю Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, порушуються права заявника, гарантовані Конституцією України.

Станом на дату подання скарги статус виконавчого провадження №29972884 «Закінчено», однак арешт на все майно ОСОБА_1 зберігається.

Згідно з інформацією з державного реєстру речових прав 18.03.2026 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Коваленко Володимира Васильовича, щоб успадкувати 1/2 частину земельної ділянки, але на цю частину накладено арешт, через постанову №29972884 від 24.11.2011 року.

На заяву ОСОБА_1 Сумське міжрегіональне управління міністерства юстиції України 30.03.2026 року №21839 надало відповідь, що відповідно до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна накладений арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження 11880605 від 24.11.2011, накладений Новозаводським відділом державної виконавчої служби ЧМУЮ у виконавчому провадженні №29972884 при виконанні виконавчого листа №1-67 від 11.11.2011, виданого Новозаводським районним судом міста Чернігова щодо конфіскації майна боржника.

У ході перевірки даних в автоматизованій системі виконавчого провадження, в тому числі електронного архіву виконавчих проваджень та спецрозділу, було встановлено, що на виконання до Відділу даний виконавчий документ від Новозаводського відділу державної виконавчої служби ЧМУЮ не надходив.

Враховуючи викладені обставини, Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України немає правових підстав та технічної можливості для зняття арешту з майна належного ОСОБА_1 .

Додатково повідомлено, що у даному випадку, арешт з майна боржника може бути знятий відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням суду.

Зазначає, що оскільки виконавче провадження № 29972884 було завершене ще у 2012 році (передано за належністю), а борги за штрафами сплачені у 2014 році, державний виконавець був зобов`язаний зняти арешт автоматично при закритті справи. Те, що арешт наявний у реєстрі досі , це пряме порушення цієї статті.

Арешти, накладені виконавцем у виконавчому провадженні, мають бути зняті, відомості про боржника вилучені з Єдиного реєстру боржників, всі інші заходи, вжиті для виконання рішення, скасовані.

Оскільки відповідачем за наслідками завершення виконавчого провадження не вчинено дій по зняттю арешту, існування арешту на майно позивача порушує конституційне право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю.

Отже, державним виконавцем Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, було надано відмову у скасуванні постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, не зважаючи на те, що постанова була завершена ще у 2012 році (передана за належністю), борги за штрафами сплачені у 2014 році.

Таким чином, при проведенні виконавчих дій державним виконавцем було неправомірно відмовлено у знятті з боржника ОСОБА_1 , арешту майна та оголошення заборони на його відчуження.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі

Новозаводський районний суд міста Чернігова ухвалою від 11.05.2026 року відкрив провадження у справі.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належно.

22.05.2026 року начальник відділу Новозаводського відділу державної виконавчої служби у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Ярошенко А. подав до суду пояснення стосовно скарги, в яких зазначено, що під час завершення виконавчого провадження у державного виконавця були відсутні правові підстави щодо зняття арешту з майна.

Згідно із ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

На примусовому виконанні у Новозаводському відділі державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження №29972884 з примусового виконання виконавчого листа № 1-67 від 11.11.2011, виданого Новозаводським районним судом міста Чернігова.

Новозаводським відділом державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження №29972884, боржником в якому є ОСОБА_1 , винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 24.11.2011 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати в сумі 5155 гривень 20 копійко.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, 24.11.2011 року Новозаводським відділом державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № 29972884, реєстраційний номер обтяження 11880605 (а.с.11-15).

Відповідно до відповіді начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 21839 від 30.03.2026 року, згідно з Єдиним реєстром заборон відчуження об`єктів нерухомого майна накладений арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження 11880605 від 24.11.2011 накладений Новозаводським відділом державної виконавчої служби ЧМУЮ у виконавчому провадженні № 29972884 при виконанні виконавчого листа № 1-67 від 11.11.2011 року, виданого Новозаводським районним судом міста Чернігова щодо конфіскації майна боржника. У ході перевірки даних в автоматичній системі виконавчого провадження, в тому числі електронного архіву виконавчих проваджень та спец розділу, було встановлено, що на виконання до Відділу даний виконавчий документ від Новозаводського відділу державної виконавчої служби ЧМУЮ не надходив. Враховуючи викладені обставини, Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України немає правових підставі та технічної можливості для зняття арешту з майна належного ОСОБА_1 (а.с.9).

Відповідно до відповіді начальника Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 29044 від 31.03.2026 року, в ході перевірки встановлено, що на виконанні у Відділі знаходилося виконавче провадження № 29972884 з виконання виконавчого листа № 1-67 виданого 11.11.2011 року Новозаводським районним судом міста Чернігова про конфіскацію майна ОСОБА_1 . 24.11.2011 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. 14.08.2012 року виконавче провадження завершено, відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» (виконавчий документ направлено за належністю до іншого відділу ДВС).

Відповідно до листа начальника Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 44082 від 22.05.2026 року, надісланого на адресу суду, на виконанні у Відділі знаходилося виконавче провадження № 29972884 з виконання виконавчого листа № 1-67, виданого 11.11.2011 Новозаводським районним судом міста Чернігова про конфіскацію майна ОСОБА_1 . 24.11.2011 року в межах даного виконавчого провадження винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. 14.08.2012 року виконавче провадження завершено відповідно до пункту 10 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (виконавчий документ направлено за належністю до іншого відділу ДЗЗС, так як встановлено, що боржник за адресою АДРЕСА_1 не мешкає. Згідно довідки АДБ боржник зареєстрований за адресою : АДРЕСА_2 .

У редакції Закону України «Про виконавче провадження», який діяв на час завершення виконавчого провадження, відповідно до частини 1 статті 50 Закону, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документу за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, повернення виконавчого документу до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також проводяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, під час завершення виконавчого провадження у державного виконавця були відсутні правові підстави щодо зняття арешту з майна.

Новозаводським відділом надано відповідь на заяву ОСОБА_1 щодо зняття арешту з майна, в якій повідомлено, що враховуючи вищевикладені обставини, відсутні підстави зняти арешт Новозаводським ВДВС у місті Чернігові, відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» запропоновано звернутися для вирішення питання до Центрального ВДВС у місті Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, або до суду.

ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон).

Положеннями ст. 1 Закону передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із положення ч. 1 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент накладення арешту на майно та завершення виконавчого провадження), у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Наразі, ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом, що відповідає ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» не містить заборону на зняття арешту накладеного на майно боржника при закінченні виконавчого провадження, якщо виконавчий документ відправлений за належністю іншому органу виконавчої служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 нині чинного Закону України «Про виконавче провадження» та ч. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження»

№ 606-ХІV, що був чинним до 04.10.2016, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Проте, у справі відсутні докази про наявність відкритого виконавчого провадження, в якому ОСОБА_1 є боржником.

Вичерпний перелік випадків, в яких державний виконавець (виконавець) вправі чи зобов`язаний зняти арешт з майна боржника, містився у ч. ч. 2-5 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV, що діяв до 04.10.2016, і міститься у ч. 2-4 ст. 59 нині чинного Закону України «Про виконавче провадження».

Ці переліки не містять такої підстави, як направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», що діяв до 04.10.2016 року.

Отже, суб`єкт оскарження не може задовольнити вимоги ОСОБА_1 .

Разом з тим, суд відзначає, що арешт майна є заходом, направленим на примусове виконання рішень судів та інших органів. Тобто, такий захід застосовується державним/приватним виконавцем в інтересах стягувача з метою виконання судового рішення чи рішення інших органів, які підлягають примусовому виконанню.

Арешт майна є тимчасовим обмеженням прав боржника, яке повинно бути визначено певним строком. На думку суду, необмежене застосування заходу примусового виконання виконавчого документу може становити порушення права особи на вільне володіння своїм майном.

Також, відповідно до ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 року, в редакції чинній на час видачі виконавчого листа, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом одного року.

З 05.10.2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII, згідно Прикінцевих та перехідних положень якого виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Як встановлено у судовому засіданні, відомості про перебування у виконавчій службі відкритих виконавчих проваджень, боржником в яких є скаржник Стрілець, відсутні.

Доказів на підтвердження переривання строку пред`явлення до виконання указаного виконавчого документа матеріали справи не містять.

Верховний Суд у постанові від 13 липня 2022 року у справі №2/0301/806/11 зауважив, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинне призводити до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

На думку суду, існування арешту майна ОСОБА_1 наразі не направлено на виконання рішення суду, а лише створює обмеження у вільному володінні майном. Внаслідок арешту його нерухомого майна він по цей час перебуває у ситуації, в якій до нього на невизначений термін застосовано обмеження права володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю. Ця ситуація суперечить принципу правової визначеності.

Відповідно ч. 1 ст. 319 ЦК України, арешт який є об`єктом судового розгляду, перешкоджає ОСОБА_1 користуватися й розпоряджатися належною йому власністю.

На підставі викладеного вище, суд доходить висновку про наявність правових підстав для зняття арешту майна ОСОБА_1 , накладеного постановою державного виконавця Новозаводського відділу ДВС від 24.11.2011 року.

У задоволенні решти вимог скарги про визнання протиправним та скасування рішення державного виконавця Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про відмову у знятті з боржника ОСОБА_1 арешту майна та його відчуження, слід відмовити.

Керуючись статтями Законом України «Про виконавче провадження», статтями 10, 12, 19, 258-260, 448-451 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на рішення державного виконавця та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зобов`язати Новозаводський відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з майна, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 24.11.2011 року, зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 11880605.

В іншій частині вимог відмовити.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Заявник: ОСОБА_1 (місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Суб`єкт оскарження: Новозаводський відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження за адресою: 14000, м. Чернігів, вул. Княжа, 28, код ЄДРПОУ 35029699)

Суддя С. М. Ченцова