Рішення № 137127576, 04.06.2026, Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 729/399/26 2/729/550/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

заочне

04 червня 2026 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Булиги Н. О.

секретаря Романченко С. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бобровиця у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами в загальному розмірі 47675 грн., а також судових витрат.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 11 травня 2025 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 9043006, який підписано електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону відповідача. Відповідно до умов договору кредитні кошти надавалися у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківську картку відповідача, а кредит вважається наданим у день такого перерахування.

24 грудня 2025 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 24122025/3, відповідно до якого первісний кредитор відступив позивачу права грошової вимоги до боржників. Згідно з витягом з реєстру боржників від 24.12.2025 позивач набув право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором у сумі 30 075,00 грн., з яких: 7 500,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 9 000,00 грн. заборгованість за відсотками, 13 575,00 грн. заборгованість за штрафними санкціями.

Крім того, 13 травня 2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 5328844 в електронній формі через особистий кабінет позичальника. За умовами договору кредитні кошти були надані шляхом їх перерахування на банківську картку відповідача, а сам відповідач, підписуючи договір, підтвердив ознайомлення з його умовами та правилами кредитування.

18 вересня 2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу, відповідно до якого первісний кредитор відступив позивачу права грошової вимоги до боржників. Згідно реєстру боржників, позивач набув право вимоги за кредитним договором № 5328844 у сумі 17600,00 грн., з яких: 5000,00 грн. заборгованість за основним зобов`язанням, 5600,00 грн. заборгованість за комісією, 7000,00 грн. заборгованість за штрафними санкціями.

Позивач зазначає, що кредитні договори були укладені шляхом приєднання відповідача до їх умов, кошти за договорами відповідачем отримані, однак свої зобов`язання щодо їх повернення та сплати передбачених договором платежів останній належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яку позивач просить стягнути у судовому порядку разом із судовими витратами.

Ухвалою від 07.04.2026 року було відкрито спрощене позовне провадження у даній справі та прийнято рішення про розгляд справи з повідомленням сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив справу розглядати без його участі. Позовні вимоги підтримує. Проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи вважається повідомленим своєчасно та належним чином, відповідно до положень п. 2 ч.7, п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України (за зареєстрованим у встановленому Законом порядку місцем проживання), що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України. У встановлений судом строк відзив на позов не подавав.

З письмової згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, оцінивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що позов належить задовольнити частково з таких підстав.

Судом встановлено, що 11.05.2025 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 9043006, який підписано електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону відповідача (а.с.7-15).

Відповідно до умов кредитного договору, кредитні кошти надавалися у безготівковій формі в сумі 7500 грн. на 360 днів зі стандартною процентною ставкою за увесь строк користування кредитом 1% в день, шляхом їх перерахування на банківську картку відповідача, а кредит вважається наданим у день такого перерахування.

Згідно п.2.1 Договору, кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача з використанням реквізитів платіжної карти № НОМЕР_1 (а.с.8 зв.ст.).

Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що ознайомлений з умовами Правил надання коштів у позику, які є невід`ємною частиною договору, розміщені на сайті кредитодавця та становлять публічну пропозицію (оферту) відповідно до ст. ст. 641, 644 ЦК України (а.с.15).

Як видно з інформації наданої ТОВ ФК «Контрактовий дім» від 30.12.2025, 11.05.2025 було перераховано 7500 грн. на карту № НОМЕР_1 (а.с.21).

24.12.2025 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 24122025/3, відповідно до якого первісний кредитор передає (відступає) позивачу права грошової вимоги до боржників, а позивач набуває такі права та зобов`язується сплатити їх вартість на умовах, визначених договором (а.с.25-26).

Згідно з витягом з Реєстру боржників від 24.12.2025 до договору факторингу № 24122025/3, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 9043006 у сумі 30075,00 грн., з яких: 7500,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 9000,00 грн. заборгованість за відсотками, 13575,00 грн. заборгованість за пенею та штрафами (а.с.29).

Крім того, судом встановлено, що 13.05.2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 5328844 в електронній формі через особистий кабінет позичальника (а.с.35-40).

Відповідно до умов вказаного договору, кредитні кошти надавалися у безготівковій формі у сумі 5000 гривень на 345 днів шляхом їх перерахування на банківську картку відповідача, а кредит вважається наданим у день такого перерахування.

Згідно п.2.1 Договору, кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача з використанням реквізитів платіжної карти № НОМЕР_1 (а.с.36).

Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що ознайомився з його умовами, отримав його проект разом із додатками, а також підтвердив, що умови договору йому зрозумілі та відповідають його волевиявленню.

Як видно з платіжного доручення 153573166, 13.05.2025 було перераховано 5000 грн. згідно договору 5328844 на карту № НОМЕР_1 належну ОСОБА_1 (а.с.47).

18.09.2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 18092025, відповідно до якого первісний кредитор відступив позивачу права грошової вимоги до боржників, а позивач набув такі права на умовах, визначених договором (а.с.51-52).

Згідно з Витягом з реєстру боржників від 18.09.2025 до договору факторингу № 18092025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 5328844 у сумі 17600,00 грн., з яких: 5000,00 грн. заборгованість за основним зобов`язанням, 5600,00 грн. заборгованість за комісією, 7000,00 грн. заборгованість за штрафними санкціями (а.с.55).

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 цього Кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 1048 Цивільного Кодексу України розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Частини 1 та 2 статті 1077 ЦК України вказують, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

За змістом ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності.

За приписами ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Надані позивачем докази, суд вважає належними, допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

Отже, дослідивши надані позивачем докази, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» щодо стягнення заборгованості з відповідача підлягають частковому задоволенню, зокрема, за кредитним договором № 9043006 від 11.05.2025 року в сумі 16500,00 грн., з яких: 7500,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу та 9000,00 грн. сума заборгованості за відсотками; за кредитним договором № 5328844 від 13.05.2025 року в сумі 10600,00 грн., з яких: 5000,00 грн. сума заборгованості за основним зобов`язанням, 5600,00 грн. сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, оскільки такі є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами.

Що стосується нарахованих позивачем штрафних санкцій, а саме: за кредитним договором № 9043006 від 11.05.2025 року у розмірі 13575,00 грн. та за кредитним договором № 5328844 від 13.05.2025 року у розмірі 7000,00 грн., то суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IXта набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану. Неустойка, нарахована включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно з розрахунком позивача, останнім визначено заборгованість за штрафними санкціями (пенею, штрафами) за кредитними договорами № 9043006 від 11.05.2025 року та № 5328844 від 13.05.2025 року у загальному розмірі 20 575,00 грн.

З огляду на зазначене, суд, враховуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, вважає, що відсутні правові підстави для стягнення неустойки (штрафу, пені) з відповідача, оскільки штрафні санкції (штраф, пеня) нараховані відповідачу у період дії в країні воєнного стану, а тому позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позову, а саме про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості: за кредитним договором № 9043006 від 11.05.2025 року у розмірі 16500,00 грн., з яких: 7500,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 9000,00 грн. заборгованість за відсотками; за кредитним договором № 5328844 від 13.05.2025 року у розмірі 10600,00 грн., з яких: 5000,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 5600,00 грн. заборгованість за комісією за обслуговування кредиту.

Загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню становить 27100 грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 3 328 грн. Отже, зважаючи, що позов задоволено частково, а тому з відповідача на користь позивача, підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, із заявлених до стягнення 47 675,00 грн. судом задоволено суму до стягнення 27 100,00 грн., що становить 56,83% від заявлених вимог, а отже з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 891,64 грн. (3 328 грн ? 56,83 %).

Керуючись статтями 526, 527, 530, 599, 1050, 1048, 1054, 1056 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76- 81,89, 95, 141, 258,259, 263-265, 279, 280, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 27100 (двадцять сім тисяч сто) гривень, з них:

за кредитним договором № 9043006 від 11.05.2025 року у сумі 16500,00 грн., з яких: 7500,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу та 9000,00 грн. заборгованість за відсотками;

за кредитним договором № 5328844 від 13.05.2025 року у сумі 10600,00 грн., з яких: 5000,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу та 5600,00 грн. заборгованість за комісією за обслуговування кредиту.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 1 891 (одна тисяча вісімсот дев`яносто одна) гривня 64 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Бобровицький районний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», 07400, м.Бровари Київська область вул.Лісова,2, код ЄДРПОУ 35625014);

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ,реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя Бобровицького районного суду Н.О. Булига