Рішення № 137126575, 03.06.2026, Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/1079/26

Провадження № 2/601/722/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

ЗАОЧНЕ

03 червня 2026 року

Кременецький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Шульгач Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Радчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Кременець цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» звернулося в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 21.06.2025 року між первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит № 71655542, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти в розмірі 3000 грн, строком на 17 днів, зі сплатною процентів у розмірі 0,226% в день, комісія за надання кредиту складає 10,00%, у разі порушення позичальником строків повернення кредиту нараховується 4% за понадстрокове користування кредитом на тіло кредиту в день. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 37761, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу. 25.06.2025 між первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №15228295 до Договору позики №71655542 за умовами якої сторони домовилися збільшити суму позики на 6000 грн в результаті чого розмір наданого кредиту становить 9000 грн. 07.10.2025 між первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №15927939 до Договору позики №71655542 про реструктуризацію заборгованості позичальника в розмірі 10635,78 грн на 300 днів. Позикодавець виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 9000 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 . Заборгованість ОСОБА_1 за договором кредиту №71655542 від 21.06.2025 року та додаткової угоди складає 9645,68 грн, з яких: 3690,27 грн - сума заборгованість за основною сумою боргу, 1197,12 грн. сума заборгованості за процентами, 4458,29 грн. сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування, 300 грн. комісія. 25.02.2026 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу № 25/02/26, за умовами якого останнє набуло право грошової вимоги до боржників, в тому числі за кредитним договором №71655542 від 21.06.2025 року. Відповідно до Реєстру прав вимог № 1 від 25.02.2026 року ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 9645,68 грн. У зв`язку із недосягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №71644442 від 21.06.2025 року в розмірі 9645,68 грн та судові витрати.

Ухвалою судді від 22.04.2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача ТОВ «Фінпром Маркет» в судове засідання не з`явився, однак подав суду заяву про розгляд справи без його участі, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзиву на позов не подав, про поважність причин неможливості прибуття його в судове засідання не повідомив.

За вказаних обставин, суд приходить до переконання, що згідно з ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, повторно не з`явився у судове засідання без повідомлення причин, не подав відзиву, а представник позивача не заперечив проти заочного вирішення справи.

Дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.

21.06.2025 року між первісним кредитором ТОВ «1 Безпечене агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит № 71655542. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 37761.

Відповідно до п. 2.1 Договору, за цим договором кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.

Згідно п. 2.2 Договору, сума кредиту 3000 грн; строк кредитування/строк договору 17 днів; процентна ставка/день 0,226% (фіксована); комісія за надання кредиту 10,00% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 300 грн); дата надання кредиту 21.06.2025 року; дата повернення кредиту 07.07.2025 року.

Відповідно до п. 3.1 Договору, для отримання кредиту, позичальник має бути зареєстрований в ІКС, для чого він проходить процедуру реєстрації на сайті.

Згідно п. 4.4 Договору, позичальник ідентифікований та верифікований за допомогою системи BankID НБУ.

Згідно п. 5.1 Договору, перед укладанням (підписанням) договору, позичальник ознайомлюється з паспортом споживчого кредиту та офертою, що містить в тому числі проект договору, політикою конфіденційності, правилами надання коштів та банківських металів у кредит, іншою інформацією про кредитодавця та послуги, які ним надаються, в тому числі на сайті кредитодавця: інформацією, передбаченою ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії», ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про споживче кредитування», ЗУ «Про захист персональних даних».

Відповідно до п. 5.11 Договору, підписуючи електронне повідомлення одноразовим ідентифікатором, позичальник засвідчує, що його акцепт є повним та безумовним, тобто він погоджується з усіма без виключення умовами оферти.

Згідно п. 11.1. Договору, укладаючи Договір, Позичальник засвідчує наступне:

11.1.1. позичальник ознайомився на Сайті Кредитодавця https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо Кредитодавця та його послуги, в тому числі інформацією, що передбачена ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та нормативно-правовими актами Національного банку України;

11.1.2. позичальник до моменту підписання Договору вивчив умови Договору та Правила надання коштів та банківських металів у кредит, що розміщені на веб-сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ (надалі - Правила), а його зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору йому зрозумілі. Позичальник підтверджує, що Договір уклався ним без нав`язування, відповідає його вільному вибору, намірам та інтересам, а інформація, надана Кредитодавцем є зрозумілою та достатньою для прийняття усвідомленого рішення.

В розділі 12 Договору зазначено реквізити сторін, зокрема номер електронного платіжного засобу ОСОБА_1 № НОМЕР_1 .

25.06.2025 між первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №15228295 до Договору позики №71655542 за умовами якої сторони домовилися збільшити суму позики на 6000 грн. Таким чином розмір наданого кредиту становить 9000 грн. Додаткова угода підписана електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 68687.

07.10.2025 року між первісним кредитором ТОВ «1 Безпечене агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №15927939 до Договору позики №71655542, за умовами якої сторони домовились про реструктуризацію заборгованості позичальника в розмірі 10635 грн на 300 днів. Додатковий договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису 84728, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу).

Відповідно до довідки про ідентифікацію ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» шляхом використання одноразового ідентифікатора, що є аналогом електронного підпису відповідно до вимог законодавства України. Одноразовий ідентифікатор 37761 відправлений позичальнику 21.06.2025 року о 19:21:48 год на електронну пошту, одноразовий ідентифікатор 68687 відправлений позичальнику 25.06.2025 року о 19:48:34 год на електронну пошту, одноразовий ідентифікатор 84728 відправлений позичальнику 07.10.2025 року о 00:17:10 год на електронну пошту.

Кредитні кошти в сумі 3000 грн перераховані відповідачу на його банківський картковий рахунок № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «Європейська платіжна система» №КД-000058190 від 19.03.2026 та платіжною інструкцією № d1f79fa9-ea21-4f74-b6f0-9f9d00c4b6c5 від 21.06.2025.

Кредитні кошти в сумі 6000 грн перераховані відповідачу на його банківський картковий рахунок № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «Європейська платіжна система» №КД-000058180 від 19.03.2026 та платіжною інструкцією № 4715ba38-e2ee-41a1-8834-9c56dc94e1ad від 25.06.2025.

25.02.2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) та ТОВ «Фінпром Маркет» (фактор) укладено договір факторингу № 25/02/26, відповідно до якого ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за кредитним договором № 71655542 від 21.06.2025 року.

Згідно п. 1.1 Договору факторингу, за цим договором клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна придбання) за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.

Відповідно до Реєстру прав вимог № 1 до договору факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026 року, ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 71655542 від 21.06.2025 року в розмірі 9645,68 грн.

Згідно розрахунку заборгованості складеного ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 71655542 від 21.06.2025 року становить 9645,68 грн, з яких: 3690,27 грн - сума заборгованість за основною сумою боргу, 1197,12 грн. сума заборгованості за процентами, 4458,29 грн. сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування, 300 грн. комісія.

Згідно розрахунку заборгованості складеного ТОВ «Фінром Маркет», заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором № 71655542 від 21.06.2025 року становить 9645,68 грн, з яких: 3690,27 грн - сума заборгованість за основною сумою боргу, 1197,12 грн. сума заборгованості за процентами, 4458,29 грн. сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування, 300 грн. комісія.

З відповіді АТ «Акцент Банк» від 29.04.2026 на запит суду вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 , емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , на яку 21.06.2025 здійснено переказ коштів на суму 3000 грн., та 25.06.2025 на суму 6000 грн., що підтверджується рухом коштів по картці період з 21.06.2025-28.06.2025.

З врахування встановлених обставин, суд вважає, що до виниклих між сторонами правовідносин слід застосувати наступні норми матеріального права.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Кредитний договір між сторонами укладений в електронній формі.

Згідно із частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із нормою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Згідно розрахунку заборгованості складеного ТОВ «Фінром Маркет», заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором № 71655542 від 21.06.2025 року становить 9645,68 грн, з яких: 3690,27 грн - сума заборгованість за основною сумою боргу, 1197,12 грн. сума заборгованості за процентами, 4458,29 грн. сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування, 300 грн. комісія.

Щодо стягнення неустойки за кредитними договорами в період дії воєнного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Згідно з ч. 1, 2 ст. 249 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжений та діє на даний час.

Разом з тим, Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до ЗУ "Про споживче кредитування", зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень.

Водночас, відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України. Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Так основним регулятором договірних відносин є Цивільний кодекс України, а не окремі закони, що відповідно до аналізу висновків постанови Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц.

Норма п. 18 Прикінцевих положень ЦКУкраїни є спеціальною нормою в період воєнного стану, що прямо регулює відповідальність за кредитними зобов`язаннями, а тому підлягає безпосередньому застосуванню.

Відтак, твердження, про те, що за договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань є безпідставним, таким, що ґрунтується на хибному тлумаченні норм матеріального права та прямо спростовується актуальною практикою Верховного Суду.

Вказана правова позиція щодо імперативного та пріоритетного застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України закріплена у Постанові Пленуму Верховного Суду від 07 лютого 2025 року № 6 «Про відмову у зверненні до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України...».

У вказаній постанові Пленум Верховного Суду наголосив, що законодавець чітко передбачив особливості регулювання наслідків прострочення виконання грошових зобов`язань у період дії воєнного стану. Ці особливості полягають у встановленні спеціальних правових наслідків, а саме: позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплатити на користь кредитодавця неустойку (штраф, пеню) та інші платежі за таке прострочення, а вже нараховані суми підлягають списанню. При цьому Пленум констатував, що такі законодавчі обмеження не можуть розглядатися як порушення права кредитора на мирне володіння майном, оскільки ці заходи мають виключно тимчасовий характер та спрямовані на захист інтересів боржника в умовах воєнного стану.

Більше того, Верховний Суд вже неодноразово робив висновки щодо застосування п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі договорів, незалежно від дати їх укладення в межах дії воєнного стану. Зокрема, судом касаційної інстанції сформовано сталу практику, згідно з якою дія зазначеного пункту поширюється на кредитні договори (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 18.10.2023 у справі № 706/68/23, усі види кредитних (позикових) боргових зобов`язань перед юридичними та фізичними особами (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.06.2024 у справі № 910/13689/23).

За таких обставин суд доходить висновку, що штрафи, неустойка, пеня та інші платежі, як захід відповідальності на період воєнного стану не нараховуються за такими договорами і підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України поширюється на усі види кредитних (позикових) боргових зобов`язань, як перед юридичними, так і перед фізичними особами та поширюється як на відповідальність, визначену статтею 625 ЦК України, так і на інші види відповідальності, визначені відповідними кредитними договорами: штрафи, неустойку, пеню та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами.

Таким чином, враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги позивача у частині стягнення заборгованості за відсотками за понадстрокове користування (пені) у розмірі 4458,29 грн. не підлягають до задоволення, оскільки їх нарахування, як штрафну санкцію відповідачу здійснено у період дії воєнного стану, що суперечить вимогам пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у зв`язку з чим у цій частині позов задоволенню не підлягає.

Що стосується стягнення комісії у сумі 300 грн. варто зазначити, що позичальнику були надані кошти на споживчі цілі, а тому, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У розумінні положень чинного законодавства України надання грошових коштів є послугою.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що затверджені Постановою Національного банку України №168 від 10.05.2007року визначає, що Банк не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Як вказано у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв`язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

За таких обставин, пункти кредитного договору про сплату комісії за надання кредитних коштів є нікчемними.

За ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а вразі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (ч.ч. 1-3 ст. 216 ЦК України).

За змістом ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

За вказаних обставин, вимога про стягнення комісії задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, те, що фактично отримані та використані відповідачем кредитні кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованості за кредитним договором за №71655542 від 21.06.2025 року в розмірі 4887,39 грн., з яких 3690,27 грн - сума заборгованість за основною сумою боргу, 1197,12 грн. сума заборгованості за процентами, частково задоволивши позовні вимоги.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд наголошує таке.

Позивач просить стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500 гривень.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, до матеріалів справи додано: договір про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025, витяг з акту приймання передачі наданої правової допомоги, платіжна інструкція кредитного переказу коштів від 25.03.2026, ордер на надання правничої допомоги серії АХ №1287257.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі: 1) на професійну правничу допомогу.

Новою редакцією ЦПК (частиною 2 статті 137) встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як зазначено вище, сторона позивача надала суду договір про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025, витяг з акту приймання передачі наданої правової допомоги, платіжна інструкція кредитного переказу коштів від 25.03.2026, ордер на надання правничої допомоги серії АХ №1287257.

Разом з тим, згідно ч.4 ст 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зваживши ступінь складності справи та надані представником позивача докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, час та зусилля, витрачені на надання правової допомоги поза судовим засіданням, враховуючи принцип співмірності суд вважає, що на користь позивача з відповідача слід стягнути суму витрат на правову допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2280,11 гривень (4887,39 х 4500/9645,68).

Крім того, на підставі вимог ч. 1ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме судовий збір у розмірі 1349,01 грн. (4887,39 *2662,40/9645,68).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 509, 526, 530, 610, 612, 629, 1046, 1048, 1050 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за кредитним договором №71655542 від 21.06.2025 року в розмірі 4887 гривень 39 копійок, з яких 3690 гривень 27 копійок - сума заборгованість за основною сумою боргу, 1197 гривень 12 копійок сума заборгованості за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» 1349 гривень 01 копійку сплаченого судового збору.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» 2280 гривень 11 копійок на правничу допомогу.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Кременецьким районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товарство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: м.Ірпінь вул.Садова, буд.31/33, 08205;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Головуючий: