Ухвала суду № 137126492, 28.05.2026, Гусятинський районний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2026 р. Справа № 596/556/26

Провадження № 1-кп/596/225/2026

Гусятинський районний суд Тернопільської області

в складі головуючого судді ОСОБА_1

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в селищі Гусятин в режимі відеоконференцзв`язку клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні №62025140140000090 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 лютого 2025 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Космач Косівського району Івано-Франківської області, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, одруженого, військовослужбовець військова частина НОМЕР_1 , солдат, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Гусятинського районного суду Тернопільської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62025140140000090, внесеному в ЄРДР від 04 лютого 2025 року відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України.

Прокурор Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , що спливає 07 червня 2026 року.

Посилається на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України та на даний час не зменшились та продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, що визначені при застосуванні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Метою продовження застосування запобіжного заходу ОСОБА_4 , згідно з вимогами пп.1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується. Вказані ризики підтверджуються тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років, внаслідок чого обвинувачений усвідомлює негативні юридичні наслідки за вчинене діяння та може бути підставою та мотивом переховуватись від суду, також беручи до уваги ту обставину, що ОСОБА_4 являється військовослужбовцем Збройних Сил України та маючи широке коло знайомих, обізнаний із особливостями роботи правоохоронної системи. Перебуваючи на волі, обвинувачений може незаконно впливати на свідків з метою схиляти їх до зміни даних слідству показань, дачі неправдивих або відмови від дачі показань; вчинити інше кримінальне правопорушення. До військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 не повернувся та до виконання службових обов`язків не приступив, чим підриває обороноздатність військової частини НОМЕР_1 . Окрім цього, у відповідності до ч.8 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Враховуючи викладене, тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , з метою забезпечення виконання процесуальних обов`язків та запобігання наведеним у клопотанні ризикам, слід продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів. Вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

До суду від захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу на більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою. В обгрунтування клопотання посилається на те, що ухвалою слідчого судді від 16.04.2026 року щодо ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та станом на час перебування справи на розгляді в суді, наявні всі законні підстави для зміни раніше застосованого запобіжного заходу. Положення ч.8 ст.176 КПК України імперативно регламентує виключно первинну стадію-етап первісного обрання (застосування) запобіжного заходу та норми КПК України не містять жодної прямої чи опосередкованої заборони щодо подальшої зміни такого запобіжного заходу на більш м`який у порядку ст.201 КПК України під час судового розгляду. Автоматичне застосування тримання під вартою без індивідуальної оцінки обставин справи суперечить практиці ЄСПЛ та ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Норма ч. 8 ст. 176 КПК України, якщо тлумачити її як таку, що виключає будь-яку індивідуальну оцінку ризиків і повністю усуває роль суду, не відповідає критерію «передбачуваності» обмеження свободи у розумінні Конвенції. На даному етапі судового розгляду ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які слугували підставою для взяття ОСОБА_4 під варту, істотно зменшилися. Досудове розслідування завершено, свідки допитані, докази зафіксовані та закріплені в обвинувальному акті, що виключає ризик знищення доказів чи незаконного впливу на свідків, експертів або спеціалістів. ОСОБА_4 має міцні соціальні зв`язки, зареєстроване місце проживання, стійко бажає довести свою позицію в судовому порядку та не має жодних намірів ухилятися від явки до суду чи іншим чином перешкоджати судовому розгляду. Подальше утримання обвинуваченого в умовах слідчого ізолятора на даному етапі кримінального провадження матиме характер не превентивного заходу, а покарання, призначеного до ухвалення вироку суду, що порушує презумпцію невинуватості.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з наведених в ньому підстав, просила його задовольнити. Щодо задоволення клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 на більш м`який запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою заперечує та просить відмовити.

Обвинувачений ОСОБА_4 , його захисник адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання про зміну запобіжного заходу на більш м`який запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою, просили задоволити. Доповнили, що обвинувачений ОСОБА_4 має намір продовжити проходження військової служби. Суд, розглянувши клопотання сторони обвинувачення та сторони захисту, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, які стосуються розгляду вищевказаних клопотань, приходить до наступного висновку.

Згідно із ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.4 ст.176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора. ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України, а саме, солдат військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , всупереч вимог ст. ст. 9, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, з метою тимчасового ухилення від військової служби, вчасно на службу до розташування військової частини НОМЕР_1 , що за адресою: АДРЕСА_2 , без поважних причин о 08 годині 30 хвилин 21 січня 2025 року не з`явився та о 06 годині 18 хвилин 16 квітня 2026 року був затриманий працівниками четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, чим вчинив нез`явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України (згідно із змінами, внесеними Законом № 3233-ІХ від 13.07.2023). Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 квітня 2026 року стосовно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою та визначено заставу у розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень. Застава має бути внесена на депозитний рахунок з такими реквізитами: ТУ ДСА України в Тернопільській області код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Банк отримувача ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA738201720355269001500003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі №607/19223/25, відповідно до ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16.04.2026. У разі внесення застави покладено на ОСОБА_4 такі обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України: - прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою; - повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; - здати на зберігання до відповідних органів Державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначено до 23 год. 59 хв. 07 червня 2026 року. Статтею 194 КПК України визначено, що підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження є: наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу. Запобіжні заходи як заходи процесуального примусу застосовуються до обвинуваченого з метою запобігти можливості переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні та здійсненню правосуддя, а також запобігти спробам продовжити злочинну діяльність і полягають у обмеженні свободи пересування ( ст. 177 КПК України).

Крім цього, враховуючи практику Європейського суду з прав людини та положення ч.1 ст.178 КПК України, при розгляді питання про доцільність продовження тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Вирішуючи питання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого суд враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Європейський суд з прав людини роз`яснює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи («Харченко проти України», «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти Росії»).

ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення ч.5 ст.407 КК України, за яке передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років. Тому з урахуванням серйозності висунутого проти нього обвинувачення та тяжкості покарання, що загрожує у разі доведеності його винуватості у вчиненні даного кримінального правопорушення, дає суду достатньо підстав вважати, що ОСОБА_4 може переховуватися від суду та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

При цьому, суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Ризики незаконного впливу обвинуваченого на свідків з метою схиляти їх до зміни даних слідству показань, дачі неправдивих або відмови від дачі показань, які ще не були допитані в судовому засіданні та ризик вчинення іншого кримінального правопорушення є досить вірогідним та доведеним стороною обвинувачення, так як підтверджується безвідповідальним ставленням військовослужбовця ОСОБА_4 до виконання обов`язків військовослужбовця Збройних Сил України.

В той же час, зазначений прокурором ризик - можливість продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_4 , свого підтвердження не знайшов, оскільки інкриміноване кримінальне правопорушення за ч.5 ст.407 КК України стороною обвинувачення кваліфіковано як закінчений злочин.

Суд зважає і на вимоги ч.8 ст.176 КПК України, згідно якої, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи наведене, суд вважає, що на час здійснення судового провадження продовжують мати місце ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які враховувались при обранні ОСОБА_4 запобіжного заходу, застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, тож тримання під вартою є виправданим, а тому суд вважає за необхідне продовжити щодо ОСОБА_4 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном до 25 липня 2026 року включно з можливістю внесення застави, визначеної відповідно до ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 квітня 2026 року (№607/19223/25).

При цьому, доводи сторони захисту щодо можливості зміни запобіжного заходу на більш м`який запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 , не спростовують вищенаведених висновків суду.

Застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити запобігання наявним ризикам та виконання ним своїх процесуальних обов`язків у цьому кримінальному провадженні, тому з врахуванням наведеного в задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 на більш м`який запобіжний захід, слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 183, 194, 197, 201, 331, 376 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання захисника адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 - відмовити.

Клопотання прокурора Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 до 25 липня 2026 року з можливістю внесення застави, визначеної відповідно до ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 квітня 2026 року (№607/19223/25).

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити учасникам провадження, а також надіслати уповноваженій службовій особі у місця ув`язнення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Гусятинський районний суд Тернопільської області протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали буде складений та оголошений учасникам судового провадження 01 червня 2026 року о 13.00 год.

Суддя Гусятинського районного суду

Тернопільської області ОСОБА_1