Рішення № 13712641, 07.02.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.11 Справа № 17/6/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання», м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода», м. Луганськ

про стягнення 8 280 714 грн. 30 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача: Подкова І.Л., довіреність № 59 від 01.01.2011;

від відповідача: Булана О.С., довіреність № 281 від 05.05.2010.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми боргу за використану в серпні –вересні 2010 року активну електроенергію у сумі 7492581,87 грн., боргу за послуги з перетікання реактивної електроенергії у сумі 53478,48 грн., пені у сумі 516340,86 грн., 3% річних у сумі 42500,32 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 175812,47 грн.

У судовому засіданні 27.01.2011, відповідно до статті 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 07.02.2011 на 11-00 хв.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 27.07.2011 № 21, зданим у судовому засіданні 07.02.2011 визнав заборгованість з активної електроенергії у сумі 7492581,87 грн., реактивної електроенергії у сумі 53478,48 грн., та подав клопотання про зменшення розміру пені, яке обґрунтоване складним фінансовим становищем підприємства.

Дослідивши обставини справи, надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

01.08.2008, між ТОВ «Луганське енергетичне об’єднання» (позивач у справі) та ТОВ «Луганськвода»(відповідач у справі) було укладено договір № 80 про постачання електричної енергії (далі – Договір), за яким Постачальник –ТОВ «Луганське енергетичне об’єднання», зобов’язався постачати електричну енергію, а Споживач –ТОВ «Луганськвода»зобов’язався оплачувати Постачальнику її вартість.

Відповідно до п. 2.3.3 Договору, відповідач зобов’язується для визначення величини спожитої електроенергії щомісячно 1 числа згідно з Додатком „Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії” знімати покази розрахункових засобів обліку, оформляти результати відповідно до Додатку „Форма „Акт про зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії”, та направляти уповноваженого представника у відділ збуту Лисичанської філії (РЕМ) за адресою: м. Лисичанськ, вул. Ворошилова, 11, для подання Акту про зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії за розрахунковий період, отримання рахунків для здійснення остаточного розрахунку за спожиту електричну енергію та інших платежів, передбачених Договором. Одночасно з рахунками Постачальник надає Споживачу під розпис два екземпляра підписаного зі свого боку Акту про використану електричну енергію, який складається за формою, наведеною у Додатку «Форма «Акт про використану електричну енергію». Споживач повертає один екземпляр підписано зі свого боку Акту про використану електричну енергію разом з Актом про зняття показів розрахункових засобів обліку за наступний розрахунковий період.

У відповідності з п. 9 Додатку «Порядок розрахунків»до Договору, остаточний розрахунок за фактично спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію, а також надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії Споживач здійснює на підставі наданих Постачальником рахунків протягом 10 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено електричну енергію відповідачеві належним чином.

Однак, відповідачем умови договору по сплаті спожитої активної електроенергії не виконано, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за активну електроенергію за період серпень - вересень 2010 року, на сплату якої позивачем було виставлено рахунки №80/8/1 від 01.09.2010, отриманий відповідачем 01.09.2010, № 80/9/1 від 01.10.2010, отриманий відповідачем 01.10.2010, на загальну суму 7492581,87 грн. Вручення зазначених рахунків відповідачу підтверджується матеріалами справи.

Також в процесі використання електричних мереж та споживання електроенергії відповідач генерує реактивну електроенергію і потужності, що спричиняє додаткові технологічні втрати активної електроенергії та погіршує показники якості останньої. Таким чином, згідно умов договору відповідач має сплачувати вартість послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії, яка за період серпень - вересень 2010 року складає 53478,48 грн. Відповідачу було вручено рахунки (а.с.19-20, 26), але оплату не було здійснено у зв’язку з чим за ним також утворилась заборгованість у вказаній сумі.

У зв’язку з тим, що відповідач умови договору порушив та виставлені рахунки не сплатив в повному обсязі та вчасно, позивач звернувся до суду та просить стягнути заборгованість у судовому порядку.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 516340,86 грн., інфляційних нарахувань у сумі 175812,47 грн. та 3% річних у сумі 42500,32 грн. за періоди, згідно наданих позивачем до матеріалів справи розрахунків.

Відповідач позов визнав в частині основного боргу, відносно пені подав клопотання про зменшення її розміру, яке обґрунтоване складним фінансовим становищем підприємства.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Матеріалами справи підтверджено постачання позивачем електричної енергії відповідачу, на виконання умов Договору, та виставлення рахунків на їх оплату. Однак, зобов’язання по перерахуванню позивачеві вартості спожитої активної електроенергії в обумовлені Договором строки відповідачем не були виконані у повному обсязі та вчасно, що підтверджено наданими позивачем доказами.

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем зобов’язання по сплаті боргу у сумі 7492581,87 грн. - за спожиту активну електроенергію, у сумі 53478,48 грн. –за спожиту реактивну електроенергію.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань передбачена сторонами у п. 4.4.1 Договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості невиконаних зобов’язань за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 104787,18 грн., що нарахована на заборгованість з серпня по вересень 2010 року, за період з 16.09.2010 по 01.11.2010 та за період з 16.10.2010 по 01.11.2010, згідно наданого розрахунку, яка є вірно нарахованою та обґрунтовано заявленою.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню, нараховану на заборгованість, що стягнута згідно рішень господарського суду Луганської області у справах № 16/7 від 14.10.2010, № 19/292 від 29.10.2010 та № 9/302 від 16.12.2010, згідно яких також була також стягнута пеня за період по 01.09.2010.

В частині з’ясування факту наявності боргу має місце преюдиція у вигляді рішень у справах № 16/7, № 19/292 та № 9/302, що не потребує доведення позивачем у відповідності до ст. 35 ГПК України, якою передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як було встановлено при розгляді справи, станом на час її слухання, борг, стягнутий за рішенням суду справах № 16/7, № 19/292 та № 9/302 відповідачем не погашений.

Тому, позивачем заявлена вимога про стягнення пені за період з 02.09.2010 згідно наданого розрахунку у сумі 411602,42 грн., яка є обґрунтовано заявленою. Вірно нарахованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України - у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Суд враховує, що відповідач є підприємством, яке надає послуги з водопостачання та водовідведення, а споживачі несвоєчасно та не в повному обсязі сплачують послуги відповідача, що в свою чергу веде до виникнення заборгованості і затримки оплати електроенергії.

Крім того, стягнення пені суттєво погіршить фінансовий стан відповідача, призведе до зростання заборгованості, що може відобразитися на якості послуг з водопостачання та водовідведення, що надаються споживачам.

З огляду на викладене, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання відповідача, застосувавши ст. 233 ГК України, та зменшити розмір пені, яка підлягає до стягнення, до 258170,43 грн. У стягненні решти пені слід відмовити.

Крім того, позивач просить стягнути 3% річних у сумі 42500,32 грн. та інфляційні нарахування у сумі 175812,47 грн. за періоди, згідно наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 42500,32 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 175812,47 грн. відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію у сумі 7492581,87 грн., за реактивну електроенергію у сумі 53478,48 грн., пені у сумі 258170,43 грн., 3% річних у сумі 42500,32 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 175812,47 грн. є обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню, В решті вимог слід відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача згідно до статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, п. 3 ч. 1 ст. 83, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода», м. Луганськ, кв. Пролетаріату Донбасу, б. 166, ідентифікаційний код 35554719 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання», м. Луганськ, кв. Гайового, буд. 35-а, ідентифікаційний код 31443937:

–борг за активну електроенергію у сумі 7492581,87 грн. на р/рахунок зі спеціальним режимом використання № 260323269060 в ЛОУ ВАТ «Державний Ощадний банк України», МФО 304665, видати наказ;

– борг за реактивну електроенергію у сумі 53478,48 грн., пеню у сумі 258170,43 грн., 3% річних у сумі 42500,32 грн. та інфляційні нарахування у сумі 175812,47 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. на п/рахунок № 2600518645 у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 304007, видати наказ.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 10.02.2011.

Суддя О.С. Фонова