Ухвала суду № 137126292, 04.06.2026, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 584/1281/23

Провадження № 1-кп/577/149/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" червня 2026 р.

Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Конотопі Сумської області кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023200520000114 від 13 червня 2023 року, по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Конотопського міськрайонного суду Сумської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.

Ухвалою слідчого судді Путивльського районного суду Сумської області від 19 червня 2023 року стосовно ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Відповідно до ухвали Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17 квітня 2026 року застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжений до 14 червня 2026 року до 24 год. 00 хв.

До спливу вказаного строку судовий розгляд кримінального провадження не може бути завершений, оскільки у кримінальному провадженні не допитані потерпіла, свідки та обвинувачений.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб без визначення розміру застави, посилаючись на те, що ризики, які існували на час застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачені п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу і свідків у кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином не перестали існувати.

Обвинувачений ОСОБА_5 при вирішенні клопотання прокурора про продовження застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою покладається на розсуд суду.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 проти продовження застосованого до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечує, посилаючись на те, що прокурором не надано доказів існування на даний час ризиків, на які він посилається для обгрунтування свого клопотання про продовження застосованого до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Прохає застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід.

Суд, вислухавши думку учасників судового засідання, приходить висновку, що клопотання прокурора про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Вирішуючи питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у п. 79 рішення у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, згідно якої питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, небезпека ризику переховування від суду може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю інформації про матеріальний, соціальний стан особи та інше. Так у справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування».

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, який, відповідно до ст. 12 КК України, належить до особливо тяжких злочинів та за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.

Суд також враховує, що злочин, вчинення якого інкримінується ОСОБА_5 , був вчинений ним із застосуванням вогнепальної зброї гранати оборонного типу із значною кількістю уражаючих елементів (гаранти Ф-1).

Крім того ОСОБА_5 проживає на території Львівської області, не має сталих сімейних чи соціальних зв`язків.

Тяжкість інкримінованого ОСОБА_5 злочину, в сукупністю з інформацією про особу обвинуваченого, дозволяє спрогнозувати з достатнім високим ступенем імовірності, що ОСОБА_5 , з метою уникнення покарання, може переховуватися від суду.

Також ОСОБА_5 може впливати на свідків і потерпілу, оскільки обізнаний про місце їх проживання та проходження служби.

За таких обставин, суд приходить висновку, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували на час застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися та не перестали існувати.

За таких обставин застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід продовжити до двох місяців.

При цьому, суд приймає до уваги, що згідно практики Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а і високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Керуючись ст.ст. 177, 183, 331, п. 2 ч. 1, п. 1-1 ч. 2, ч. 3 ст. 395 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, застосований до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави продовжити до 01 серпня 2026 року до 24 год. 00 хв.

Ухвала може бути оскаржена прокурором, обвинуваченим та його захисником безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим протягом п`яти днів з моменту вручення йому копії ухвали.

СуддяОСОБА_1