Ухвала суду № 137125742, 04.06.2026, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/969/26

Провадження № 1-кс/455/130/2026

У Х В А Л А

04 червня 2026 року м. Старий Самбір

Слідчий суддя Старосамбірського районного суду Львівської області ОСОБА_1 секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника адвоката ОСОБА_6 , розглянувши клопотання слідчого СВ відділення поліції № 1 Самбірського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області (надалі СВ ВП №1 Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області) ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , розлученого, з професійно-технічною освітою, військовослужбовця НОМЕР_1 , має на утриманні одну малолітню дитину, судимості не має -

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбачениого ч.5 ст.407 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.04.2026 року за №42026142410000120,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ відділення поліції №1 Самбірського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 за погодженням з прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою в межах кримінального провадження №42026142410000120, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.04.2026 року.

Мотивуючи клопотання, слідчий СВ відділення поліції №1 Самбірського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області посилається на те, що у провадженні СВ ВП №1 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області перебуває кримінальне провадження №42026142410000120, внесене до ЄРДР 07.04.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що згідно витягу з наказу № 36 від 05.02.2025 року солдата ОСОБА_5 наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) призначено на посаду стрільця зенітника зенітного ракетного відділення взводу охорони військової частини НОМЕР_1 та з 05.02.2025 року вважати таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків.

Таким чином, солдат ОСОБА_5 в розумінні вимог ст. ст. 18, 19, 22, 401, диспозиції ст. 407 КК України є військовослужбовцем, тобто суб`єктом вказаного злочину та останньому було достеменно відомо про несення військової служби у час воєнного стану.

Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Являючись військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.

Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

За приписами статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Проте, солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив злочин проти встановленого порядку проходження військової служби.

Так, солдат ОСОБА_5 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем, який призваний на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 23.02.2023 року та будучи на посаді стрільця зенітника зенітно ракетного відділення взводу охорони військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, 13.03.2026 року не прибув до пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 ) та перебував поза межами розташування такої, проводив час на власний розсуд, не пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України нез`явлення військовослужбовця вчасно на службу, без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

У вчиненні кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та житель АДРЕСА_1 , громадянин України, із професійно-технічною освітою, не одружений, раніше не судимий, який прийнятий на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.02.2023 року, стрілець зенітник зенітного ракетного відділення взводу охорони військової частини НОМЕР_1 .

04.06.2026 року ОСОБА_5 слідчим за погодженням із процесуальним прокурором повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вагомість доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення та розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 , підтверджується зібраними, на даний час, у кримінальному провадженні доказами, а саме:

- матеріалами службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_5 , де факт самовільного залишення військової частини знайшов своє підтвердження;

- протоколом допиту командира військової частини ОСОБА_8

- протоколом допиту техніка роти військової частини ОСОБА_9

- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Згідно із ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного ОСОБА_5 , із вчиненим кримінальним правопорушенням, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому кримінальному провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

Кримінальне правопорушення, що інкримінується підозрюваному, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років.

Враховуючи наведене, у ході досудового розслідування кримінального провадження виникла необхідність застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а саме застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Так, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у ст. 177 КПК України, зокрема, підозрюваний ОСОБА_5 може:

- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за яке, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв`язку із чим, розуміючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а відсутністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування підозрюваного у разі не обрання йому запобіжного заходу.

- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний може вплинути на свідків, які разом з ним проходили військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій та можливістю погрозою застосування насильства до начальника. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.

Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.:

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, у тому числі з метою набуття ніби-то законного права не з`являтися на виклики до органу досудового розслідування, прокуратури та/або суду.

- продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється підтверджується тим, що підозрюваний перебуваючи на волі буде ухилятися від виконання обов`язків військової служби, оскільки перебуватиме поза межами військової частини та місця служби, тобто продовжуватиме вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Беручи до уваги тяжкість правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , даних про особу підозрюваного, вважає, що встановлені обставини є достатніми для доведення існування ризиків, що перебуваючи на волі, підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування, прокуратури та/або суду, незаконно впливати на свідків, продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

З урахуванням викладених ризиків та особи підозрюваного, обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_5 , орган досудового розслідування приходить до висновку про необхідність обрати останньому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, бо заявлені ризики продовжують існувати, а більш м`які запобіжні заходи не в силі запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на терміном на 60 (шістдесят) днів, без визначення розміру застави із утриманням у Державній установі «Львівська установа виконання покарань №19».

Правова кваліфікація ч.5 ст.407 КК України.

Прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 клопотання підтримали та просили його задовольнити, з підстав, викладених у клопотанні.

Захисник ОСОБА_6 , якого підтримав підозрюваний ОСОБА_5 , заперечував проти задоволення клопотання, вважали, що підстав для обрання самого суворого заходу не має, просили обрати більш м`який запобіжний захід, або ж принаймні визначити заставу у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Підозрюваний ОСОБА_5 свою вину у вчиненому визнав, повідомив, що він готовий надалі проходити військову службу.

Дослідивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують його доводи, заслухавши учасників судового розгляду, приходжу до висновку, що стосовно підозрюваного необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, виходячи з наступного.

Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш мяких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_6 копію клопотання та матеріали клопотання отримали 04.06.2026 року.

Слідчим суддею встановлено, що СВ ВП №1 Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області проводиться досудове розслідування в рамках кримінального провадження №42026142410000120, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.04.2026 року.

04.06.2026 року ОСОБА_5 пред`явлено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Слідчий суддя враховує, що поняття обґрунтована підозра не визначене у національному законодавстві, але, зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд враховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.

Так, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи лише з фактичних обставин, які містяться у поданих слідчому судді матеріалах, вислухавши пояснення самого підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_5 до кримінального правопорушення, за викладених у клопотанні обставин.

Згідно з доводами, викладеними у клопотанні та документами наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення вищевказаного кримінального правопорушення ОСОБА_5 підтверджується сукупністю зібраних доказів, зокрема, копіями: витягу з ЄРДР, акту службового розслідування, витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 14.03.2026 року, доповідді про не прибуття до військової частини НОМЕР_3 військовослужбовця військової служби за мобілізацією, військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_5 , службової характеристики, постанови про визначення підслідності кримінального правопорушення, направлення кримінального провадження за підслідністю та доручення проведення досудового розслідування від 07.04.2026 року, витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №36 від 05.02.2025 року, протоколу допиту свідків від 15.05.2026 року, витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №201 від 18.07.2025 року, припису, протоколу обшуку від 04.06.2026 року, повідомлення про підозру від 04.06.2026 року, протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 04.06.2026 року, протоколу допиту підозрюваного від 04.06.2026 року.

Слідчий суддя вважає, що на даному етапі досудового розслідування вказані докази, наявні в матеріалах кримінального провадження, є вагомими та такими, що об`єктивно зв`язують підозрюваного з інкримінованим йому злочином, а отже підозра на даному етапі слідства є достатньою та належно обґрунтованою, і на цій стадії вона є достатньою для вирішення питання про обрання запобіжного заходу.

В обґрунтування поданого клопотання слідчий посилається на те, що під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_5 може: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має обґрунтувати свій висновок про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. При цьому кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

При оцінці ризиків переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінювані ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У рішенні «Пунцельт проти Чехії» N 31315/96 від 25.04.2000 року, Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою, з огляду, в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання.

Рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» визначено, що серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Слідчим доведена наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які дають підстави вважати, що ОСОБА_5 може:

-переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Слідчий суддя вважає, що такий ризик на момент розгляду даного клопотання є доведеним, адже ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке згідно з ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років. Так, розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення (злочину), суворість та невідворотність послідуючого покарання, підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Разом з тим, слідчим суддею відзначається, що враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення органом досудового розслідування доведено ризик того, що підозрюваний ОСОБА_5 може продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя, крім наявності вказаних вище ризиків, враховує дані про особу підозрюваного, який є військовослужбовцем за мобілізацією, раніше не судимий, вік і стан здоров`я підозрюваного, щодо яких відсутні відомості, які б перешкоджали триманню його під вартою, має постійне місце проживання, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчинені військового злочину, вчиненого в умовах воєнного стану, коли Український народ героїчно протистоїть військовій агресії російської федерації, а також те, що вказане кримінальне правопорушення має підвищений суспільно небезпечний характер, оскільки впливає на обороноздатність України.

Зазначені обставини на переконання слідчого судді беззаперечно свідчать про те, що ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення відповідальності, та продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, і ці ризики є доведеними.

Стороною захисту не наведено безумовних підстав для відмови в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та беззаперечних стримуючих факторів подальшої належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Разом з тим, суд враховує, що доцільність подальшого тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , буде перевірена судом через нетривалий час, у тому числі вона може бути перевірена за клопотанням сторони захисту.

Оцінюючи в сукупності встановлені у даному кримінальному провадженні ризики, передбачені ст.177 КПК України, дані про особу підозрюваного, тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється, суд дійшов висновку, що застосування більш м`якого запобіжного заходу є неможливим, оскільки вони не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та дієвість кримінального провадження, яке на даний час триває і проводяться слідчі дії, спрямовані на встановлення всіх обставин його вчинення та зібрання необхідних доказів.

Крім того, відповідно до вимог ч. 8 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частині 1 цієї статті.

Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.

З урахуванням викладеного та зважаючи на доведеність слідчим та прокурором наявності обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід задовольнити. Потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи.

Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 є забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання зазначеним ризикам.

Розмір застави, у відповідності до п.2 ч.5 ст. 182 КПК України, визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, враховуючи позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання сховатися, те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України), зважаючи на обставини кримінального правопорушення, мотив кримінального правопорушення, тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному, характеристику підозрюваного та його майновий стан, з огляду на вимоги щодо того, що застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нею обов`язків та не може бути завідомо непомірною для нього.

Водночас, слідчий суддя враховує, що злочин підозрюваним вчинено вперше, свою вину у вчиненому визнав. Слідчий суддя під час визначення розміру застави врахував, спосіб життя та доходи підозрюваного, зокрема, що підозрюваний є молодим чоловіком 35 років, розлучений, однак має малолітню дитину, тривалий час перебував на службі та отримав позитивну характеристику за місцем несення служби та за місцем проживання, хоче повернутися на службу про що вказав під час розгляду клопотання.

Враховуючи викладене в сукупності, слідчий суддя вважає, що розмір застави в межах 50 (п`ятдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 166400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) гривень 00 копійок, здатен гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків. Таким чином слідчий суддя задовільнив клопотання сторони захисту.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 такі обов`язки:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утриматися від будь-якого спілкування з особами, яких в рамках даного кримінального провадження допитано в процесуальному статусі свідків;

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду в залежності від стадії досудового розслідування.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Керуючись ст.ст. 132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205, 208, 372, 376, 615 КПК України, слідчий суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого СВ відділення поліції № 1 Самбірського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за №42026142410000120 від 07.04.2026 року стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Застосувати стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Львівська установа виконання покарань» №19 строком на 60 (шістдесят) днів.

Строк дії ухвали слідчого судді становить 60 (шістдесят) днів і обчислюється з моменту фактичного затримання підозрюваного, тобто з 07 години 05 хвилин 04.06.2026 року.

Продовження цього строку можливе у порядку, передбаченому ст. 199 КПК України.

Визначити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 50 (п`ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 166400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) гривень 00 копійок.

Застава може бути внесена підозрюваним, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: Отримувач Територіальне управління державної судової адміністрації України в Львівській області, ЄДРПОУ 26306742, Депозитний рахунок UA598201720355219002000000757, Банк отримувача Державна казначейська служба України, м. Київ Призначення платежу 3астава за ______ (ПІП) у кримінальному провадженні № ____ за ухвалою Старосамбірського районного суду Львівської області від ___ року.

У разі внесення застави у визначеному слідчим суддею розмірі вважається, що до підозрюваного обрано запобіжний захід у виді застави.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу протягом дії ухвали.

У випадку внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утриматися від будь-якого спілкування з особами, яких в рамках даного кримінального провадження допитано в процесуальному статусі свідків;

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду в залежності від стадії досудового розслідування.

Термін дії обов`язків, покладених слідчим суддею, визначити до 03.08.2026 року включно, але в межах строку досудового розслідування.

Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення, а останнім днем строку її дії є 03.08.2026 року - включно.

Роз`яснити підозрюваному, що у випадку внесення застави, оригінал документів з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Територіального управління державної судової адміністрації України в Львівській області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі установи для попереднього ув`язнення.

Роз`яснити підозрюваному та заставодавцю, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого (слідчих), який (які) здійснює (здійснюють) досудове розслідування та прокурора (прокурорів), який (які) здійснює (здійснюють) процесуальне керівництво у кримінальному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1