Рішення № 137125543, 04.06.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/6293/25

пр.№ 2/464/341/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.06.2026 Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого - судді Горбань О.Ю.,

секретар судових засідань Лазар Д.М.,

з участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Фурик І.Я.,

представника відповідача Павлюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Львова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДГАЗІНВЕСТ» про стягнення заробітної плати,

в с т а н о в и в :

представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Фурик І.Я., який діє на підставі ордера ВС № 1392801, через систему «Електронний суд» звернувся до Сихівського районного суду м.Львова із позовом про стягнення з відповідача вихідної допомоги у розмірі 10 середньомісячних заробітних плат в розмірі 1 954 545,45 грн та середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні за період з 10 липня 2025 року по 05 вересня 2025 року в розмірі 186 363,45 грн.

Мотивує позов тим, що позивач ОСОБА_1 працювала на посаді бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДГАЗІНВЕСТ» з 01.09.2020.

05.11.2024 між позивачкою ОСОБА_1 та ТОВ «ЗАХІДГАЗІНВЕСТ» укладений контракт №5, на підставі якого вона працювала в ТОВ «ЗАХІДГАЗІНВЕСТ» аж до дня звільнення. В абз. 2 п. 3.2.7. укладеного контракту передбачено, що у випадку припинення трудових відносин (контракту) з працівником як за ініціативою товариства, так і за ініціативою працівника, в тому числі за угодою сторін або за власним бажанням працівника, товариство зобов`язується в день звільнення працівника, окрім обов`язкових виплат, виплатити вихідну допомогу в розмірі 10 (десяти) середньомісячних заробітних плат, виходячи з останніх 2 (двох) повних місяців роботи працівника в товаристві.

10.07.2025 позивачку ОСОБА_1 звільнено з займаної посади бухгалтера ТОВ «ЗАХІДГАЗІНВЕСТ» на підставі наказу ТОВ «ЗАХІДГАЗІНВЕСТ» №9 від 09.07.2025 за власним бажанням згідно зі ст. 38 Кодексу законів про працю України. Відповідно до п. 2, 3 наказу ОСОБА_1 наказано виплатити матеріальну допомогу у розмірі 1-ї середньомісячної заробітної плати відповідно до п. 3.2. додатку 1 до колективного договору ТОВ «ЗАХІДГАЗІНВЕСТ», компенсацію за 15 календарних днів невикористаної щорічної відпустки та 30 календарних днів за невикористані дні додаткової відпустки як матері, яка має двох дітей віком до 15 років.

При звільненні з позивачкою проведений розрахунок, де поряд з іншими виплатами виплачена матеріальна допомога згідно п. 3.2. додатку 1 до колективного договору ТОВ «ЗАХІДГАЗІНВЕСТ», яка фактично є вихідною допомогою, а вихідна допомога в розмірі 10 (десяти) середньомісячних заробітних плат згідно умов контракту позивачка не отримала. Оскільки відповідачем ТОВ «ЗАХІДГАЗІНВЕСТ» порушено умови контракту, вихідна допомога при звільненні позивачці не виплачена, тому просить захистити право позивачки і стягнути на користь останньої з ТОВ «ЗАХІДГАЗІНВЕСТ» вихідну допомогу в розмірі 1954545 грн 45 коп.

Крім того, оскільки з вини відповідача позивач не отримала вихідну допомогу при звільненні, тому просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 10.07.2025 по 05.09.2025 в розмірі 186363,45 грн. Просить позов задовольнити.

Матеріали позову надійшли через систему «Електронний суд» до Сихівського районного суду м.Львова 08.09.2025, протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 08.09.2025 визначено головуючого суддю Горбань О.Ю.

Ухвалою від 11.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

26 вересня 2025 року від представника відповідача ТОВ «ЗАХІДГАЗІНВЕСТ» Райченко К.А. через систему «Електронний суд» надійшов відзив, за змістом якого позов заперечив. Зазначив, що позивачку ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду бухгалтера на умовах безстрокового трудового договору з 01.09.2020 на підставі її власної заяви, а 01.03.2023 - її звільнено з посади бухгалтера за угодою сторін.

В подальшому, 07.03.2023 ОСОБА_1 знову прийнято на посаду бухгалтера з 08.03.2023 на умовах безстрокового трудового договору, 10.07.2025 - ОСОБА_1 звільнено з посади бухгалтера за власним бажанням.

Зазначає, що при звільненні позивачці проведені всі виплати, в тому числі ОСОБА_1 отримала матеріальну допомогу в розмірі 1-ї середньомісячної заробітної плати відповідно до п. 3.2 додатку 1 до колективного договору, компенсацію за 15 календарних днів невикористаної щорічної відпустки та 30 календарних днів за невикористані дні додаткової відпустки як матері, яка має двох дітей до 15 років. Згідно розрахункового листа, при звільненні ОСОБА_1 здійснена виплата коштів в розмірі 773 480,62 грн, з яких компенсація за невикористану відпустку 465 553,35 грн, за відпрацьовані дні 72 727,27 грн, вихідна допомога при звільненні згідно колективного договору 200 000 грн. Наполягає, що ТОВ «Західгазінвест» в повному обсязі виконало свої обов`язки щодо виплати всіх сум працівникові при звільненні.

Вважає, що контракт № 5 від 05.11.2024 між директором ТОВ «Західгазінвест» та бухгалтером ОСОБА_1 має ознаки фіктивності, а тому умови такого контракту не підлягають виконанню. Наполягає, що з позивачкою як бухгалтером контракт не міг бути укладений, саме укладення такого контракту № 5 від 05.11.2024 суперечить умовам колективного договору та статуту ТОВ «Західгазінвест»; відсутні докази, факти, обставини змін в організації виробництва і праці, згоди працівника щодо прийняття відповідних змін (погодження з їх умовами); форма трудових відносин із бухгалтером мала бути оформлена у вигляді звичайного трудового договору (безстрокового чи строкового (тільки за згодою працівника), а не контракту; відсутній журнал реєстрації з нумерацією контрактів у ТОВ «Західгазінвест», спірний контракт ніде не зареєстрований та не прошитий; в заяві працівника про прийняття на роботу та наказі роботодавця відсутні відомості про укладення строкового трудового договору чи контракту, що підтверджує порушення процедури його укладення; умови контракту, зокрема щодо виплати вихідної допомоги у розмірі 10 середньомісячних зарплат, виходять за межі повноважень керівника товариства та не відповідають нормам трудового законодавства та інтересам самого товариства. Наведене свідчить про незаконність та недійсність контракту.

Заявлені вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку заперечив, оскільки всі належні позивачці суми виплачені, просить в позові відмовити.

07.10.2025 від представника позивача ОСОБА_2 на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення. Вважає, що вконтракті передбачено умови, які покращують становище працівника, а тому твердження відповідача про те, що такий контракт не укладений чи такий має ознаки фіктивності є помилковими та безпідставними. Оскільки контакт не визнано недійсним, а тому відповідачем порушено умови контракту та право ОСОБА_1 на отримання вихідної допомоги при звільненні. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

08.10.2025 від представника відповідача адвоката Павлюк О.Ю., яка діє на підставі ордера АІ № 2013693, через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення, в яких заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві. Додатково зазначає, що контракт не відповідає вимогам трудового законодавства, внутрішніх актів підприємства відповідача, порушує принципи справедливості, розумності та добросовісності у трудових відносинах, а відтак є неукладеним у розумінні закону та не породжує правових наслідків для сторін, зокрема в частині виплати вихідної допомоги, передбаченої пунктом 3.2.7. Задоволення заявлених вимог у частині нарахування надмірної компенсації або середнього заробітку за тривалий період може мати наслідком суттєве погіршення фінансового стану підприємства, та в подальшому спричинить його фактичне банкрутство товариства. Такі наслідки призведуть не лише до втрати робочих місць, а й до неможливості виконання відповідачем своїх зобов`язань у сфері забезпечення енергетичної безпеки України, що в умовах воєнного стану є питанням державного значення. З огляду на викладене, відповідач просить врахувати стратегічний характер діяльності підприємства, його суспільну значущість та об`єктивні економічні обставини, які унеможливлюють задоволення завідомо необґрунтованих вимог позивача.

Ухвалою від 08.10.2025 клопотання представника відповідача задоволено, здійснено перехід розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.

07.11.2025 від представника відповідача адвоката Павлюк О.Ю. через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення, в яких заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві та додаткових поясненнях від 08.10.2025. Наполягає, що контракт, на який посилається позивач як на підставу своїх вимог, не існує в дійсності та є неукладеним у розумінні положень чинного законодавства України. Відповідач жодним чином не виявляв волі до укладення такого контракту, не підписував його та не отримував примірник зазначеного документа. Більше того, укладення контракту не могло мати місце з огляду на вимоги чинного законодавства, оскільки установчими документами підприємства відповідача не передбачено укладення строкових трудових договорів з працівниками. Позивач працювала на посаді бухгалтера, відтак не належить до жодної з категорій працівників, з якими укладання контракту допускається відповідно до чинного законодавства України. Наявні у відповідача документи не підтверджують факту укладення контракту, на який посилається позивач. Жодних наказів про прийняття позивача на роботу за контрактом не існує. Єдиним чинним документом є наказ ТОВ «Західгазінвест» №1/07-03 від 07.03.2023, яким позивача прийнято на роботу без зазначення строкового характеру трудових відносин. Таким чином, відсутність будь-яких управлінських рішень, наказів, повідомлень або згод працівника свідчить не про порушення певної процедури, а про її повну відсутність, оскільки укладення контракту взагалі не відбулося. Саме позивач особисто здійснила собі нарахування виплат при звільненні 10.07.2025 та склала такий розрахунковий лист. Сама ж ОСОБА_1 , будучи бухгалтером, здійснювала операцію з нарахування собі належних виплат при звільненні, всі нарахування позивачці проведені 10.07.2025 (тобто в останній робочий день позивача на підприємстві відповідача та в день здійснення належних розрахунків при звільненні). Позивач була єдиним бухгалтером підприємства, тому саме вона мала технічну можливість здійснити таке нарахування, не маючи на те погодження керівництва. Отже, вважає, що контракт є фіктивним (підробленим), оскільки фізичний доступ до печаток і факсиміле підприємства відповідача мала позивач, тобто, мала реальну можливість самостійно внести зміни або підробити підпис керівника на документах, у тому числі на контракті, який вона долучила до цієї справи. Зазначає, що діям ОСОБА_1 та колишнього директора підприємства може бути надана оцінка відповідними правоохоронними органами, оскільки після звільнення директора ОСОБА_3 подано кілька заяв про вчинення кримінальних правопорушень про заволодіння чужого майна, шляхом зловживання службовим становищем.

Ухвалою від 26.12.2025 підготовче засідання закрите, призначено справу до судового розгляду.

12.02.2026 від представника позивача адвоката Фурик І.Я. на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшли пояснення, в яких наголошує на тому, що видання наказу про укладення контракту, ведення «журналів реєстрації контрактів» не є обов`язком працівника і не залежить від нього, а є дискретними повноваженнями роботодавця, відтак не може бути причиною недійсності як самого трудового договору (контракту), так і його окремих умов. Посилання відповідача на звільнення ОСОБА_1 за ст.38 КЗпП України, як на «доведення відсутності будь-якого строкового трудового договору (Контракту) між сторонами та спростування твердження позивача про існування таких правовідносин» є безпідставним. Це однаковою мірою свідчить і на неправомірність застосування такої підстави як розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, оскільки існував строковий трудовий договір у формі контракту. Покликається на висновок науково-правової експертизи Інституту держави та права ім. В. М. Корецького НАН України щодо надання в межах компетенції роз`яснень з окремих питань, в якому містяться роз`яснення, зокрема, щодо можливості укладення контрактів з такими категоріями працівників, як бухгалтер, щодо законності такої умови контракту як розмір вихідної допомоги тощо.

13.03.2026 від представника відповідача адвоката Павлюк О.Ю. через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення, в яких зазначає, що позивач обґрунтовує правомірність укладення спірного контракту тим, що його положення нібито покращують умови праці працівника порівняно з трудовим чи колективним договором, впровадженим на підприємстві відповідача. Аргументація позивача у цій частині фактично зводиться до того, що передбачена п. 3.2.7. контракту умова про виплату надмірної вихідної допомоги при звільненні є положенням, яке покращує умови праці позивача. Проаналізувавши зміст інших положень контракту, слід звернути увагу на те, що вони є типовими та не відрізняються від стандартних запроваджених умов праці на підприємстві відповідача. Натомість положення п. 3.2.7. контракту регулює виключно наслідки припинення трудових відносин, передбачаючи виплату завищеної вихідної допомоги при звільненні, та жодним чином не впливає на процес виконання працівником трудової функції, яка становить зміст умов праці. З огляду на різну правову природу зазначених інститутів, умови праці та умови припинення трудових відносин не можуть ототожнюватись. Отже, через хибне трактування позивачем трудового законодавства, виплата завищеної вихідної допомоги при звільненні не може розглядатися як покращення умов праці працівника та не підтверджує доводи позивача щодо нібито наявності підстав вважати спірний контракт таким, що покращує умови праці.

01.04.2026 від представника відповідача адвоката Павлюк О.Ю. через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення, в яких зазначає, що поданий позивачем висновок науково-правової експертизи не може бути покладений судом в основу оцінки обставин справи. Зміст цього документа свідчить про поверхневий аналіз фактичних обставин та вибіркове тлумачення норм законодавства без належного врахування системного зв`язку правових норм та релевантної судової практики. Водночас значна частина наведених у висновку тверджень фактично відтворює аргументацію сторони позивача та не містить самостійного, об`єктивного і неупередженого дослідження правових питань, які є предметом спору у цій справі. За таких обставин зазначений документ за своїм змістом не виходить за межі правової позиції сторони, на запит якої він був підготовлений, і тому не може розглядатися як незалежний науковий аналіз спірних правовідносин.

Позивач у судовому засіданні у вступному слові позов підтримала. Пояснила, що перебувала у трудових відносинах з відповідачем, в її обов`язки входило ведення бухгалтерського обліку. Їй не відомо які саме зміни в умовах праці призвели до укладання з нею контракту, пояснила, що контракти були укладені майже зі всіма працівниками. Зазначила, що після звільнення директора ОСОБА_3 новопризначений директор ОСОБА_4 повідомив, що вона не отримає жодних виплат за контрактом. Просить позов задовольнити.

Представник позивача адвокат Фурик І.Я. в судовому засіданні у вступному слові позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить позов задовольнити. Вказав, що вихідна допомога при звільненні є мінімальною гарантією для працівника, який надав згоду на укладення контракту. Зазначив, що діловодство є обов`язком роботодавця, тому відсутність книги обліку контрактів, тощо, знаходиться поза межею відповідальності працівника, в даному випадку позивача. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача адвокат Павлюк О.Ю. в судовому засіданні у вступному слові позов заперечила з мотивів, викладених відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях. Категорично заперечила сам факт укладення контракту, оскільки з бухгалтером контракти не укладаються. Виключними випадками укладення контрактів є залишення когось на посаді або така зміна викликана воєнним станом. Вказала, що позивач працювала у товаристві з 2020 року, при звільненні у 2023 році отримала всі компенсації. Через декілька днів позивач знову прийнята безстроково. Жодного розпорядчого документу, котрий би надавав можливість або доцільність колишньому директору укладати контракти не існує. Зауважила, що на даний час зареєстроване кримінальне провадження, яке надасть оцінку діям посадових осіб, котрі здійснювали нарахування виплат та інших надбавок, внаслідок чого заволоділи майном ТОВ в особливо великих розмірах. Просить відмовити у позові.

25 травня 2026 року після проведення судових дебатів судом оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення, оголошення якого призначено на 04 червня 2026 року.

Заслухавши вступні слова учасників процесу, оглянувши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що позивачка наказом №1/07-03 від 07.03.2023 прийнята на посаду бухгалтера без права підпису в ТОВ«ЗАХІДГАЗІНВЕСТ» за основним місцем роботи з 08.03.2023 з окладом згідно штатного розпису.

З контракту №5, укладеного 05.11.2024 між ТОВ «ЗАХІДГАЗІНВЕСТ» в особі директора Пирога А.Б. та ОСОБА_1 вбачається, що у випадку припинення трудових відносин (контракту) з працівником як за ініціативою товариства, так і за ініціативою працівника, в тому числі за угодою сторін або за власним бажанням працівника, товариство зобов`язується в день звільнення працівника, окрім обов`язкових виплат, виплатити вихідну допомогу в розмірі 10 (десяти) середньомісячних заробітних плат, виходячи з останніх 2 (двох) повних місяців роботи працівника в товаристві.

З`ясовано, що наказом № 9 від 09 липня 2025 року позивача звільнено за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП з займаної посади бухгалтера ТОВ «ЗАХІДГАЗІНВЕСТ». При звільненні позивачу здійснені виплати - матеріальна допомога у розмірі 1-ї середньомісячної заробітної плати відповідно до п. 3.2. додатку 1 до колективного договору ТОВ «ЗАХІДГАЗІНВЕСТ», компенсація за 15 календарних днів невикористаної щорічної відпустки та 30 календарних днів за невикористані дні додаткової відпустки як матері, яка має двох дітей віком до 15 років.

Встановлено, що вихідна допомога в розмірі 10 (десяти) середньомісячних заробітних плат згідно умов контракту позивачці не виплачено.

Звернувшись до суду, позивач прохає, зокрема, стягнути з відповідача вихідну допомогу в розмірі 10 (десяти) середньомісячних заробітних плат в розмірі 1 954 545 грн 45 коп., котра обумовлена контрактом. На підтвердження чого надає довідки, оригінал контракту.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 21 КЗпП України, особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Вказаний контракт №5, датований 05.11.2024, між ТОВ «ЗАХІДГАЗІНВЕСТ» в особі директора Пирога А.Б. та ОСОБА_1 , укладений в письмовій формі, містить підписи, необхідні реквізити, місить умови, які досягли сторони при його укладенні, тим самим презумпція правомірності контракту не спростована представником відповідача.

Судом установлено, що при звільненні позивача їй не нараховано та не виплачено вихідну допомогу в розмірі 10 (десяти) середньомісячних заробітних плат.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Встановлено, що розмір середнього заробітку за останні два повні місяці роботи ОСОБА_1 (травень червень 2025 року) становить 195 454,54 грн, розмір невиплаченої вихідної допомоги становить (195454,54 грн х 10) 1 954 545 грн 40 коп.

Враховуючи наведене, доводи представника відповідача про те, що контракт не укладався, відсутні будь-яких управлінські рішення для його укладення, те, що позивач є бухгалтером, відсутні журнали обліку та примірник контракту у товариства не заслуговують на увагу суду.

Суд також відхиляє аргументи представника відповідача щодо втрати робочих місць, а й до неможливості виконання відповідачем своїх зобов`язань у сфері забезпечення енергетичної безпеки України, що в умовах воєнного стану є питанням державного значення як підстави для фактичної відмови у виплаті вихідної допомоги.

Не приймаються до уваги суду також доводи представника відповідача про реєстрацію кримінального провадження, про стратегічний характер діяльності підприємства, його суспільну значущість та об`єктивні економічні обставини, котрі у випадку задоволення позову призведуть до банкрутства підприємства, оскільки належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження вказаного відповідачем суду не надано.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено трудові права позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення вихідної допомоги при звільненні в розмірі 10 середньомісячних заробітних плат, що передбачено у контракті №5 (за вирахуванням податків та інших платежів).

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку затримки розрахунку за період 10.07.2025 по 05.09.2025.

Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Таким чином, обов`язок щодо проведення повного розрахунку чинним законодавством України покладено виключно на роботодавця, більш того, даний обов`язок у останнього виникає автоматично з його прийняттям заяви працівника про звільнення та винесення відповідного наказу.

З розрахунку, наведеного позивачем, вбачається, що такий здійснено у відповідності до наведених норм законодавства, середньоденна заробітна плата за травень-червень 2025 року складає 4545,45 грн, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні становить 186 363, 45 грн. Відтак суд бере розрахунок до уваги як правильний, при цьому відповідач наведений розрахунок не оспорив, свого контррозрахунку на адресу суду не представив.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в межах заявлених позовних вимог за період з 10.07.2025 по 05.09.2025 в розмірі 186 363,45 грн.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 12112 грн.

Задовольняючи позов, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останньою судовий збір у розмірі 12112 грн.

На підставі ст. 116, 117 КЗпП України, керуючись ст.2, 10-13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДГАЗІНВЕСТ» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 10 (десяти) середньомісячних заробітних плат в розмірі 1 954 545 (один мільйон дев`ятсот п`ятдесят чотири тисячі п`ятсот сорок п`ять) грн 40 коп., середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні за період з 10 липня 2025 року по 05 вересня 2025 року в розмірі 186363 (сто вісімдесят шість тисяч триста шістдесят три) грн 45 коп., судові витрати в розмірі 12112 (дванадцять тисяч сто дванадцять) грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДГАЗІНВЕСТ», адреса місця знаходження: м.Львів, вул.Угорська, 14, ЄДРПОУ 38126671.

Повний текст рішення суду складено 04.06.2026.

Суддя Олена ГОРБАНЬ