Рішення № 13712505, 23.11.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" листопада 2010 р. Справа № 5/188-10

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвілл Групп», м. Київ

до

Приватного підприємства «Автомагістраль», с. Синяк

про

стягнення 104810,90 грн.

за участю представників:

позивача:

Агякарян Н.С. –дов. від 01.08.2010р.

відповідача:

Корзаченко В.М. –дов. від 29.09.2010р.

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвілл Групп»(далі –позивач) до Приватного підприємства «Автомагістраль»(далі –відповідач) про стягнення 104810,90 грн., з яких 99734,03 грн. основного боргу та 5076,87 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву від 23.11.2010р., якою в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми пені та просить суд стягнути з відповідача 99734,03 грн. основного боргу та 4796,80 грн. пені.

За таких обставин в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення 99734,03 грн. основного боргу та 4796,80 грн. пені.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог від 23.11.2010р. та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнає з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір поставки продукції від 06.05.2010р. № 06/05/10 (далі –договір), відповідно до умов якого, позивач - постачальник зобов’язується на умовах, та в порядку, визначених договором поставити відповідачу - покупцю будівельні матеріали (далі –продукція), а відповідач зобов’язується на умовах та в порядку, визначених цим договором, прийняти названий товар та оплатити його (п. 1.1 договору).

Згідно п. 4.4 договору, покупець зобов’язується здійснити сплату продукції у строк не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дня отримання рахунку.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2010р., але у будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов’язань (п. 5.1 договору).

На виконання умов договору позивач в червні 2010р. по видатковим накладним № РН-0000137 від 01.06.2010р. на суму 53880 грн., № РН-0000138 від 02.06.2010р. на суму 90196,01 грн., № РН-0000152 від 08.06.2010р. на суму 21408,01 грн., № РН-0000174 від 18.06.2010р. на суму 33450,01 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму 198934,03 грн., а відповідач на підставі довіреності № 523 від 01.06.2010р. вказаний товар отримав.

Для оплати поставленого по договору товару позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0001317 від 27.05.2010р. на суму 198934,03 грн., завірена копія якого знаходяться в матеріалах справи.

Факт отримання відповідачем зазначеного рахунку-фактури підтверджується банківською випискою позивача в якій відображено надходження 01.06.2010р. грошових коштів на його рахунок в розмірі 10000 грн. від відповідача з призначенням платежу - оплата по рахунку-фактурі № СФ-0001317 від 27.05.2010р. Копія банківської виписки залучена до матеріалів справи.

Відповідач в порушення своїх договірних зобов’язань та умов договору за отриманий товар не розрахувався в повному обсязі, сплатив лише 99200 грн., в зв’язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі заявленої до стягнення суми 99734,03 грн. –різниця між перерахованими коштами та загальною вартістю поставленого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів законну, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов’язань щодо проведення повного розрахунку за поставлений товар, у зв’язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 99734,03 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 99734,03 грн. заборгованості за поставлений товар.

Крім того, позивач на підставі п. 6.4 договору просить суд стягнути з відповідача за несвоєчасну оплату поставленого товару пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача за період з 04.06.2010р. по 13.09.2010р. складає 4796,80 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 99734,03 грн. основного боргу та 4796,80 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Автомагістраль»(07351, Київська область, Вишгородський район, с. Синяк, вул. Леніна, 68, код ЄДРПОУ 31481658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвілл Групп»(01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, нежиле приміщення 43, код ЄДРПОУ 36303022) 99734 (дев’яносто дев’ять тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 03 коп. заборгованості, 4796 (чотири тисячі сімсот дев’яносто шість) грн. 80 коп. пені, 1045 (одну тисячу сорок п’ять) грн. 31 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.