Рішення № 137124942, 04.06.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/1480/26

Провадження №: 2/336/2116/2026

04.06.26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Худіної О.О.,

за участю секретаря судового засідання Дорошенко К.В.,

представника позивача Парфенюк Л.П.,

третьої особи ОСОБА_1 ,

неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Районної адміністрації Запорізького міської ради по Шевченківському району як органу опіки та піклування в інтересах дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , третя особа: ОСОБА_1 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

17.02.2026 до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя надійшла вказана позовна заява Районної адміністрації Запорізького міської ради по Шевченківському району як органу опіки та піклування і інтересах дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , третя особа: ОСОБА_1 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що неповнолітні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувають на обліку у відділі по Шевченківському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, як такі, що опинилися у складних життєвих обставинах, відповідно до наказів служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради від 23.12.2021 № 1295, 1296 «Про взяття на облік».

До відділу по Шевченківському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради надійшло усне звернення ОСОБА_1 , щодо неналежного, на його думку, виконання своїх батьківських обов`язків ОСОБА_6 по відношенню до дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1

07.12.2021 спеціалісти відділу здійснили вихід за адресою проживання родини, а саме: АДРЕСА_1 . Доступ до житла надав біологічний батько дітей, заявник ОСОБА_1 , який повідомив, що місцезнаходження матері дітей йому не відоме, засобів зв`язку не має. Можливе місце перебування матері дітей на непідконтрольній території України. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходяться на повному утриманні свого біологічного батька, ОСОБА_1 . Мати ніяким чином не допомагає, не приймає участі у житті своїх дітей.

Відповідно до інформації КНП «ЦПМСД № 2» від 13.12.2021 № 1814/01-07 до установи діти звертаються у супроводі біологічного батька та баби. Останнє звернення дітей у супроводі матері в 2015 році.

Згідно інформації Запорізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 52, дітьми опікується батько. Мати в навчальний заклад не з`являється.

Відповідно до наказів служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради від 07.12.2021 за № 1206, 1205 неповнолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово влаштовані в родину біологічного батька ОСОБА_1 до вирішення подальшої долі дітей.

Згідно наданого акту оцінки потреб особи наданого ЗМЦСССДМ від 10.12.2021, в родині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні ознаки складних життєвих обставин.

Відповідно до інформації Запорізької гімназії № 60 від 15.01.2025 № 13 встановлено, що ученицею ОСОБА_3 , 2012 р.н., опікується біологічний батько ОСОБА_1 , який контролює навчання, цікавиться успіхами доньки.

Відповідно до інформації Державного навчального закладу «Запорізьке вище професійне училище моди і стилю» від 25.02.2025 № 123 неповнолітня ОСОБА_7 , 2008 р.н. є студенткою закладу. Батько неповнолітньої ОСОБА_7 , 2008 р.н., приділяє належну увагу вихованню та навчанню доньки. Щодо матері дитини інформація відсутня.

Відповідно до пояснень ОСОБА_1 від 13.03.2025 встановлено, що чоловік збирав кошти для звернення до суду з метою визнання батьківства. Однак через скрутне матеріальне становище до суду так і не звернувся.

Відповідно до інформації КНП «Центр первинної медико санітарної допомоги № 2» від 27.01.2025 № 009/01-07 встановлено, що діти перебувають під наглядом педіатричної служби. Неповнолітня ОСОБА_7 , 2008 р.н., відвідує медичний заклад переважно самостійно. Неповнолітня ОСОБА_8 , 2012 р.н., у супроводі батька або бабусі.

Під час неодноразових візитів до родини встановлено, що діти забезпечені всім необхідним. Дівчата мешкають разом із батьком, старшим братом та бабусею, яка у всьому допомагає батькові. Матір дітей за адресою відсутня. Її місцезнаходження не відомо. Діти зазначають, що ними опікується лише батько, мама покинула.

ОСОБА_6 за час перебування дітей на обліку у відділі, жодного разу не з`явилася, будь яких пояснень не надавала та не зверталася до відділу з будь якими заявами. Матір дітей не цікавиться їх життям, здоров`ям, що підтверджується інформацією з навчальних та медичних закладів.

За час перебування дітей на обліку у відділі, всі питання вирішувалися виключно з ОСОБА_1 , біологічним батьком, який самостійно утримує дітей, піклується ними та створює належні умови для проживання, навчання та розвитку.

Таким чином, зазначені вище факти, як кожен окремо та і в сукупності можна розцінювати, як злісне. Свідоме ухилення від виконання матір`ю своїх батьківських обов`язків. Така поведінка суперечить інтересам дітей.

26.11.2025 на засіданні комісії із захисту прав дитини районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району (протокол № 46) було прийнято рішення про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 та підготовки матеріалів для звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав матері дітей.

Враховуючи викладене, позивач просить суд винести рішення про позбавлення відповідача прав відносно неповнолітніх дітей, а також стягнути з відповідача на утримання дітей аліменти.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2026 справу передано в провадження судді Худіної О.О. 18.02.2026.

Ухвалою судді від 23.02.2026 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розглядати її в порядку загального позовного провадження, а також дату, час та місце проведення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 20.05.2026 підготовче провадження було закрито, справу призначено до розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позов на підставі доводів, викладених у останньому, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, заяв та клопотань не надходило, про причини неявки суд не повідомила.

Третя особа ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги органу опіки та піклування.

У судовому засіданні було опитано неповнолітніх ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які суду повідомили, що останні 13 років маму вони не бачили. Матір не спілкується з ними, не дзвонить, не вітає зі світами, не цікавиться зовсім їхнім життям, станом здоров`я та успіхами у навчанні. Мешкають вони разом із татом та бабусею, які ними опікуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання не з`явився в судове засідання без поважних причин, відзив не подав, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи. З урахуванням вищенаведеного, суд вважає за необхідне проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши надані суду докази та проаналізувавши встановлені обставини у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 165 Сімейного Кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є громадянином України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10-11).

Відповідно до документальної інформації від 11.12.2021 наданої Шевченківським ВДРАЦС у м. Запоріжжі у Шевченківському ВДРАЦС у м. Запоріжжі Південно Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зареєстровано наступні актові записи про народження: № 1430 складений 04.11.2008 щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько дитини: ОСОБА_9 , мати дитини: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відомості про батька вказані на підставі ч. 1 ст. 135 СК України; № 1419 складений 24.10.2012 щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батько дитини: ОСОБА_9 , мати дитини: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відомості про батька вказані на підставі ч. 1 ст. 135 СК України (а.с. 12)

Вказані факти підтверджуються доданими до позовної заяви свідоцтвами про народження дітей (а.с.13-14).

Наказом № 1205 від 07.12.2021 та № 1206 від 07.12.2021 Службі (управління) у справах дітей Запорізької міської ради ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було тимчасово влаштовано в родину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.15-16).

Крім того, Наказом № 1296 від 23.12.2021 та № 1295 від 23.12.2021 Службі (управління) у справах дітей Запорізької міської ради ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було взято на облік дитини, яка опинилась у складних життєвих обставинах (проживання у сім`ї, у якій батьки, або особи, які їх заміняють, ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків з виховання дитини) (а.с.17-18).

Згідно з Актом обстеження умов від 11.01.2024, 28.04.2025 неповнолітні діти за адресою свого проживання: АДРЕСА_1 , мають належні умови проживання, є необхідні меблі, побутова техніка та продукти харчування (а.с.19-20).

Відповідно до інформації КНП «Центр первинної медико санітарної допомоги № 2» від 27.01.2025 № 009/01-07 встановлено, що діти перебувають під наглядом педіатричної служби. Неповнолітня ОСОБА_7 , 2008 р.н., відвідує медичний заклад переважно самостійно. Неповнолітня ОСОБА_8 , 2012 р.н., у супроводі батька або бабусі.

Згідно інформації Запорізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 52, дітьми опікується батько. Мати в навчальний заклад не з`являється (а.с.23,25).

Відповідно до інформації Запорізької гімназії № 60 від 15.01.2025 № 13 встановлено, що ученицею ОСОБА_3 , 2012 р.н., опікується біологічний батько ОСОБА_1 , який контролює навчання, цікавиться успіхами доньки (а.с.22,24).

Відповідно до інформації Державного навчального закладу «Запорізьке вище професійне училище моди і стилю» від 25.02.2025 № 123 неповнолітня ОСОБА_7 , 2008 р.н. є студенткою закладу. Батько неповнолітньої ОСОБА_7 , 2008 р.н., приділяє належну увагу вихованню та навчанню доньки. Щодо матері дитини інформація відсутня (а.с.26,27,28).

Згідно із документальною інформацією з ЄДДР ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 32).

Відповідно до інформації про внутрішньо переміщену особу з ЄІССС ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрована як ВПО за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.33-34).

Службою у справах дітей Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, а саме спеціалістами був здійснений виїзд за адресою: АДРЕСА_3 , для обстеження умов проживання ОСОБА_6 та з`ясування її думки щодо позбавлення її батьківських прав по відношенню до дітей. Здійснити це не виявилось можливими, у зв`язку із тим, що за адресою АДРЕСА_3 гр. ОСОБА_6 не мешкає. Зі слів власниці будинку відомо, що ОСОБА_6 мешкала якийсь час за цією адресою, однак нещодавно евакуювалась до м. Лозова Харківської області, з подальшим переміщенням до Рівненської області (а.с.53).

Виклик відповідача здійснювався у тому числі шляхом оголошення на сайті Судової влади.

Крім того, до матеріалів справи доданий Висновок про доцільність позбавлення батьківських

прав ОСОБА_6 по відношенню до неповнолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7-9).

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

В даній ситуації суд звертає увагу, що статтею 32 Конституції України передбачено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Сімейне життя - це особисті майнові та немайнові відносини між подружжям, іншими членами сім`ї, яке здійснюється на засадах, визначених у Сімейному кодексі: кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя (частина четверта статті 4); ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України (частина п`ята статті 5); регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя (частина четверта статті 7) та інше.

Неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розвиту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб (див. пункт 3.1 рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року №2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України).

Для суду є безспірним, що в даних правовідносинах при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав відповідача відбувається втручання в його право на сімейне життя, яке не є абсолютним і може бути обмеженим в порядку передбаченому Конституцією України.

З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини" (статті 1, 9 Конвенції).

Досліджуючи правомірність втручання в право відповідача на сімейне життя, суд розуміючи місце Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року в сфері стандартів прав людини, вважає за необхідне звернутись до принципів викладених в статті 29 Декларації, згідно із якими:

Кожна людина має обов`язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи.

При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві. Отже, в даному випадку допускається обмеження прав особи, а процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами Сімейного кодексу України (статті 164-167).

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Положеннями норм Сімейного кодексу України встановлено, що кожний із батьків зобов`язаний піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні неї батьківське піклування, зобов`язаний виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст. 150, 151, 152, 155 СК України).

Відповідно до ч. 1,4 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Відповідно до п.п. 15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року та ратифікованої постановою Верховної ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Відповідно до пункту 47 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Савіни проти України" право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту 49 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Савіни проти України" хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

Відповідно до пункту 50 рішення Європейського Суду у справі "Хант проти України" втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно здійснене "згідно із законом", відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є "необхідним у демократичному суспільстві" для забезпечення цих цілей.

Згідно з наданими позивачем доказами, суд приходить до висновку, що відповідач дійсно ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, нехтує своїми батьківськими обов`язками і не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, не спілкуються з синами, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, не піклується про стан їхнього здоров`я, хоча б мав це робити, тобто по своїй вині ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей.

На підставі викладеного, суд дійшов переконливого висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Таким чином, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, їх належність, допустимість, достовірність, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки в ході судового розгляду підтверджено факт свідомого ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків, покладених на неї ст. 150 СК України, відносно дітей.

Згідно ч. ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Стаття 141 Цивільного процесуального кодексу України визначає, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо позивач звільнений від сплати судового збору законом, але позов задоволено, суд стягує судовий збір з відповідача на користь держави. Розмір збору розраховується пропорційно до задоволених вимог, а сам збір підлягає обов`язковій сплаті відповідачем на підставі рішення суду.

Оскільки, позовна заява підлягає до задоволенню у повному обсязі, з відповідача на користь держави слід стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 1331,20 грн., та 1331,20 грн. за дві позовні вимоги, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.12, 13, 81, 141, 142, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Районної адміністрації Запорізького міської ради по Шевченківському району як органу опіки та піклування в інтересах дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , третя особа: ОСОБА_1 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав стосовно неповнолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_6 на користь особи чи установи, на утриманні якої будуть знаходитися неповнолітні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини, на кожну дитину, від заробітку (доходу) матері, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову, а саме з 17.02.2026 і до досягнення дітьми повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 гривень за вимогу про позбавлення батьківських прав та у розмірі 1331,20 гривень за вимогу про стягнення аліментів.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, що може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивні частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району як органу опіки та піклування, ЄДРПОУ 37573885, адреса місцезнаходження: м. Запоріжжя, просп. Моторобудівників, буд. 34.

Відповідачка: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 , особи данні судом не встановлені, адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення складене у повному обсязі та підписане 04 червня 2026 року.

Суддя О.О. Худіна