Рішення № 13712428, 24.01.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" січня 2011 р. Справа № 4/213-10

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування", м. Харків

до Державного спеціалізованого підприємства "Центр переробки та захоронення техногенних відходів "Техноцентр", м. Чорнобиль

про стягнення 2 469 802,21 грн.

за участю представників:

від позивача: Буднікова Н.Ю. –предст., дов. ЮР/95 від 28.12.2010р.

Овсяник С.А. –предст., дов. від 14.06.2010р.

від відповідача: Гладченко В.В. –предст., дов. від 19.01.2011р. № 34-4/16

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" (позивач) до Державного спеціалізованого підприємства "Центр переробки та захоронення техногенних відходів "Техноцентр" (відповідач) про стягнення 2 469 802,21 грн., які складаються з 2 135 520,20 грн. заборгованості за отриманий товар, 106 776,00 грн. пені, 168 706, 08 грн. інфляційних втрат, 58799,93 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.12.2010р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд на 24.01.2011р.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позову не заперечував, про що подав також письмовий відзив на позов.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд,

встановив:

09.11.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківський завод підйомно-транспортного устаткування»(постачальник) та Державним спеціалізованим підприємством Центр переробки та захоронення техногенних відходів "Техноцентр" (покупець) було укладено договір №68/09 (договір), відповідно до умов якого постачальник зобов’язується поставити покупцеві кран мостовий електричний в/п 20/5т з системою дистанційного керування, виготовлений в 2009 році, в кількості, у строки, за цінами, зазначеним у Додатку №1 до даного договору. Продукція, що поставляється, повинна бути виготовлена в повній відповідності з погодженим габаритним кресленням КМ2290.00.000Д і технічним вимогам покупця.

У відповідності до п. 1.4 договору, загальна вартість договору становить 2 860 800,00 грн., в т.ч. 476800,00 грн. ПДВ.

Позивач свої зобов'язання з постачання продукції за специфікацією №1 до договору виконав належним чином, що підтверджується:

Видатковою накладною № 188 від 10.12.2009 року, за якою відвантажено 0,58 частини крану мостового електричного двобалкового спеціального, тип КМ2290.00.000, в/п 20/5т, прогін 22,5 м, висота підйому 15/16, режим роботи АЗ, кабіна стаціонарна, встановлена поза краном, у складі: половина мосту зі сторони токопідводів в кількості 1 шт.; половина мосту зі сторони механізму в кількості 1 шт. на загальну суму 1 674 720 грн. 00 коп. з ПДВ.

Видатковою накладною №9 від 25.01.2010 року, за якою відвантажено 0, 16 частини крану мостового електричного двобалкового спеціального, тип КМ2290.00.000, в/п 20/5т, прогін 22,5 м, висота підйому 15/16м, режим роботи АЗ, кабіна стаціонарна, встановлена поза краном, у складі: половина візка з механізмом головного підйому в кількості 1 шт., половина візка з механізмом допоміжного підйому в кількості 1 шт., на загальну суму 460 800 грн. 00 коп. з ПДВ.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується належним чином оформленими довіреностями серії ЯОС № 113837/98 від 10.12.2009р., № 113861/3 від 25.01.2010р., виданої на ім’я Конюшковера Романа Семеновича.

Згідно п. 1.2 договору, покупець зобов’язується прийняти продукцію, що поставляється по цьому договору, і оплатити за них погоджену грошову суму.

Однак, відповідач свої зобов’язання за договором, що стосується оплати відвантаженої та одержаної продукції на суму 2 135 520, 00 грн. виконав не належним чином.

Враховуючи це, позивачем були виставлені рахунки відповідачу № 860/1 від 10.12.2009 р. на суму 1 674 720 грн. 00 коп. та №860/2 від 25.01.2010 р. на суму 460 800 грн. 00 коп. з ПДВ.

Позивачем неодноразово були направлені в адресу відповідача листи № 10435 від 15.03.2010 р., № 10772 від 11.05.2010 р., № 11116 від 07.07.2010 р., № 11183 від 21.07.2010 р. з проханням оплатити виготовлену та одержану продукцію.

Крім того, на адресу відповідача була направлена претензія № 1/384/юр/921 від 23.09.2010року.

У відповідях на листи та претензію, а також у відзиві на позов відповідач посилається на те, що фінансування Державного спеціалізованого підприємства "Центр переробки та захоронення техногенних відходів "Техноцентр" здійснюється за кошти державного бюджету, а тому невиконання умов договору відбувається з незалежних від підприємства причин та обставин.

Дана позиція відповідача обґрунтована з посиланням на ст. 61 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік", якою визначено, що розпорядники бюджетних коштів беруть зобов'язання за спеціальним фондом бюджету виключно в межах відповідних фактичних надходжень до спеціального фонду. Тому при відсутності фактичних надходжень коштів із державного бюджету на рахунки відповідача зареєструвати фінансові зобов'язання в органі державного казначейства відповідач не міг.

Суд, розглянувши докази наявні в матеріалах справи, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, встановив наступне:

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, як це передбачено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст.712 чинного ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру правовідносин сторін.

Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зважаючи на те, що відповідач заборгованість у розмірі 2 135 520,00 грн. не погасив, доказів, які б свідчили про сплату суми боргу не подав та доводів позивача не спростував, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 2 135 520,00 грн. основного боргу є обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 168706,08 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 58799,93 грн.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказаний розрахунок є арифметично вірним, а тому вимога про стягнення 168706,08 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 58799,93 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Окрім суми основного боргу, позивач просить також стягнути з відповідача 106 776,00 грн. пені.

Відповідно до п. 12.1 договору, при порушенні покупцем термінів оплати за товарно-матеріальні цінності, останній сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла на момент нарахування пені) від суми боргу за кожний день затримки платежу, але не більше 5% вартості продукції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені, з врахуванням норм чинного законодавства, встановив, що заявлена до стягнення пеня в розмірі 106 776,00 грн. (за період з 07.06.2010р. по 01.12.2010р.) визначена позивачем вірно.

Відповідно до приписів 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Дослідивши майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та враховуючи те, що занадто високий розмір суми основної заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних може унеможливити виконання даного рішення суду, а також те, що Державне спеціалізоване підприємство "Центр переробки та захоронення техногенних відходів "Техноцентр" є державним підприємством, суд вважає за можливе скористатися правом, наданим п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, та зменшити розмір пені, який передбачений п. 12.1 договору, що підлягає стягненню в розмірі 106766,00 грн. на 50%, та стягнути з Державного спеціалізованого підприємства "Центр переробки та захоронення техногенних відходів "Техноцентр"- 53383,00 грн. пені.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства "Центр переробки та захоронення техногенних відходів "Техноцентр" (07270, Київська обл., Іванківський район, місто Чорнобиль, вул. Радянська, 41, буд. 41, код ЄДРПОУ 23570533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" (61019, м. Харків, пр.-т Ілліча, буд. 118, код ЄДРПОУ 19364229) - 2 135 520 (два мільйони сто тридцять п’ять тисяч п’ятсот двадцять) грн..00 коп. основного боргу, 168706 (сто шістдесят вісім тисяч сімсот шість) грн. 08 коп. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 58799 (п’ятдесят вісім тисяч сімсот дев’яносто дев’ять) грн. 93 коп., 53383 (п’ятдесят три тисячі триста вісімдесят три) грн. 00 коп. пені, 24 164 (двадцять чотири тисячі сто шістдесят чотири) грн.. 09 коп. державного мита та 230 (двісті тридцять) грн.. 90 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні стягнення 53383,00 грн. пені відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.В. Щоткін

Дата підписання повного тексту рішення: 31.01.2011р.