Рішення № 137123843, 04.06.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

04.06.2026

Справа № 337/2023/26

Провадження № 2/337/1775/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 р. Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді - Ширіної С.А.,

за участю секретаря - Бикової С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м.Запоріжжя цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ « ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» в особі свого представника звернулося до суду з позовом, який обґрунтовують тим, що 25.11.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №689908750 в формі електронного документа з використанням електронного підпису. Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань по вказаному кредитному договорах у відповідача виник борг.

28.11.2018 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118/-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» передає (відступає) ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі прав вимоги №171 від 01.02.2022. В подальшому до договору факторингу укладалися додаткові угоди, в тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу.

23.02.2024 року ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» уклали договір факторингу № 23/0224-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» приймає належні ТОВ «Таліон плюс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

15.07.2025 між ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ ФК «ЕЙС» укладеного договір факторингу №15/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ ФК «ЕЙС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників №б/н від 15.07.2025 за договором факторингу №3 від ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 33482,00 грн.

Відповідач належним чином умови договору не виконував і має непогашену заборгованість перед ТОВ ФК «ЕЙС» в сумі 33482,00 грн., з яких: 10000,00 грн. - заборгованість по кредиту, 23482,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам.

Таким чином, позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №689908750 від 25.11.2021 в розмірі 33482,00 грн, з яких: 10000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 23482,00 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом та судові витрати, які складаються з судового збору сумі 2662,40 грн, і витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.

Ухвалою судді від 06.04.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

04.06.2026 Ухвалою суду у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів відмовлено.

10.04.2026 на адресу суду відповідачем подано відзив на позовну заяву у якому ОСОБА_1 просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки перебіг строку позовної давності розпочався 16.12.2021 та закінчився 16.12.2024, а позивач до суду з позовом звернувся лише 30.03.2026. Крім того, є несправедливе нарахування відсотків у сумі 33482,00 грн що в три рази перевищує суму наданого кредиту.Просить застосувати наслідки спливу позовної давності та справу розглядати без його участі

15.04.2026 на адресу суду від представника ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» надійшла відповідь на відзив, а якій просить стягнути заборгованість з відповідача.

16.04.2026 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, згідно яких відповідач зазначає щодо неспівмірності витрат на правову допомогу у сумі 7000 грн, так як справа є типовою та малозначною. Просить відмовити у стягненні цих витрат або максимально їх зменьшити,розгляд справи проводити без його участі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, згідно у позовній заяві просить розгляд справи проводити у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

В судове засідання відповідач не з`явились, згідно поданого відзиву, просив слухати справу без його участі .

За положеннями ст.247 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 25.11.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії №689908750 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Електронний підпис одноразовий ідентифікатор MNV56RВ7 відправлено 25.11.2021 о 19:58:20 на номер телефону вказаний відповідачем ,введено 25.11.2021 19:59:08.

Введення позичальником одноразового ідентифікатора є підписанням Договору відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.п. 1.3. Договору, кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 2500,00 грн, одразу після укладення договору, який має бути повернено до 15.12.2021.

Згідно умов Кредитного договору, ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» перерахувало відповідачу ОСОБА_1 , шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти в сумі 2500,00 грн. 25.11.2021 та в сумі 7500,00 грн 26.11.2021 на банківську карту №5375-41ХХХХХХ-8855 відповідача, яку відповідач вказав у заявці при укладенні кредитного договору.

28.11.2018 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118/-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» передає (відступає) ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі прав вимоги №171 від 01.02.2022. В подальшому до договору факторингу укладалися додаткові угоди, в тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу.

23.02.2024 року ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» уклали договір факторингу № 23/0224-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» приймає належні ТОВ «Таліон плюс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

15.07.2025 між ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ ФК «ЕЙС» укладеного договір факторингу №15/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ ФК «ЕЙС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників №б/н від 15.07.2025 за договором факторингу №3 від ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 33482,00 грн.

Згідно з розрахунку заборгованості позичальника за весь строк з моменту укладення кредитного договору і до моменту звернення з цим позовом позичальником ОСОБА_1 27.11.2021 було сплачено 138,00 гривень .

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частинапершастатті1048 ЦК України).

Частиною другою статті1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття1055 ЦК України).

Законом України «Про споживче кредитування» у пункті 1-1 статті 1 визначено, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Споживчий кредит визначено п. 11 названого закону, як грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбчено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом, крім іншого, включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

За правилами частини дванадцятої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).

В даній справі суд виходить з того, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню (висновок Верховного суду, викладений в постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 569/15311/21).

Враховуючи вищевикладені обставини, позивачем доведено укладення кредитного договору з відповідачем на встановлених судом умовах та надання кредитних коштів у розмірі 10000,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» станом на 01.02.2022 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 27064,00 грн., яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 10000,00 грн. та простроченої заборгованості за процентами в розмірі 17064,00 грн.

Водночас, суд критично оцінює розмір заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача по вищезазначеному договору в частині нарахованих відсотків за користування кредитом.

Суд враховує, що договором про надання фінансового кредиту від 25.11.2021 року № №689908750 передбачено, що відповідачу кредит надано на 20 днів, розмір відсотків 0,69 % від суми кредиту за кожен день користування ним.

Таким чином суд відхиляє посилання ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС»» на доведеність розміру боргу відповідача перед позивачем у зазначеному в позовній заяві розмірі, оскільки нарахування ОСОБА_1 відсотків за межами дії укладеного відповідачем кредитного договору №689908750 суперечить вимогам закону.

Аналогічна правова позиції була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12.

Таким чином суд встановив наявність боргу ОСОБА_1 перед позивачем за договором №689908750 саме в сумі 11242,00грн., з яких 10000 грн. борг за кредитом, та 1242,00 (1380грн -138грн (сплачено 27.11.2021)) грн. борг з відсотків, що повністю узгоджується із умовами кредитного договору №689908750 , яким визначено, що відсотки на суму боргу нараховуються від дати видачі кредиту та протягом 20 днів у розмірі 0,69 % (10000х 20 х 0,69% = 2548,98) та розрахунком заборгованості ТОВ ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

Відповідач, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, просить застосувати строк позовної давності, посилаючись на те, що позивач звернувся до суду з позовом лише 30.03.2026 року, тобто поза межами строку, передбаченому ст. 257 ЦК України.

Проте вказана заява задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Постановою ВП ВС по справі №903/602/24 від 02.07.2025 викладено правову позицію, якою визначено, що Статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 Цивільного кодексуУкраїни загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 Цивільного кодексуУкраїни).

Аналіз змісту статей 256, 257 та 261 Цивільного кодексу України в їх сукупності і взаємозв`язку дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Як указала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19),невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство можевизначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХнабрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.

Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Отже, оскільки в цій справі станом на 02 квітня 2020 року позовна давність щодо визнаних судами обґрунтованимипозовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річнихне спливла, то перебіг цього строку є зупиненим і дотепер (внаслідок продовження на строк дії карантину та воєнного стану й подальшого зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану).

За таких обставин звернення до суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих за період з 02 квітня 2017 року по 01 квітня 2024 року, тобто без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, є обґрунтованим. Доводи відповідача про безпідставність нарахування позивачем інфляційних втрат та трьох процентів річних протягом зазначеного періоду спростовуються викладеними висновками.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного,позивач має право в межах позовної давності на стягнення заборгованості за кредитним договором , обов`язок сплати якої настав з 16 грудня 2021 року.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною другою статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 7000,00 грн, які відповідач вважає не обґрунтованою.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності витрат з надання правничої допомоги (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Понесення витрат на професійну правничу допомогу позивач підтвердив копією договору про надання правової допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025; додатковою Угодою №25771043712 від 01.09.2025; актом прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 на суму 7000,00 грн.

Суд вважає, що витрати з надання правничої допомоги у сумі 7000 грн не є співмірними із складністю цієї справи. Тому з відповідача на користь позивача підлягають частковому стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн, що відповідає критерію об`єктивності та буде співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК на користь позивача з відповідача підлягають також стягненню витрати ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС»» зі сплати судового збору відповідно до частки задоволених судом позовних вимог, що дорівнює 893,93 грн. (11242,00 / 33482,00х 2662,40 = 898,93).

Керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК,суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором в розмірі 11242 (одинадцять тисяч двісті сорок дві) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» витрати з оплати судового збору у розмірі 893,93 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

У задоволенні інших позовних вимог-відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04.06.2026.

Суддя: С.А.Ширіна