Рішення № 13712383, 31.01.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" січня 2011 р. Справа № 4/001-11

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Київ

до Закритого акціонерного товариства «Концерн «Фіко-груп», м. Вишгород Київської області

про стягнення 8 000 грн.

за участю представників сторін:

позивач ОСОБА_2, предст., дов. від 15.09.2010р.;

відповідач не зявився;

Обставини справи:

Суб`єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_3 (позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Закритого акціонерного товариства «Концерн «Фіко-груп»(відповідач) про стягнення 8 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.01.2011 року справу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 31.01.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору про надання послуг №08/08/06-2 від 06.08.2008 р. відповідач отримав від позивача послуги в сфері посередництва в торгівлі.

Представник відповідача в судове засідання 31.01.2011 року не зявився, про причини неявки суд не повідомив, письмових пояснень стосовно заявлених позовних вимог не подали.

Відповідно до п. 3.6 Розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. N 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

У звязку з неявкою представника відповідача в судове засідання, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті у відповідності із ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача суд,

встановив:

06 серпня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Концерн «Фіко-Груп»(замовник) та субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_3 (виконавець) було укладено договір №08/08/06-2 про надання послуг в сфері посередництва в торгівлі та консультування з питань комерційної діяльності (договір), згідно умов якого позивач прийняв на себе зобовязання надавати відповідачу послуги в сфері посередництва в торгівлі та консультування з питань комерційної діяльності, а відповідач прийняв на себе зобовязання прийняти і оплатити послуги на умовах, визначених договором.

Пунктом 1.1 договору визначено, що перелік наданих послуг вказується в акті приймання-передачі послуг.

Вартість послуг була визначена сторонами в розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок. (п. 5.1. договору). Даним пунктом також встановлено, що замовник зобов`язується сплатити за надані послуги на протязі 3-х місяців від дати підписання акту приймання-передачі наданих послуг.

Акт приймання-передачі наданих послуг підписано сторонами 20.08.2008 року на суму 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок. У звязку з відсутністю зауважень з боку відповідача, підписання вказаного акту дає суду підстави вважати, що послуги надані позивачем на суму в розмірі 8000 грн. відповідачем прийняті та погоджені.

Враховуючи те, що відповідач свої зобовязання за договором не виконав, 15 вересня 2010 року позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію з вимогою сплатити заборгованість по договору. Однак, вказана претензія залишена останнім без відповіді та належного реагування.

На дату подання позову вказана заборгованість не сплачена. Таким чином, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 8000,00 гривень.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів оплати суду не надав, доводів позивача не спростував. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобовязань судом встановлений та по суті неоспорений відповідачем.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем дотримано вимог даної норми процесуального законодавства і подано всі докази на підтвердження своїх позовних вимог, у звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 8 000,00 грн.

Згідно із ст. 44, 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Концерн «Фіко-Груп»(07300,

3.Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна, 74; код ЄДРПОУ 23573075 ) на користь Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму заборгованості в розмірі 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп., 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

СуддяО.В. Щоткін

Дата складання повного тексту рішення: 07.02.2011 року