Рішення № 137123479, 04.06.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/6365/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

04 червня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Шумило Н.Б.

за участю секретаря судового засідання Дуб В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад обставин справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 1604488 від 18.11.2019 року в розмірі 17472 грн., судовий збір в розмірі 2662,4 грн. та 8000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 18.11.2019 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Мілоан» був укладений Договір про споживчий кредит №1604488, згідно з умовами якого відповідач отримав 5200 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором.

Даний договір укладений у вигляді електронного документа у відповідності до ст. ст. 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію» та ст. ст. 6, 7, 12 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг». Відповідач підписав вказаний кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором вимог чинного законодавства в електронній формі.

Кредитодавець умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит в сумі визначеній Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений кредитним договором, у зв`язку з чим у відповідача утворилася заборгованість.

Також зазначено, що відповідно до умов кредитного договору, 20.02.2020 року між Первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги №47-МЛ від 20.02.2020 р. Відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги і за Кредитним договором № 1604488 від 18.11.2019 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та Відповідачем.

Вказано, що сума заборгованості відповідача становить 17472 грн., відповідно до виписки з особового рахунку, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 5200 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків становить 9048 грн., прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту 624 грн., заборгованість по штрафах/пені 2600 грн.

Позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості Відповідача та виконання кредитних зобов`язань, було надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості від 01.04.2026 р.

Процесуальні дії по справі, заяви учасників

04.05.2026 суддею відповідно до статті 16 Закону України «Про захист персональних даних» направлено запит про надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані, що містяться в картотеці реєстраційного обліку про: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , мешканця (-ку) АДРЕСА_1 , - з метою отримання інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи, відповідно до вимог ч. 6 ст. 187 / ч. 5 ст.165 ЦПК України.

05.05.2026 з Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області надійшла відповідь, в якій повідомлено, що згідно даних реєстру територіальної громади та картотеки реєстраційного обліку місця проживання гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.05.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті, про що повідомлено сторони.

Позивач у судове засідання 04.06.2026 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, при цьому, 25.05.2026 від представника позивача адвоката Усенко М.І. поступило клопотання, в якому просить розгляд справи здійснювати без участі представника ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал", проти винесення заочного рішення не заперечують.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності представника позивача, що відповідає вимогам ч.3 ст.211 ЦПК України.

Відповідач у судове засідання 04.06.2026 повторно не з`явилася, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, шляхом направлення судової повістки та смс-повідомлення на номер телефону, вказаний в матеріалах справи. При цьому, про причини неявки суд не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності та відзиву не подавала.

Так, за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача рекомендованою кореспонденцією направлялась ухвала про відкриття провадження та судова повістка, однак лист повернувся за закінченням встановленого терміну зберігання.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 1, 2, 8 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

У відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п. 3, 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

За наведеного, враховуючи відсутність будь-яких заперечень зі сторони відповідача суд вважає за можливе залишити клопотання позивача про витребування доказів без задоволення, та справу вирішувати на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що 18.11.2019 року на сайті «miloan.ua» відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 створила анкету-заяву на кредит № 1604488, в якій просила видати суму кредиту: 5200.00 грн. Строк кредиту 30 днів з 2019-11-18. Дата повернення кредиту 2019-12-18. Сума до повернення 8944.00 грн. В такій відображено процес оформлення та розгляду заяви, та вказано що погоджено умови кредитування

18.11.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (Позикодавець) та ОСОБА_2 (Позичальник) уклали кредитний договір № 1604488, який підписано Позичальником

Згідно з умовами даного договору, Позикодавець зобов`язувався на умовах, визначених Договором на строк визначений п.1.3. Договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. Договору, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 договору термін, та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки, що визначені договором (п.1.1. Договору)

Відповідно до п.1.2 Кредитного договору сума кредиту становить 5200,00 грн. Кредит надається загальним строком на 30 днів, з 18.11.2019. (п.1.3 договору). Термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 18.12.2019. (п.1.4. договору). Комісія за надання кредиту 624.00 грн., яка нараховується за ставкою 12.00 відсотків від суми кредиту одноразово (п.1.5.1. договору). Проценти за користування кредитом 3120.00 грн., які нараховуються за ставкою 2.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2. договору). Стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 2.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. (п. 1.6. договору). Розрахунок сукупної вартості кредиту зазначено в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною договору (п. 1.7. договору).

Відповідно до п.2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, зареєстрованої позичальником для цієї мети в особистому кабінеті на сайті«miloan.ua».

Крім того, позивачем додано до позовної заяви Додаток №1 до Кредитного договору №1604488 від 18.11.2019, в якому наявний Графік розрахунків.

Згідно копії платіжного доручення № 3514670 від 18.11.2019 ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_5 на рахунок НОМЕР_2 кошти в сумі 5200,00 грн., де в призначенні платежу зазначено: кредитні кошти від ТОВ Мілоан згідно договору 1604488.

Довідкою №б/н від 10.09.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», підтверджує, що ОСОБА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з яким укладено договір про споживчий кредит № 1604488 від 18.11.2019 ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт (Договір) підписаний Позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором W93258. Дата і час відправки одноразового ідентифікатора позичальнику 18.11.2019 20:09:33. Номер телефону, на який був відправлений одноразовий ідентифікатор: НОМЕР_3 .

З відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 1604488 ОСОБА_1 слідує, що 18.11.2019 було надано кредит 5200,00 грн., нараховано комісію за надання кредиту в розмірі 624.00 грн. та до 16.02.2020 нараховувались проценти.

Судом також встановлено що 20.02.2020 між ТОВ «Мілоан»(Кредитор) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (Новий Кредитор) було укладено договір відступлення прав вимоги № 47-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передало (відступило) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» належні йому права вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників.

Так, згідно із п. 6.2.3 вищевказаного договору права вимоги переходять до Нового Кредитора з моменту підписання сторонами цього договоу, після чого Новий кредитор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх заборгованості.

20.02.2020 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було підписано Акт приймання-передачі Реєстру Боржників від 20.02.2020 до Договору відступлення прав вимоги №47-МЛ від 20.02.2020.

Згідно витягу з реєстру боржників до Договору про відступлення права вимоги №47-МЛ від 20.02.2020 ТОВ «Мілоан» відступлено ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1604488 від 18.11.2019 на загальну суму заборгованості у розмірі 17472,00 грн.

На виконання вищевказаного договору факторингу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було сплачено на користь ТОВ «Мілоан» кошти в розмірі 3 872 095,67 грн., що підтверджується копією платіжною інструкцією №17678 від 20.02.2020.

01.04.2026 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на адресу ОСОБА_1 було направлено претензію, в якій повідомлено про відступлення права вимоги, та виконання зобов`язань за кредитним договором.

Згідно виписки з особового рахунку за Кредитним договором №1604488 від 18.11.2019 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» за Кредитиним договором № №1604488 від 18.11.2019 станом на 14.04.2026 складає 17472 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №1604488 від 18.11.2019 року у період з 25.09.2024 по 03.04.2025 заборгованість ОСОБА_1 становить 17472 грн., з яких: тіло кредиту 5200 грн., проценти за користування 9048 грн., комісія за видачу кредиту 624 грн., штраф/пеня 2600 грн.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.

Застосовані норми права, позиція суду та оцінка доводів

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Окрім того, за приписами статті 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Також, приписами ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що й отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Як вбачається з матеріалів справи, що 18.11.2019 року між Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (Позикодавець) та ОСОБА_2 (Позичальник) укладено Кредитний договір №1604488, який підписано сторонами. Також відповідачем підписано Додаток №1 до вказаного кредитного договору, який містить Графік розрахунків.

Довідкою №б/н від 10.09.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», підтверджує, що ОСОБА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з яким укладено договір про споживчий кредит № 1604488 від 18.11.2019 ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт (Договір) підписаний Позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором W93258. Дата і час відправки одноразового ідентифікатора позичальнику 18.11.2019 20:09:33. Номер телефону, на який був відправлений одноразовий ідентифікатор: НОМЕР_3 .

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов`язання за вказаним вище кредитним договором, а саме перерахувало ОСОБА_5 кошти в сумі 5200,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 3514670 від 18.11.2019.

При цьому заборгованість відповідача перед позивачем за Кредитним договором №1604488 від 18.11.2019 року становить 17472 грн., з яких: тіло кредиту 5200 грн., проценти за користування 9048 грн., комісія 624 грн., штраф/пеня 2600 грн.

Так, окрім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник) позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за відсотками, що відображено у кредитному договорі №1604488 від 18.11.2019 року.

Так, у відповідності до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

При цьому, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін, як і положення Кредитного договору, які передбачають зобов`язання Позичальника сплачувати відсотки за користування кредитом, можуть бути застосовані лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Таким чином, право Кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, як і обов`язок Позичальника оплачувати їх припиняються після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно положень ч.1, ч.2 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

На підтвердження вимог в частині стягнення процентів, в тому числі їх розміру і порядку нарахування, надано Кредитний договір, який підписаний відповідачем, у яких міститься інформація щодо процентної ставки за кредитом.

Оскільки сторонами було обумовлено у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, тому ці умови кредитування вважаються узгодженими сторонами та мають виконуватись позичальником належним чином.

Крім того, судом встановлено що 20.02.2020 між ТОВ «Мілоан»(Кредитор) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (Новий Кредитор) було укладено договір відступлення прав вимоги № 47-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передало (відступило) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» належні йому права вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, в тому числі до ОСОБА_6 за кредитним договором №1604488 від 18.11.2019, що підтверджується витягом з реєстру боржників до Договору про відступлення права вимоги №47-МЛ від 20.02.2020, та копією платіжної інструкції №17678 від 20.02.2020.

Так, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК та ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги та до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «... боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки Первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

При цьому, всупереч умовам договору, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідач не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунок ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», ні попереднього кредитора.

Виходячи із вищенаведеного, після всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи, викладені позивачем у позовній заяві, обґрунтування позовних вимог знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, відповідач взяті на себе зобов`язання за договором не виконав, наявну заборгованість ні позивачу, ні попередньому кредитору в добровільному порядку не погасив, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками підставний та підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та стягнення із відповідача заборгованості за договором №1604488 від 18.11.2019 у розмірі 14248 грн., з яких: 5200 грн. заборгованість за тілом кредиту; 9048 грн. заборгованість за відсотками.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача заборгованості за комісією в розмірі 624 грн., суд виходить з такого.

Як виснував Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 6 листопада 2023 року (справа №204/224/21), якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2024 у справі №753/25744/21).

Так, за договором про споживчий кредит №1604488 від 18.11.2019 передбачена комісія за надання кредиту.

Разом із тим, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, до яких можна віднести видачу кредиту та його супровід. Жодних доказів вчинення будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, позивачем не надано.

Отже, умови договору про нарахування позивачем комісії при видачі кредиту (позики) є нікчемними, та такими, яка суперечать Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів», а відтак, у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача комісії слід відмовити.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача штрафу/пені в розмірі 2600 грн. за порушення грошового зобов`язання, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Проте умовами кредитного договогу №1604488 укладений 18.11.2019 року нарахування та стягнення штрафу/пені не передбачено, та враховуюси наведене, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 2600 грн., а тому суд відмовляє у задоволенні у зв`язку з необґрунтованістю.

Щодо судових витрат.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 2171,12 грн.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача подано до суду наступні документи: договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, укладений між ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет», згідно якого сторони погодили, що вартість наданих послуг правничої допомоги за 1 (одну) кредитну справу складає 8000,00 грн.; Акт №Д/21718 наданих послуг від 14.04.2026, згідно якого сума наданих послуг складає 8000,00 грн.; Детальний опис наданих послуг до Акту №Д/21718 від 14.04.2026 за договором про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025 датований 14.04.2026.

Відповідач щодо неспівмірності понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не заявлено.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

При цьому, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Окрім того, слід зазначити, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Враховуючи наведене, принцип обґрунтованості та пропорційності, характер та час витрачений на виконання адвокатом роботи, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, категорії справи, її складності, ціну позову та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 141, 263, 264, 265, 268, 280 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 598, 599, 610, ч. 2 ст. 1050, ст. 1054 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, код ЄДРПОУ: 35234236) заборгованість за договором №1604488 від 18.11.2019 у розмірі 14248 (чотирнадцять тисяч двісті сорок вісім) грн. 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» судовий збір в розмірі 2171 (дві тисячі сто сімдесят одну) грн. 12 коп., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

В іншій частині вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, код ЄДРПОУ: 35234236.

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Повне заочне рішення суду складено 04.06.2026.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області Н.Б. Шумило