Ухвала суду № 137123325, 29.05.2026, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/155/25 Провадження № 6/304/24/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2026 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді Гевці В.М.,

за участі секретаря судового засідання Гарайдич Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 про розстрочку виконання заочного рішення суду Перечинського районного суду Закарпатської області від 18 лютого 2026 року у справі № 304/155/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про розстрочку виконання рішення суду, в якій просить розстрочити виконання заочного рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 18 лютого 2026 року, а саме заборгованість у загальному розмірі 28 649,60 грн, строком на двадцять чотири місяці.

Заяву мотивує тим, що 18 лютого 2026 року Перечинським районним судом Закарпатської області ухвалено рішення у цивільній справі № 304/155/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким з неї стягнуто заборгованість за договором № 3314600107-493204 від 15 жовтня 2021 року в розмірі 27 096 (двадцять сім тисяч дев`яносто шість) гривень 00 копійок та судовий збір у розмірі 1 553 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят три) гривні 60 копійок. Заявниця зазначає, що не має можливості одноразово виконати рішення суду в частині стягнення вказаної суми боргу, оскільки на її утриманні перебуває мати, яка є особою з інвалідністю, а також вона самостійно виховує малолітнього сина. Крім того, заявниця вказує на відсутність у неї банківського рахунку та реквізитів для здійснення одноразової добровільної сплати всієї суми заборгованості. За таких обставин заявниця не має можливості одноразово сплатити всю суму заборгованості.

У зв`язку з наведеним заявниця звернулася до суду з цією заявою та просить суд розстрочити виконання рішення суду.

У судове засідання заявниця ОСОБА_1 не з`явилася, однак через канцелярію суду подала заяву про зменшення заявлених вимог, у якій просила суд розстрочити виконання рішення строком на чотири місяці. Також просила розглянути справу за її відсутності.

Представник ТОВ «Кошельок» у судове засідання також не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, постановив здійснювати розгляд справи у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, заяву про зменшення вимог, докази, надані на обґрунтування заяви, суд дійшов такого висновку.

Так, судом встановлено, що рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 18 лютого 2026 року у цивільній справі № 304/155/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» заборгованість за договором №3314600107-493204 від 15 жовтня 2021 року в розмірі 27 096 (двадцять сім тисяч дев`яносто шість) гривень 00 копійок та судовий збір у розмірі 1 553 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят три) гривні 60 копійок.

Вказане рішення набрало законної сили 23 березня 2026 року.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з ч. 4 ст. 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

За ч. 5 ст. 435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що заявниця у своїй заяві зазначила про вжиття заходів для погашення заборгованості, однак посилалася на неможливість одноразового виконання рішення суду у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем.

На обґрунтування своїх доводів вона посилалася на наявність інших боргових зобов`язань, перебування на її утриманні матері, яка є особою з інвалідністю, а також на самостійне виховання та утримання малолітнього сина.

Разом із тим, заявницею не доведено наявності обставин, які б об`єктивно унеможливлювали або істотно ускладнювали виконання судового рішення та свідчили про необхідність його розстрочення.

Розстрочення виконання судового рішення є винятковим заходом, застосування якого допускається лише за наявності належно підтверджених обставин, що істотно ускладнюють або роблять неможливим його виконання у встановлені законом строки.

Суд зазначає, що заявницею не надано належних та допустимих доказів на підтвердження значних витрат на лікування осіб, які перебувають на її утриманні, або інших надзвичайних обставин, які б свідчили про неможливість чи істотне ускладнення виконання рішення суду.

Надана заявницею копія пенсійного посвідчення матері лише підтверджує факт отримання останньою пенсії та сама по собі не є належним доказом перебування матері на утриманні заявниці чи необхідності здійснення нею додаткових витрат. Крім того, заявницею не надано жодних доказів спільного проживання з матір`ю, її перебування на утриманні заявниці або понесення останньою витрат, пов`язаних із забезпеченням її потреб.

Також заявницею не надано належних та допустимих доказів на підтвердження свого скрутного матеріального становища. Зокрема, до заяви не долучено відомостей про отримувані доходи, довідок про заробітну плату чи інші джерела доходів, а також доказів щодо наявності або відсутності у неї рухомого чи нерухомого майна, що позбавляє суд можливості об`єктивно оцінити її майновий стан.

Судом взято до уваги посилання заявниці на наявність інших боргових зобов`язань. Разом із тим, на підтвердження зазначених обставин не надано жодних належних та допустимих доказів, зокрема кредитних договорів, судових рішень, виконавчих документів чи інших документів, які б свідчили про існування таких зобов`язань, їх розмір та необхідність їх виконання. За таких обставин самі лише твердження про наявність інших боргів не можуть свідчити про істотне ускладнення виконання рішення суду.

Суд також критично оцінює посилання заявниці на відсутність банківського рахунку та реквізитів для сплати заборгованості, оскільки зазначені обставини самі по собі не свідчать про неможливість виконання судового рішення та не позбавляють боржника можливості отримати необхідні реквізити від стягувача або органу примусового виконання.

Інших доводів на підтвердження наявності підстав для розстрочення виконання рішення суду заявницею не наведено, а належних та допустимих доказів на підтвердження таких обставин суду не подано.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, враховуючи недоведеність заявницею наявності обставин, які б істотно ускладнювали або робили неможливим виконання рішення суду, відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження її скрутного матеріального становища, а також те, що наведені нею доводи не свідчать про існування виняткових обставин у розумінні ст. 435 ЦПК України, суд дійшов висновку, що заявницею не виконано обов`язку щодо доведення підстав для розстрочення виконання рішення суду, а тому у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись статтями 258-261, 435 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 18 лютого 2026 року відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Головуюча:Гевці В. М.