Ухвала суду № 137123220, 04.06.2026, Воловецький районний суд Закарпатської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 461/8917/25

Провадження № 2-др/936/3/26

04.06.2026 селище Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в складі судді Софілканич О.А., з участю секрктаря судового засідання Пензештадлер І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні без повідомлення учасників справи заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" Шабатин Наталії Анатоліївни про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

04.05.2026 через систему "Електронний суд" представником позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" Шабатин Наталією Анатоліївною було подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зареєстровану судом за вх.№2257/26 від 06.05.2026.

Заява обгрунтована тим, що рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 28.04.2026 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість за Кредитним договором №09.02.2024-100001489 від 09.02.2024 у розмірі 11390, 20 гривень та судовий збір у розмірі 2422, 40 гривень, а всього 13812 (тринадцять тисяч вісімсот дванадцять) гривень 60 копійок. Разом з позовною заявою позивач зазначив, що орієнтовний розмір витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи становить 8422,40 грн, які складаються з судового збору 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

Стверджує, що рішення суду від 28.04.2026 надійшло на офіційну електронну адресу позивача 30.04.2026, тому просить суд відраховувати строк на подачу заяви про ухвалення додаткового рішення саме з цієї дати та ухвалити додаткове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Споживчий центр" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 гривень.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно зі статтею 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на зміст частини восьмої статті 141 ЦПК України сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, й після судових дебатів, але виключно за наявності сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Тобто для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи які очікує нонести у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач разом з позовною заявою зазначив, що орієнтовний розмір витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи становить 8422,40 грн, які складаються з судового збору 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

Стверджує, що рішення суду від 28.04.2026 надійшло на офіційну електронну адресу позивача 30.04.2026, тому просить суд відраховувати строк на подачу заяви про ухвалення додаткового рішення саме з цієї дати та ухвалити додаткове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Споживчий центр" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 гривень. До заяви додає докази на підтвердження понесених витрат.

Однак, в матеріалах справи наявна довідка Воловецького районного суду Закарпатської області про те, що документ в елекронному вигляді "рішення по цивільній справі" від 28.04.2026 по справі №461/8917/25 доставлено до електронної скриньки позивача та його представника 28.04.2026 (а.с.77, 78) а не 30.04.2026, як стверджує позивач.

Таким чином, докази про розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, подані представником позивача з пропуском строку, визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України (протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду).

Згідно з частинами першою-п`ятою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

За змістом наведених правових норм суд може поновити пропущений строк лише у разі пропуску такого строку з поважних причин.

При цьому поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню із відповідною заявою, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

В прохальній частині заяви про ухвалення додаткового рішення, представник позивача просить суд поновити строк подання заяви на ухвалення додаткового рішення, не зазнаючи жодних поважних причин пропуску такого.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зробила висновок про те, що «законодавцем визначено процесуальний наслідок незаявлення до закінчення судових дебатів вимоги на відшкодування судових витрат на правничу допомогу або подання доказів таких витрат із пропуском п`ятиденного строку з моменту ухвалення рішення у справі. У такому випадку суд залишає заяву сторони про ухвалення додаткового судового рішення без розгляду».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2025 року в справі № 680/935/20 (провадження № 61-2500св24).

Таким чином, враховуючи, що позивачем пропущено визначений ч.8 ст.141 ЦПК України строк подання доказів щодо розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи (витрат на професійну правничу допомогу), а саме п`ятиденного строку з дня ухвалення рішення суду, відсутність доказів поважності пропуску такого строку, керуючись вищезазначеною практикою Верховного Суду, заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення слід залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст137, 141, 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" Шабатин Наталії Анатоліївни про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в 15-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.

Суддя Софілканич О.А.