Ухвала суду № 137123208, 04.06.2026, Воловецький районний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 936/24/26

Провадження № 2/936/65/2026

04.06.2026 селище Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в складі: головуючої судді Сухої Н.І., за участі секретаря Притуп К.І.., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні, в залі суду, матеріали зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: Воловецька державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно за заповітом, який подано в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 , Воловецька державна нотаріальна контора про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в:

У провадженні Воловецького районного суду селища Воловець перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 , Воловецька державна нотаріальна контора про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.

Окрім іншого, 06.04.2026 до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: Воловецька державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно за заповітом.

Також, 28.04.2026 до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_2 про поновлення процесуального строку для подання зустрічного позову.

Мотивуючи подану заяву, представник вказує, що оскільки, станом на дату подання відзиву на позовну заяву, представник клієнта адвокат Повідайчик В.І., ще не отримав відповіді на адвокатські запити, які були скеровані до Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області, Державного архіву Закарпатської області, архівного відділу Мукачівської РДА, тому ця обставина унеможливлювала підготовку і подання суду обгрунтованого відзиву чи пояснень у справі, а процесуальний строк для подання відзиву і відповідно зустрічного позову був пропущеним вже на момент вступу представника ОСОБА_4 в справу, тому у представника клієнта не було можливості їх проаналізувати до подання відзиву на позовну заяву та скористатися правом на подання зустрічного позову в строки передбачені ЦПК України.

Представник позивача заперечив щодо поновлення процесуального строку на подання зустрічного позову, посилаючи на те, що представником відповідача не обгрунтовано належними доказами та доводами наявність перешкод для відповідача щодо своєчасного звернення з зустрічним позовом.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши предмет та підстави пред`явленого позову, обсяг заявлених вимог, суд дійшов наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що 08.01.2026 у провадження Воловецького районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в якій позивачі просять Визнати за ОСОБА_5 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) та за ОСОБА_6 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) у рівних частках за кожною право власності на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 , яка складається 5/6 частин будинку АДРЕСА_1 та понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка ОСОБА_5 є дружиною ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Батьки ОСОБА_7 - ОСОБА_8 і ОСОБА_9 за час перебування у шлюбі збудували будинок АДРЕСА_1 (надалі - будинок), який став їхнім спільним сумісним подружнім майном.

Після смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина на 1/2 частину будинку, яку прийняли його дружина ОСОБА_9 та сини ОСОБА_3 і ОСОБА_7 (чоловік позивачки).

Відтак, ОСОБА_9 та її сини ОСОБА_3 і ОСОБА_7 після смерті ОСОБА_8 успадкували в рівних частках належну померлому 1/2 частину будинку, тобто кожний з них по 1/6 частині будинку.

Відтак, ОСОБА_9 стала власником 4/6 частин будинку, а ОСОБА_3 і ОСОБА_7 стали власниками 1/6 частини будинку кожний.

Єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_9 був її син ОСОБА_7 (чоловік позивачки), а тому він став власником 5/6 частин будинку.

Після смерті ОСОБА_7 ці 5/6 частин будинку успадкували його дружина ОСОБА_5 (позивачка) і малолітня донька ОСОБА_6 (друга позивачка) як спадкоємці першої черги за законом.

13.01.2026 ухвалою Воловецького районного суду було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

06.04.2026 до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: Воловецька державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно за заповітом.

Також, 28.04.2026 до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_2 про поновлення процесуального строку для подання зустрічного позову.

Суд враховує, що, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 49 ЦПК України відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 193 ЦПК України визначено, що відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ЦПК України, зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Відповідно до ч. 7 ст. 178 ЦПК України, відзив подається у строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 123 ЦПК України).

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (ч. 1 ст. 126 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 756/11081/20, провадження № 14-25цс24).

Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19, провадження № 11-24апп21).

Формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанні судового рішення та є порушенням» статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08.03.2017 у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).

Поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, відбувається за заявою заявника і суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (див. постанову Верховного Суду від 21.12.2023 у справі № 910/12042/22).

Правові норми та судова практика мають застосовуватися таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні. Правова позиція щодо подання зустрічної позовної заяви із пропуском строку, встановленого для подання відзиву, є достатньою підставою для її повернення, є послідовною та викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах Верховного Суду від 04.03.2019 у справі № 920/342/17, від 04.04.2019 у справі № 918/361/18, від 29.07.2019 у справі № 925/872/18, від 18.09.2019 у справі № 910/16837/18, від 07.11.2019 у справі № 910/2892/19.

Суд також наголошує, що повернення зустрічного позову в межах цієї справи не є перешкодою у доступі до правосуддя, адже учасник справи не позбавляється можливості подання такого позову як окремого на загальних підставах.

Як зазначено, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2023 у справі № 752/2177/22 (провадження № 61-4447св23) доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 237/3566/17 (провадження № 61-13886св21) вказано, що: «право на пред`явлення зустрічної позовної заяви не є абсолютним; подаючи зустрічну позовну заяву, заявник повинен дотримуватись вимог ЦПК України щодо її подання. Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (стаття 194 ЦПК України). Отже, зустрічна позовна заява, подана до суду поза межами строку для подання відзиву, підлягає поверненню судом заявнику».

Заявлене представником відповідача клопотання про поновлення строку для подання зустрічного позову не містить посилань на обставини, які стали істотними перешкодами чи труднощами, для вчинення відповідної процесуальної дії у встановлений судом строк.

Суди у цивільних справах не оцінюють професійність, якість чи своєчасність правової допомоги, яка перешкодила особі, якій вона надається, отримати ефективний доступ до суду (див. ухвалу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 554/4001/17, провадження № 61-20093ск21).

Матеріали справи не містять доказів та й доводів, які б свідчили про наявність перешкод для відповідача щодо своєчасного звернення з зустрічним позовом.

Таким чином, відповідачем не спростовано того, що він мав можливість подати відповідний зустрічний позов у строк, встановлений для подання відзиву.

Частиною 4 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Установивши, що відповідач пропустив строк на звернення до суду із зустрічним позовом та суд не встановив поважних причин, що перешкоджали подати його вчасно, суд дійшов висновку про повернення зустрічної позовної заяви заявнику.

При цьому, суд роз`яснює, що відмова у прийнятті зустрічної позовної заяви не позбавляє відповідача права пред`явити позов у загальному порядку.

Враховуючи наведене, суд не вважає застосування наслідків, передбачених ЦПК України щодо зустрічної позовної заяви, поданої з пропуском встановленого строку та без доведення непереборності підстав, що стало причиною пропуску такого строку, проявом надмірного формалізма.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 ЦПК України, зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин 1 та 2 статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 178, 182,183, 193, 194, 222, ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: Воловецька державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно за заповітом та повернути матеріали зустрічної позовної заяви заявникові.

Копію зустрічної позовної заяви долучити до матеріалів справи.

Копію даної ухвали направити учасникам судового процесу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Наталія Суха