Ухвала суду № 137122776, 03.06.2026, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 636/5538/26 Провадження 2/636/3923/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2026 місто Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Золотоверхої О.О.,

за участю секретаря судового засідання Караулової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Чугуївського міського суду Харківської області заяву керівника Куп`янської окружної прокуратури Харківської області про забезпечення позову,

в с т а н о в и в :

Керівник Куп`янської окружної прокуратури звернувся до суду із заявою про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Куп`янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Великобурлуцької селищної ради Куп`янського району Харківської області до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент захисту довкілля та природокористування Харківської обласної державної (військової) адміністрації, про витребування земельної ділянки з незаконного володіння.

Заява мотивована тим, що Куп`янською окружною прокуратурою пред`явлено позовну заяву до Чугуївського міського суду Харківської області в інтересах держави в особі Великобурлуцької селищної ради, повноваження якої в умовах воєнного стану здійснює Великобурлуцька селищна військова адміністрація, з вимогами до ОСОБА_1 , третя особа - Департамент захисту довкілля та природокористування Харківської обласної державної (військової) адміністрації, про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Встановлено, що рішенням ХІІ сесії ХХІІІ скликання Харківської обласної ради від 27.06.2000 з метою подальшого розширення мережі територій та об`єктів природно-заповідного фонду, забезпечення належної охорони зникаючих природних середовищ існування об`єктів генофонду рослинного та тваринного світу, поліпшення умов для задоволення рекреаційних потреб населення оголошено як регіональний ландшафтний парк місцевого значення «Великобурлуцький степ» (далі РЛП «Великобурлуцький степ») загальною площею 2042,6 га на території колишнього Великобурлуцького району Харківської області без вилучення земельних ділянок із землекористування. Згідно з проєктом створення РЛП «Великобурлуцький степ» парк є комплексом, що являє собою найбільш типовий північний український степ, зразок ландшафтів минулих століть. Територія, на якій збереглися рослини і тварини, чисельність яких катастрофічно зменшилась на більшості території не тільки України, але й інших держав Європи. Перелік видів, що занесені у Національну Червону Книгу, становить більш ніж 20 представників рослинного і тваринного світу. Відповідно до п. 2.1. Положення про регіональний ландшафтний парк «Великобурлуцький степ» (далі - Положення), вказаний об`єкт природно заповідного фонду створений з метою збереження в природному стані лісостепових ландшафтів Східноєвропейської провінції. Основними завданнями РЛП «Великобурлуцький степ» є: забезпечення багатопланових наукових досліджень;- охорона та раціональне використання природних ресурсів Великобурлуцького району; відтворення біологічного різноманіття; забезпечення умов для організованого відпочинку населення (п. 2.2. Положення). Відповідно до п. 1.2. Положення землекористувачами є ТОВ «Катеринівка» (590,5 га), ДГ «Червона хвиля» (192,9 га), ПСП «Малинівка» (403,8 га), ПСП «Маяк» (137,9 га), ПСП «Нива» (160,0 га), Куп`янський держлісгосп (399,4 га), землевласниками Великобурлуцька селищна рада (землі резервного фонду 81,1 га), Шипуватська сільська рада (землі запасу 77,0 га), які несуть повну відповідальність за належне утримання території РЛП та додержання встановленого режиму його охорони та збереження згідно зі ст. ст. 23, 60 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

В подальшому, Державним управлінням екології та природних ресурсів в Харківській області оформлено охоронні зобов`язання землевласникам та землекористувачам на частини регіонального ландшафтного парку «Великобурлуцький степ», а саме ТОВ «Катеринівка» на площу 590,5 га, ДП ДГ «Червона хвиля» на площу 192,9 га, ПСП «Малинівка» на площу 403,8 га, ПСП «Маяк» на площу 137,9 га, ПСП «Нива» на площу 160,0 га, ДП «Куп`янське лісове господарство» на площу 399,4 га, Великобурлуцькій селищній раді на площу 81,1 га, Шипуватській сільській раді на площу 77,0 га. Згідно вказаних охоронних зобов`язань землевласники та землекористувачі прийняли під охорону вищезазначений заповідний об`єкт і зобов`язалися зберігати його та дотримуватись екологічних вимог при використанні природних ресурсів згідно зі ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», а також провести відмежування заповідного об`єкта в натурі, оформлення його природоохоронною наочністю, нанесення на планово-картографічні матеріали. Крім цього, вказаними охоронним зобов`язаннями заборонено знищення видового складу рослин, розорювання земель, будівництво, самочинна зміна меж, зміна охоронного режиму, забруднення території, розведення вогнищ.

Рішенням Великобурлуцької селищної ради від 21.10.2020 № 2117-7 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано безоплатно у приватну власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку з кадастровим номером 6321455100:02:000:1061 площею 0,25 га, розташовану за межами населених пунктів на території Великобурлуцької селищної ради Великобурлуцького району (на цей час Куп`янського району) Харківської області. Право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.01.2022 державним реєстратором Борівської селищної ради Ізюмського району Харківської області Стрілець С.С. (номер відомостей про речове право: 46421209; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 63138843 від 29.01.2022).

Встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6321455100:02:000:1061 площею 0,25 га розташована на території РЛП «Великобурлуцький степ». Відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проєктів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Згідно з листом Департаменту захисту довкілля та природокористування Харківської обласної державної (військової) адміністрації від 23.12.2025 № 04.01-21/3390, в межах РЛП «Великобурлуцький степ» розташована сформована земельна ділянка з кадастровим номером 6321455100:02:000:1061. Згідно вказаного листа на теперішній час межі РЛП «Великобурлуцький степ» в натурі (на місцевості) не встановлено. Зважаючи на що, для з`ясування можливого перетину земельних ділянок та меж заповідних територій, Департаментом використані картографічні матеріали, що були актуальні на час створення РЛП «Великобурлуцький степ». Факт розташування земельної ділянки з кадастровим номером 6321455100:02:000:1061 в межах РЛП «Великобурлуцький степ» також підтверджується відомостями Публічної кадастрової карти, отриманими з сайту «Національна кадастрова система» https://nks.dzk.gov.ua, а також даними інформаційного ресурсу https://pzf.land.kiev.ua/. «Природно-заповідний фонд України». Так, з графічної інформації, яка отримана з вказаних сайтів, вбачається, що спірна земельна ділянка повністю знаходиться в межах території природно-заповідного фонду. Крім цього, факт повного розташування вказаної земельної ділянки в межах земель природно-заповідного фонду підтверджується листом ФОП ОСОБА_2 , який є сертифікованим інженером-землевпорядником та інженером-геодезистом (кваліфікаційний сертифікат інженераземлевпорядника № 014923 від 12.03.2021, кваліфікаційний сертифікат інженерагеодезиста № 013858 від 05.01.2018).

Отже, земельна 6321455100:02:000:1061 ділянка з кадастровим номером площею 0,25 га передана у власність ОСОБА_1 з порушеннями норм Земельного кодексу України та Закону України «Про природно-заповідний фонд України», а тому підлягає поверненню Великобурлуцькій селищній територіальній громаді в особі Великобурлуцької селищної ради, повноваження якої в умовах воєнного стану виконує Великобурлуцька селищна військова адміністрація, у судовому порядку, оскільки розташована в межах об`єкту природно заповідного фонду та передана у приватну власність всупереч вимог законодавства. Детальне правове та фактичне обґрунтування незаконності перебування спірної земельної ділянки у приватній власності наводиться прокурором у позовній заяві. Слід наголосити, що пред`явлення цього позову зумовлене необхідністю поновлення прав і законних інтересів громади, порушених внаслідок неправомірної передачі у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 6321455100:02:000:1061.

Відповідно до статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, та має право саме на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. У рішенні у справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини наголосив, що виконання рішення, ухваленого судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням. Також у рішенні у справі «Продан проти Молдови» Європейський суд з прав людини вказав, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Частиною 1 ст. 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з ч. 1 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до п. п. 1, 2, ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися шляхом накладення арешту на майно, забороною вчиняти певні дії, а також забороною іншим особам вчиняти певні дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання. Частиною 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі № 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України. За змістом наведених норм, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті. Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 910/4669/21). Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 17.09.2020 у справі № 910/72/20, від 15.01.2021 у справі № 914/1939/20, від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 у справі № 910/16370/20, від 24.06.2022 у справі № 904/3783/21, від 26.09.2022 у справі № 911/3208/21. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова від 15.09.2020 у справі №753/22860/17). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18. Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини. Так, за змістом ст.ст. 125, 126 ЗК України Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Оскільки предметом позову у даній справі є повернення спірної земельної ділянки на користь громади, то існує досить висока ймовірність того, що відповідач може в будь-який момент здійснити її відчуження на користь інших осіб, що може значно ускладнити або зробити взагалі неможливим виконання рішення суду. Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відповідача в будь який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (зазначені висновки викладено в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у cправі № 905/448/22, постанові Верховного Суду від 09.06.2023 у cправі № 37з-23). Таким чином, сам факт державної реєстрації за відповідачем права приватної власності на майно, яке знаходиться у його власності, формально наділяє його передбаченими законодавством необмеженими правомочностями власника (володіння, користування, розпорядження) щодо цих ділянок, отже можливість відповідача в будь-який момент відчужити спірні земельні ділянки є очевидною, беззаперечною та не потребує додаткового доведення.

Враховуючи те, що державна реєстрація права приватної власності на спірну земельну ділянку на даний час унеможливлює здійснення Великобурлуцькою селищною територіальною громадою в особі Великобурлуцької селищної ради, повноваження якої в умовах воєнного стану здійснює Великобурлуцька селищна військова адміністрація, законних повноважень розпорядника цієї земельної ділянки, повторне її відчуження чи здійснення інших реєстраційних дій може у майбутньому істотно ускладнити або навіть унеможливити поновлення порушених інтересів громади в особі зазначеного органу. Зазначене може призвести до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосуватиметься вирішення даного спору, неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову у зв`язку з наявністю майнового інтересу цих осіб, а також може зумовити необхідність звернення прокурора з іншим позовом для захисту порушених інтересів держави. Безконтрольне розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору, та/або передача права власності на майно іншім особам, які не беруть участь у даному судовому процесі, може не лише утруднити, але й зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову прокурора. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 19.12.2018 у справі № 910/9254/18. З огляду на викладене, в даному випадку наявні всі підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку до вирішення справи по суті та набрання рішенням суду законної сили. Необхідність вжиття заходів забезпечення позову безпосередньо випливає з предмету позову, нерозривно пов`язана із заявленими вимогами та спрямована на упередження настання негативних наслідків, передусім недопущення незаконного відчуження спірної земельної ділянки.

Отже, обраний захід забезпечення позову є співмірними із правом, за захистом якого звернувся прокурор. Правові наслідки його застосування не призведуть до невиправданих і надмірних обмежень прав відповідача, однак їх незастосування може унеможливити виконання в майбутньому рішення суду щодо повернення спірної земельної ділянки законному власнику у разі задоволення позовних вимог. Невжиття заходів забезпечення позову нівелює мету звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави, адже повторне ініціювання нових судових спорів з метою їх поновлення потребуватиме значних як правових, так і фінансових витрат, покладення яких на державу буде неправомірним, а можливо й надмірним тягарем. Зважаючи на викладене, невідворотні негативні наслідки, які можуть настати внаслідок невжиття заходів забезпечення, вочевидь переважають негативні наслідки від їх вжиття. Заходи забезпечення позову є тимчасовими, їх дія пов`язана з перебуванням справи у провадженні суду та обмежена встановленими ст. 158 ЦПК України часовими межами. У цей період відповідні заходи мають легітимну мету, прямо передбачену національним законодавством, а саме забезпечення виконання рішення суду в разі задоволення позову, тому їх вжиття не може оцінюватися як втручання у право особи на мирне володіння майном. Оскільки спірна земельна ділянка належить територіальній громаді в силу вимог закону, права її законного власника - Великобурлуцької селищної територіальної громади в особі Великобурлуцької селищної ради, повноваження якої в умовах воєнного стану здійснює Великобурлуцька селищна військова адміністрація, вважатимуться ефективно захищеними лише у разі, якщо ця земельна ділянка буде повернута законному власнику і розпоряднику. Враховуючи викладене, збереження існуючого правового статусу спірної земельної ділянки до вирішення справи по суті забезпечить реальне виконання судового рішення в разі задоволення позову, чим фактично буде реалізована функція судового рішення, як механізму ефективного поновлення порушених прав та інтересів територіальної громади, що відповідає підставам для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених ч. 2 ст. 149 ЦПК України.

Вивчивши заявлене клопотання та матеріали позовної заяви, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Таким чином, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно ч.ч.1,2 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

У пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9також роз`яснено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Беручи до уваги предмет спору, суд приходить до висновку про задоволення вимоги про забезпечення позову в обраний позивачем спосіб, оскільки з матеріалів справи вбачається наявність об`єктивного спору між сторонами та з метою усунення загрози неможливості або утруднення виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 149, 150 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Заяву керівника Куп`янської окружної прокуратури Харківської області про забезпечення позову задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 6321455100:02:000:1061 загальною площею 0,25 га, розташовану за межами населених пунктів на території Великобурлуцької селищної територіальної громади Куп`янського району Харківської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2569160663080), яка зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), шляхом заборони відчуження, реєстрації похідних прав, поділу, об`єднання та вчинення інших реєстраційних дій до вирішення справи по суті та набрання рішенням суду законної сили.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду в 15-деннийстрок з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Cуддя: О.О. Золотоверха