Рішення № 13712094, 09.02.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.02.11 р. Справа № 7/291

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р. Тайлієвій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка

До відповідача: Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м. Донецьк Предмет спору: стягнення заборгованості за активну електроенергію – 4600509,83 грн., 3% річних – 28590,93 грн., інфляційних – 79828,90 грн., пені – 147719,80 грн.

За участю представників:

від позивача: Цацуліна Т.О. – довір.

від відповідача: Тимощук Н.І. – довір.

В судовому засіданні 26.01.2011р. оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 ГПК України до 09.02.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго” м.Горлівка звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м. Донецьк про стягнення заборгованості за активну електроенергію – 4600509,83 грн., 3% річних – 28590,93 грн., інфляційних – 79828,90 грн., пені – 147719,80 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №15 від 26.12.2008р. з додатками; рішення господарського суду Донецької області від 19.03.2009р. №25/26пд, додаткове рішення господарського суду Донецької області від 04.08.2009р. №25/26пд; рахунки за електроенергію за серпень – жовтень 2010р.

Позивач повідомив про той факт, що сума пені договором передбачена з огляду на рішення господарського суду Донецької області від 19.03.2009р. №25/26пд та з огляду на те, що додатковим рішенням господарського суду Донецької області від 04.08.2009р. №25/26пд абзац у тексті рішення від 19.03.2009р. №25/26пд щодо нарахування пені не змінено та не виключено.

У відзиві та у судових засіданнях відповідач суму основного боргу, 3% річних та інфляційних визнав у повному обсязі. Стосовно нарахування пені, повідомив про невірний розрахунок позивача у зв’язку із застосуванням невірної ставки НБУ України, вважає, що сума пені складає 118899,64 грн., визнав суму пені саме в цьому розмірі, надав свій розрахунок пені. Просить зменшити розмір стягуваної пені на 95 % та розстрочити виконання рішення строком на 2 роки. Позивач проти зменшення суми пені та відстрочення виконання рішення категорично заперечив.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії №15 від 26.12.2008р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з протоколом розбіжностей, протоколом узгодження розбіжностей, додатками.

Відповідно до п.9.5 Договору, в редакції додаткового рішення господарського суду Донецької області від 04.08.2009р. №25/26пд, строк дії договору встановлений до 31.12.2009р. Разом з цим, з пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони здійснили конклюдентні дії, направлені на продовження терміну дії Договору, у тому числі, підписували двосторонні акти прийому-передачі електроенергії (додатки до Договору), тобто сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до р.1 Договору, з урахуванням редакції додаткового рішення господарського суду Донецької області від 04.08.2009р. №25/26пд, постачальник (позивач) продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача (відповідача) із загальною (за всіма об’єктами) приєднаною потужністю 35296 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Порядок обліку електричної енергії та порядок розрахунків за електричну енергію узгоджений сторонами в розділі 7 Договору та в Додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору.

Відповідно до п.10 додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, а також за інші платежі, передбачені цим Договором та ПКЕЕ здійснюються споживачем на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунку грошовими коштами на рахунки постачальника електричної енергії, які вказані в розділі 10 Договору, у терміни, що не перевищують 5 операційних днів.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов’язання за договором у серпні – жовтні 2010р. виконав належним чином, поставив відповідачу активну електроенергію та виставив відповідні рахунки на оплату, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі двосторонніми актами прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за вказаний період, а також відповідачем. Відповідач свої зобов’язання стосовно оплати спожитої ним електричної енергії в повному обсязі не виконав, чим порушив умови договору.

У зв’язку з викладеним у відповідача перед позивачем виник борг за активну електроенергію за період серпень-жовтень 2010р. в сумі 4600509,83 грн., який підтверджено матеріалами справи, у тому числі двостороннім актом звірки розрахунків, визнано відповідачем та підлягає стягненню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача за період з 09.09.2010р. по 24.12.2010р. 3% річних в сумі 28590,93 грн. та з 09.09.2010р. по 30.11.2010р. інфляційні в сумі 79828,90 грн.

Розрахунок 3% річних та інфляційних перевірено судом:

- 3% річних нараховані позивачем арифметично вірно, у відповідності до приписів діючого законодавства;

- інфляційні складають 80288,34 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 79828,90 грн., що не суперечить приписам чинного законодавства.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 28590,93 грн. та інфляційних в сумі 79828,90 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у сумі 147719,80 грн. за період з 09.09.2010р. по 24.12.2010р., застосовуючи при цьому подвійну облікову ставку НБУ, що відповідає умовам Договору та приписам чинного законодавства.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.4.2.1 Договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4-2.3.5 Договору, з порушенням термінів, визначених з додатковим №5 „Порядок розрахунків” до Договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно матеріалів справи, сторони не дійшли взаємної згоди щодо укладення спірного пункту 4.2.1 Договору, яким передбачено розмір пені, ані шляхом укладання протоколу розбіжностей до Договору, ані шляхом укладання протоколу узгодження розбіжностей до Договору та звернулись до суду для врегулювання даного питання.

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.03.2009р. по справі №25/26пд пункт 4.2.1 Договору викладено в наступній редакції: „За внесення платежів, передбачених п.п.2.3.4 –2.3.5 Договору, з порушення термінів, визначених Додатком № 5 „Порядок розрахунків” до Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати” (абзац 3 резолютивної частини рішення).

При цьому, додатковим рішенням від 04.08.2009р. №25/26пд доповнено резолютивну частину рішення, зокрема, абзацом наступного змісту: „Пункт 4.2.1 прийняти в редакції Споживача та виключити з договору”.

Таким чином, проаналізувавши рішення господарського суду від 19.03.2009р. №25/26пд та додаткове рішення від 04.08.2009р. №25/26пд суд дійшов висновку, що з резолютивної частини рішення суду від 19.03.2009р. №25/26пд не було виключено 3 абзац щодо вимог про сплату пені та визначення її розміру. Тобто, зазначеним рішенням суду передбачена пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Вказані рішення від 19.03.2009р. №25/26пд та додаткове рішення від 04.08.2009р. №25/26пд набули законної сили.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача спірної суми пені є обґрунтованими та такими, що засновані на приписах діючого законодавства та умовах Договору.

Стосовно нарахування пені, відповідач повідомив про невірний розрахунок позивача у зв’язку із застосуванням невірної ставки НБУ України, вважає, що сума пені складає 118899,64 грн., визнав суму пені саме в цьому розмірі.

Розрахунок пені перевірено судом, пеня нарахована позивачем у відповідності до приписів діючого законодавства та умов Договору, розрахунок здійснено арифметично вірно.

В судовому засіданні розглянуто клопотання відповідача стосовно зменшення суми пені на 95 %. В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства, той факт, що КП „Компанія „Вода Донбасу” є постачальником технічної води для промислових підприємств Донецької області, та забезпечуючим населення Донецької області питною водою, той факт, що єдиним джерелом грошових коштів для оплати спожитої електроенергії являються надходження оплат від водокористувачів за послуги водопостачання. Також відповідач посилається на те, що підприємство є збитковим згідно балансу та звіту про фінансові результати, наданих ним для залучення у справу. Повідомив про арешт коштів, в підтвердження чого представив постанову про арешт коштів боржника від 15.04.2010р. та від 03.11.2009р.

Позивач заперечує проти зменшення розміру стягуваної пені, посилаючись на той факт, що позивач по справі є суб’єктом господарювання державного сектора економіки та входить до переліку підприємств, які мають стратегічне значне для економіки та безпеки держави, а також на тяжке фінансове становище свого підприємства, в обґрунтування чого надав суду договір укладений з ДП „Енергоринок”, постанову Вищого господарського суду України №15/94 від 05.11.2009р., акт звірки розрахунків з ДП „Енергоринок” від 01.09.2009р., претензії від ДП „Енергоринок” до ВАТ „Донецькобленерго”, постанову про арешт коштів боржника від 03.06.2008р. та баланс станом на 31.12.2009р.

У відповідності до вимог ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов’язання.

Згідно ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобов’язанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи той факт, що відповідач є комунальним підприємством, яке знаходиться в управлінні Донецької обласної ради, згідно балансу та звіту про фінансові результати є збитковим підприємством, а також враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача щодо зменшення суми пені підлягає задоволенню частково. Суд вважає можливим зменшити розмір стягуваної пені на 20%.

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 118175,84 грн.

Вимоги щодо стягнення пені в залишковій частині задоволенню не підлягають, у зв’язку зі зменшенням стягуваної суми пені судом.

В судовому засіданні розглянуто клопотання відповідача щодо надання розстрочення виконання рішення на 2 роки.

В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства, той факт, що КП „Компанія „Вода Донбасу” є постачальником технічної води для промислових підприємств Донецької області, та забезпечуючим населення Донецької області питною водою, той факт, що єдиним джерелом грошових коштів для оплати спожитої електроенергії являються надходження оплат від водокористувачів за послуги водопостачання. Також відповідач посилається на те, що підприємство є збитковим згідно балансу та звіту про фінансові результати, наданих ним для залучення у справу. Повідомив про арешт коштів, в підтвердження чого представив постанову про арешт коштів боржника від 15.04.2010р. та від 03.11.2009р.

Позивач проти розстрочки виконання рішення заперечив, посилаючись на той факт, що позивач по справі є суб’єктом господарювання державного сектора економіки та входить до переліку підприємств, які мають стратегічне значне для економіки та безпеки держави, а також на тяжке фінансове становище свого підприємства, в обґрунтування чого надав суду договори укладені з ДП „Енергоринок”, постанову Вищого господарського суду України №15/94 від 05.11.2009р., акт звірки розрахунків з ДП „Енергоринок” від 01.09.2009р., претензії від ДП „Енергоринок” до ВАТ „Донецькобленерго”, постанову про арешт коштів боржника від 03.06.2008р. та баланс станом на 31.12.2009р.

Враховуючи вищевикладене, недоведеність відповідачем того факту, що негайне виконання рішення суду призведе до погіршення фінансового стану його підприємства, а також враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан та той факт, що за клопотанням відповідача судом вже зменшено розмір штрафних санкцій (пені), суд дійшов висновку, що клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене, у зв’язку із зменшенням господарським судом суми стягуваної пені в порядку ст.83 ГПК України, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка до Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м. Донецьк про стягнення заборгованості за активну електроенергію – 4600509,83 грн., 3% річних – 28590,93 грн., інфляційних – 79828,90 грн., пені – 147719,80 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (83001, м.Донецьк, вул.Артема, 85, ЄДРПОУ 00191678) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго”, 84601, Донецька область, м.Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268; на р/р зі спеціальним режимом використання 230393031296 в ОПЕРВ філії ДОУ ВАТ „Ощадбанк”, МФО 335106, ЄДРПОУ 00130903) – заборгованість за спожиту активну електроенергію у сумі 4600509,83 грн.

Стягнути з Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (83001, м.Донецьк, вул.Артема, 85, ЄДРПОУ 00191678) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго”, 84601, Донецька область, м.Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, на р/р 26003045265000 в АКІБ „УкрСіббанк” м.Харків, МФО 351005, ЄДРПОУ 00130903) – пеню в сумі 118175,84 грн., 3% річних в сумі 28590,93 грн., інфляційні в сумі 79828,90 грн.

Стягнути з Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (83001, м.Донецьк, вул.Артема, 85, ЄДРПОУ 00191678) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго”, 84601, Донецька область, м.Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, на р/р 26001307550283 у філії Центрально-міського відділення АК ПІБ м.Горлівка, МФО 334464) – державне мито в сумі 25500,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

У задоволені вимог в залишковій частині відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку відповідно до діючого законодавства.

Повний текст рішення підписаний 09.02.2011р.

Суддя Сгара Е.В.