Рішення № 137120625, 26.05.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/20429/25

Провадження № 2/344/1828/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Атаманюка Б.М.

секретаря судового засідання Солонинко С.А.,

за участі

представника позивача адвоката Савчука В.Р.,

представника відповідача в режимі відеозв`язку Рокетської С.В.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приват Банк», про визнання припиненим іпотечного договору,-

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Савчук Василь Романович, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , 14.11.2025 звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до АТ КБ «Приват Банк», про визнання припиненим іпотечного договору.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 03.12.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03.02.2026 закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до судового розгляду.

Позов обґрунтував тим, що 10.05.2007 року між ОСОБА_1 , та АТ Комерційний банк «ПриватБанк» було укладено Кредитний договір № IFU0GA00000351, за умовами якого Банк надав ОСОБА_1 кредит (позику) в розмірі 60 000,00 доларів США з терміном повернення до 10.05.2017року, а також 6 000,00грн. на сплату страхових платежів.

З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Кредитним договором, 10 травня 2007 року між АТ Комерційний банк «ПриватБанк», як Іпотекодержателем, та ОСОБА_1 , як Іпотекодавцем, було укладено Іпотечний Договір, який посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріс Н.Р., реєстровий № Д0340, предметом якого є квартира під номером АДРЕСА_1 , загальною площею 86,8кв.м., що складається з чотирьох житлових кімнат та належить ОСОБА_1 .

У зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань у січні 2015р. АТ "КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості за Кредитним договором.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 27.02.2024р. по справі № 344/305/15-ц частково задоволено позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в сумі 33 977,77 доларів США. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором №IFU0GA00000351 від 10.05.2007 року в сумі 21 000,89 доларів США, з яких: 18 888,85 доларів США заборгованість за тілом кредитом, 1624,71 доларів США - заборгованість по процентах за користування кредитом, 487,33 доларів США- пеня, а також 11 514,59 грн. судового збору. В решті вимог позову - відмовлено.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 17.05.2024р. у справі № 344/305/15-ц, апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, рішення Івано-Франківського міського суду від 27.02.2024р. змінено, виключивши з його мотивувальної частини посилання на те, що кредитні правовідносини між банком та ОСОБА_1 припинилися 22.12.2014р.. В іншій частині рішення першої інстанції залишено без змін.

Дане рішення набрало законної сили та в касаційному порядку скасовано не було.

Тобто, АТ КБ «ПриватБанк» використав право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту, а також сплати процентів, пені за порушення умов договору та комісії шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку. Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, із чим погодились і суди першої та апеляційної інстанції прийнявши вищезазначені рішення.

Виконавчі листи, видані на підставі вказаного рішення суду, перебували на примусовому виконанні у Приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачука Л.М.. В рамках виконавчого провадження ВП № 75347576 та ВП № 75348438 позивачкою на користь АТ КБ "ПриватБанк" було сплачено грошові кошти у розмірі гривневого еквіваленту 21 000,89 доларів США та 11 514,59грн. судового збору.

01 серпня 2025р. приватний виконавець виніс постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №75347576 та ВП № 75348438 з підстав, передбачених пунктом 9 частини першої статті 39 та ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", тобто у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення суду згідно з виконавчими документами.

Отже, оскільки боржник виконав свої зобов`язання за Кредитним договором шляхом повного виконання судового рішення про дострокове стягнення всієї суми кредитної заборгованості, то зобов`язання за цим договором та, відповідно, іпотека за іпотечним договором є припиненими.

Проте, незважаючи на звернення позивача, АТ "КБ "ПриватБанк" відмовляється зняти іпотечне зобов`язання з об`єкта нерухомості, а саме квартири, реєстраційний номер 16496708, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та повернути оригінали право установчих документів на вищезазначений об`єкт нерухомості.

На підставі зазначеного, позивач просила суд: визнати припиненим Іпотечний Договір, що укладений 10 травня 2007р. між АТ Комерційний банк «ПриватБанк», як іпотеко держателем, і ОСОБА_1 , як іпотекодавцем, який посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріс Н.Р., реєстровий № Д0340, та зобов`язати іпотекодержателя повернути іпотекодавцю оригінали правовстановлюючих документів на предмет іпотеки.

ВІДЗИВ

18 грудня 2025 року, від представника АТ КБ «ПриватБанк» на адресу суду через систему «Електронний суд» було подано заяву, яка за своїм змістом є відзивом на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. Вважає, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконала. 26.01.2026р., від представника відповідача, через систему «Електронний суд» було подано заяву про доручення до матеріалів справи розрахунку заборгованості по кредитному договору № IFU0GA00000351 станом на 16.12.2025р., в якому зазначено, що згідно даних АТ КБ «ПриватБанк» по даному кредитному договору за позивачкою числиться заборгованість в загальному розмірі 13 566,81 долар США, що складає еквівалент 573 131,25грн., з яких: 10,40 доларів США (439,35грн.) залишок заборгованості за процентами та 13 556,41 доларів США (572 691,90грн.) загальна сума нарахованої пені.

Представник позивача позовні вимоги підтримав. Додатково зазначив, що оскільки боржник ОСОБА_1 виконала свої зобов`язання за кредитним договором шляхом повного виконання судового рішення про дострокове стягнення всієї суми кредитної заборгованості, то зобов`язання за цим договором та, відповідно, іпотека за іпотечним договором є припиненими. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в режимі відеозв`язку адвокат Рокетська С.В. просила в задоволенні позову відмовити з підстав наведених у відзиві на позов. Вважає, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконала. Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору № IFU0GA00000351 станом на 16.12.2025р., згідно даних АТ КБ «ПриватБанк», по даному кредитному договору за позивачкою числиться заборгованість в загальному розмірі 13 566,81 долар США, що складає еквівалент 573 131,25грн., з яких: 10,40 доларів США (439,35грн.) залишок заборгованості за процентами, та 13 556,41 доларів США (572 691,90грн.) загальна сума нарахованої пені. Сума пені у розмірі 13 556,41 доларів США (572 691,90грн.) це інша нарахована сума, яка не була предметом розгляду судом при розгляді справи про стягнення грошових коштів. Просила суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

У частині першій статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої, абзацу дванадцятого частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

З урахуванням викладеного для вирішення спору, який виник на підставі звернення до суду позивача, який вважає порушеними, невизнаними або оспореними свої, зокрема майнові права, суду необхідно встановити наявність у позивача такого права, факт його порушення і у зв`язку із зазначеним з`ясувати, чи правильний спосіб захисту свого права обрано позивачем при зверненні до суду.

Верховний Суд зазначає, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані у пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено частиною першою статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У частині першій статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов`язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - стаття 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Отже, у випадку настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором, у тому числі і випадку, передбаченому частиною другою статті 1050 ЦК України, позичальник повинен повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти.

У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.

Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Закон України "Про іпотеку" є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна.

У статті 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом статті 11 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України "Про іпотеку").

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України).

Оскільки у статті 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а тому з часу зарахування на банківський рахунок сум, стягнутих за рішенням суду або добровільно сплачених позичальником на вимогу про дострокове повернення позики, ці зобов`язання вважаються припиненими.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

За системним аналізом зазначених норм права іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання, зокрема, на підставі виконання. При цьому законодавство не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов`язаних з припиненням іпотеки, оскільки за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості іпотека припиняється за фактом виконання основного зобов`язання.

Отже, за відсутності обґрунтованої заборгованості позичальника та вимог кредитора на момент виконання рішення суду про стягнення заборгованості та припинення у зв`язку із цим основного зобов`язання - іпотека припиняється.

Обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) - це обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом (абзац п`ятий частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у редакції, чинній на час укладення іпотечного договору).

Відповідно до частини третьої статті 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов`язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна, а також іпотеки за належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором є перешкодами в реалізації власником права розпорядження відповідним майном.

Схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 26 січня 2022 року у справі № 127/26402/20 (провадження № 61-12159св21) та від 25 червня 2024 року у справі № 646/5878/20 (провадження № 61-1152св23).

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

У постанові Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 629/4356/20 (провадження № 61-5667св21), вказано, що, визнаючи іпотеку припиненою та скасовуючи обтяження іпотечного майна, суди попередніх інстанцій правильно керувалися тим, що обсяг основного зобов`язання позичальника за кредитним договором визначений рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 березня 2015 року у справі № 629/5679/14-ц. Державний виконавець 01 липня 2015 року прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа за вказаним судовим рішенням у зв`язку із його повним виконанням. ПАТ "УкрСиббанк" постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження з 2015 року не оскаржувало, фактично погодившись із повним виконанням божником основного зобов`язання за кредитним договором, що є наслідком припинення акцесорного зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 12 липня 2021 року у справі № 264/1419/18 (провадження № 61-7277св20), зазначено, що факт припинення зобов`язань за кредитним договором підтверджено постановою державного виконавця від 18 січня 2018 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_5 у зв`язку з виконанням виконавчого документа у повному обсязі. Доказів оскарження вказаної постанови державного виконавця до суду не надано. Тому з огляду на те, що належне виконання основного зобов`язання припиняє іпотеку й обтяження нерухомого майна, що є предметом іпотеки, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про задоволення вимоги позивача про визнання припиненим й іпотечного договору.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі № 569/16813/19 (провадження № 61-11988св21) за подібних фактичних обставин зробив висновок, що у постанові державного виконавця зазначено про фактичне виконання в повному обсязі рішення суду, відомості про оскарження вказаної постанови та її скасування відсутні. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що зобов`язання боржника перед кредитором виконано в повному обсязі, а тому позовні вимоги в частині визнання іпотеки припиненою підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та доведеними належними доказами.

Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку, що припинення права іпотеки відбувається в разі належного виконання основного зобов`язання, що забезпечено у такий спосіб.

Встановлення факту припинення основного зобов`язання в результаті його належного виконання має своїм наслідком також й припинення додаткових (акцесорних) зобов`язань за договорами іпотеки.

Судом встановлено, що 10.05.2007 року між ОСОБА_1 та АТ Комерційний банк «ПриватБанк» було укладено Кредитний договір № IFU0GA00000351 (далі - Кредитний договір), за умовами якого Банк надав ОСОБА_1 кредит (позику) в розмірі 60 000,00 доларів США з терміном повернення до 10.05.2017 року, а також 6 000,00 грн. на сплату страхових платежів (а.с.11-15).

На забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вищезазначеним Кредитним договором, 10 травня 2007 року між АТ Комерційний банк «ПриватБанк», як Іпотекодержателем, та ОСОБА_1 , як Іпотекодавцем, було укладено Іпотечний Договір, який посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріс Н.Р., реєстровий № Д0340, предметом якого є квартира під номером АДРЕСА_1 , загальною площею 86,8кв.м., що складається з чотирьох житлових кімнат та належить ОСОБА_1 (а.с.7-10, 16).

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 27.02.2024р. по справі № 344/305/15-ц частково задоволено позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в сумі 33 977,77 доларів США. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором №IFU0GA00000351 від 10.05.2007 року в сумі 21 000,89 доларів США, з яких: 18 888,85 доларів США заборгованість за тілом кредитом, 1624,71 доларів США - заборгованість по процентах за користування кредитом, 487,33 доларів США- пеня, а також 11 514,59 грн. судового збору. В решті вимог позову відмовлено (а.с.17-25).

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 17.05.2024р. у справі №344/305/15-ц, частково задоволено апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк», рішення Івано-Франківського міського суду від 27.02.2024р. змінено, виключивши з його мотивувальної частини посилання на те, що кредитні правовідносини між банком та ОСОБА_1 припинилися 22.12.2014р.. В іншій частині рішення першої інстанції залишено без змін. Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов до висновку про те, суд першої інстанції помилково вважав припиненими кредитні правовідносини між сторонами з 22.12.2014р., оскільки відповідно до п.5.1. кредитного договору він діє до повного виконання своїх зобов`язань за цим договором. Дане рішення набрало законної сили та в касаційному порядку скасовано не було (а.с.26-31).

Згідно постанов приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачука Л.М. про закінчення виконавчого провадження ВП №75347576 від 01.08.2025 року та №75348438 від 01.08.2025 року виконавчий документ про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором №IFU0GA00000351 від 10.05.2007 року в сумі 21 000,89 доларів США, з яких: 18 888,85 доларів США заборгованість за тілом кредитом, 1624,71 доларів США - заборгованість по процентах за користування кредитом, 487,33 доларів США- пеня, та виконавчий документ про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 11 514,59 грн. судового збору, виконано в повному обсязі. Вказані постанови приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження стягувачем не оскаржувались (а.с.32-34).

Таким чином, судом встановлено, що основне зобов`язання ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» з повернення кредитних коштів виконане в повному обсязі, що підтверджується квитанцією, постановами приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачука Л.М. про закінчення виконавчого провадження ВП №75347576 від 01.08.2025 року та №75348438 від 01.08.2025 року.

Відповідачем наданий розрахунок заборгованості по кредитному договору № IFU0GA00000351 станом на 16.12.2025р., в якому зазначено, що згідно даних АТ КБ «ПриватБанк» по даному кредитному договору за позивачкою числиться заборгованість в загальному розмірі 13 566,81 долар США, що складає еквівалент 573 131,25грн., з яких: 10,40 доларів США (439,35грн.) залишок заборгованості за процентами та 13 556,41 доларів США (572 691,90грн.) загальна сума нарахованої пені (а.с.73-76).

Проте, досліджуючи такий розрахунок судом встановлено, що правомірність нарахування пені в сумі 13 556,41 доларів США та відсотків за користування кредитом, були предметом дослідження у справі № 344/305/15-ц, де суди дійшли до висновку про відмову в цій частині позову зазначивши про те, що звернення позивача у січні 2015 року до суду припиняє право позивача нараховувати проценти та пеню, передбачені умовами кредитного договору. При цьому, вказана у розрахунку сума пені в сумі 13 556,41 доларів США, повністю відповідає сумі пені яка вже досліджувалася судами, і спір з приводу стягнення вказаної суми пені вже вирішено по суті. Тому, доводи представника відповідача про те, що це інша сума пені суд ставить під сумнів. Щодо залишку заборгованості за процентами у сумі - 10,40 доларів США, то вході розгляду справи така заборгованість сплачена, що підтверджується квитанцією № 5811-3214-3429-2740 від 20.03.2026р.(а.с.88).

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що наданими позивачем доказами підтверджено виконання зобов`язання за кредитним договором, таким чином, зобов`язання за іпотечним договором, які є похідними від основного зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором, є припиненими,а тому порушене право позивача підлягає судовому захисту. АТ КБ «ПриватБанк», у свою чергу, не доведено шляхом подання відповідних доказів свої заперечення щодо наявності невиконаних зобов`язань за цим договором. Отже, наявні правові підстави для визнання Іпотечного договору припиненим та зобов`язання іпотекодержателя повернути іпотекодавцю оригінали правовстановлюючих документів на предмет іпотеки.

За таких обставин позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, у відповідності до вимог, передбачених ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Враховуючи наведене, керуючись Законом України «Про іпотеку», ст. ст. 15, 16, 391, 509, 526, 575, 598, 599, 600-609 Цивільного кодексу України, ст. ст. 13, 76, 80, 81, 133, 141, 247, 258, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов - задовольнити.

Визнати припиненим іпотечний договір, що укладений 10 травня 2007 року між АТ КБ «Приват Банк», як іпотекодержателем і ОСОБА_1 як іпотекодавцем, який посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріс Н.Р., реєстровий номер №Д0340, та зобов`язати іпотекодержателя повернути іпотекодавцю оригінали правовстановлюючих документів на предмет іпотеки.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, на корись ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , - витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 04.06.2026.

Суддя Богдан АТАМАНЮК