Ухвала суду № 137120620, 04.06.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/10348/26

Провадження № 1-кс/344/4223/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваної ОСОБА_5 , захисника підозрюваної адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12026090000000097 від 18.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернулася з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обгрунтування якого покликалася на те, що слідчим управлінням ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР під № 12026090000000097 від 18.02.2026 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Слідчим у клопотанні зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , будучи директором КНП «Міська клінічна лікарня № 1 Івано-Франківської міської ради», виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, упродовж вересня 2023 року - січня 2025 року, зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 1 Івано-Франківської міської ради», використовуючи службове становище, всупереч інтересам служби, достовірно знаючи про відсутність на балансі підприємства ендопротезів, не вжила заходів щодо їх закупівлі, натомість затверджувала у електронній системі охорони здоров`я звіти, що містили недостовірні відомості про надані медичні послуги, чим спричинила тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, що виразилися у заподіянні матеріальних збитків НСЗУ у розмірі 2 100 501 грн 86 коп.

Так, упродовж 2023-2024 років пацієнтами КНП «Міська клінічна лікарня № 1 Івано-Франківської міської ради» самостійно придбано 102 ендопротези, 5 ендопротезів придбано за кошти місцевого бюджету.

Водночас, згідно п. 10 Порядків реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення на 2023-2024 роки, які затверджені постановами Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1464 та від 22.12.2023 № 1394, надавачі медичних послуг зобов`язані забезпечити наявність та застосування під час надання пацієнтам медичних послуг, що підлягають оплаті НСЗУ, обладнання, всіх медичних виробів, витратних матеріалів і лікарських засобів, необхідних для надання таких послуг, відповідно до галузевих стандартів і медико-технологічних документів у сфері охорони здоров`я, специфікацій та умов закупівлі.

Окрім цього, в результаті співставлення інформації щодо обсягу та змісту виду оперативного втручання в протоколах оперативних втручань, даних медичних форм, в межах якого здійснювалась заміна суглоба пацієнта (або його частини) на ендопротез, та інформації щодо надання допомоги внесеної в медичному записі та інших вищезазначених атрибутів медичного запису, не підтверджено проведення двостороннього або множинного ендопротезування в частині діагностично-спорідненої групи «І01 Двосторонні та множинні операції на великих суглобах нижньої кінцівки». Фактично здійснювалось ендопротезування лише одного суглобу.

У клопотанні зазначено що 29.05.2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці м. Львів, жительці АДРЕСА_1 , українці, громадянці України, раніше не судимій, директорці КП «Міська клінічна лікарня № 1 Івано-Франківської міської ради», повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, як зазначено слідчим, підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: матеріалами проведення тимчасових доступів до речей та документів у КНП «Міська клінічна лікарня № 1 Івано-Франківської міської ради» та Національній службі здоров`я України; установчими документами КНП «Міська клінічна лікарня № 1 Івано-Франківської міської ради»; актом планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності КНП «Міська клінічна лікарня № 1 Івано-Франківської міської ради» № 130904-21/52 від 31.12.2025, довідкою Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області від 14.05.2026, висновком судової економічної експертизи від 26.05.2026, іншими матеріалами кримінального провадження, в їх сукупності.

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція статті якого передбачає покарання у виді позбавлення волі до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На думку сторони обвинувачення, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної, запобігання продовженню злочинної діяльності та можливого ухилення від досудового слідства виникла необхідність в обранні запобіжного заходу ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Про існування ризику, передбаченого п. 1, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та суду, свідчить те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі та вона усвідомлює ймовірну неминучість покарання за вчинення такого злочину у разі доведення її вини в суді.

Про існування ризику, передбаченого п. 3, а саме незаконно впливати на свідків, свідчить та обставина, що підозрюваній ОСОБА_5 відомі анкетні дані учасників кримінального провадження, частина свідків перебуває у безпосередньому підпорядкуванні ОСОБА_5 , тобто є працівниками підприємства, де вона являється директором, а тому, в силу професійної діяльності, підлеглі по роботі особи можуть підпадати під вплив підозрюваної та схиляти їх до зміни наданої слідству інформації, а також впливати на осіб причетність яких до вчинення кримінальних правопорушень на цей час перевіряється.

Також існує ризик, передбачений п. 4, а саме перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_5 може приховувати докази її злочинних дій, не з`являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду тим самим затягуючи строки досудового розслідування чи судового розгляду..

Окрім того існує ризик, передбачений п. 5, оскільки ОСОБА_5 може вчинити нові злочини у сфері господарської діяльності та продовжувати вчинення злочинів, у яких вона підозрюється, оскільки є керівником комунального некомерційного підприємства.

Стороною обвинувачення в клопотанні зазначено, що враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк до шести років, то застосування до неї іншого більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Як вказано стороною обвинувачення у клопотанні, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, реалізація якого супроводжувалась вчиненням дій корупційного характеру, тому з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від органів слідства та суду, впливати на свідків, чинити перешкоди слідству шляхом спілкування з іншими особами, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування до ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, таким чином, до підозрюваного ОСОБА_7 доцільно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден інший запобіжний захід не може забезпечити вирішення завдань кримінального процесу та запобігти вказаним ризикам.

Стороною обвинувачення в клопотанні вказано, що при вирішенні питання про обрання підозрюваному розміру застави слід врахувати те, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення, що завдало збитків Національній службі здоров`я України на загальну суму 2 100 501,86 грн.

З огляду на вищевикладене, сторона обвинувачення вважає за необхідним визначити ОСОБА_5 заставу в розмірі 631 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що буде достатньо гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків та буде визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відвернути у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні та який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Прокурор та слідчий в судовому засіданні клопотання підтримали з підстав, викладених в ньому, просили клопотання задовольнити та застосувати щодо підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Підозрювана та її захисник в судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання та просили відмовити в його задоволенні, посилаючись на необгрунтованість підозри та відсутність ризиків у кримінальному провадженні. Якщо слідчий суддя прийде до переконання про наявність підстав для застосування запобюіжного заходу щодо ОСОБА_5 , просили застосувати менш обтяжливий запобіжний захід.

Заслухавши прокурора, слідчого, підозрювану, захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

У відповідності до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 2 ст. 364 КК України у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція статті якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як встановлено слідчим суддею, 29.05.2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці м. Львів, жительці АДРЕСА_1 , українці, громадянці України, раніше не судимій, директорці КП «Міська клінічна лікарня № 1 Івано-Франківської міської ради», повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Слідчий суддя зауважує, що зміст матеріалів кримінального провадження, які додано до клопотання, свідчить про те, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, які містяться у матеріалах справи, а саме: матеріалами проведення тимчасових доступів до речей та документів у КНП «Міська клінічна лікарня № 1 Івано-Франківської міської ради» та Національній службі здоров`я України; установчими документами КНП «Міська клінічна лікарня № 1 Івано-Франківської міської ради»; актом планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності КНП «Міська клінічна лікарня № 1 Івано-Франківської міської ради» № 130904-21/52 від 31.12.2025, довідкою Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області від 14.05.2026, висновком судової економічної експертизи від 26.05.2026.

Отже, враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування певною сукупністю матеріалів кримінального провадження, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні підстави для висновку про можливу причетність ОСОБА_5 , в силу її посадового становища, до інкримінованих їй дій.

Відповідно до частини першої-другої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбаченихчастиною першоюцієї статті.

Виходячи із приписів статті 184 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий (прокурор), як в клопотанні, так і в суді, зобов`язаний зазначити один або кілька ризиків, вказаних у статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, послатися на обставини, на підставі яких він дійшов висновку про наявність такого ризику або ризиків у вигляді відповідних дій підозрюваного, і на докази, що підтверджують ці обставини.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду.

Даний ризик є реальним, оскільки ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у зв`язку із чим, підозрювана ОСОБА_5 , розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваної винним у вчиненні інкримінованого злочину, остання може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

При оцінці наявності ризику, передбаченого у пункті 1 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя враховує можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ним злочину, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у вчиненні злочинів вже самі по собі можуть бути підставою та мотивом для підозрюваного до втечі за межі території України.

Враховуючи ці обставини у сукупності із особою підозрюваного та характером і тяжкістю злочину, у вчиненні якого він підозрюється, слідчий суддя дійшла висновку, що на теперішній час існує ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Ризик незаконно впливати на потерпілих, свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні.

Ризик, передбачений у пункті 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки підозрюваній ОСОБА_5 відомі анкетні дані учасників кримінального провадження, частина свідків перебуває у безпосередньому підпорядкуванні ОСОБА_5 , тобто є працівниками підприємства, де вона являється директором, а тому, в силу професійної діяльності, підлеглі по роботі особи можуть підпадати під вплив підозрюваної та схиляти їх до зміни наданої слідству інформації, а також впливати на осіб причетність яких до вчинення кримінальних правопорушень на цей час перевіряється.

Також, оцінюючи можливість впливу на свідків, слідчий суддя виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від учасників кримінального провадження, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша-друга статті 23, стаття 224 Кримінального процесуального кодексу України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 Кримінального процесуального кодексу України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина четверта статті 95 Кримінального процесуального кодексу України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від цих осіб та дослідження їх судом.

Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб на потерпілих з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.

З огляду на вищевикладене, слідчий суддя вважає, що ризик незаконного впливу на свідків передбачений у пункті 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, існує, що обумовлює необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, передбачені у пунктах 4 та 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, як і їх реальність, прокурором не доведено, оскільки прокурором не наведено та не конкретизовано, якими саме способами підозрювана ОСОБА_8 намагатиметься перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, та які обставини свідчать про можливість вчинення нею інших злочинів.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором частково доведено існування зазначених у клопотанні ризиків.

В ході розгляду клопотання стороною захисту не спростовано існування ризиків, на які покликається слідчий у поданому клопотанні та які слідчий суддя вважає доведеними, і слідчий суддя вважає такі ризики наявними.

Всі висловлені в судовому засіданні доводи захисту не дають достатніх підстав слідчому судді вважати доведеним відсутність встановлених ризиків, і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.

Крім того, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Крім того, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

В ході розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу прокурором не доведено, що в даному кримінальному провадженні, враховуючи конкретні його обставини та інкриміновану ОСОБА_5 участь у кримінальному правопорушенні, наслідки даного правопорушення, її особу, щодо підозрюваної неможливим є застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання тим ризикам, існування яких доведено в судовому засіданні.

Вирішуючи дане клопотання, слідчий суддя враховує також вагомість наявних доказів про можливу причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованих злочинів, характеризуючи особу підозрюваної дані, її вік, стан здоров`я та майновий стан, та приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається прокурор, дають достатні підстави вважати, що для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні та доведені у судовому засіданні, застосування запобіжного заходу у вигляді застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб`єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності (ч. 2 ст. 182 КПК України).

Так, згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави визначається у таких межах:

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).

Крім того, ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Отже, підставою для призначення застави у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно, тобто виходу за межі максимального розміру застави для тяжких чи особливо тяжких злочинів, є наявність обставин, які свідчать, що застава у зазначених у ч. 5 ст. 182 КПК України межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків.

При цьому, слідчий суддя особливо наголошує, що повноваження щодо визначення розміру альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, яке визначається при застосуванні до підозрювання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою належить виключно слідчому судді, а не прокурору чи слідчому.

Так, згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України саме слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Натомість слідчий та прокурор не позбавлені можливості доводити конкретний фінансовий стан підозрюваного, таким чином сприяючи у визначенні слідчим суддею помірного розміру застави у конкретних правовідносинах.

В рамках розгляду даної справи орган досудового розслідування у клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просить застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, яку пропонує визначити в розмірі 2 100 501,86 грн. (тобто 631 прожиткових мінімумів для працездатних осіб), що майже 8 разів перевищує максимальний розмір застави для тяжкого злочину.

В обгрунтування виключності випадку посилається на та те, що кримінальне правопорушення відноситься до тяжких злочинів пов`язаних із корупцією, вчинених умисно та з корисливих мотивів.

Вирішуючи питання щодо визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, слідчий суддя, звертаючи увагу на те, що відповідно до вимог процесуального закону таке повноваження щодо визначення конкретного розміру застави є виключною дискрецією сааме слідчого судді, враховує практику Європейського суду з прав людини щодо визначення слідчими суддями національних судів розміру застави.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 13.01.2022 у справі «Істоміна проти України» (Заява № 23312/15) Суд зазначив:

25. «Застосовані загальні принципи щодо обґрунтування тримання підозрюваного під вартою та визначення розміру застави наведені в рішеннях у справах «Корбан проти України» (Korban v. Ukraine), заява № 26744/16, пункти 154-157, від 04 липня 2019 року), та «Мангурас проти Іспанії» [ВП] (Mangouras v. Spain), заява № 12050/04, пункти 78-81, ЄСПЛ 2010). Зокрема, гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок передбачуваного злочину, а лише присутність обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти (див. рішення у справі «Гафа проти Мальти» (Gafа v. Malta), заява № 54335/14, пункт 70, від 22 травня 2018 року). Оскільки відповідне питання є основоположним правом на свободу, гарантованим статтею 5 Конвенції, органи державної влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і для вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Тяжкість обвинувачень, пред`явлених обвинуваченому, не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави (див. рішення у справі «Хрістова проти Болгарії» (Hristova v. Bulgaria), заява № 60859/00, пункт 111, від 07 грудня 2006 року).

26. Нездійснення національними судами оцінки спроможності заявника сплатити необхідну суму може призвести до встановлення порушення Судом. Однак обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинен сумлінно надати достатню інформацію, яку можна перевірити у випадку необхідності, про розмір застави, який має бути встановлений (див. рішення у справах «Тошев проти Болгарії» (Toshev v. Bulgaria), заява № 56308/00, пункт 68, від 10 серпня 2006 року, та «Іванчук проти Польщі» (Iwanczuk v. Poland), заява № 25196/94, пункт 66, від 15 листопада 2011 року)».

У пунктах 31-32 даного рішення ЄСПЛ дійшов наступного висновку:

«Суд зауважує, що розмір застави, встановлений районним судом, у 125 разів перевищував максимальний розмір, який міг бути визначений для виду злочину, в якому обвинувачувалася заявниця (див. пункт 6). У зв`язку з цим Суд зазначає, що, хоча національне законодавство дозволяло суду у «виключних випадках» встановлювати більші розміри застави (див. пункт 19), таке рішення мало передбачати ретельний аналіз обставин справи для обґрунтування її «виключного» характеру.

32. За цих обставин, посилаючись на наведені принципи практики (див. пункти 25 і 26), Суд вважає, що, зосереджуючись на розмірі шкоди, як стверджувалося, завданої заявницею, не здійснивши ретельної оцінки всіх відповідних факторів, у тому числі її спроможність сплатити визначений розмір застави, і відсутність задовільного пояснення, чому застава була визначена у такому надзвичайно великому розмірі, національні суди не дотрималися зобов`язання навести відповідне та достатнє обґрунтування для своїх рішень про визначення розміру застави, як вимагає пункт 3 статті 5 Конвенції. Отже, було порушено це положення».

В судовому засідання підозрювана пояснила, що розмір її щомісячної заробітної плати становить в середньому 33 000,00 грн. (сума після вирахування податків), вона є пенсіонеркою, сплачує іпотечний кредит за квартиру, в якій проживає.

Крім того, слідчий суддя враховує, що, як підтвержується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у власності підозрюваної перебуває 1 об`єкт нерухомого майна (квартира), який перебуває у власності підозрюваної з 20.05.1997 року.

У 2025 році підозрюваною задекларовано 609 309,00 грн. доходу (заробітня плата) та 290 843,00 грн. (пенсія) (https://public.nazk.gov.ua/documents/61675a2e-5ffe-4e6b-9157-2a6a1945def6).

Разом з тим, у поданому до суду клопотанні конкретних критеріїв, за допомогою яких сформовано суму застави, яку просить прокурор, та як вона співвідноситься з реальними активами підозрюваної не наведено.

Основним критерієм визначення розміру застави є принцип помірності, тобто можливість конкретного розміру застави гарантувати дотримання конкретним підозрюваним його процесуальних обов`язків у кримінальному провадженні та не перешкоджати досягненню завдань кримінального провадження. Розмір застави не може бути прихованим триманням особи під вартою.

ЄСПЛ у справах Mangouras v. Spain та Bojilov v. Bulgaria наголосив, що застава не повинна мати карального характеру. Встановлення суми, яку підозрюваний об`єктивно не може сплатити, є порушенням права на свободу за статтею 5 Конвенції.

Відтак, вирішуючи питання щодо визначення запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя враховує відношення самої підозрюваної до інкримінованих її дій, її майновий стан, стан здоров`я, сімейний стан, а тому вважає за необхідне в рамках даного кримінального провадження визначити запобіжний захід у вигляді застави, при визначенні розміру якого враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, та те, що застава має на меті не гарантування відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи в судове засідання. Тому розмір застави оцінюється слідчим суддею залежно від особи підозрюваної, про яку йдеться, з урахуванням її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, мотив кримінального правопорушення, наявність корупційного елементу, майновий стан підозрюваної, тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваній ОСОБА_5 , вважаю відсутніми підстави для висновку про виключність конкретного випадку, та за необхідне визначити заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240,00 гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі, за висновком слідчого судді, може гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків, та відповідає майновому стану підозрюваної ОСОБА_5 .

Крім того, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На думку слідчого судді, застосування більш м`якого запобіжного заходу, зокрема запобіжного заходу у вигляді застави в максимальному для даної категорії злочинів розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240,00 гривень, унеможливить прояв встановлених слідчим суддею ризиків, та буде ефективним та доцільним в рамках даного кримінального провадження.

Враховуючи зазначене, слідчий суддя приходить до висновку, що в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.

Застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240,00 гривень, оскільки застосування до останньої саме такого запобіжного заходу зможе запобігти вищевказаним ризикам та сприятиме дієвості кримінального провадження на даному етапі.

Слідчий суддя звертає увагу на наступне, що згідно ч. 6. ст. 182 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Крім того, відповідно до ч.8 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 193-194, 196, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.

Застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240,00 гривень, яку необхідно внести на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).

Покласти на підозрювану ОСОБА_5 на строк до 28 липня 2026 року включно обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за їх першою вимогою;

- не відлучатися за межі Івано-Франківської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити, що в разі невиконання таких обов`язків може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що відповідно до ч. 6 ст. 182 КПК України вона не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язана внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.

Ухвала слідчого судді діє до 28 липня 2026 року включно, та підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області капітан поліції ОСОБА_4 .

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та підписано 04.06.2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1