Рішення № 137120401, 17.03.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

Справа №346/5406/25

2/206/1004/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2026 року Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючий суддя Румянцев О.П.,

секретар судового засідання Богатько Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м. Дніпро матеріали цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

16 лютого 2026 року до Самарського районного суду міста Дніпра на підставі ухвали Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2025 року надійшов позов ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 04.11.2023 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_2 укладено Договір №468851-КС-005 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ОСОБА_1 , через веб-сайт Кредитодавця шляхом введення Логіну Особистого кабінету та паролю Особистого кабінету, ввійшов до Особистого кабінету та з Особистого кабінету через Інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) подав Заявку на отримання кредиту, де відповідно вказує номер свого поточного (карткового) рахунку. Відповідно до п.п. 3.1.1. Правил Після отримання Заявником від Кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання Кредиту в Особистому Кабінеті Заявника розміщається Оферта, яка є пропозицією в розумінні ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію». Після отримання Оферти Заявнику надсилається Одноразовий ідентифікатор. У випадку відмови від укладення Заявником Договору чи не підписання його шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Оферта вважається не акцептованою Заявником і втрачає силу (п.п. 3.1.2, 3.1.3 Правил). ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-7508, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено. ТОВ «БІЗПОЗИКА» 04.11.2023 року направлено ОСОБА_2 , пропозицію (оферту) укласти Договір №468851-КС-005 про надання кредиту. 04.11.2023 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір №468851-КС-005 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Таким чином, 04.11.2023 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 було укладено Договір №468851-КС-005 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 9000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1,15011539 процентів за кожен день користування Кредитом. Пунктом 2. Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів. Пунктом 3. Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору. ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 9000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 (котру Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про перерахування коштів (або платіжним дорученням). Боржник свої зобов`язання за Кредитним договором №468851 КС-005 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у Розрахунку заборгованості за Договором №468851-КС-005 Позичальника ОСОБА_1 , чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором. Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором №468851-КС-005 Позичальника ОСОБА_1 , відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором №468851-КС-005 на загальну суму 1950,00 грн. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту. Аналогічної позиції притримується Верховний Суд в пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18) зазначено, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Також в Постанові Верховного Суду від 23.12.2020 року по справі №127/23910/14-ц зазначено, що: часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Відповідно до пункту 2 Договору протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом , із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів. Відповідно до п.5.1. Правил, які у відповідності до пункту 10 Кредитного договору є його невід`ємною частиною, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов Кредитного договору. Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту Позичальнику до закінчення терміну дії Договору про надання кредиту (включно), тобто, протягом всього строку кредитування. ТОВ «Бізнес Позика» не нараховувало та не просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача жодну неустойку (у формі пені чи штрафів). ТОВ «Бізнес Позика» просить стягнути з Відповідача лише заборгованість по тілу, процентам, та комісії за надання кредиту, які були нараховані відповідно до умов Кредитного договору та норм Цивільного кодексу України. ТОВ «Бізнес Позика» не нараховувало жодних процентів після закінчення строку дії Кредитного договору. Як вбачається з розрахунку заборгованості за Кредитним договором, заборгованість Відповідача за Кредитним договором після закінчення строку дії Кредитного договору не змінювалася (тобто проценти за Кредитним договором після закінчення строку дії Кредитного договору не нараховувалися). Оскільки розрахунок заборгованості, який був доданий Позивачем до позовної заяви формується автоматично, програма автоматично «протягнула» дати після закінчення строку дії Кредитного договору до дати створення цього розрахунку заборгованості. Дата створення розрахунку заборгованості зазначена на його початку у першій таблиці. У випадку укладення Додаткових угод до Кредитного договору, Додатковими угодами строк дії Кредитного договору міг бути продовжений (у разі якщо Додаткові угоди до Кредитного договору укладалися). Суд не має брати до уваги під час розгляду та вирішення справи висновки Верховного Суду, які були викладені у постанові від 23.03.2018 у справі № 444/9519/12 та у постанові від 23.05.2018 у справі №910/1238/17, оскільки у даній справі проценти користування кредитом не нараховувались після закінчення строку дії кредитного договору та не заявлялись до стягнення у позовних вимогах, що підтверджується матеріалами справи. ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, у Боржника станом на 09.10.2025 року утворилась заборгованість за Договором №468851-КС-005 про надання кредиту, в розмірі 36066,36 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 9000,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 26113,71 грн.; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 952,65 грн. Представник позивача просить суд, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором №468851-КС-005 про надання кредиту від 04.11.2023 року, що становить 36 066,36 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 9000,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 26113,71 грн.; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 952,65 грн., також стягнути сплачений судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

Ухвалами Самарського районного суду міста Дніпра від 17 лютого 2026 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження та витребувано докази.

24 лютого 2026 року від відповідача ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надійшли клопотання про перевірку судом оригіналів електронних доказів та включення копій з числа доказів у справі на підставі ст.100 ЦПК України; клопотання надання оригіналів для огляду та виключення копій з числа доказів у справі на підставі ч.6 ст.95 та ч.5 ст.100 ЦПК України; клопотання про зменшення судових витрат на правничу допомогу; клопотання про витребування доказів; та відзив на позовну заяву в якому він зазначає, що він зазначає, що він не визнає позовні вимоги, оскільки: 1. Кредитний договір з додатками, надані Позивачем Суду у копіях, не був укладений ні в якій формі: ні в паперовій ні в електронній, тому що відсутні підписані обома Сторонами у дату укладання, оригіналів яких у даній Суду редакції не існує в природі; 2. Не підписані Відповідачем умови кредитування не можуть бути застосовані до правовідносин Сторін; 3. Кредитор коштів по договору не переказував, Позивачем не доведено факту видачі позики кредитором, а відтак у нього не виникло договірних прав; 4. Має місце недоведеність позовних вимог з точки зору процесуального права, а всі сумніви мають тлумачитись на захист прав споживача кредитних послуг. 1.1. Кредитний договір з додатками, надані Позивачем у електронних копіях, не був укладений ні в якій формі: ні в паперовій ні в електронній, тому що його оригіналу не існує. Він не має власного примірника оригіналу вказаного договору і не визнає наданих Позивачем копій, оскільки особисто не підписував їх жодним способом і не отримував їх примірників підписаних кредитором. Жодний документ в матеріалах справи не підписаний мною особисто. ідентифікації та верифікації Відповідача, реєстрації в Докази інформаційно телекомунікаційній системі кредитора, фактичного надсилання одноразового паролю-ідентифікатора, фактичного підписання примірника оригіналу Кредитного договору та додатків до нього Відповідачем та самим кредитором - відсутні. Довідки, видані зараз самим кредитором як зацікавленою особою, за відсутності інших доказів, не є належним, допустимим та достатнім доказом таких обставин. Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Отже, зазначення в тексті паспортних даних, номера телефона, електронної адреси чи інших даних особи не є підписом договору зазначеною особою. Текст вписаний у зміст документа не є електронним підписом, яким є саме електронні дані, тому що та сторона яка виготовляє роздруківку, скріншот такого тексту може вписати у нього будь-які вигідні їй умови, які цілком залежать від волевиявлення однієї сторони. Тим більше не є підписом довідка, видана іншою стороною правочину. Надані Позивачем копії вищевказаним вимогам не відповідають: електронні підписи Сторін саме як електронні дані - взагалі не нанесені; Сторони у письмовій формі у жодному документі не погоджували можливість застосування аналогу відтворення власноручного підпису уповноваженої особи кредитора методом копіювання або підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Таким чином, відсутні докази того, що Відповідач і сам кредитор підписували наданий Суду текст Кредитного договору будь-яким способом. Після 05.11.2021 р. підписання договору кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу є імперативним відповідно до Постанови НБУ № 113, як мінімум з боку кредитора . Ці підписи можна достовірно перевірити способом, вказаним у вищевказаних Постановах Верховного Суду Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 2 317/11 (провадження № 61-6880св22); від 22 березня 2023 року по справі № 755/1549/22 (провадження № 61-6415св22)) за допомогою державного веб сайту https://czo.gov.ua/verify , що, як вказує Верховний Суд, Суд має можливість і зобов`язаний зробити. Лише витребування оригіналу кредитного договору з додатками через «Електронний Суд» надасть можливість Суду дослідити зміст оригіналів цих доказів і на їх підставі встановити дійсні правовідносини Сторін дослідивши властивості такого файлу (дату створення та підписувачів) та перевіривши наявність електронних цифрових підписів за допомогою державного веб-сайту https://czo.gov.ua/verify. За наявності сумнівів щодо достовірності цих доказів можна буде провести судову експертизу підписів, яка проводиться тільки з оригіналів. За відсутності оригіналу Кредитного договору не можна встановити достовірно, які його умови, у тому числі розміри процентної ставки та строк нарахування відсотків були погоджені Сторонами, а до текстів документів, односторонньо виготовлених та наданих Позивачем у копіях для подання до Суду, могли бути внесені будь-які відомості, вигідні Позивачу, саме тому такі копії, не підписані ОБОМА сторонами, підлягають відхиленню. Доказування Позивача ґрунтується на припущеннях: доказів взагалі фактичного звернення Відповідача до кредитора; ідентифікації і верифікації Відповідача; його реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитора; генерації та надсилання «одноразового ідентифікатора» Відповідачу та його нанесення саме на ці тексти; підпису договору з додатком самим кредитором; подальшого надання Відповідачу його примірника; фактичної видачі Відповідачу позики кредитором та подальшого руху коштів; повідомлення Відповідача про існування зобов`язань - Позивачем не надано. Але Суд не може ґрунтувати рішення на припущеннях. 1.2. Надана Позивачем копія кредитного договору з додатками - це просто текст виконаний без жодних підписів обох Сторін, який не дозволяє встановити волевиявлення і не відповідають імперативним вимогам до електронних документів: обов`язкові реквізити електронного документа - електронні підписи (ч.1, 2 ст.6, абз.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», пп. 12, 15, 27 ч.1 ст.1 Закону України "Про електронні довірчі послуги"); зберігання у формі, що унеможливлює зміну змісту (ст.15 Закону України «Про електронну комерцію», ст.13 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг"); можливість перевірити цілісність, справжність, достовірність та авторство електронних документів (ст.12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»); повинна зберігатися інформація, яка дає змогу встановити походження та призначення електронного документа, а також дату і час його відправлення чи одержання (ст.ст. 12, 13 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність, достовірність, авторство та справжність у порядку, визначеному законодавством (Закон України «Про електронну комерцію», ст.ст. 5, 6, 7, 12, 13 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», ст.100 ЦПК України). Позивачем не доведено факт укладання Договору з Відповідачем та його істотних умов, єдиним доказом чого може бути оригінал примірнику такого договору в електронній формі з усіма реквізитами, у тому числі - підписами Сторін, відповідними ст. 100 ЦПК України та ч.1 ст.5, абз.1 ч.1 ст.7 та ч.4 ст.7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг», ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Судову експертизу електронних підписів можна провести виключно з оригіналів. У даному випадку оскільки Відповідач ставить під мотивований сумнів відповідність поданих копій оригіналам та достовірність їх як доказів, єдиним можливим доказом дотримання письмової форми (незалежно, паперової чи електронної) є оригінал кредитного договору, який повинен давати змогу довести його цілісність та справжність, прийняття рішення на основі лише копії електронного доказу не відповідає вищевказаним нормам статей 77, 78, 79, 95, 100 ЦПК України, ст. 1055 ЦК України, ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг) та принципу безпосереднього дослідження доказів Судом. Надані Позивачем копії електронних документів не є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, тому що ні Суд, ні Відповідач не може перевірити її достовірність та незмінність змісту, що згідно з ч.5 ст.100 ЦПК України має наслідком відхилення цього електронного доказу. Норми ч. 6 ст.95, ч.5 ст.100 ЦПК України є імперативними і спрямовані на попередження зловживань учасників цивільного процесу, у даному випадку можливості односторонньої зміни Позивачем умов договору, підписання яких неможливо довести, не можна встановити достовірний оригінальний зміст правочину, на укладення якого було спрямоване волевиявлення Сторін. Він не заперечує договір виключно через те, що він міг бути укладений в електронній формі, але заперечую проти копій електронного договору через те, що він не був укладений і в електронній формі, тому що відсутній його підписаний обома Сторонами у дату укладання оригінал, і просить Суд керуючись ч.6 ст.95, ч.5 ст.100 ЦПК України витребувати оригінали, а у разі їх ненадання - визнати надані Позивачем копії електронних доказів недопустимими. Оскільки з огляду на ч.6 ст. 95, ч. 5 ст. 100 ЦПК України єдиним належним доказом достовірності наданих копій може бути лише дослідження оригіналів та їх співставлення, на необхідність відхилення позовних вимог у випадку ненадання позивачем оригіналів доказів по кредитним правовідносинам вказують також Постанови Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі №554/260/17, від 23 грудня 2020 року у справі №757/28231/13-ц, від 06 травня 2020 року у справі №372/223/17 та інші. Не підписані Відповідачем умови кредитування не можуть бути застосовані до правовідносин Сторін. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані Позивачем Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Оскільки Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк» були викладені на сайті Банку в електронній формі, і в даній справі Позивачем також надано внутрішні правила та тексти фінансової установи кредитора із сайту останнього без жодних підписів Відповідача, правові висновки Постанови Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 р. у справі №342/180/17 та в інших справах Приватбанку повністю прийнятні для застосування в даній справі. 3. Недоведеність перерахунку коштів Відповідачу кредитором, а отже і виникнення прав, які могли перейти від нього Позивачу. Про перерахування кредитних коштів позичальнику фінансова установа повинна мати беззаперечні належні докази руху коштів у безготівковому порядку з усіма належними реквізитами для ідентифікації платника, одержувача та призначення платежу. Однак таких доказів Позивачем не надано . Ним особисто подано заяву Позивачу про надання доказів та клопотання про їх витребування, у тому числі первинний документ та виписку з рахунку кредитора про фактичну видачу позики. Позивачем надане непідписане ніяким чином Підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПРОФІТГІД», яке чи взагалі було уповноважене і мало право на відкриття рахунків і здійснення безготівкових переказів, тобто взагалі чи було спроможне виконати операцію з видачі позики безготівковим способом . Навіть якщо Підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПРОФІТГІД» було би належним чином підписане, саме по собі не є належним та допустимим доказом на підтвердження факту виникнення між сторонами правовідносин з кредитування та отримання відповідачем кредитних коштів. До позову не долучено Витягу з реєстру НБУ про ліцензію вказаної компанії на «переказ коштів в національній валюті». Пояснень і доказів того, чи має ліцензію, та як могло ТОВ «ПРОФІТГІД» БЕЗ відкриття рахунків виконати переказ у безготівковій формі, з чийого саме рахунку на який, позовна заява не містить. Разом з Підтвердженням Позивачем не надано платіжної інструкції виконаної ТОВ «ПРОФІТГІД». Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Захист прав споживачів є обов`язком держави. Внутрішні Правила кредитодавця не підлягають застосуванню до правовідносин Сторін. Надані Позивачем копії Правил надання грошових коштів у кредит, з огляду на їх мінливий характер як внутрішнього правового акту кредитора, не можна вважати складовою кредитного договору. Як вже було зазначено, Відповідач не може бути зобов`язаний виконувати умови, з якими він реально не був ознайомлений, в тому числі внутрішніх правил Позивача. Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані Позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору. Оскільки Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк» були викладені на сайті Банку в електронній формі, правові висновки Постанови Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 р. у справі №342/180/17 та в інших справах Приватбанку повністю прийнятні для застосування в даній справі. Відповідач не ознайомлений і ніколи не був ознайомлений з внутрішніми Правилами надання послуг Позивача. Виходячи з правового аналізу вищевказаних норм такі Правила, долучені до позову , не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору, якщо немає підпису Позичальника принаймні про ознайомлення і погодження із ними; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Правила знав і розумів Позичальник у момент укладення договору, а також те, що Умови містили вказані пункти в момент його підписання, або що в подальшому такі Умови не змінювались фінансовою установою в односторонньому порядку. Позивач стверджує про укладення договору Сторін саме в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі, який існує в оригіналі у електронній формі, а не у його паперовій копії. Але його оригінал повинен об`єктивно існувати. Враховуючи вищевикладене, Позивачем не надано Суду оригіналів Кредитного договору з Додатком № 1, Заявки Відповідача про його укладення, яка б могла б підтвердити його волевиявлення, Погодження Відповідача з визначеними істотними умовами кредитування, дослідження яких надало б Суду змогу ідентифікувати підписувачів документів з обох сторін та підтвердити цілісність і незмінність їх даних (змісту) в частині істотних умов договору. Натомість до позову Позивача долучені роздруківки, які Позивач вважає доказами у справі. Договір у паперовій копії електронного документа та з нього не можливо встановити, ким саме він був підписаний і як саме. Під документами відсутні не тільки підписи Відповідача, а і електронні цифрові підписи та електронна цифрова печатка самого кредитора! До цих документів слід ставитися критично, оскільки до них могли бути внесені будь-які відомості, вигідні Позивачу, і видавались вони спеціально для подання Суду. Який строк кредитування зазначався Відповідачем у Заявці, був погоджений кредитором у відповіді на неї, був фактично повідомлений Відповідачу до укладення договору? Коли був наданий і чим підтверджується вручення Відповідачу примірнику оригіналу договору та додатку до нього? Якими доказами об`єктивно підтверджуються істотні умови кредитного договору, окрім копій документів, наданих односторонньо Позивачем, до яких могли бути внесені будь-які вигідні останньому відомості? Оскільки не можливо перевірити достовірність змісту оригіналів електронних доказів та письмових доказів, це означає недоведеність позовних вимог. ЦПК України не передбачає можливості прийняття копій документів, які є нечитабельними і зміст яких неможливо порівняти з оригіналом, в якості доказів. Копії невідомого походження не є належними та допустимими доказами у справі. Копіями невідомого походження є будь-які копії документів, справжність яких неможливо перевірити шляхом співставленням із оригіналом. Зазначене підтверджується правовими позиціями Верховного суду України у справах № 6-57743св10. 6-29420св10, Вищого спеціалізованого суду України у справах 6- 42756св14, 6-47120св14 та численних інших справах. Тим більше, що у даному випадку такі копії виготовляються самою зацікавленою Стороною. Просить суду задоволенні позовних вимог ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» відмовити повністю. У зв`язку з військовим станом та моїм віддаленим місцем знаходження розглянути справу і задовольнити всі подані мною клопотання без моєї особистої участі у судовому засіданні з викладених у них підстав, прийняте рішення направити електронною поштою.

Представник позивача в позовній заяві зазначив, що в разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку та винесення заочного рішення судом.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги з огляду на наступні підстави.

Відповідно до ст.1050 та ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) громадянину у розмірі та на умовах, встановлених договором, а громадянин зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Судом встановлено, що 04.11.2023 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_2 укладено Договір №468851-КС-005 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.п.3.1.1. Правил Після отримання Заявником від Кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання Кредиту в Особистому Кабінеті Заявника розміщається Оферта, яка є пропозицією в розумінні ч. 4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію». Після отримання Оферти Заявнику надсилається Одноразовий ідентифікатор.

У випадку відмови від укладення Заявником Договору чи не підписання його шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Оферта вважається не акцептованою Заявником і втрачає силу (п.п.3.1.2, 3.1.3 Правил).

ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-7508, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.

ТОВ «БІЗПОЗИКА» 04.11.2023 року направлено ОСОБА_2 , пропозицію (оферту) укласти Договір №468851-КС-005 про надання кредиту.

04.11.2023 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір №468851-КС-005 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

Таким чином, 04.11.2023 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 було укладено Договір №468851-КС-005 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію»

Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 9000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1,15011539 процентів за кожен день користування Кредитом.

Пунктом 2. Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.

Пунктом 3 Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.

ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 9000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 (котру Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті) , що підтверджується довідкою про перерахування коштів (або платіжним дорученням).

Боржник свої зобов`язання за Кредитним договором №468851 КС-005 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у Розрахунку заборгованості за Договором №468851-КС-005 Позичальника ОСОБА_1 , чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором

Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором №468851-КС-005 Позичальника ОСОБА_1 , відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором №468851-КС-005 на загальну суму 1950,00 грн.

Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

Аналогічної позиції притримується Верховний Суд в пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зазначено, що: не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Також в Постанові Верховного Суду від 23.12.2020 року по справі 127/23910/14-ц зазначено, що: часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Відповідно до пункту 2 Договору протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом , із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.

Відповідно до п.5.1. Правил, які у відповідності до пункту 10 Кредитного договору є його невід`ємною частиною, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов Кредитного договору. Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту , станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту Позичальнику до закінчення терміну дії Договору про надання кредиту (включно), тобто, протягом всього строку кредитування.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за Кредитним договором, заборгованість Відповідача за Кредитним договором після закінчення строку дії Кредитного договору не змінювалася (тобто проценти за Кредитним договором після закінчення строку дії Кредитного договору не нараховувалися).

Згідно відповіді наданої АТ «Ощадбанк» вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 відкрито банківський рахунок НОМЕР_3 (UAN), який обслуговується за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_2 . Крім того, надано на СD-R диску інформацію щодо руху грошових коштів по вищевказаному банківському рахунку за вказаний проміжок часу.

ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, у зв`язку з чим, станом на 09.10.2025 року утворилась заборгованість за Договором №468851-КС-005 про надання кредиту, в розмірі 36066,36 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 9000,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 26113,71 грн.; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 952,65 грн.

В силу ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як зазначено в ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Так, згідно із ст.13 ЗУ «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Згідно з п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 ЗУ «Про електронну комерцію).

Відповідно до п.4 ст.11 Закону «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом її розміщення в мережі Інтернет, в інших інформаційно-телекомунікаційних системах або шляхом надсилання електронного повідомлення, метою якого є прямо опосередковане просування товарів, робіт та послуг або ділової репутації осо провадить господарську або незалежну професійну діяльність.

Закон про електронну комерцію» прямо передбачає, що оферта може включати всі не умови шляхом перенаправлення споживача до іншого електронного документа.

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку особа отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або СМС-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення.

Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно ст.548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, передбачені ст.611 ЦК України.

Згідно з ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши подані сторонами докази, оцінивши їх у сукупності відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд встановив такі обставини та дійшов таких висновків.

Кредитний договір між сторонами укладено в належній формі відповідно до вимог закону.

Відсутність паперового примірника договору не свідчать про його неукладення, оскільки електронний договір існує в електронній формі, а паперова копія є лише його відображенням.

Заперечення відповідача щодо достовірності електронних доказів без наведення конкретних обставин їх підроблення не є підставою для визнання таких доказів недопустимими.

Позивачем надано докази перерахування 9000 грн. на банківську картку, реквізити якої були зазначені відповідачем під час подання заявки, разом з тим надані докази про належність відкритого банківського рахунку на ім`я ОСОБА_1 , який обслуговується за допомогою банківської платіжної картки на яку було зарахування кредитних коштів.

Укладення договору відбулося шляхом приєднання відповідача до умов оферти, розміщеної в особистому кабінеті.

Акцепт оферти свідчить про погодження істотних умов договору, зокрема розміру кредиту, процентної ставки та строку кредитування.

Доводи відповідача про неможливість застосування Правил кредитування є необґрунтованими, оскільки зазначені Правила визначені договором як його невід`ємна частина, а їх прийняття підтверджено акцептом.

Проценти нараховувалися виключно в межах строку кредитування відповідно до умов договору та відповідачем не надано контррозрахунку чи доказів помилковості визначеної суми.

Доводи відповідача зводяться до формального заперечення факту укладення договору та надання кредиту, однак спростовуються:даними інформаційно-телекомунікаційної системи позивача; підтвердженням перерахування коштів; фактом часткової сплати боргу; положеннями законодавства про електронні правочини.

Суд не встановив обставин, які б свідчили про недійсність договору чи відсутність волевиявлення відповідача.

За встановлених обставин, суд приходить до висновку, що в дійсності у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по сплаті кредиту, оскільки відповідач не в повному обсязі виконав прийняті на себе відповідно до Кредитним договором №468851-КС-005 від 04.11.2023 року зобов`язання, у зв`язку з чим вимоги позивача є доведеними та обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст.ст. 14, 207, 526, 527, 530, 549, 611, 626-628, 634, 639, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.5-13, 34, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272-279 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (м. Київ, бул. Лесі Українки, буд.26, офіс.411, код ЄДРПОУ 41084239) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором №468851-КС-005 від 04.11.2023 року, що складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 9000,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 26113,71 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 952,65 грн., а всього 36066,36 грн.; а також судові витрати по справі в сумі 2422,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.П.Румянцев