Рішення № 137120153, 29.05.2026, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

179/2269/25

2/179/317/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2026 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Ковальчук Т.А.,

за участю секретаря Хорольської І.П.,

представника позивача Логойда І.М.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування, в особі виконавчого комітету Чернеччинської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області в інтересах дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , третя особа: Відділ "Служба у справах дітей" Чернеччинської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області про відібрання малолітніх дітей без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей,-

ВСТАНОВИВ:

Орган опіки та піклування Магдалинівської селищної ради, який діє в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 про відібрання малолітніх дітей від батьків без позбавлення їх батьківських прав.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що матір`ю малолітніх дітей є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є батьком ОСОБА_6 .

Малолітні діти сім?ї ОСОБА_8 з 5 квітня 2023 року взяті на облік СЖО по причині невиконання мамою своїх батьківських обов?язків по відношенню до дітей. Сім?я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 з 2023 року не перебувала на обліку Центру надання соціальних послуг Чернеччинської сільської ради сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах по причині їх відмови. З мамою дітей постійно проводилася робота щодо належного виконання нею батьківських обов?язків по відношенню до дітей. Не рідше ніж один раз на 2 місяці служба у справах дітей здійснювала виїзд у сім`ї СЖО, в тому числі і до ОСОБА_1 , про що складалися акти обстеження житлово-побутових умов родин, при необхідності надавалися консультації та проводилися бесіди з питань виховання дітей та ведення здорового способу життя батьками.

Мати дітей ОСОБА_1 вживає алкогольні та слабоалкогольні напої, палить. Після проведення профілактичних бесід щодо шкоди для здоров?я та негативного впливу на сімейні відносини, вона неодноразово обіцяла змінити спосіб життя, однак реальних змін не відбулося.

Разом із ОСОБА_1 проживає співмешканець ОСОБА_9 , який, зі слів матері, є біологічним батьком дітей: ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Батько ОСОБА_6 ОСОБА_7 на території с. Гупалівка жодного разу не з?являвся, участі у житті дитини не бере, його місцезнаходження невідоме.

Сім?я проживала за рахунок тимчасових заробітків.

7 листопада 2025 року в результаті рейду «Сім?я» було виявлено, що мати ОСОБА_1 в стані алкогольного сп?яніння знаходиться у будинку сусідки, разом з нею були 3-є дітей, найменшій - 1 рік 4 місяці - спав на чужому ліжку, на брудній постільній білизні, на обличчі хлопчика було виявлено синець, зі слів матері, його вдарила лапою собака.

Цього ж дня комісією в складі: начальника відділу ССД Чернеччинської с/р Логойди Ірини Михайлівни, провідного спеціаліста відділу ССД Чернеччинської с/р - Шелудько Вікторії Вадимівни, фахівця комунальної установи центру надання соціальних послуг Чернеччинської сільської ради Олійник Вікторії Володимирівни, поліцейського офіцера громади СВГ ВП Самарівського РВП капітана поліції Богдана Максима Вікторовича, було проведено оцінку рівня безпеки дітей, про що складено відповідні акти.

У зв?язку із загрозою життю та здоров?ю за результатом акту проведення оцінки рівня безпеки, 07.11.2025 дітей: ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_6 , на підставі клопотання Відділу «Служба у справах дітей» Чернеччинської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області було направлено до КП «Магдалинівська центральна лікарня» Магдалинівської селищної ради Дніпропетровської області для проведення медичного обстеження дітей та надання висновків про стан здоров?я для подальшого здійснення заходів захисту.

Станом на 07.11.2025 стан помешкання ОСОБА_1 - залишався незадовільним, порядок в кімнатах не наведено, гаряче харчування у дітей відсутне, санітарно-гігієнічні умови проживання не забезпечено.

Зі слів односельців її неодноразово бачили в стані алкогольного сп?яніння. ОСОБА_15 , 2015 року народження, який є її сином, повідомив, що неодноразово був свідком як його мати вживала алкогольні напої. Хлопець розуміє, що його забрали з сім?ї, бо мама неналежно виконувала свої батьківські обов?язки.

10.11.2025 відбулось засідання виконавчого комітету Чернеччинської сільської ради, на якому було погоджено висновок про доцільність відібрання дітей: ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у їх матері - ОСОБА_1 , та ОСОБА_6 - у його матері - ОСОБА_1 та батька - ОСОБА_7 без позбавлення батьківських прав.

На даний час ОСОБА_16 проявляє бажання співпрацювати та змінювати свій спосіб життя для повернення дітей додому.

Варто зазначити, що мати разом із малолітніми дітьми весь час перебувала у дитячому відділенні, при обстеженні дітей, та їх лікуванні.

ОСОБА_15 , ОСОБА_3 та ОСОБА_17 відвідують Гупалівський ліцей, 4, 3 та 1 клас - відповідно. ОСОБА_18 та ОСОБА_19 перебувають вдома з мамою.

Згідно частини 1 статті 56 Цивільного кодексу України органами опіки та піклування є районні, районні державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад.

Представник позивача у судовому засідання підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні визнала позовні вимоги та не заперечувала щодо відібрання у неї дітей.

Відповідач ОСОБА_7 у судове засідання не з`явився, причин своєї неявки суду не повідомив. У матеріалах справи міститься підтвердження належного повідомлення його про дату,час та місце судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_9 народився ОСОБА_2 , батьками записані ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , свідоцтво про народження НОМЕР_1 від 07.05.2015 року. (а.с. 8)

ІНФОРМАЦІЯ_10 народилася ОСОБА_3 , батьками записані ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , свідоцтво про народження НОМЕР_2 від 17.08.2016 року. (а.с. 10)

ІНФОРМАЦІЯ_11 народилась ОСОБА_4 , батьками записані ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , свідоцтво про народження НОМЕР_3 від 24.07.2018 року. (а.с. 12)

ІНФОРМАЦІЯ_12 народилась ОСОБА_5 , батьками записані ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , свідоцтво про народження НОМЕР_4 від 15.09.2020 року. (а.с. 14)

ІНФОРМАЦІЯ_13 народився ОСОБА_6 , батьками записані ОСОБА_20 та ОСОБА_1 , свідоцтво про народження від 11.07.2024 року. (а.с. 16)

Довідкою виконавчого комітету Чернеччинської сільської ради Самарівського району підтверджено факт реєстрації за адресою АДРЕСА_1 , сім`ї у складі ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 .

Наказами Чернеччинської сільської ради від 05.04.2023 року №11-Н-23, 12-Н-22, 13-Н-23, 14-Н-23, 10-Н-24, дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 взято на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах служби у справах дітей Чернеччинської сільської ради у зв`язку із ухиленням батьків від виконання батьківських обов`язків. (а.с. 51-55)

Актом обстеження умов проживання від 07.11.2025 року встановлено, що за адресою АДРЕСА_2 мешкає родина ОСОБА_1 , житло має незадовільний стан, дах потребує перекриття, у будинку немає належних умов для проживання малолітніх дітей (зокрема туалет, ванна кімната відсутні). Стан спальних місць для дітей брудний, недостатньо одягу та лише гумові чоботи із взуття у дітей. Найменша дитина спить на зламаному ліжку, що є небезпечно. (а.с.21)

Відділ «Служба у справах дітей» Чернеччинської сільської ради звернувся із клопотанням до КП «Магдалинівська ЦЛ Магдалинівської селищної ради» про проведення медичного обстеження дітей. (а.с. 22)

Актами проведення оцінки рівня безпеки дитини встановлено, що діти ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 мають низький рівень гігієни, мають неприємний запах, одяг дітей не відповідає віку, одяг в брудному стані, скарг на самопочуття немає.

07.11.2025 року Актом про факт передачі дитини зафіксовано, що Відділ «Служба у справах дітей» Чернеччинської сільської ради у присутності працівника поліції ОСОБА_21 , начальника відділу ОСОБА_22 на підставі клопотання передають дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 .

Висновком служби у справах дітей про доцільність відібрання малолітніх дітей у матері ОСОБА_1 без позбавлення її батьківських прав, який затверджено Рішенням №86 від 10.11.2025 року Виконавчим комітетом Чернеччинської сільської ради, встановлено доцільність відібрати дітей без позбавлення батьківських прав і надання часу і соціального супроводу для усунення причин, які призвели до вилучення дітей. ОСОБА_7 встановити не вдалось, жодного разу на території громади не бачили. (а.с. 56-57)

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою ВР №789-XII від 27.02.1991 року, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Стаття 12 Закону України «Про охорону дитинства» конкретизує, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, згідно до положень ст. 7 СК України.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно ст. 150 СК України встановлено обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, до яких, серед інших, належить і обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно із ч. 1 ст. 152 СК України право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Частина 2 ст. 155 СК містить спеціальне застереження про те, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Частиною 4 ст. 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866 «Про питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» визначено, що у разі, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров`ю дитини, орган опіки та піклування, якому стало відомо про це, приймає рішення про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють.

Згідно ч. 1 ст. 170 СК України закріплено загальні положення про відібрання дітей від батьків без позбавлення їх батьківських прав. Так, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

У відповідності до вказаного положення відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав можливе лише за наявності підстав, передбачених пунктами 2-6 частини першої статті 164 СК України, а саме: батьки ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання.

Основні підстави для відібрання дитини зазначені у ч.1 ст. 164 СК України.

Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у вищенаведеній нормі, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 в справі № 402/428/16-ц.

За змістом ч. 2 ст. 170 СК України у виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров`я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. У цьому разі орган опіки та піклування зобов`язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року звернув особливу увагу на те, що застосовуючи такий захід, як відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав, необхідно виходити з інтересів дитини й враховувати право на повагу до його сімейного життя, проголошене ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Розірвання сімейних зв`язків, а відтак позбавлення дитини її коріння виправдане лише за наявності виняткових обставин - необхідність захисту дитини від небезпеки у випадку реального існування такої.

Батьки, від яких відібрана дитина, не втрачають щодо неї прав та обов`язків, обумовлених походженням. Вони надалі залишаються носіями обов`язку щодо виховання дитини, мають право на особисте її виховання та спілкування з ними. Проте та обставина, що дитина передана іншій особі або навчальному закладу, означає, що саме їх напрямок та умови виховання одержали перевагу над тим, що здатні створити батьки, й з цим напрямком батьки повинні будуть узгоджувати свою поведінку.

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України).

Згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (зі змінами), яка ратифікована постановою Верховної Ради від 27.02.1991, в усіх випадках щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї.

Оцінюючи встановлені обставини, суд констатує, що поведінка відповідачів по відношенню до їх дітей є негативною.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, суд вважає доведеними факти ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідачів відносно своїх малолітніх дітей, а залишення їх у відповідачів є небезпечним для життя та здоров`я дітей, їх морального виховання.

Суд вважає обґрунтованим та приймає висновок служби у справах дітей про доцільність відібрання малолітніх дітей у матері ОСОБА_1 без позбавлення її батьківських прав, який затверджено Рішенням №86 від 10.11.2025 року Виконавчим комітетом Чернеччинської сільської ради, яким встановлено доцільність відібрати дітей без позбавлення батьківських прав і надання часу і соціального супроводу для усунення причин, які призвели до вилучення дітей.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про можливість відібрання ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 від батьків: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , без позбавлення їх батьківських прав.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про відібрання малолітніх дітей без позбавлення їх батьків батьківських прав підлягають задоволенню, а таке рішення ухвалюється в інтересах дитини.

Суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачам, що вони вправі звернутись до суду з позовом в порядку ч. 3 ст. 170 СК України про повернення дитини, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини.

Стосовно позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дитини суд відзначає, що одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Як визначено у ч. 4 ст. 170 СК України при задоволенні позову про відібрання дітей від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

З огляду на зазначене, враховуючи, що відповідачі зобов`язані утримувати своїх дітей, батьками яких вони є, до досягнення нею повноліття, суд вважає можливим стягнути з них аліменти на користь фізичних чи юридичних осіб, на утриманні яких буде перебувати дитина.

Визначаючи розмір аліментів, які підлягають стягненню, суд вважає, що з ОСОБА_1 слід стягнути аліменти на утримання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в розмірі частини її заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З ОСОБА_1 та ОСОБА_7 слід стягнути аліменти на утримання їхнього спільного сина ОСОБА_6 у розмірі частини їх заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд вважає, що вказаний розмір аліментів є співмірним із тими відомостями та доказами, які були надані суду, при цьому такий розмір аліментів забезпечить матеріальні потреби дітей з урахуванням їх віку і стану здоров`я та є достатнім для забезпечення їх гармонійного розвитку.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів, окремо з кожного, на користь держави судові витрати в розмірі 2422,40 грн, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 354-355, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Органу опіки та піклування, в особі виконавчого комітету Чернеччинської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області в інтересах дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , третя особа: Відділ "Служба у справах дітей" Чернеччинської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області про відібрання малолітніх дітей без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей - задовольнити.

Відібрати малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , від їхньої матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , без позбавлення її батьківських прав.

Відібрати малолітню дитину: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , від його батьків: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , без позбавлення їх батьківських прав.

Визначити місце тимчасового перебування первинно дітей у закладі охорони здоров?я, з подальшим тимчасовим влаштуванням до сім?ї родичів, знайомих до вирішення питання про їх подальше влаштування відповідно до вимог чинного законодавства України.

Стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання її малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у розмірі частини її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь Органу опіки та піклування, в особі виконкому Чернеччинської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області, державних установ та інших осіб, під опікою яких будуть знаходитися чи в подальшому влаштовані діти, починаючи з дня подання даної позовної заяви і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_7 аліменти на утримання їх малолітньої дитини - ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь Органу опіки та піклування, в особі виконкому Чернеччинської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області, державних установ та інших.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь держави судові витрати в розмірі 1211,2 грн.

Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на користь держави судові витрати в розмірі 1211,2 грн.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Чернеччинської сільської ради Самарівського району, Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 20241361, с.Гупалівка, вул. Романа Савченка, буд. 40А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Відділ «Служба у справах дітей» Чернеччинської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 46139381, с.Гупалівка, вул. Романа Савченка, буд. 40А.

Суддя Т.А.Ковальчук