Рішення № 137118372, 18.05.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року справа № 580/2157/26 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рідзеля О.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Черкашина М.В.,

представника позивача Пигіди Є.С. (у порядку самопредставництва),

представника відповідача Кузьмишина О.О. (у порядку самопредставництва),

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Укрмедтекстиль до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

05.03.2026 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю Укрмедтекстиль (далі позивач) до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.12.2025 №23210/23-00-07-01-01.

Позов мотивовано тим, що спірне рішення прийняте неправомірно та всупереч вимогам податкового законодавства України. Зокрема, висновки акту перевірки не відповідають нормам податкового законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами, натомість у позивача наявні всі первинні бухгалтерські документи з контрагентом щодо отримання послуг перевезення, які спростовують висновки контролюючого органу, що наведені в акті перевірки. Тому позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Ухвалою від 09.03.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив загальне провадження у справі та призначив підготовче засідання.

Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у його задоволенні. Зазначено про завищення позивачем витрат на загальну суму 17814600 грн по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .

Відповідач стверджує про нереальність здійснення господарських операцій по перевезенню товарів з огляду на невідповідність транспортних засобів (номерів та марок/моделей), зазначених у ТТН та інформації у інформаційних баз НАІС ДДАІ МВС України.

Також, за результатами проведеного аналізу податкової звітності ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 інформації про об`єкти оподаткування встановлено, що інформація щодо наявності виробничих потужностей (транспортних засобів, офісу, інших основних засобів), які необхідні для здійснення підприємницької діяльності відсутня. Тобто, перевіркою встановлено, що у підприємця відсутні власні та орендовані транспортні засоби для здійснення господарської діяльності з надання транспортних послуг.

За результатами проведеного аналізу податкової звітності ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 встановлено відсутність трудових ресурсів для здійснення господарських операцій з надання транспортних послуг. Згідно даних АІС «Податковий блок» відсутнє подання Податкових розрахунків сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку та податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.

Перевіркою встановлено відсутність наявності працівників, які працювали за трудовими або цивільно-правовими договорами. Тобто, у підприємця за період перевірки відсутні наймані працівники-водії, що унеможливлює надання транспортних послуг.

Відповідно бази даних НАІС ДДАІ МВС України встановлено, що власниками автомобілів, які зазначено в ТТН є як юридичні так і фізичні особи.

До перевірки надано акти здачі - приймання робіт (надання послуг) в яких зазначено про надання експедиційно-транспортних послуг автомобілем. Проте, акти не містять відомостей про товарно-транспортні накладні (із зазначенням номера, дати, напрямку перевезення, кілометропробігу та вартості перевезення), в результаті чого акти не можуть бути первинним документом. Відсутність в актах переліку (реєстру) ТТН не дає можливості встановити чи дійсно зазначені перевезення підтверджуються наданими до перевірки ТТН. Акти виконаних робіт складались не на основі товарно-транспортних накладних, про що свідчать розбіжності між відомостями щодо автомобілів, пунктів розвантаження та замовника послуг зазначеними в актах та ТТН.

Також, в ході перевірки встановлено, що вартість транспортних послуг, яка зазначена в актах виконаних робіт не перекриває вартість витраченого пального. Крім того у перевізника виникають витрати на виплати водію за роботу, а також експедиційні послуги, які також не перекриваються вартістю послуг.

Перевіркою встановлено, що паралельно з послуги з перевезення товару також надавало ТОВ «Лекстрейд», яке у зв`язку з наявністю значної кількості транспортних засобів могло забезпечити транспортні перевезення продукції без залучення ФОП.

Отже, на переконання відповідача, документально оформлено надання транспортних послуг без фактичного їх надання, а акти надання таких послуг не мають силу первинних документів та не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Усною ухвалою від 21.04.2026, внесеною до протоколу судового засідання, суд закрив підготовче провадження та призначив судовий розгляд справи по суті.

Заслухавши пояснення учасників, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

ТОВ «Укрмедтекстиль» зареєстроване юридичною особою 15.10.2013 (код ЄДРПОУ 38935759).

Службовими особами ГУ ДПС у Черкаській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань, дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2019 по 30.06.2025, з урахуванням п.102.1 ст. 102 Податкового кодексу України та правильності обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 15.10.2013 по 30.06.2025.

Результати перевірки оформлені актом від 17.11.2025 №17966/23-00-07-01-01/38935759 (далі акт перевірки).

Згідно з висновками акту перевірки ГУ ДПС у Черкаській області встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог:

п. 44.1 ст. 44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV, п.17, п.18 п.19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, п.1, підпп.11.4 п. 11 Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3206628 грн., в т.ч. за:

2019 рік на суму 138060 грн, з них за 1 квартал 2019 року на суму 21528 грн., за півріччя 2019 року на суму 42993 грн, за три квартали 2019 року на суму 79227 грн.;

2020 рік на суму 368271 грн, з них за 1 квартал 2020 року на суму 89964 грн., за півріччя 2020 року на суму 148788 грн, за три квартали 2020 року на суму 246699 грн.;

2021 рік на суму 430722 грн, з них за 1 квартал 2021 року на суму 81855 грн., за півріччя 2021 року на суму 189423грн, за три квартали 2021 року на суму 293904грн.;

2022 рік на суму 409230 грн, з них за 1 квартал 2022 року на суму 73980 грн., за півріччя 2022 року на суму 132471 грн, за три квартали 2022 року на суму 265851грн.;

2023 рік на суму 661842 грн, з них за 1 квартал 2023 року на суму 113400 гри., за півріччя 2023 року на суму 277020 грн., за три квартали 2023 року на суму454527грн.;

2024 рік на суму 786393 грн, з них за 1 квартал 2024 року на суму 147708 грн., за півріччя 2024 року на суму 340578 грн., за три квартали 2024 року на суму 542718 грн.;

за півріччя 2025 року на суму 412110 грн, з них за 1 квартал 2025 року на суму 189720 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки, відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 18.12.2025 №23210/23-00-07-01-01, яким нараховано грошові зобов`язання з податку на прибуток на суму 3808537,00 грн (основний платіж - 3206628,00 грн, штрафні санкції - 601909,00 грн).

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 21.03.2024 №3432/23-00-07-01-01, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 240842,00 грн основного платежу та 24084,00 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся в суд з цим позовом.

Для вирішення спору суд врахував норми ПК України в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п.198.2. ст.198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В розумінні підп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу положень підп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток підприємств мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків та визначення бази оподаткування податком на прибуток підприємств.

З наведених законодавчих положень Верховний Суд у постанові від 19.07.2019 у справі №823/128/16 дійшов висновку, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства. При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Такі висновки Верховного Суду відповідно до ч.5 ст.242 КАС України обов`язкові для врахування судом першої інстанції.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі Закон №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст.9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах відповідно до ч.3 ст.9 Закону №996-XIV, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця. Права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.

Частинами 4-9 ст.9 Закону №996-XIV визначено, що регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов`язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством.

Щодо правовідносин з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , суд зазначає таке.

ТОВ «Укрмедтекстиль» (замовник) укладено з ФОП ОСОБА_1 (перевізник) договір перевезення вантажів автомобільним транспортом від 03.11.2014 №67.

Відповідно до п.п.1.1-.1.2 договору перевізник зобов`язується доставити пред`явлений йому вантаж в пункт призначення і передати його уповноважений особі, а замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу. Підставою для здійснення перевезення є отримана від замовника копія заявки.

Також, ТОВ «Укрмедтекстиль» (замовник) укладено з ФОП ОСОБА_2 (перевізник) договір перевезення вантажів автомобільним транспортом від 02.05.2023 №36733/23

Згідно з п.п.1.1.-1.4. вказаного договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати за відповідну плату послуги з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також по організації таких перевезень. Виконавець здійснює перевезення вантажів власним чи найманим автотранспортом. Умови кожного замовлення зазначаються у заявці Замовника і узгоджуються із Виконавцем. Підтвердженою вважається заявка, яка підписана представниками Сторін і скріплена печатками (штампами) Замовника і Виконавцем. Підтверджена заявка обов`язкова для виконання Сторонами і є невід`ємною частиною даного Договору.

У Додатку 12 до Акту перевірки викладений перелік ТТН (із зазначенням дати та номеру), на підставі яких здійснювалось перевезення вантажу ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , а також посилання на акт надання послуг із зазначенням його дати та номеру, найменування послуги, марки та номеру автомобіля, ПІБ водія, замовника, вантажоодержувача, пунктів навантаження та розвантаження, найменування вантажу, його маса.

На підтвердження отримання від ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 вказаних транспортних послуг позивачем надані у електронному вигляду копії: Договорів-заявок на перевезення вантажів; ТТН; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Дослідивши вказані докази, суд встановив, що Договори-заявки на перевезення вантажів містять посилання на фактичні обставини здійснення перевезення, як то: дату та адресу завантаження та розвантаження; вантажовідправника та вантажоодержувача; назву вантажу; масу/об`єм; вартість перевезення; марку та номер транспортного засобу; ПІБ водія.

Договори-заявки скріплені печатками сторін та підписами уповноважених осіб.

У свою чергу, ТТН, на підставі яких здійснювалось перевезення вантажу, містить аналогічні дані, у т.ч. зазначення: транспортного засобу; ПІБ водія; перевізника; замовника; вантажовідправника; вантажоодержувача; пунктів навантаження та розвантаження, тощо. ТТН скріплені печаткою вантажовідправника та підписом уповноваженої особи.

Так, відповідно до ч.3 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:

дата і місце складання;

вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;

вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;

пункти завантаження і розвантаження.

Суд встановив, що вказаним вимогам надані позивачем ТТН відповідають.

Також, за наслідками здійснення перевезень підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які містять опис послуги, її вартість. Акти скріплені печатками сторін договору та підписані їх уповноваженими особами.

Отже, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) відповідають вимогам первинного бухгалтерського документа, що обумовлено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивач підтвердив зміну власного майнового стану та формування витрат за вищевказаними договорами.

Для вирішення спору суд врахував висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постановах від 27 лютого 2020 року (справи № 813/7081/14, № 814/120/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 813/4079/15), від 10 вересня 2019 року (справа №814/2412/17), які обов`язкові для врахування судом відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

У вказаних рішеннях зазначено, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.

При цьому норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Отже, висновки акту перевірки з посиланням на податкову інформацію стосовно відсутності у контрагентів позивача можливості реального здійснення господарських операцій суд вважає необґрунтованим доказом відсутності здійснення вищевказаних господарських операцій.

Також суд врахував висновки Верховного Суду у постанові від 08 травня 2018 року у справі №815/3526/17 відповідно до яких норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Крім того, відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 08 травня 2018 року у справі №814/937/15 відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Тому доводи відповідача про відсутність у контрагентів позивача ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 матеріальних засобів та трудових ресурсів, як на підставу визнання господарських операцій безтоварними, суд вважає необґрунтованими.

Більш того, жодних доказів на підтвердження вказаних обставин суду не надано.

Суд також врахував висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постановах від 27 лютого 2020 року (справи № 813/7081/14, № 814/120/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 813/4079/15), від 10 вересня 2019 року (справа №814/2412/17), які обов`язкові для врахування судом відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

У вказаних рішеннях зазначено, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.

Стосовно посилання відповідача на невідповідність транспортних засобів (номерів та марок/моделей), зазначених у ТТН та інформації у інформаційних баз НАІС ДДАІ МВС України, суд зазначає, що окремі наведені в акті перевірки розбіжності стосуються словесного написання транспортного засобу.

Зокрема, в акті перевірки вказано «у ТТН №в0000001807 від 18.03.2019 (до акта виконаних робіт від 19.03.2019 №оу-0000268) вказаний автомобіль mersedes sprinter НОМЕР_1 . Але за цим номерним знаком за даними ресурсу "НАІС ДДАІ" МВС України обліковується легковий, вантажопасажирський автомобіль MERCEDES-BENZ, SPRINTER 316 CDI bi9716ар 2003 року випуску; у ТТН №в0000000129 від 16.01.2020 (до акта виконаних робіт від 17.01.2020 №оу-0000056) вказаний автомобіль РЕНО НОМЕР_2 . Але за цим номерним знаком за даними ресурсу "НАІС ДДАІ" МВС України обліковується легковий вантажопасажирський автомобіль RENAULT MASTER AT 9251AM 2004 року випуску».

Отже, вбачається, що мова йде про одну й ту саму марку транспортного засобу з різним її позначенням у акті виконаних робіт (mersedes sprinter; РЕНО) та у державному реєстрі (MERCEDES-BENZ, SPRINTER; RENAULT MASTER).

Більш того, суд враховує, що описані в акті ТТН, стосовно яких виявлено неспівпадіння марки транспортного засобу номерному знаку стосується послуг перевезення, наданих у 2020-2021 роках, тобі як перевірка проведена у листопаді 2025 року, тобто зі спливом 5-6 років після надання послуг.

Інформації стосовно належності номерного знаку транспортному засобу станом на дату надання послуг суду не надано.

Стосовно доводів відповідача про дефектність первинних бухгалтерських документів в контексті повноти інформації щодо надання позивачу послуг суд враховує висновки Верховного Суду у постанові від 29 березня 2018 року у справі №825/1391/17 відповідно до яких з метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає вищенаведеним вимогам податкового законодавства, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці. При цьому, ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Власне відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг та окремих позицій у первинних облікових документах, які не впливають на зміст господарської операції, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Окрім того, за своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення. Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг за напрямами, вказаним в договорі, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю (висновки Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі №814/937/15).

Відповідно до визначень, наведених у ст.1 Закону №996-ХІV:економічна вигода потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів; господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (валових витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема:

- фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій;

- документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду;

- наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності;

- наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної;

- наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. За певних інших обставин документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання.

Враховуючи те, що судом встановлено та підтверджено матеріалами справи рух активів у процесі здійснення господарських операцій, наявність у позивача та його контрагентів податкової правосуб`єктності учасників господарської операції , встановлено зв`язок між укладеними договорами та господарською діяльністю платників податків, витрати підтверджені первинними документами, суд вважає встановленим факт здійснення господарських операцій, а відтак доходить висновку про відсутність підстав у контролюючого органу для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Тому суд дійшов висновку про відсутність сукупності достатніх обставин вважати, що не мали реального характеру господарські операції позивача з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .

Інші висновки акту перевірки, зокрема стосовно наявності у позивача власних транспортних засобів, укладення договору перевезення з іншим суб`єктом господарювання вищевказаних висновків по суті позовних вимог не спростовують.

Аналізуючи всі доводи суд приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Оскільки під час розгляду справи судом встановлено, що правовідносини між позивачем та вказаними контрагентами оформлені належним чином, тобто їх реальність підтверджується належно складеними первинними бухгалтерськими документами, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення від 18.12.2025 №23210/23-00-07-01-01 є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Дотримуючись вказаних вимог, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 26624,00 грн. Понесення інших судових витрат позивачем не доведено.

Керуючись ст. 6, 9, 14, 139-143, 241-246, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю Укрмедтекстиль.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 18.12.2025 №23210/23-00-07-01-01.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю Укрмедтекстиль судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 26624,00 грн (двадцять шість тисяч шістсот двадцять чотири гривні 00 коп.).

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Учасники справи:

1) позивач товариство з обмеженою відповідальністю Укрмедтекстиль (18028, м. Черкаси, вул. Максима Залізняка, буд.165А, код ЄДРПОУ 38935759);

2) відповідач Головне управління ДПС у Черкаській області (18001, м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд.235, код ЄДРПОУ 44131663).

Повне судове рішення виготовлено 28.05.2026.

Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ