Ухвала суду № 137117585, 04.06.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про заміну сторони виконавчого провадження

Справа № 500/3102/26

04 червня 2026 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження, треті особи ОСОБА_2 , Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про заміна сторони виконавчого провадження,-

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із заявою про заміну сторони виконавчого провадження № 38895417 від 29.07.2013, відкритого згідно з виконавчим написом вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракуда І.В. 15 червня 2013 року за реєстровим № 1295, із Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на правонаступника ОСОБА_2 .

В обґрунтування своїх вимог вказує, що 15.06.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракуда І.В. за заявою ПАТ "Дельта Банк" було вчинено виконавчий напис за реєстровим № 1295 щодо звернення стягнення на земельну ділянку площею 0,1000 га за адресою АДРЕСА_1 кадастровий № 61101:00000:01:010:061, яка була предметом іпотеки та належить на праві власності ОСОБА_1 (боржник).

29.07.2013 Тернопільським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області відкрито виконавче провадження на користь (стягувача) ПАТ "Дельта Банк".

15.04.2019 між ПАТ "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Галицька фінансова компанія" був украдений Договір № 1301/К купівлі-продажу майнових прав за яким ПАТ "Дельта Банк" відступив майнові права по кредитному договору № 393-009/ФКВ-08 від 25.09.2008 Товариству з обмеженою відповідальністю "Галицька фінансова компанія".

16.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Галицька фінансова компанія" та ОСОБА_3 (після одруження прізвище змінено - ОСОБА_2 ) укладений Договір про відступлення права вимоги № 13/19 щодо кредитного договору № 393-009/ФКВ-08 від 25.09.2008.

Проте заміна стягувача у виконавчому провадженні № 38895417 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 1295 від 15 червня 2013 року про звернення стягнення на вищезазначену земельну ділянку станом на травень місяць 2026 року не здійснена.

Ухвалою суду від 18.05.2026 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження № 38895417 від 29.07.2013, відкритого згідно з виконавчим написом вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракуда І.В. 15 червня 2013 року за реєстровим № 1295, із Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на правонаступника ОСОБА_2 . Розгляд заяви призначено в судовому засіданні на 25.05.2026 о 16:30 год, в приміщенні Тернопільського окружного адміністративного суду адресою: вул. Грушевського, 6, м. Тернопіль.

Вказаною ухвалою суду зобов`язано Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надати до 22.05.2026 копії матеріалів виконавчого провадження № 38895417 від 29.07.2013.

22.05.2026, на виконання вимог ухвали суду, Тернопільським відділом державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подано до суду копії матеріалів виконавчого провадження № 38895417 від 29.07.2013.

У судове засідання, призначене на 25.05.2026 о 16:30 год, учасники справи не прибули. Про дату та час його проведення були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою суду від 26.05.2026 продовжено процесуальний строк розгляду заяви на десять днів та призначено розгляд заяви в судовому засідання на 04.06.2026 о 16:30 год.

28.05.2026 до суду надійшло клопотання представника заявника про розгляд заяви без участі заявника та його представника, у якій він заявлені вимоги підтримує та просить задовольнити.

04.06.2026 до суду надійшла заява Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про розгляд справи №500/3102/26 без участі представника відділу. У вирішенні даної справи покладається на розсуд суду.

У судове засідання, призначене на 04.06.2026 о 16:30 год, учасники справи не прибули, про дату та час його проведення були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до частини другої статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, які звернулися з поданням (заявою), та учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження, у письмовому провадженні за відсутності учасників справи.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених в основу заяви про заміну сторони виконавчого провадження, суд зазначає таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до змісту правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду України від 20.11.2013 № 6-122це13 заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення права вимоги, правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. Крім цього, із змісту вказаної постанови Верховного Суду України, слідує, що згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

У правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 16.01.2019 у справі № 826/7941/17, зазначено, що нормами Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України встановлено судовий контроль за виконанням рішень, ухвалених судами в порядку цивільного та господарського судочинства. Судовий контроль за виконанням рішень інших органів покладено законодавством на адміністративні суди. Питання правомірності заміни сторони у виконавчому провадженні є, по суті, превентивним судовим контролем у відповідному виконавчому провадженні, це питання повинно вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини шостої статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

За правилами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Приписами частин першої та четвертої статті 379 КАС України закріплено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII, в редакції, чинній на момент звернення із заявою про заміну сторони виконавчого провадження) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 3 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - зокрема, виконавчих написів нотаріусів.

У частинах першій та другій статті 15 Закону № 1404-VIII обумовлено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Нормами абзацу першого частини п`ятої статті 15 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У постанові від 11.10.2019 у справі № 812/1408/16 Верховний Суд констатував, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому законодавством установлено головну умову, за якої обов`язки боржника може бути перекладено на іншу особу, - це вибуття сторони виконавчого провадження.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду заміна сторони у відносинах щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво) можлива на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 2а/0612/649/11, від 03.05.2018 у справі № 2-а-1864/10, від 13.12.2018 у справі № 2-а-1710/11, від 29.01.2020 у справі № 815/1303/17, і Верховний Суд не знайшов підстав для відступу від неї.

Крім того, суд зазначає, що під правонаступництвом у виконавчому провадженні необхідно розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від права попередника до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.

Аналіз наведених приписів свідчить про те, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує, та розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили і завершується з настанням відповідних обставин, передбачених статтею 39 Закону № 1404-VIII. За вказаним Законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна однієї сторони провадження іншою. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво.

При цьому заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником (процесуальне правонаступництво) відбувається виключно за відповідним рішенням суду.

Під правонаступництвом у виконавчому провадженні необхідно розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від права попередника до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.

Судом встановлено, що 15.06.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракуда І.В. за заявою ПАТ "Дельта Банк" було вчинено виконавчий напис за реєстровим № 1295 щодо звернення стягнення на земельну ділянку площею 0,1000 га за адресою м. Тернопіль вул. Приміська, 53 кадастровий № 61101:00000:01:010:0061, яка була предметом іпотеки та належить на праві власності ОСОБА_1 .

29.07.2013 Тернопільським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області відкрито виконавче провадження № 38895417 на користь (стягувача) ПАТ "Дельта Банк".

15.04.2019 між ПАТ "Дельта Банк" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Галицька фінансова компанія" був украдений Договір № 1301/К купівлі-продажу майнових прав за яким ПАТ "Дельта Банк" відступив майнові права по кредитному договору № 393-009/ФКВ-08 від 25.09.2008 Товариству з обмеженою відповідальністю "Галицька фінансова компанія".

16.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Галицька фінансова компанія" та ОСОБА_3 (після одруження прізвище змінено - ОСОБА_2 ) укладений Договір про відступлення права вимоги № 13/19 щодо кредитного договору № 393-009/ФКВ-08 від 25.09.2008.

Одним із принципів адміністративного судочинства є принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених позивачем вимог.

Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 КАС України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Окрім того, зазначений принцип також передбачає, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі саттею 2 Закону № 1404-VIII диспозитивність є також і однією із засад виконавчого провадження.

Відповідно до частини 1 статті 48 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

З аналізу вказаної норми процесуального закону слідує, що заміна позивача належним позивачем може відбутись тільки за згодою особи, якій належить право вимоги.

Аналогічний підхід суд вважає застосовним і при вирішенні питання про заміну стягувача у виконавчому провадженні на підставі процесуальної аналогії, оскільки Закон № 1404-VIII не містить норм, які допускають заміну стягувача без згоди особи, яка набула право вимоги.

Відповідно до частини шостої статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 вказала, що інститут аналогії закону і аналогії права первісно був доктринально обґрунтований і застосовувався судами задовго до часткового відображення цього інституту в законодавстві.

Необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону.

Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.

Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві, зокрема у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19, пункт 6.27), від 27 листопада 2019 року у справі № 629/847/15-к (провадження № 13-70кс19), від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 (провадження № 12-34гс20, пункт 6.19), від 13 січня 2021 року у справі № 0306/7567/12 (провадження № 13-73кс19, пункт 28), від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 105).

Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Наприклад, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19, пункт 6.27).

Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.

З огляду на наведене, враховуючи що ОСОБА_2 , яка набула право вимоги за іпотечним договором від 25 вересня 2008 року, укладеним в якості забезпечення за кредитним договором № 393-009/ФКВ-08 від 25.09.2008, до суду не зверталась і згоди на набуття статусу стягувача у виконавчому провадженні не надавала, суд дійшов висновку про відсутність підстав для заміни сторони виконавчого провадження № 38895417 від 29.07.2013, відкритого згідно з виконавчим написом вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракуда І.В. 15 червня 2013 року за реєстровим № 1295, із Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на правонаступника ОСОБА_2 .

Керуючись статтями 243, 248, 256, 294, 295, 379 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження № 38895417 від 29.07.2013 відмовити.

Копію ухвали направити заявнику, учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 04 червня 2026 року.

Головуючий суддя Юзьків М.І.