Рішення № 137117505, 04.06.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 року м. Суми Справа № 520/31189/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Сидорука А.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Суть спору, позиція сторін. Заяви сторін. Процесуальні дії суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком. Відповідач, на переконання позивача, неправомірно не зарахував до страхового стажу позивача всі періоди згідно з записами у трудовій книжці. Тому відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні пенсії.

У позовній заяві позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 12.11.2025; зобов`язати відповідача зарахувати позивачу періоди роботи з 14.12.1981 до 04.07.1988 та з 05.07.1988 до 10.08.1994, згідно записів в трудовій книжці та повторно розглянути його заяву від 05.11.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV із врахуванням висновків суду, викладених у рішенні.

Харківський окружний адміністративний суду постановив ухвалу від 02.12.2025 про передачу справи за підсудністю до Сумського окружного адміністративного суду.

19.12.2025 справа надійшла до суду, а 23.12.2025 судом було постанволено ухвалу про прийняття справи до провадження.

Відповідач подав відзив на позову заяву, в якому зазначає, що спірне рішення прийнято правомірно, у зв`язку з відсутністю у позивача необхідного страхового стажу. Деякі періоди правомірно не були зараховані до страхового стажу позивача, оскільки у трудовій книжці записи було внесено з порушенням вимог законодавства, а позивачем не було надано належних та допустимих дказів для зарахування таких періодів, в тому числі не надано уточнюючі довідки.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначає, що відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки.

Встановлені судом фактичні обставини.

Відповідно до записів за № 1-4 позивач у період з 14.12.1981 до 04.07.1988 працювала у дитячому садку, а у період з 05.07.1988 до 10.08.1994 - у клубі. У записі № 1 щодо прийняття на роботу (підстава для здійснення) зазначено номер наказу без дати його прийняття. У записі № 4 про звільнення з роботи не зазначено підставу його здійснення - номер та дату наказу (а.с.12).

Позивач звернулась із заявою від 05.11.2025 про призначеня пенсії за віком, що не заперечується сторонами.

За результатами розгляду заяви позивача відповідачем прийнято рішення від 12.11.2025 № 203040025543 про відмову у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю у позивача необхідного страхового стажу. Страховий стаж позивача становить 18 років 2 місяці та 13 днів. До страхового стажу не було зараховано період роботи позивача з 14.12.1981 до 04.07.1988, оскільки відсутня дата наказу в записі про прийняття на роботу, а також період з 05.07.1988 до 10.08.1994, оскільки відсутні дата та номер наказу про звільнення з роботи. Для зарахування таких періодів роботи необхідно надати уточнюючі довідки про періоди роботи, із зазначенням наказів про прийняття та звільнення з роботи.

Висновки суду та їх мотиви.

Відповідно до норм частин 1-2 ст.26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років до 31.12.2017. Починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2025 до 31.12.2025 - не менше 32 років.

Частиною 4 ст.24 Закону № 1058-ІV закріплено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.56 та ст.62 Закону України ''Про пенсійне забезпечення'' від 05.11.1991 № 1788-ІV до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно п.4 постанови Кабінету Міністрів України ''Про трудові книжки працівників'' від 27.04.1993 № 301 вдповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців.

Згідно з пунктами 2.2-2.3, 2.5 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). У випадку виявлення неправильних чи неточних записів про роботу, перевід на іншу роботу та інших записів, виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, де був здійснено такий запис.

Відповідно до п.2.2 розділу 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис (пункти 2.4 та 2.6 розділу 2 Інструкції № 58).

Частиною третьою ст.44 Закону № 1058-ІV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Згідно з ч.1 ст.101 № 1788-ІV органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі. Зловживанням з боку пенсіонера, в розумінні ч.1 ст.103 Закону № 1788-ІV, є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.

Отже, відповідальність за правильність внесення записів у трудову книжку працівника, в тому числі внесення виправлень, покладено саме на роботодавця, а працівник не повинен нести негативних наслідків від зроблених уповноваженою особою роботодавця помилок при заповненні трудової книжки. На органи Пенсійного фонду України, в тому числі відповідача покладено функції вимагати відповідні документи щодо періоду роботи позивача, в тому числі перевіряти обґрунтованість видачі та достовірності поданих позивачем документів.

Відповідач не довів суду факту того, що він вчиняв активні дії для вирішення ситуації щодо зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи з 14.12.1981 до 04.07.1988 та з 05.07.1988 до 10.08.1994, в тому числі, що він не витребовував у колишніх роботодавців позивача документи, а фактично переклав обов`язок доведення періодів роботи на позивача, зазначивши, що позивачу необхідно надати уточнюючі довідки.

Натомість у трудовій книжці позивача чітко зазначено про період його роботи у дитячому садку з 14.12.1981 до 04.07.1988 та у клубі з 05.07.1988 до 10.08.1994, а тому вони повинні бути враховані до страхового стажу позивача у повному обсязі. Факт зазначення у підставі для здійснення запису № 1 у трудовій книжці про прийняття на роботу номеру наказу без його дати, та факт незазначення у підставі для здійснення запису № 4 у трудовій книжці про звільнення з роботи дати та номеру наказу, не впливає на право позивача на зарахування всіх періодів роботи, оскільки відповідач не довів перед судом того, що саме позивач вносив такі дані у свою трудову книжку, а не уповноважена особа роботодавця.

Крім того, суд враховує те, що на даний час позивач не перебуває у трудових відносинах з роботодавцями, де позивач працював у періоди з 14.12.1981 до 04.07.1988 та з 05.07.1988 до 10.08.1994.

Зазначені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що спірне рішення відповідача не відповідає критеріям правомірності, які передбачені нормою ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому суд визнає протиправним та скасовує таке рішення.

З урахуванням норми ч.2 ст.9 КАС України суд виходить за межі позовних вимог та зобов`язує відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди з 14.12.1981 до 04.07.1988 та з 05.07.1988 до 10.08.1994, а також повторно розглянути заяву позивача, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, а саме щодо обов`язку зарахувати всі періоди згідно записів у трудовій книжці позивача, враховуючи те, що він не несе відповідальності за правильність внесення записів у трудову книжку, а також щодо обов`язку сприяти позивачу у реалізації його права на пенсійне забезпечення, в тому числі витребовувати необхідні документи.

Таким чином, суд задовольняє вимоги з виходом за їх межі.

Судові витрати.

Оскільки позовні вимоги задоволені та те, що в матеріалах спарви відсутні докази понесення позивачем інших судових витрат, окрім судового збору у сумі 968,96 грн, то суд стягує з відповідача на користь позивача такий збір.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 12.11.2025 № 203040025543.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, Сумська область, код ЄДРПОУ 21108013) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу періоди з 14.12.1981 до 04.07.1988 та з 05.07.1988 до 10.08.1994, а також повторно розглянути її заяву про призначення пенсії від 05.11.2025, прийнявши рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, Сумська область, код ЄДРПОУ 21108013) за рахунок бюджетних асигнувань, 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 (дев`яносто шість) коп.

5. Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

7. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.І. Сидорук