Ухвала суду № 137117369, 04.06.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

04 червня 2026 року м. Рівне№460/9502/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Н.В. Друзенко, розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову по справі за позовом

ОСОБА_1 доМіністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1

В С Т А Н О В И В :

02.06.2026 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України про визнання протиправними дій щодо незабезпечення розгляду у встановленому законом порядку заяви від 17 квітня 2026 року про виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 1/3 частини 15000000 грн. в сумі 5000000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути питання щодо оформлення документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, як члену сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, відповідно до поданої 17 квітня 2026 року заяви про виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 1/3 частини 15000000 грн. в сумі 5000000 грн. та направити необхідні документи відповідно до вимог Порядку №45 для прийняття рішення по суті.

Одночасно з позовною заявою подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом встановлення заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 та Міністерству оборони України вчиняти дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 невиплаченої частки одноразової грошової допомоги після смерті ОСОБА_4 до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі.

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є повнолітнім сином військовослужбовця ОСОБА_4 , який ІНФОРМАЦІЯ_3 помер внаслідок отриманої вибухової травми. В силу положень пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" №168 від 28.02.2022 він, наряду з іншими членами сім`ї (неповнолітнім сином ОСОБА_4 - ОСОБА_2 та дружиною ОСОБА_4 ОСОБА_3 ), має право на отримання 1/3 частини одноразової грошової допомоги в розмірі 15000000 гривень. 17 квітня 2026 року позивач подав до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 5000000 грн., у зв`язку із загибеллю його батька - ОСОБА_4 . Вказаний відповідач відмовив у передачі заяви із додатками до Міністерства оборони України на подальший розгляд, покликаючись на те, що відповідно до поданих документів заявник не є неповнолітньою дитиною загиблого та не перебував на його утриманні. За наведених обставин позивач вважає, що у випадку невжиття судом заходів забезпечення позову існуватиме необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення його прав у майбутньому. Зокрема, у випадку виплати ОГД, у належних частках МОУ дружині батька позивача - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , у майбутньому позивачу доведеться повторно звертатись до суду із позовною заявою про стягнення належних позивачу коштів, здійснювати дії щодо виконання рішення через виконавчу службу, витрачати значний час та кошти на допомогу адвоката, та судовий процес. Крім того, позивач повідомляє, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, і в майбутньому будуть понесені значні витрати на майбутній судовий процес про стягнення належної йому частки ОГД із дружини померлого батька та рідного брата.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши у вказаний строк заяву про забезпечення позову, та докази, подані на підтвердження такої необхідності, суд дійшов таких висновків.

В силу вимог частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок, що заходи забезпечення позову повинні бути нерозривно пов`язані з предметом позову і правами, про судовий захист яких іде мова, та заява, подана в порядку вказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, повинна містити відповідні належні обґрунтування необхідності застосування таких процесуальних повноважень з поданням на їх підтвердження належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.

Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас, для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

В постанові від 07.04.2020 у справі №826/13413/18 Верховний Суд зазначив, що вищезазначені підстави забезпечення позову є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до вирішення спору по суті, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. Підстави для забезпечення позову повинні бути доведені відповідними доказами.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними і співмірними з позовними вимогами, а також застосовані у дозволений законодавством спосіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.

Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Так, у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №826/16509/18 щодо «очевидності» ознак протиправності дій та порушення прав позивача зазначено, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваних рішень (дій) поза обґрунтованим сумнівом. Сама ж лише незгода позивача із діями та/або рішеннями суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з відповідним позовом про їх протиправність ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

З аналізу змісту поданої заяви про забезпечення позову суд приходить до висновку про ненаведення заявником обґрунтованих та переконливих доводів й, відповідно, ненадання належних доказів, які б у своїй сукупності могли свідчити про те, що невжиття заходів, про які просить позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити:

1) виконання рішення суду, прийнятого за результатом розгляду адміністративної справи;

2) ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся;

3) поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

У позові ОСОБА_1 просить про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 лише повторно розглянути питання щодо оформлення документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, як члену сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, відповідно до поданої ним 17 квітня 2026 року заяви та направити необхідні документи відповідно до вимог Порядку №45 для прийняття рішення по суті.

Відповідно до цього, наслідком задоволення таких його вимог буде лише направлення на розгляд комісії Міністерства оборони України документів для прийняття рішення. Відповідна Комісія може прийняти як позитивне, так і негативне для ОСОБА_1 рішення, яке як правовий акт індивідуальної дії може бути оскаржене до суду.

Відповідно до цього, невжиття заходів, про які просить позивач, взагалі не може ні ускладнити, ні унеможливити виконання рішення суду, якщо таке буде прийняте на користь позивача, враховуючи предмет його позову.

Також у поданій заяві про вжиття заходів забезпечення позову наводиться той факт, що належність виплати одноразової грошової допомоги дружині померлого батька та рідному брату, вже зафіксована у витязі з протоколу комісії Міністерства оборони України про призначення ОГД дружині та неповнолітньому сину ОСОБА_4 за №30/168, який датований 23 лютого 2024 року.

Зазначене рішення є чинним, доказів його оспорювання суду не надано, а питання щодо перерозподілу часток між членами родини щодо одноразової грошової допомоги (ОГД) наразі не є предметом позову ОСОБА_1 .

Відповідно заходи забезпечення позову про які просить ОСОБА_1 не є співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Саме по собі можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі №826/13306/18.

Окрім того, забезпечення даного позову шляхом заборони відповідачам вчиняти дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 невиплаченої частки одноразової грошової допомоги після смерті ОСОБА_4 (яка їм вже призначена і виплачується впродовж більше як двох років) до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі буде необґрунтованим, оскільки такі обставини та підстави для застосування заходів забезпечення позову, про які просить позивач, без з`ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті позову та не відповідатиме інституту забезпечення позову в адміністративному процесі.

Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 150-158, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення його позову до ІНФОРМАЦІЯ_1 та Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути питання щодо оформлення документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, як члену сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, відповідно до поданої 17 квітня 2026 року заяви про виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 1/3 частини 15000000 грн. в сумі 5000000 грн. та направити необхідні документи відповідно до вимог Порядку №45 для прийняття рішення по суті.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Ухвала може бути оскаржена.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення в повному обсязі. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складений 04 червня 2026 року.

Суддя Н.В. Друзенко