Рішення № 137117348, 04.06.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 червня 2026 року м. Рівне№460/5499/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙТ ВЕСТ" доРівненської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙТ ВЕСТ" (далі - позивач) до Рівненської митниці (далі - відповідач), в якому позивач просить суд про визнання протиправним та скасування Рішення про коригування митної вартості №UA204000/2026/000012/2 від 24.02.2026.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 17.02.2026 року декларантом ТОВ "РАЙТ ВЕСТ" до Рівненської митниці була подана митна декларація №26UA204020002978U9 на товар: «Автомобіль вантажний марки MAN, модель «TGM 26.340», номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна дизельний, рік виготовлення 20153, бувший у використанні» із заявленою митною вартістю за ціною договору в сумі 8600,00 GBR (фунтів стерлінгів). Для підтвердження заявленої митної вартості товару до митниці разом з митною декларацією декларантом Позивача були подані документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості: зовнішньо економічний контракт, митну декларацію країни відправлення, інвойс, товаротранспортну накладну, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, платіжну інструкцію в іноземній валюті про передоплату товару згідно контракту та інвойсу, довідкове повідомлення експерта, довідку щодо відповідності транспортного засобу екологічним нормам тощо. У процесі здійснення процедури митного контролю та оформлення, 24.02.2026 року посадовою особою митниці було пред`явлено вимогу про надання додаткових документів, мотивуючи вимогу виявленими у поданих документах розбіжностями. Наступним повідомленням повідомлено декларанта про неможливість визнання заявленої митної вартості у зв`язку із наявністю у митниці інформації про митну вартість товару, митне оформлення якого було проведене за митною декларацією №25UA204080002632U9 від 26.03.2025 року. Відповідно подані декларантом до митного оформлення документи та відомості не були взяті до уваги, Митниця не погодилась із задекларованою митною вартістю товарів та 24.02.2026 було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2026/000012/2 та винесено Картку відмови у митному оформленні товарів №UA204020/2026/000094. Позивач не погоджується з Рішенням про коригування митної вартості товарів №UA204000/2026/000012/2 (та похідним документом Карткою відмови), вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що суперечать вимогами чинного законодавства, просить скасувати.

Ухвалою суду від 31 березня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов. Пояснив, що надані до митного оформлення документи містили неточності та невідповідності, а на вимогу надати додаткові документи декларантом не були надані додаткові документи. Також покликався на наявність у митниці цінової інформації згідно митної декларації №25UA204080002632U9 від 26.03.2025 із рівнем вартості вищим, аніж було заявлено до митного оформлення. Із врахуванням цих обставин посадовою особою митниці було оформлено картку відмови у митному оформленні та скориговано митну вартість із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 МКУ до рівня, наявного у ціновій базі даних. Вважає відмову у митному оформленні та коригування митної вартості законними, обґрунтованими та такими, що не порушують законних прав, свобод та інтересів позивача.

Частиною 1 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 2ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

02 листопада 2025 року між британською фірмою «SLAVIK LIMITED» (як Продавцем) та ТОВ «РАЙТ ВЕСТ» як Покупцем, було укладено зовнішньоекономічний контракт №RW-016 далі Контракт). Предметом Контракту згідно розділу «Предмет контракту» зазначено, що Продавець зобов`язується поставити, а Покупець - прийняти і оплатити згідно інвойсів автомобілі легкові нові та бувші у використанні, сідельні тягачі нові та бувші у використанні, причепи, напівпричепи нові та бувші у використанні, спеціальну будівельну техніку нову та бувшу у використанні, спеціальну сільськогосподарську техніку нову та бувшу у використанні, мотоцикли, квадроцикли та іншу мототехніку техніку нову та бувшу у використанні (далі Товар). Загальна вартість цього контракту становить 100 000,00 (сто тисяч) Євро/дол.США/польських злотих/швейцарських франків/фунтів стерлінгів. Ціни на товар будуть зазначені в інвойсі (та/або проформі-інвойсі) для відповідної поставки та встановлюються у Євро/дол.США/польських злотих/швейцарських франків/фунтів стерлінгів. Умови поставки товару EXW Wootton Northampton згідно з міжнародними правилами тлумачення товарних термінів «Інкотермс-2020». Розділом 3 Контракту визначено, що Покупець оплачує вартість Товару шляхом післяоплати.

В рамках даного Договору Продавцем було поставлено Покупцеві товар: «Автомобіль вантажний марки MAN, модель «TGM 26.340», номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна дизельний, рік виготовлення 20153, бувший у використанні» із заявленою митною вартістю за ціною договору в сумі 8600,00 GBR (фунтів стерлінгів). Згідно рахунку-фактури №046 від 14.01.2026 та експортної декларації №26GB1C1620569SQAA5 від 03.02.2026товар був відправлений Продавцем Покупцеві. Виставлений Покупцеві інвойс на оплату товару №046 від 14.01.2026 був оплачений згідно приписів розділу 3 Контракту за платіжною інструкцією в іноземній валюті №65 від 21.01.2026 року.

При прибутті в України декларантом, з метою митного оформлення товару за ціною договору, до митної декларації були долучені: зовнішньо економічний контракт №RW-016 від 02.11.2025, інвойс №046 від 14.01.2026, платіжну інструкцію в іноземній валюті №65 від 21.01.2026, експортну митну декларацію №26GB1C1620569SQAA5 від 03.02.2026, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 13.10.2025, довідкове повідомлення експерта №568 від 11.02.2026, довідку про відповідність транспортного засобу екологічним нормам №Д-26.06788 від 11.02.2026, калькуляція транспортних витрат №1 від 17.02.2026.

Водночас, посадовою особою митниці було пред`явлено вимогу про надання додаткових документів, мотивуючи вимогу виявленими у поданих документах розбіжностями, які на думку митного органу, могли свідчити про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно умов придбання товару, в тому числі і стосовно числових значень додаткових витрат.

Зважаючи на той факт, що до первинного комплекту документів декларантом були долучені всі передбачені ч.2 статті 53 Митного кодексу України документи, а додаткові документи у декларанта були відсутні, 24.02.2026 було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2026/000012/2 та винесено Картку відмови у митному оформленні товарів №UA204020/2026/000094.

Позивач не погоджується з Рішенням про коригування митної вартості товарів №UA204000/2026/000012/2. Відповідно до приписів статті 55 МКУ, за митною декларацією №26UA204020003544U3 від 24.02.2026 року товар випущений у вільний обіг.

Порівнявши вимоги митного органу із наявними у справі документами, суд зазначає наступне.

1. Щодо вимоги №1: «У інвойсі від 14.01.2026 0046 не вказано реквізити контракту від 02.11.2025 №RW-016. Таким чином, інвойс від 14.01.2025 №046 не можливо пов`язати із контрактом від 02.11.2025 №RW-016» - судом досліджено інвойс від 14.01.2025 №046 та встановлено, що він містить унікальний він-код автомобіля, що однозначно ідентифікує даний інвойс із саме цим транспортним засобом та саме цією платіжною операцією. Відповідно до твердження посадової особи митниці про неможливість пов`язати цей інвойс із імпортом вказаного транспортного засобу суд ставиться критично.

2. Щодо вимоги №2: «Також у контракті від 02.11.2025 №RW-016 відсутня вартість оцінюваного товару» - позивачем зазначено, що контракт передбачає тривалу співпрацю з метою купівлі декількох транспортних засобів, а не одного, відповідно суд погоджується, що у ньому зазначена сума в 100000 Євро/дол.США/польських злотих/швейцарських франків/фунтів стерлінгів та не могла бути вказана вартість одного транспортного засобу.

3. За пунктом 3 вимоги: «Згідно пункту 3.3 контракту від 02.11.2025 №RW-016 товар вважається оплаченим з моменту надходження коштів на рахунок продавця, вказаного у даному договорі. Проте реквізити отримувача (продавця) компанії SLAVIK LIMITED, що зазначені у банківському платіжному документів від 21.01.2026 №65, не кореспондуються з відомостями, що зазначені у контракті від 02.11.2025 №RW-016» - судом враховані роз`яснення щодо порядку використання кореспондентських рахунків в іноземній валюті та судову практику із даного аспекту та зазначає, що відповідно до норм чинного законодавства України такі транзакції можуть проводитись банками України через кореспондентські рахунки, що є усталеною банківською практикою. Крім того, при проведенні платежів банками проводиться моніторинг легальності та наявності підстав для таких переказів. Безперешкодне проведення такого платежу свідчить про наявність у банку визначних законом підстав для такої транзакції.

4. Щодо пункту 4 вимоги: «У банківському платіжному документі від 21.01.2026 №65 зазначено, що оплата здійснена за сідельний тягач за контрактом від 02.11.2025 №RW-016 та інвойсом від 14.01.2026 №046. Однак, за інвойсом від 14.01.2026 №046 предметом продажу є бортова вантажівка з краном маніпулятором» - суд погоджується, що платіжні документи заповнюються працівником банку, а не позивачем. Сама платіжна інструкція від 21.01.2026 №65 містить покликання на контракт та інвойс із сумою, що чітко кореспондується із рештою товаросупровідних документів, а отже не містить розбіжностей, які б унеможливлювали її застосування до даної платіжної операції.

5. За пунктом 5 вимоги: «Надана до митного оформлення калькуляція транспортних витрат від 11.02.2026 №1 не відповідає вимогам Правил заповнення декларації митної вартості (графа 20), що затверджені Наказом міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил ії заповнення», а саме не містить відомості про протяжність маршруту перевезення у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру товару за 1 кілометр маршруту» - досліджена судом калькуляція містить відомості про маршрут перевезення із розбивкою витрат до кордону та по митній території України, що не суперечить статті 58 Митного кодексу України. Крім того, вартість перевезення заявлена в розмірі 1400 Євро, що суд вважає адекватним з огляду на довжину маршруту та спосіб перевезення, жодних розбіжностей або неточностей у такій калькуляції судом не встановлено.

6. За пунктом 6 вимоги: «Вартість оцінюваного транспортного засобу у посередницькому інвойсі від 16.12.2025 №23625 становить 9480 Євро, що перевищує вартість у інвойсі від 24.01.2026 №046 - 8600 Євро» - із даного приводу суд враховує пояснення позивача, що інвойс від 16.12.2025 №23625 містить вартість товару, що пропонувався до продажу із аукціону із ПДВ. При купівлі товару покупцем, який не є резидентом Євросоюзу, ПДВ (VAT) не враховується. Відповідачем таке твердження не спростовано, доказів його недійсності не наведено.

Таким чином, суд вважає, що сумніви митного органу щодо повноти включення складових митної вартості та розбіжностей спростовані первинно поданими до митного оформлення документами.

Дослідивши матеріали справи суд критично ставиться до тверджень відповідача про наявність таких розбіжностей, які могли вплинути на рівень митної вартості, та доходить висновку, що посадовою особою митниці не виконано обов`язку із перевірки формування митної вартості імпортованого товару, не виявлено ознак підробки документів або відсутності у них відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни. Митний орган покликався лише на наявність неточностей, які були спростовані наданими декларантом документами та матеріалами справи.

Суд погоджується, що фактично, єдиною підставою для коригування стала наявність у митного органу інформації щодо цінових рівнів вищих, аніж заявлено до митного оформлення з спірною поставкою. При цьому, митним органом був обраний шостий, резервний метод визначення митної вартості у зв`язку із наявністю у митниці інформації про митну вартість товару, митне оформлення кого проведене за митною декларацією №25UA204080002632U9 від 26.03.2025 року.

Судом також досліджені електронні повідомлення митного органу про витребування документів №2136782 від 24.02.2026 (згенеровано о 12:55:07 год.) та №2136783 від 20.01.2026 (згенеровано через чотири хвилини о 13:00:00 год.), тож суд дійшов висновку про формальний підхід посадової особи митниці до контролю митної вартості за спірною поставкою та про допущення процесуального порушення, що проявилось у фактичному позбавленні декларанта можливості надати витребувані документи, оскільки рішення про неможливість прийняття заявленого рівня митної вартості було прийнято фактично одночасно із первинною вимогою.

Суд вважає, що надані позивачем документи не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених ним у митній декларації та не свідчать про те, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом. Більш того, самі по собі припущення відповідача про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей не є достатніми для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.

За висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 826/7411/15, однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.

Отже, митним органом не доведено наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, оскільки усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано, що, своєю чергою, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що єдиною фактичною підставою для здійснення коригування митної вартості лишається наявність у митниці цінової інформації, відмінної від заявленої декларантом. Суд вважає, що посадовою особою митниці не виконано обов`язку із перевірки формування митної вартості імпортованого товару, не виявлено ознак підробки документів або відсутності у них відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни.

У своїй сукупності, за досліджених обставин, суд ставиться критично до об`єктивності та правомірності коригування митним органом митної вартості за спірною поставкою.

Статтею 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Пунктом 2 частини 2 статті 52 МК України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 1 статті 53 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів визначений у частині другій статті 53 МК України.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Однозначно трактує цю норму і Вищий адміністративний суд України, яким зазначено, що орган доходів і зборів має право вимагати надання додаткових підтверджень лише у випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, у них наявні ознаки підробки або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни. Це пов`язано з тим, що такі вади не дозволяють органу доходів і зборів здійснити визначений законом мінімум митних формальностей.

Якщо ж декларантом надані всі документи, необхідні для визначення вартості товару за першим методом, а також, якщо зауваження митного органу (щодо наявності розбіжностей, неточностей у документах) не стосуються числових значень вартості товару, то вимога про надання додаткових документів, відмова у прийнятті декларації, застосування іншого методу визначення митної вартості є безпідставними. До подібних висновків прийшов ВАСУ у своїх постановах від 20.06.2017 року по справі №814/2068/15, від 12.07.2017 року - по справі №815/6984/15, від 05.04.2017 року - по справі №804/1642/15.

Крім того, у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 р. за №2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року») вказано, що факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МКУ, є підставою для витребування додаткових документів.

Суд вважає, що для митного оформлення митної декларації від 17.02.2026 року №26UA204020002978U9 декларантом були надані всі документи, які дозволяли точно і однозначно встановити вартість, яка була сплачена за товар, що імпортується.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та докази, надані стороною позивача та відповідача у їх сукупності, суд дійшов висновку, що рішення про неможливість визнання заявленої митної вартості товарів за митною декларацією від 17.02.2026 року №26UA204020002978U9 і коригування митної вартості за шостим (резервним) методом є безпідставним та протиправним.

Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, суд констатує, що усі зауваження відповідача з приводу наявності у нього сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості та з приводу не підтвердження позивачем числових значень складових митної вартості є безпідставними та надуманими.

Суд наголошує, що в частині третій статті 53 МК України передбачені чіткі підстави для наявності у митного органу права вимагати надання додаткових документів, які повинні бути зазначені в графі 33 рішення про коригування митної вартості відповідно до частини другої статті 55 МК України.

Разом з тим, обґрунтованість наведених митним органом у графах 33 усіх оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару причин для витребування додаткових документів у позивача та, відповідно, наявності сумніву в правильності визначення останнім митної вартості товару не підтвердилася в ході розгляду справи, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно з приписами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень у конкретних спірних правовідносинах, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приписами частини першої та третьої статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини третьої - восьмої статті 137 КАС України, спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.

У випадках, коли сума витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача, експерта або проведення експертизи повністю не була сплачена учасниками справи попередньо (авансом), суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути спів мірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). Склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Послуги із офіційного перекладу долучених до справи документів з англійської та польської мови на українську мову, були надані позивачу ПП «Бюро перекладів «АДВАНС». На підтвердження отриманих послуг, суду наданий рахунок №25-26 від 19.03.2026 року за перекладацькі послуги, всього на суму 2400,00 грн; платіжну інструкцію №881556753.1 від 20.03.2022 на суму 2400,00 грн. із призначенням платежу: «Оплата за послуги письмового перекладу згідно рахунку №25-26 від 19.03.2026 р. без ПДВ».

Сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 3328,00 грн. відповідно до платіжного доручення №881556749.1 від 20.03.26, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙТ ВЕСТ" до Рівненської митниці задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №UA204000/2026/000012/2 від 24.02.2026.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙТ ВЕСТ" за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судові витрати на переклад документів в сумі 2400,00 грн. (дві тисячі чотириста грн. 00 коп.) та судовий збір у розмірі 3328,00 (три тисячі триста двадцять вісім грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 04 червня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ТОВ "РАЙТ ВЕСТ" (вул. Кавказька, 9А, офіс 108,м. Рівне,Рівненський р-н, Рівненська обл.,33013, ЄДРПОУ/РНОКПП 45951685)

Відповідач - Рівненська митниця (вул. Соборна, буд. 104,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 43958370)

Суддя С.А. Борискін