Ухвала суду № 137117213, 04.06.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

04 червня 2026 року м. Рівне№460/20154/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О. розглянувши в письмовому провадженні процесуальне питання, пов`язане з розглядом справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) із адміністративним позовом (позовною заявою) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), у якому позивач просить суд визнати дії відповідача неправомірними, щодо недонарахування та невиплати недоплаченої пенсії позивачу згідно рішення суду в справі №460/5606/24 та стягнути з відповідача на користь позивача кошти в сумі 32685,90 грн згідно рішення суду в справі №460/5606/24.

Свій позов позивач обґрунтовує тим, що на виконання рішення суду від 05.12.2024 у справі №460/5606/24, яким позовні вимоги позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області були задоволенні повністю, відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача по інвалідності 2 групи у розмірі відшкодування фактичних збитків, визначених відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закону №796-XII) без обмеження її максимальним розміром. Водночас, позивач вважає, що відповідачем протиправно проведений такий перерахунок його пенсії з моменту набрання рішенням суду від 05.12.2024 у справі №460/5606/24 законної сили, у той час, як на його думку, такий перерахунок слід було провести з 20.03.2024, а саме з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024, про що суд зазначив у мотивувальній частині рішення від 05.12.2024 у справі №460/5606/24. Позивач також зазначає, що звертався до суду із заявою про роз`яснення судового рішення від 05.12.2024 у справі №460/5606/24, однак у задоволенні вказаної заяви було відмовлено з тих підстав, що резолютивна частина рішення суду відповідно до вимог ст. 246 КАС України містить висновок в частині задоволення позову, висновок суду по суті вимог, які узгоджуються з мотивувальною частиною рішення. Позивач стверджує, що внаслідок таких дій відповідача, позивач недоотримав пенсію без обмеження її максимальним розміром за період з 20.03.2024 по 31.12.2024 у розмірі 32685,90 грн, що, на думку позивача, порушує його право на належне пенсійне забезпечення, а тому задля відновлення своїх порушених прав, звернувся до суду з вказаним позовом та просить задовольнити його у повному обсязі.

Ухвалою від 10.11.2025 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановив відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов та витребував у відповідача докази у справі, а саме оригінали або засвідчені в установленому порядку копії: всіх перерахунків пенсії позивача проведених у 2024-2025 роках, в тому числі, але не виключно проведених на виконання рішення суду у справі №460/5606/24.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та 03.12.2025 подав до суду відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає про те, що на виконання рішення суду від 05.12.2024 у справі №460/5606/24 відповідачем було проведено перерахунок пенсії позивача, а саме з дати набрання його законної сили (23.04.2025), оскільки зобов`язальна частина рішення суду не містить дати з якої необхідно провести такий перерахунок пенсії. Крім того, відповідач зауважує, що позивачем вказане рішення суду в частині не зазначення дати проведення перерахунку його пенсії, не оскаржувалось в апеляційному порядку, що свідчить про відсутність у позивача заперечень щодо його правильності. Також відповідач вважає, що відсутні підстави для стягнення зазначеної позивачем у позовній заяві суми пенсії за період 20.03.2024 по 31.12.2024, оскільки такі суми не нараховувались, а позивач у позовній заяві перебрав на себе функції, які йому не притаманні, оскільки такими функціями щодо проведення перерахунку та нарахування сум з пенсійного забезпечення наділені органи Пенсійного фонду. З огляду на вказане, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд розглянув наявні у справі матеріали, з`ясував доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідив подані сторонами письмові докази та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивач відповідно до Закону №796-ХІІ є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорії), що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим позивачу 25.03.2024 Рівненською обласною державною адміністрацією безстроково.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 у справі №460/5606/24 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задоволено повністю та вирішено:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром з дня прийняття Рішення Конституційного Суду (№2-р(ІІ)2024 від 20 березня 2024 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» без обмеження її максимальним розміром.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2025 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишено без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року у справі № 460/5606/24 - без змін.

Позивач 06.05.2025 звернувся до суду із заявою про роз`яснення рішення суду у справі №460/5606/24.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення судового рішення від 05.12.2024 у справі №460/5606/24 відмовлено. Підставою для відмови у задоволенні вказаної заяви слугувало те, що судом не встановлено об`єктивних підстав, які б ускладнювали розуміння чи виконання резолютивної частини судового рішення в порядку та у спосіб, що встановлені чинним законодавством.

Позивач 18.09.2025 звернувся до відповідача із заявою, у якій просив провести нарахування та виплату недоплачених пенсійних виплат з 20.03.2024, які були обмежені в сумі 23610,00 грн.

Відповідач розглянув вказане звернення позивача. Про результати розгляду вказаного звернення відповідач повідомив позивача листом від 21.10.2025 №19940-18998/Т-02/8-1700/25, у якому повідомив, що з 23.04.2025 (дати набрання рішенням суду законної сили згідно з постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2025 у справі № 460/5606/24) пенсію позивачу обчислено з урахуванням страхового стажу та заробітної плати на умовах Закону. Якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз`яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 у справі 460/5606/24 про роз`яснення судового рішення у задоволенні заяви позивача про роз`яснення судового рішення від 05.12.2024 у справі №460/5606/24 - відмовлено. З огляду на вищевикладене, підстав для задоволення вимог, викладених у зверненні щодо нарахування та виплати недоплачених пенсійних виплат з 20.03.2024, які були обмежені в сумі 23610,00 грн, немає. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/5606/24 виконано в межах покладених зобов`язань.

Не погодившись з такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом (позовною заявою) у цій справі з наведеними вище позовними вимогами до відповідача.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

На підставі пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.04.2018 у справі №11-257заі18, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

Верховний Суд надаючи оцінку наявності підстав для застосування пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України, наслідком якого є закриття провадження у справі, неодноразово, зокрема у постановах від 31.03.2021 у справі №240/6357/20, від 27.08.2021 у справі №580/3966/20, від 15.12.2020 у справі №804/5759/17, від 17.08.2022 у справі №520/9008/20 та багатьох інших зазначав, що закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

У постанові від 09.12.2018 у справі №809/487/18 Верховний Суд зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.

Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті.

Так, у ході розгляду справи суд встановив, що позивач звертався до суду із позовом з приводу проведення відповідачем перерахунку розміру його пенсії по інвалідності 2 групи у розмірі відшкодування фактичних збитків, визначених відповідно до статті 54 Закону №796-XII від 28.02.1991 без обмеження її максимальним розміром. За результатами розгляду вказаного спору Рівненський окружний адміністративний суд ухвалив рішення від 05.12.2024 у справі №460/5606/24, яким позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнив повністю та вирішив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром з дня прийняття Рішення Конституційного Суду (№2-р(ІІ)2024 від 20 березня 2024 року та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» без обмеження її максимальним розміром.

Зазначене рішення суду набрало законної сили після його перегляду в апеляційному порядку Восьмим апеляційним адміністративним судом, за результатами якого постановою від 23.04.2025 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишено без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року у справі № 460/5606/24 - без змін.

На виконання вказаного рішення суду відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 23.04.2025 без її обмеження максимальним розміром, а саме з моменту набрання рішенням суду від 05.12.2024 у справі №460/5606/24 законної сили, про що зазначив відповідач у своєму листі від 21.10.2025 №19940-18998/Т-02/8-1700/25.

На момент звернення позивача із новим позовом, який розглядається судом у цій справі №460/20154/25, вказане рішення суду від 05.12.2024 у справі №460/5606/24 є чинним, в установленому порядку не скасоване і виконується відповідачем шляхом нарахування і виплати для позивача розміру його пенсії без обмеження максимальним розміром, що не заперечується сторонами.

Водночас, позивач вважає, що відповідачем протиправно проведений такий перерахунок його пенсії з моменту набрання рішенням суду від 05.12.2024 у справі №460/5606/24 законної сили, у той час, як на його думку, такий перерахунок слід було провести з 20.03.2024, а саме з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024, про що суд зазначив у мотивувальній частині рішення від 05.12.2024 у справі №460/5606/24.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з заявою, у якій просив відповідача провести перерахунок пенсії позивача без обмеження її максимальним розміром з 20.03.2024.

Однак, відповідач розглянувши вказане звернення позивача, відмовив у його задоволенні, обґрунтовуючи таке своє рішення тим, що відповідачем виконано рішення суду в межах покладених зобов`язань, а зокрема проведено перерахунок пенсії позивача без її обмеження максимальним розміром починаючи з 23.04.2025, тобто з дати набрання рішенням суду від 05.12.2024 у справі №460/5606/24 законної сили, з урахуванням того, що зобов`язальна частина рішення суду не містить дати, з якої необхідно проводити такий перерахунок пенсії позивача.

Виходячи з таких позицій сторін, суд вважає за необхідне зазначити, що суд, ухвалюючи рішення від 05.12.2024 у справі №460/5606/24 зауважував на тому, що частиною 3 статті 67 Закону №796-ХІІ максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Водночас, 20.03.2024 Конституційний Суд України прийняв рішення №2-р(II)/2024, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами. З огляду на вказане, суд у вказаному рішенні виснував, що з 20.03.2024, а саме з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20.03.2024 №2-р(II)/2024, стаття 67 Закону №796 не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, також припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII, зі змінами, визнано неконституційними, та враховуючи наведене визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо застосування обмеження пенсії позивача максимальним розміром з 20.03.2024.

Слід також зауважити на тому, що позивач звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду із заявою про роз`яснення рішення суду у справі №460/5606/24, за наслідками розгляду якої ухвалою від 15.09.2025 суд відмовив у її задоволенні та зазначив, що резолютивна частина рішення суду відповідно до вимог ст. 246 КАС України містить висновок в частині задоволення позову, висновок суду по суті вимог, які узгоджуються з мотивувальною частиною рішення, розподіл судових витрат, строк і порядок набрання рішенням законної сили та порядок його оскарження, дату складення повного рішення. Отже, резолютивна частина судового рішення є чіткою та не допускає неоднозначного розуміння чи тлумачення.

Проаналізувавши підстави, предмет позову та суб`єктний склад сторін у цій справі №460/20154/25 та у справі №460/5606/24, яка розглянута по суті рішенням суду від 05.12.2024, яке набрало чинності і не скасоване, суд дійшов висновку, що наявні підстави для закриття провадження у даній справі з підстав передбачених пунктом 4 частини 1 статті 238 КАС України, оскільки на даний час є таке, що набрало законної сили, судове рішення у справі між тими ж самими сторонами, про той саме предмет і з тих самих підстав.

Зі змісту позовної заяви у справі №460/20154/25 слідує, що звернення позивача до суду із цією позовною заявою зумовлене його незгодою з тим, як відповідач виконує зазначене рішення суду від 05.12.2024 у справі №460/5606/24, оскільки відповідач виконує це рішення суду шляхом проведення перерахунку пенсії позивача без обмеження її максимальним розміром з 23.04.2025 (з дати набрання рішенням суду від 05.12.2024 у справі №460/5606/24 законної сили), а не з 20.03.2024, тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024, як зазначив суд у мотивувальній частині рішення від 05.12.2024 у справі №460/5606/24.

У зв`язку з цим суд звертає увагу на те, що статтями 382-383 КАС України передбачені види судового контролю за виконанням судового рішення.

Статтею 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.

Відповідно до статті 383 КАС України особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення у справі.

Суд зазначає, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів особи, на користь якої постановлено рішення, шляхом подання нового позову.

Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому статтями 382, 383 КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення жодних інших, додаткових судових рішень. Суд також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.

Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, він має можливість звернутися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не звертатись з новим адміністративним позовом.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №806/2143/15, від 17.04.2019 у справі №355/1648/15-а, від 21.08.2019 у справі №295/13613/16, від 21.11.2019 у справі №802/1933/18-а, від 24.09.2020 у справі №640/15623/19, від 25.03.2026 у справі №910/9063/22.

За вказаних обставин, суд зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій відповідача, вчинених на виконання рішення суду. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

Відтак, суд дійшов висновку, що оскільки є таке, що набрало законної сили рішення суду від 05.12.2024 у справі №460/5606/24 з того самого предмету спору (право позивача на перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024) і між тими самими сторонами, відтак є підстави для закриття провадження у справі №460/20154/25.

Відповідно до частини 2 статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Керуючись статтями 238, 241, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Закрити провадження у адміністративній справі №460/20154/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості.

Роз`яснити учасникам справи, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Олександр МАКСИМЧУК