Ухвала суду № 137116977, 04.06.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/9775/26

У Х В А Л А

04 червня 2026 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника відповідача про закриття провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №420/9775/26 за позовом ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до Одеської міської ради, в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Одеської міської ради та скасувати рішення Одеської міської ради від 30.10.2019 № 5417-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,7500 га за адресою: АДРЕСА_1 , присвоєння адреси, та надання її в оренду громадянину Сполучених Штатів ОСОБА_3 ».

Суд ухвалою від 08.04.2026 відкрив спрощене провадження у справі в електронній формі та встановив сторонам строки для подання заяв по суті.

29 квітня 2026 року представник відповідача через систему «Електронний суд» подав клопотання про закриття провадження у справі №420/9775/26 (вх.№ ЕС46993/26 від 01.05.2026), яке мотивоване тим, що у спірних правовідносинах оскаржуване рішення Одеської міської ради від 30.10.2019 №5417- VII не порушує прав позивача та не спричиняє для нього будь-яких негативних наслідків, а тому цей спір у наявному суб`єктному складі не може бути вирішено судом будь-якої юрисдикції. На переконання представника відповідача, провадження у справі №420/9775/26 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст.238 КАС України.

30 квітня 2026 року представник позивача подав заперечення на клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі (вх.№ ЕС47052/26 від 01.05.2026), в якому представник позивача, зокрема зазначив, що пункт 1 частини першої статті 238 КАС не стосується питання про обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог по суті. Питання про те, чи порушені права позивача, чи є його позиція доведеною, чи вірно обраний спосіб захисту, є матеріально-правовими питаннями, які вирішуються судом за результатами розгляду справи в суді ухваленням рішення про задоволення або відмову в задоволенні позову (стаття 245 КАС України). Закривати провадження з цих підстав закон не дозволяє. За твердженням представника позивача, у постановах Верховного Суду послідовно проводиться правова позиція, відповідно до якої недоведеність позивачем порушення своїх прав не є підставою для закриття провадження за пунктом 1 частини першої статті 238 КАС - це є підставою для відмови в задоволенні позову після розгляду справи по суті.

При вирішенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, суд виходить з такого.

Право на судовий захист - це конституційне право, закріплене у ст.55 Конституції України, яке не може бути обмежене.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ч.2 ст.55 Конституції України).

Конституційний Суд України у Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 вказав, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Тобто акти, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення публічно-владної управлінської функції, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України.

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (ч.3 ст.124 Конституції України).

Юрисдикція розгляду справ нерозривно пов`язана з процесуальним правом, оскільки саме процесуальні норми визначають підвідомчість справ різним судам та розмежування юрисдикції між різними видами судочинства (цивільне, господарське, адміністративне, кримінальне).

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 КАС України).

За визначеннями, наведеними у ст.4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, а публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).

Частина 1 статті 5 КАС України закріплює право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 5.8 постанови від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 вказала, що до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (або більше) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у публічних правовідносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Поняття "публічно", вжитий у пункті 2 частини першої статті 4 КАС України, означає, що такі функції суб`єкта спрямовані на задоволення публічного інтересу; зміст поняття "владні" полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин. Управлінські функції - це основні напрями діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта (пункт 19 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 520/5442/18).

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 820/3534/17).

Для визначення предметної юрисдикції адміністративних судів Верховний Суд виходить зі змісту та природи спірних відносин: яке право чи інтерес підлягає захисту; чи пов`язаний спір зі здійсненням суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій; чи є спір наслідком застосування або незастосування адміністративної процедури.

Водночас приватноправові відносини ґрунтуються на юридичній рівності та майновій самостійності учасників, а предметом спору виступає майновий чи немайновий особистий інтерес суб`єкта. Спір набуває приватноправового характеру, коли він зумовлений порушенням приватного права, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, яке підлягає захисту способами, передбаченими законодавством для сфери приватноправових відносин.

Сама по собі участь суб`єкта владних повноважень у правовідносинах або формальне оскарження прийнятого ним акта не є самостійною підставою для віднесення спору до публічно-правових. Для визначення юрисдикції ключове значення має фактичний зміст спірних правовідносин, характер порушеного права, а також правові наслідки, на досягнення яких спрямовані позовні вимоги.

Отже, до виключної компетенції адміністративних судів належать розгляд адміністративних справ, які стосуються публічно-правових відносин між особами та суб`єктами владних повноважень (органами державної влади чи місцевого самоврядування), що включає оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких суб`єктів, які впливають на права та інтереси осіб, і забезпечує ефективний контроль за законністю адміністративних процедур.

Суд зауважує, що позов у цій справі обумовлений протиправною, на думку позивача, бездіяльністю Одеської міської ради щодо нескасування рішення Одеської міської ради від 30.10.2019 № 5417-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,7500 га за адресою: АДРЕСА_1 , присвоєння адреси, та надання її в оренду громадянину Сполучених Штатів ОСОБА_3 », а не внаслідок порушення набутого речового права позивача на спірну земельну ділянку.

Оцінюючи вид цього правового спору, слід враховувати наступні критерії адміністративної юрисдикції:

присутність у спірних публічно-правових відносинах суб`єкта владних повноважень - у спорі суб`єктом владних повноважень є Одеська міська рада;

спірні відносини мають саме адміністративно-правову природу - у цій справі існують відносини щодо бездіяльності Одеської міської ради з питань скасування рішення Одеської міської ради від 30.10.2019 № 5417-VII;

суб`єкт владних повноважень у спірних публічно-правових відносинах, здійснює адміністративні повноваження - вирішує земельні питання;

спірні публічно-правові відносини регулюються нормами адміністративного права.

Отже, усі критерії адміністративної юрисдикції притаманні цьому спору.

На користь публічно-правового характеру цього спору також вказують положення Закону України від 17.02.2022 р. № 2073-IX "Про адміністративну процедуру" (далі - Закон № 2073-IX), який набрав чинності 15.12.2023 р. та регулює відносини органів місцевого самоврядування з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

За визначенням, наведеним у ст.2 Закону № 2073-IX, адміністративна справа - справа, що стосується публічно-правових відносин щодо забезпечення реалізації права, свободи чи законного інтересу особи та/або виконання нею визначених законом обов`язків, а адміністративний акт - як рішення або юридично значущу дію індивідуального характеру, спрямовану на набуття, зміну чи припинення прав та обов`язків особи.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону № 2073-IX особа має право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності адміністративного органу в порядку адміністративного оскарження відповідно до цього Закону та/або в судовому порядку.

Принципи адміністративного судочинства, зокрема ті, що закріплені у Рекомендації Rec(2004)20 від 15 грудня 2004 року Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо судового перегляду адміністративних актів, передбачають широкий доступ до адміністративного правосуддя для всіх осіб, чиї права можуть бути порушені рішеннями органів публічної влади.

Тому обмеження юрисдикції адміністративних судів шляхом віднесення спорів про оскарження дій, бездіяльності, рішень органів державної влади та місцевого самоврядування до цивільної або господарської юрисдикції може створити правову невизначеність щодо механізмів судового контролю за публічною адміністрацією.

Отже, з набранням чинності 15.12.2023 р. Законом № 2073-ІХ такі спори, як цей, вирішуються в адміністративному судочинстві, оскільки стосуються адміністративної процедури прийняття адміністративним органом адміністративних актів та підлягають судовому контролю за правилами, визначеними КАС України.

Цей правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2026 року по справі №560/9936/25, від 24 лютого 2026 року по справі №240/25110/24.

Окрім того, суд погоджується з твердженням представника позивача про те, що недоведеність позивачем порушення своїх прав не є підставою для закриття провадження.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до компетенції адміністративного суду, у зв`язку з чим клопотання представника відповідача не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.19, 243, 248, 256, 294 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі №420/9775/26 (вх.№ ЕС46993/26 від 01.05.2026).

Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст.256 КАС України.

Суддя Дмитро БАБЕНКО