Рішення № 137116643, 04.06.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 р. № 640/5426/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. з розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаГоловного управління ДПС у м. Києві, вул. Шолуденка, 33/19,м. Київ,04116,

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення від 14.11.2018 № 116564203 і вимоги від 14.11.2018 № Ф-355,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про:

- визнання неправомірним та скасування податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 09.11.2018 року № 0114284203 (про застосування штрафу за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання з акцизного податку у розмірі 20%),

-визнання неправомірним та скасування податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 09.11.2018 року № 0114264203 (про застосування штрафу за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання з акцизного податку у розмірі 10%),

- рішення ГУ ДФС у м. Києві від 14.11.2018 року № 116564203 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску,

- вимоги про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у м. Києві від 14.11.2018 року № Ф- .355,

визнати неправомірним та скасувати Податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 14.11. 2018 року № 0116194203(про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та застосування штрафної (фінансової) санкції),

-визнання неправомірним та скасування податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м.

Києві від 14.11.2018 року № 0116374203 (про збільшення суми грошового

зобов`язання з військового збору та застосування штрафної (фінансової) санкції),

-визнання неправомірним та скасування податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м.

Києві від 14.11.2018 року № 0116544203 (про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість та застосування штрафної (фінансової) санкції),

-визнання неправомірним та скасування податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 12.12.2018 року № 0354111308 (про застосування штрафу за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання з акцизного податку у розмірі 20%),

-визнання неправомірним та скасування податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 12.12.2018 року № 0354121308 (про застосування штрафу за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання з акцизного податку у розмірі 10%).

Позивач обґрунтовує позов тим, що фактично контролюючий орган загальний оподатковуваний дохід фізичної особи- підприємця за 2016/2017 роки визначив за даними виторгів РРО (за вирахуванням суми акцизного податку). Такий підхід для визначення загального оподатковуваного доходу ФОП є необґрунтованим та протирічить п. 177.2 статті 177 Податкового кодексу України. ФОП ОСОБА_1 керуючись нормами Кодексу та враховуючи роз`яснення ДФС, при веденні обліку доходів відображав всі господарські операції у Книзі обліку доходів і витрат по факту надходження готівкових коштів у касу та безготівкових коштів на розрахунковий рахунок підприємця. Фіскальні чеки РРО відображають факт реалізації товарів/робіт/послуг, але не відображають факт отримання ФОП суми від такої реалізації. Сума від еквайрингу, яка надходить на поточний рахунок ФОП менша за суму реалізації, оскільки з неї банк утримує банківську комісію та бонуси споживача згідно програми лояльності банку. Керуючись нормами статті 177 ПКУ ФОП ОСОБА_1 відобразив усі надходження у Книзі обліку доходів і витрат по даті їх фактичного отримання в касу та на розрахунковий рахунок у 2016 та 2017 роках. А згідно останнього абзацу п. 2.1.1. Акта перевірки від 09.10.2018 року при проведенні перевірки порушень щодо ведення Книги доходів і витрат контролюючим органом не встановлено. Відповідач при обчисленні загального оподатковуваного доходу не врахував дані обставини, що призвело до завищення визначеного ним загального оподатковуваного доходу. Також, при визначенні загального оподатковуваного доходу відповідач не врахував, що в період з 01 грудня 2016 по 31.12.2018 ФОП ОСОБА_1 як комісіонер здійснював комісійний продаж товарів по Договору комісії № 01/16 від 01.12.2016, укладеного з ФОП ОСОБА_2 . Тобто суми, отримані від продажу товару комітента є власністю комітента, при .цьому комісіонер отримує лише комісійну винагороду, яка і є його доходом. Право власності комітента на кошти, отримані комісіонером від продажу товарів, наданих йому комітентом не залежить від факту та часу передачі цих коштів від комісіонера до комітента. Незважаючи не те, що у 2016 та 2017 роках ОСОБА_1 фактично кошти ФОП ОСОБА_2 не перераховував, не позбавляє ФОП ОСОБА_2 права власності на них, а отже і права вимоги до ОСОБА_1 . Документи, які підтверджують обсяги здійснених операцій з комісійної торгівлі ( договір комісії, видаткові накладі, акти приймання-передачі наданих послуг) за вказаний період надавалися в повному обсязі.

Відповідач надав відзив на позов, просить у задоволенні позову відмовити, оскільки при проведенні перевірки було встановлено порушення позивачем норм Податкового Кодексу України, тому спірні податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно та скасуванню не підлягають.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що на жодне із обґрунтувань зазначених у позові, відповідач у своєму відзиві змістовних заперечень не надав. Відповідач не пояснив чому до витрат фізичної особи-підприємця не врахована вся сума документально підтверджених первинними документами ( в т.ч. чеками) витрат. Копії усіх чеків на витрати надавалися як при проведенні перевірки, так і в додатках до позовної заяви. Відповідач у відзиві не зазначає які первинні документи і з яких підстав не враховані при визначенні документально підтверджених витрат ФОП ОСОБА_1 . Також відзив не містить заперечень щодо виключення з суми загального оподатковуваного доходу ФОП ОСОБА_1 коштів, отриманих ОСОБА_1 у якості комісіонера на підставі Договору комісії № 01/16 від 01.12.2016, укладеного з ФОП ОСОБА_2 . Оскільки подальше нарахування податків та зборів, а відповідно і штрафних санкцій, ґрунтується на збільшенні суми чистого оподатковуваного доходу (як різниці між загальним оподатковуваним доходом та документально підтвердженими витратами) встановлення правильності визначення контролюючим органом саме цих показників (загального оподатковуваного доходу та документально підтверджених витрат) є ключовим питанням для всього позову. Однак, саме з нього питання відповідач не надав свої обґрунтовані заперечення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.04.2019 відкрито провадження у справі.

Ухвалою від 28.04.2025 Миколаївськими окружний адміністративний суд прийняв справу до свого провадження.

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

Головним управлінням ДФС у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзні перевірки ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів з 01.01.20216 по 31.12.2027, за наслідками якої складено акт від 09.10.2028 № 4014/26-15042-03-30/ НОМЕР_1 .

Актом перевірки встановлено порушення:

-п.177.2ст.172 ПКУ занижено податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 135704,95грн., а саме:

За 2016 рік на суму 46421,95грн.

За 2017 рік 89282грн.

- П.16-1 пп.10. р.ХХ ПКУ не нараховано та не сплачено військового збору на загальну суму 11308,67грн.. а саме:

за 2016 в розмірі 3868,50грн.

за 2017 в розмірі 7440,17грн.

- п.1 ч.2 ст.6, абз.3,ч.8, ст.9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 146456,65, а саме:

за 2016 у сумі 55257,45грн.,

за 2017 у сумі 91199,21грн.

- П.181.1 ст.181, п.183.2 ст.183, ст.187, п.201.8 ст.201 занижено податку на додану вартість на загальну суму 242400грн. з 01.03.2027 по грудень 2017.

- П.1,п.2 ст.223 ПК України-не подано Декларацію з акцизного податку за січень 2016,

- Пп.1 п.1 ст.222 ПК України-несвоєчасна сплата акцизного податку за квітень-жовтень 2017 року.

У п.2.1 акта перевірки зазначено, що в ході перевірки опрацьовано відомості з бази даних ДРФО, банківські виписки, книги обліку розрахункових операцій та встановлено, що платником податків отримано дохід в 2016- 860299,99 грн., за 2017- 1481730,05грн.

Розбіжності складають за 2016-22873,46грн., за 2017- 496011,12грн.

Перевіркою правильності визначення валового доходу, відображеного в податкових деклараціях про майновий стан і доходи, з даними про суми валового доходу, встановленими в ході перевірки на підставі даних банківських виписок та КОРО встановлено заниження валового доходу за 2016-2017 на суму 518884,58грн.

У п.2.1.3 акта перевірки зазначено, що згідно наданої до ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 вартість документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю задекларовано у сумі 830942,07грн. проте результатами перевірки та згідно наданих до перевірки первинних документів(банківські виписки, акти здачі-прийняття робіт, накладні, відомості по нарахуванню, утриманню та виплаті заробітної плати, фіскальні чеки придбання товару), фактична сума витрат за 2016 рік безпосередньо пов`язана з отриманням доходу складає 595915,81грн.Тобто сума 235 026 грн. у розділі валових витрат включена безпідставна, чим порушено п.177.4 ст.177 ПК України.

Згідно наданої до ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 вартість документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю задекларовано у сумі 972127,11грн. Перевіркою правильності визначення валових витрат за 2017 рік відображених у податковій декларації та визначених в ході перевірки порушень не встановлено.

У п.2.1.4 акта вказано, що перевіркою правильності визначення чистого оподатковуваного доходу, відображеного в деклараціях про майновий стан і доходи встановлено його заниження на загальну суму 753910,84грн.:

За 2016 в сумі 257899,72грн.,

За 2017 в сумі 496011,12грн., що є порушенням ст.177.2 Податкового Кодексу України.

За наслідками перевірки нараховано податок з доходів фізичних осіб за 2016рік 47589,15грн., за 2017- 89282грн., військовий збір в сумі 11308,67грн.

П.2.5 встановлено, що за даними перевірки валовий дохід від продажу товарів протягом 12 місяців з 01.02.2016 по 28.02.2017 сукупно перевищив 1 000 000 та склав 1008149,81грн. З 01.03.2017 ОСОБА_1 повинен був зареєструватись платником податку на додану вартість, у зв`язку з перевищенням загальної суми операцій з постачання. Однак ОСОБА_1 реєстраційну заяву платника податків на додану вартість до ДПІ не подав. На підставі наданих документів, база оподаткування податком на додану вартість визначена з 11.03.2017 по 31.12.20217 у розмірі 1211998,11грн. В порушення вимог п.187.1 ст.187 ПК України ОСОБА_1 занижено податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 242000грн.

П.2.7 Акцизний податок .

Встановлено, що ФОП ОСОБА_1 є платником акцизного податку від продажу алкогольних напоїв та пива. Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не подано Декларацію з акцизного податку за січень 2016, чим порушено п.1 та п.2 ст.223 Податкового Кодексу України.

Суми акцизного податку сплачені до бюджету в повному обсязі, але несвоєчасно.

За наслідками перевірки прийнятті податкові повідомлення-рішення:

- № 0116194203 від 14.11.2018 про донарахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 135703,95грн. та штрафних санкцій в сумі 33925,99грн.,

- №0116374203 від 14.11.2018 про донарахування військового збору в сумі 113-08грн.67коп. та 2827,17грн. штрафних санкцій,

- № 0116544203 від 14.11.2018 про донарахування податку на додану вартість в сумі 242400грн. та 60600грн. штрафні санкції,

- № 0354111308 від 12.12.2018 про зобов`язання сплатити штраф у розміні 20% за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з акцизного податку в сумі 18,28грн.,

- № 0354121308 від 12.12.2018 про зобов`язання сплатити штраф в сумі 883,54 грн. за порушення строку сплати грошового зобов`язання з акцизного податку

- № 0114284203 від 09.11.2018 застосовано штрафну санкцію в сумі 126,69 грн. за порушення строку сплати грошового зобов`язання з акцизного податку в розмірі 20% від грошового зобов`язання в сумі 633,45грн.,

- № 0114264203 від 09.11.2018 застосовано штрафну санкцію в сумі 2138,57грн. за порушення строку сплати грошового зобов`язання з акцизного податку у розмірі 10% від суми грошового зобов`язання в сумі 21385,70грн.

- Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 116564203 від 14.11.2028 на сумі 20171,41грн.

- Вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-355 від 14.11.2018 на сум 146456,66грн. відповідно до ст.25 Закону України « Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Згідно ст. 167.1. Податкового кодексу України №2755-У1 від 02.12.2010 року ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами".

Відповідно до п. 177.2 ст.177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755- із змінами і доповненнями, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та пегрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

177.4. До переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів належать:

177.4.1витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива її енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат:

177.4.2витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах " з таким платником, податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премії, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральнії формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу):

обов`язкові виплати, а також: компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством., внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством:

177.4.3 суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

177.4.4.інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської, діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарськії діяльності, на транспортування готової, продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продутиї (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

п. 16 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ встановлено, що платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ПКУ, та об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ. Фізичні особи за результатами звітного податкового року самостійно розраховують військовий збір в розмірі 1,5 відсотків чистого оподатковуваного доходу, відображають в річній податковій декларації та сплачують в терміни, передбачені для сплати податку па доходи фізичних осіб за відповідний період.

Згідно ст. 6 п. 2 п.п. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464 від 08.07.2010 платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку таза формою, встановленими центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до ст. 7. Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464 єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за колісну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).Обчислення сум єдиного внеску здійснюється зокрема, на підставі даних річних податкових декларацій, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 ГІКУ, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

З врахуванням вище викладеного з 01.03.2017 ФОП ОСОБА_3 повинен дув зареєструватися платником, податку на додану вартість у зв язку з перевищенням загальної суми операцій з постачання.

Порядок реєстрації платником податку па додану вартість га терміни подання заяви щодо такої реєстрації встановлені ст.183 ПК України.

Згідно п. 183.2 ст.183 ПКУ, у разі обов`язкової, реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем., в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього ПКУ.

Відповідно до п.183.10. ст.183 ПКУ, будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Згідно п. 189.4 ст. 189 ПКУ, базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії( консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку встановленому ст, 188 Кодексу.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів (у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів), крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Ставка податку на додану вартість, відповідно до п. 193.1 ст. 193 ПКУ, становить 20 відсотків

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає па податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п.216.9 ПК датою виникнення податкових зобов`язань щодо реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», для безготівкових розрахунків - дата оформлення розрахункового документа на суму проведеної операції, який підтверджує факт продажу, відвантаження, фізичного відпуску товару.

Відповідно до п. 1. та п.2 ст. 223 Податкового кодексу України №2755 базовий податковий період для сплати податку відповідає календарному місяцю. Платники податку, визначені пунктом 212.1 статті 212 ІІКУ періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію з акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 ПКУ.

Згідно з пп.1 п.1 ст. 222 Податкового кодексу України суми податку перераховуються до бюджету платниками акцизного податку протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації за місячний податковий період.

Позивач обґрунтовує протиправність спірних податкових повідомлень-рішень про донарахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору та ЄСВ тим, що контролюючий орган при визначені доходу не врахував, що сума від еквайрингу, яка надходить на поточний рахунок ФОПа менша за суму реалізації, оскільки з неї банк утримує банківську комісію та бонуси споживача згідно програми лояльності банку. Також при визначенні загального оподатковуваного доходу відповідач не врахував, що в період з 01 грудня 2016 по 31.12.2018 ФОП ОСОБА_1 як комісіонер здійснював комісійний продаж товарів по Договору комісії № 01/16 від 01.12.2016, укладеного з ФОП ОСОБА_2 . Суми, отримані від продажу товару комітента є власністю комітента, при цьому комісіонер отримує лише комісійну винагороду, яка і є його доходом.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця( п.177.2 ПК України).

Отже, вся виручка отримана від реалізації товару через РРО та грошові кошти, які надійшли на розрахунковий рахунок від контрагентів вважається доходом ФОП ОСОБА_1 . Щодо підтвердження витрат при перевірці використовувались дані книги обліку доходів і витрат, видаткові накладні та банківські виписки. В акті перевірки не зазначено, що контролюючим органом не було взято до уваги якісь документи.

Щодо зазначених доводів позивача, що суми від еквайрингу за 2016 рік , утриманої суми банківської комісії та бонусів споживача по програмі «Бонус Плюс» 16 323,29 грн., за 2017 рік - 39 012,29 грн. вплинула на визначення невірної суми доходу за 2016-2017 суд зазначає, що позивач всупереч ст.77 КАС України не довів суду належними та допустимими доказами, що відповідач включив ці суми до загально оподатковуваного доходу. Також ці доводи позивач не наводив у запереченнях до акта перевірки.

Позивач у позові зазначив, що у грудні 2016 року він отримав по договору комісії і реалізував товар на суму 32 844,50 грн., за 2017 рік, ОСОБА_1 отримав по договору комісії і реалізував товар на суму 471 504,00 грн. та ця сума повинна бути виключена із загально оподатковуваного доходу. Також позивач зазначив, що у 2016 та 2017 роках ОСОБА_1 фактично кошти ФОП ОСОБА_2 не перераховував.

Якщо позивач отримував гроші за договором комісії через РРО та при цьому не повертав гроші комітенту, то ця сума правомірно контролюючим органом визначена, як дохід позивача. Якби позивач повернув ОСОБА_2 гроші, отримані за договором комісії, а собі залишив тільки комісійну винагороду, то він поніс би витрати, пов`язані з господарською діяльністю та його дохід зменшився б.

Також у відповіді на заперечення ФОП ОСОБА_1 на акт перевірки ГУ ДФС у м. Києві від 09.11.2028 зазначило, що відповідно до пояснення наданого ФОП ОСОБА_1 від 02,10.2028 (вх.№Б/62733/ФОП-інші від 02.10.2018) розрахунки з ФОП ОСОБА_2 за реалізовані через РРО товари (продукцію) не проводились.

Тому суд відхиляє вищезазначені доводи позивача, як підставу для скасування спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки вони не вплинули на правомірність нарахованого відповідачем доходу.

Оскільки базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб, військовим збором та єдиним соціальним внеском є чистий дохід, який суд дійшов висновку, що він був визначений контролюючим органом правомірно, тому податкові повідомлення -рішення№ 0116194203 від 14.11.2018 про донарахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 135703,95грн. та штрафних санкцій в сумі 33925,99грн., №0116374203 від 14.11.2018 про донарахування військового збору в сумі 113-08грн.67коп. та 2827,17грн. штрафних санкцій, Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 116564203 від 14.11.2028 на сумі 20171,41грн., Вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-355 від 14.11.2018 на сум 146456,66грн. відповідно до ст.25 Закону України « Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» скасуванню не підлягають.

Також позивач зазначає, що він задекларував за 2016 та 2017 роки суми загального оподатковуваного доходу навіть більші, чим вони є насправді. За 2016 рік задекларовано загальних оподатковуваний дохід у сумі 837 426,53 грн., що на 26 294,33 грн. більше чим є насправді. За 2017 рік задекларовано загальних оподатковуваний дохід у сумі 985 718,93 грн., що на 14 505,17 грн. більше чим є насправді. Для перевірки були надані документи, які підтверджують витрати за 2016 рік на загальну суму 884 873,20 грн., в т.ч. :

Тобто задекларована сума витрат більше їх фактичної вартості:

по декларації - 830 942,07 грн. Згідно документів, наданих для перевірки - 884 873,20 грн.

При цьому Акт перевірки від 09.10.2018 року не містить будь-якої інформації та переліку витрат за 2016 рік , які не були враховані, та підстави для такого неврахування, що свідчить про неповне опрацювання наданих для перевірки документів.

Щодо цих доводів позивача суд зазначає, що відповідно до п.44.1ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже , надані позивачем пояснення свідчать, що позивачем облік здійснюється в порушення п.44.1 ПК України.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0116544203 від 14.11.2018 про донарахування податку на додану вартість в сумі 242400грн. та 60600грн. штрафні санкції суд зазначає, що актом перевірки встановлено, що сума виторгу з 01.03.2016 по 28.02.2017 згідно КОРО склала 1 008 149,81грн., що перевищує 1 000 000, тому з 01.03.202017 позивач повинен був зареєструватись платником податку на додану вартість, в зв`язку з перевищенням загальної суми операцій з продажу товарів. За період з 11.03.2017 по 31.12.2017 валовий дохід позивача склав 1 211998,11грн., що є базою оподаткування податком на додану вартість.

Позивач обґрунтовує протиправність спірного рішення тим, що у зазначений період сума виручки по РРО не відповідає валовому доходу ФОП ОСОБА_1 , оскільки містить вартість товарів, які були продані за договором комісії.

Відповідно до п.181.1 ст.181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Суд зазначає, що ця норма визначає, що враховується вся сума отримана платником податків від здійснення операцій з постачання товарів/послуг без будь-яких застережень, що будь-які кошті не враховуються. Якщо ФОП здійснив операції з постачання протягом 12 міс на суму, що перевищує 1млн. грн., то він повинен був зареєструватись, як платник ПДВ, тому спірне рішення прийнято правомірно.

За наслідками перевірки від 09.10.2018 були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0114284203 від 09.11.2018 застосовано штрафну санкцію в сумі 126,69 грн. за порушення строку сплати грошового зобов`язання з акцизного податку в розмірі 20% від грошового зобов`язання в сумі 633,45грн., № 0114264203 від 09.11.2018 застосовано штрафну санкцію в сумі 2138,57грн. за порушення строку сплати грошового зобов`язання з акцизного податку у розмірі 10% від суми грошового зобов`язання в сумі 21385,70грн. за несвоєчасну сплату акцизного податку до бюджету.

Актом «Про результати камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання акцизного податку» від 23.11.2018 встановлено порушення термінів сплати узгоджених сум грошового зобов`язання з акцизного податку та за наслідками перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення № 0354111308 від 12.12.2018 про зобов`язання сплатити штраф у розміні 20% за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з акцизного податку в сумі 18,28грн., № 0354121308 від 12.12.2018 про зобов`язання сплатити штраф в сумі 883,54 грн. за порушення строку сплати грошового зобов`язання з акцизного податку,

У позові зазначено, що при сплаті податкового зобов`язання з акцизного податку за січень 2017 року у сумі 3 109,60 грн. була допущена помилка в написанні призначення платежу, зокрема зазначений невірний РНОКПП платника. У зв`язку з цим надходження коштів не відобразилось в даних облікової картки ОСОБА_1 . При цьому кошти до бюджету були перераховані з поточного рахунку ОСОБА_1 своєчасно і в повному обсязі. В результаті з лютого 2017 року за ФОП ОСОБА_1 обліковувався борг, а усі його наступні платежі з акцизного податку, які він своєчасно здійснював за наступні звітні періоди, зараховувалися в рахунок оплати акцизного податку за попередні звітні періоди без його відома.

Допущена позивачем при сплаті податку помилка в призначенні платежу, не спростовує висновки акта перевірки про порушення позивачем строків сплати акцизного податку та не може стати підставою для звільнення його від відповідальності, тому податкові повідомлення-рішення скасуванню не підлягають.

Отже, позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати покладаються на позивача

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т. О. Гордієнко