Ухвала суду № 137116451, 03.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/1184/24

У Х В А Л А

з питань визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду

03 червня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень-відповідача щодо нездійснення встановленим законом порядком перерахунку пенсії позивачу на виконання рішення суду за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

встановив:

На розгляді Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі №380/1184/24 визнано протиправним рішення 134650025073 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 26.06.2023 (Дата-час розрахунку: 19.06.2023) про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 26.10.2021 перерахунок ОСОБА_1 пенсії за віком як непрацюючому пенсіонеру не менше мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, із встановленням підвищення до пенсії у розмірі 25% за пізніший вихід на пенсію відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з компенсацією втрати частини доходів на визначений ним банківський рахунок.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2025 у справі №380/1184/24 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишено без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі №380/1184/24 залишено без змін.

Ухвалою суду від 10.04.2025 у справі №380/1184/24 відмовлено у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 24.04.2025 у справі №380/1184/24 відмовлено у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 08.05.2025 у справі №380/1184/24 відмовлено у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2025 у справі №380/1184/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 з питань встановлення судового контролю у справі №380/1184/24 без змін.

Ухвалою суду від 09.12.2025 у справі №380/1184/24 у задоволенні заяви представника позивача про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень-відповідача щодо нездійснення встановленим законом порядком перерахунку пенсії позивачу на виконання рішення суду відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2026 у справі №380/1184/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у справі №380/1184/24 без змін.

Ухвалою суду від 27 лютого 2026 року у справі №380/1184/24 у задоволенні заяви представника позивача про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень-відповідача щодо нездійснення встановленим законом порядком перерахунку пенсії позивачу на виконання рішення суду відмовлено.

Ухвалою суду від 09 березня 2026 року у справі №380/1184/24 у задоволенні заяви представника позивача про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень-відповідача щодо нездійснення встановленим законом порядком перерахунку пенсії позивачу на виконання рішення суду відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі №380/1184/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення; ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року у справі №380/1184/24 залишити без змін.

Ухвалою суду від 19 березня 2026 року у справі №380/1184/24 у задоволенні заяви представника позивача про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень-відповідача щодо нездійснення встановленим законом порядком перерахунку пенсії позивачу на виконання рішення суду відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі №380/1184/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення; ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року у справі №380/1184/24 залишити без змін.

14.05.2026 до суду надійшла заява представника позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо виконання рішення суду, в якій позивач просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо нездійснення перерахунку пенсії позивача, відповідно до Закону України" Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування " від 09.07.2003 № 1058-IV, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі № 380/1184/24;

- вжити заходів, що забезпечують проведення відповідачем перерахунку пенсії позивача відповідно до Закону України" Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування " від 09.07.2003 № 1058-IV, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі № 380/1184/24, з компенсацією втрати частини доходів за затримку строків виплати пенсії, з урахуванням її перерахунку;

- рішення звернути до негайного виконання;

- встановити відповідачу строк не більше 10 днів для надання відповіді про виконання судового рішення.

В обґрунтування зазначеної заяви вказує, що Головне управління Пенсійного фонду України не виконало належним чином судове рішення та вимоги Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV щодо призначення, перерахунку та виплати пенсії за віком. На думку позивачаки під час перерахунку пенсії відповідач застосував не передбачений законом порядок обчислення пенсії, визначивши її як таку, що призначена «за рішенням суду» та виплачується у «твердому розмірі». Позивачка наголошує, що чинне пенсійне законодавство не містить поняття «пенсія у твердому розмірі» та не передбачає окремого правового режиму пенсійного забезпечення для осіб, пенсії яких призначені або перераховані на виконання судових рішень. Позивачка вважає, що Пенсійний фонд не врахувало наявні у пенсійній справі документи про заробітну плату та страховий стаж, оскільки у протоколі перерахунку зазначено нульовий показник середньомісячного заробітку, внаслідок чого основний розмір пенсії фактично визначено як нульовий. Також, за твердженням позивача, не було враховано підвищення пенсії у розмірі 25 відсотків за більш пізній вихід на пенсію. Крім того, позивач зазначає, що розмір призначеної та виплачуваної пенсії є нижчим від встановленого законом мінімального розміру пенсійних виплат та прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Також, на його думку, Пенсійним фондом не враховано передбачені законодавством компенсаційні доплати для осіб, які досягли 70- та 75-річного віку. Позивач вважає, що відповідач фактично вивів його з-під дії загальних норм пенсійного законодавства та не застосовує до нього передбачені законом механізми індексації, осучаснення та масового перерахунку пенсій, що призводить до порушення його права на належне пенсійне забезпечення. Заявник наголошує, що Пенсійний фонд не має дискреційних повноважень самостійно визначати інший порядок нарахування та виплати пенсії, ніж встановлений законом та судовим рішенням, а сам факт виплати певних сум пенсії не підтверджує належного виконання судового рішення без надання обґрунтованого розрахунку всіх складових пенсійної виплати. Позивач зазначає, що неодноразово звертався до суду в межах процедури судового контролю за виконанням судового рішення, однак його право на належний перерахунок пенсії досі не відновлено. При цьому він посилається на правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої спори щодо належного виконання судового рішення повинні вирішуватися в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а не шляхом подання нового позову. Також позивач обґрунтовує відсутність пропуску строку звернення до суду тим, що порушення його права має триваючий характер, оскільки неналежне виконання рішення суду та неправильне нарахування пенсії продовжується до теперішнього часу.

Суд зазначає про те, що в період з 25.05.2026 по 29.05.2026 суддя перебував у відпустці.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало до суду заперечення на заяву про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень-відповідача щодо нездійснення встановленим законом порядком перерахунку пенсії. В обґрунтування заперечень зазначає про те, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі №380/1184/24 проведено перерахунок пенсії позивача та здійснено нарахування відповідних сум. При цьому відповідач зазначає, що розмір пенсії визначався відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням страхового стажу та правил обчислення пенсійних виплат. Зазначає про те, що відповідно до статті 29 Закону №1058-IV підвищення за більш пізній вихід на пенсію застосовується до розміру пенсії, обчисленого за статтею 27 цього Закону. Розмір пенсії визначається шляхом множення заробітної плати, з якої обчислюється пенсія, на коефіцієнт страхового стажу. За даними пенсійної справи позивача при обчисленні пенсії враховано страховий стаж у розмірі 20 років 10 місяців 8 днів. Водночас відомості про заробітну плату, які могли бути використані для розрахунку пенсії, були відсутні, тому показник заробітної плати становив 0,00 грн, а розрахунковий розмір пенсії за формулою також склав 0,00 грн. Разом із цим на виконання рішення суду позивачу було нараховано доплату за минулий період з 26.10.2021 по 30.04.2025 у сумі 78 226,84 грн, а також компенсацію втрати частини доходів у розмірі 14 889,45 грн. Загальна сума виплат склала 93 116, 29 грн, які були перераховані на банківський рахунок, зазначений у заяві про призначення пенсії. На підставі наведеного відповідач стверджує, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі №380/1184/24 виконано в повному обсязі, у спосіб та межах, визначених судовим рішенням і чинним законодавством, а тому підстав для застосування додаткових заходів судового контролю немає.

Розглянувши подану заяву та матеріали справи, суд зазначає про таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20.07.2004) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07.06.2005, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28.11.2006, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Із зазначеного вбачається, що виконуючи рішення суду відповідач зобов`язаний враховувати обставини встановлені судовим рішенням.

Згідно з частиною 4 статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Таким законом в Україні є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно з частиною 6 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

З системного аналізу вищезазначених норм права випливає, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.

Крім того, застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається за можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.

При цьому, в контексті розуміння вимог чинного законодавства дії суб`єкта владних повноважень - це активна поведінка суб`єктів владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та/чи юридичних осіб.

Водночас, судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Вказана правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.05.2016 у справі №К/800/40668/15.

Згідно з частиною 2 статті 383 КАС України у заяві про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду такій заяві зазначаються:1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Також, відповідно до частиною 4 статті 383 КАС України заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

Суд встановив, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області на виконання рішення суду від 11.11.2024 у справі №380/1184/24 здійснило перерахунок пенсії позивачки, встановило відповідне підвищення, а також провело нарахування та виплату доплати за період з 26.10.2021 по 30.04.2025 в сумі 78226,84 гривень та компенсацію втрати частини доходів в сумі 14889,45 гривень (загальна сума - 93116,29 гривень).

У зв`язку з цим відповідач вважає, що рішення суду виконано у повному обсязі та у спосіб, визначений законодавством, а підстави для визнання протиправними дії відповідача щодо нездійснення перерахунку пенсії позивача відповідно до Закону України" Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування " від 09.07.2003 № 1058-IV, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі № 380/1184/24 відсутні.

Як уже зазначалося судом раніше, відповідно до частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено судове рішення, має право звернутися до суду першої інстанції із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача, вчинених на виконання такого рішення суду, або про порушення прав позивача, підтверджених відповідним судовим рішенням.

Отже, фактично Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області вчинило дії по виконанню рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2025 у цій справі.

Суд зазначає, що наведені у заяві обставини вже були предметом розгляду в межах цієї ж адміністративної справи.

За таких обставин підстави для повторного вирішення вже дослідженого та остаточно вирішеного судом питання відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відсутні підстави задоволення заяви представника позивача.

Керуючись ст. 248, ст. 256, ст. 293, ст. 295, ст. 297, ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви представника позивачки відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Брильовський Р.М.