Ухвала суду № 137116378, 04.06.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про розгляд клопотань

04 червня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/2680/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. НАУМЕНКА, розглянувши у письмовому провадженні клопотання відповідача у справі за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, -

ВСТАНОВИВ:

Департамент патрульної поліції звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції матеріальні збитки, завдані в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача, в сумі 24 506,63 (двадцять чотири тисячі п`ятсот шість) гривень 63 копійки.

Ухвалою судді від 18.05.2026 відкрито провадження у справі.

Через електронний суд 23.05.2026 року надійшов відзив на позовну заяву, у якому, серед іншого, відповідач просить суд закрити провадження у справі, оскільки дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства або залишити позовну заяву без розгляду у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до суду із даним позовом або у зв`язку з тим, що позов подано та підписано неуповноваженою особою.

Дослідивши матеріали адміністративного позову, суд зазначає наступне.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Одним з критеріїв розмежування справ цивільної й адміністративної юрисдикції є суб`єктний критерій.

Згідно із ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

В п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, що публічна служба є діяльністю на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Отже, законодавством врегульовано питання, пов`язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби (припиненням), спеціальними нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію», Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про Національну поліцію» вбачається, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Аналіз вищевказаних норм матеріального права дає підстави зробити висновок про те, що служба в поліції є публічною службою.

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, виникли з питань, пов`язаних з проходженням публічної служби, є адміністративно-правовими, отже, справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Частинами 1, 2 статті 55 КАС України передбачено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 57 КАС України).

Відповідно до частини 3 статті 55 КАС України, юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

В матеріалах справи міститься копія довіреності №9629/41/3/01-2025 від 18 грудня 2025 року, відповідно до якої, Департамент патрульної поліції (Довіритель) в особі начальника Департаменту патрульної поліції Є.О. Жукова уповноважує Некришева Євгенія Анатолійовича (Представник) представляти та/або захищати права та законні інтереси Довірителя і його структурних підрозділів (а.с.9).

За змістом частини другої статті 94 КАС України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідчені копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Приписами частин 4, 5 статті 94 КАС України встановлено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Дослідивши подано до матеріалів позову довіреність, суд доходить висновку, що вона засвідчена належним чином та уповноважує Некришева Є.А. на подання до суду позовних заяв в інтересах Департаменту патрульної поліції.

Щодо пропуску позивачем процесуального строку на подання даного позову до суду, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до ч. 1ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частинами другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

У контексті спірного питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом суд зазначає, що до спірних правовідносин належить застосовувати тримісячний строк звернення до суду з позовом, передбачений ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у цьому спорі з позовом до суду звернувся саме суб`єкт владних повноважень.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 28.01.2021 у справі №140/6315/20, від 24.06.2021 у справі №420/4099/20, від 06.04.2023 у справі №320/7204/21 від 08.11.2024 у справі №420/13987/23.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Як зазначалося вище, ч. 2 ст. 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналіз наведеної норми КАС свідчить, що у разі якщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав. Законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо його прийнято за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.

Якщо цей день точно встановити неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому сполуку «повинна була дізнатися» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод, щоб дізнатися, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Отже, реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою у межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Позивач, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізувати своє право на звернення до суду в межах строків такого звернення.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, ОСОБА_1 прийнято на службу в поліції 03.06.2024 року (а.с.10).

Відповідно до наказу №34 від 07.01.2026 року ОСОБА_1 притягнуто до матеріальної відповідальності за завдання матеріальної шкоди внаслідок учинення винних протиправних дій (а.с.53).

15.04.2026 року на адресу ОСОБА_1 направлено претензію про відшкодування матеріального збитку (а.с.57-58).

Згідно наказу №815 о/с від 23.04.2026 року ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції (а.с.11).

Позов подано до суду 24.04.2026 року (відомості поштового відправлення) (а.с.59).

Необхідно зазначити, що відповідно до наказу про притягнення до матеріальної відповідальності №34 від 07.01.2026 року з грошового забезпечення ОСОБА_1 здійснювалось відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 20 відсотків від його грошового забезпечення.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що моментом відліку процесуального строку на звернення до суду із даним позовом слід рахувати звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції 23.04.2026 року.

З наведеного вбачається, що позивач не пропустив строк звернення до суду із даним позовом.

Відтак, враховуючи викладені обставини, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення клопотань відповідача.

Керуючись ст.ст.4, 19, 55, 94, 118, 122-123, 240, 243, 248, 256, 293-297 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі - відмовити.

У задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

Копію ухвали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО