Ухвала суду № 137116128, 03.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про відмову в задоволенні відводу судді

03 червня 2026 року 320/21184/26

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши заяву позивача про відвід судді Дудіна С.О. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

19.05.2026 протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями дану справу розподілено на розгляд судді Дудіну С.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк з дня отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 3 993,60 грн за подання даного адміністративного позову.

01.06.2026 на адресу Київського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Дудіна С.О.

Обґрунтовуючи вказану заяву, позивач зазначає, що 29.04.2026 він звертався до Київського окружного адміністративного суду з аналогічним позовом, який за результатом автоматизованого розподілу було передано на розгляд судді Дудіну С.О. Цей позов було повернуто позивачу у зв`язку з неусуненням недоліків позовної заяви у встановлений строк, внаслідок чого позивачем було повторно подано до суду позов, який знов було розподілено на суддю Київського окружного адміністративного суду Дудіна С.О., що позивач вважає порушенням частини 1 статті 37 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.06.2026 визнано необґрунтованим відвід судді Київського окружного адміністративного суду Дудіна С.О. від участі у розгляді справи №320/21184/26. Матеріали адміністративної справи №320/21184/26 передано до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду у відповідності до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин 3, 4 статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною 1 статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

У відповідності до вказаних вище норм заява позивача про відвід судді Дудіна С.О. у справі №320/21184/26 автоматизованою системою документообігу суду була розподілена судді Колесніковій І.С., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2026.

Згідно вимог частини 11 статті 40 КАС України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Перевіривши доводи та аргументи заяви позивача про відвід судді, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Згідно частини 3 статті 39 КАС України відвід повинен бути вмотивованим. Тобто для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які викликають сумнів у його неупередженості або об`єктивності.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. У рішенні ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (№ 33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що під час вирішення того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Як встановлено судом, підставою для відводу головуючому судді позивач зазначає про порушення частини 1 статті 37 КАС України, якою визначено, що суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.

Вказана норма встановлює спеціальну імперативну заборону повторної участі судді у тій самій адміністративній справі після його попередньої участі у її вирішенні в суді першої інстанції, та передбачає, що суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі: 1) у вирішенні цієї самої справи в апеляційній інстанції; 2) у вирішенні цієї самої справи в касаційній інстанції; 3) у новому розгляді цієї самої справи в суді першої інстанції після скасування попереднього рішення, постанови або ухвали про закриття провадження.

Таким чином, суб`єктом заборони за цією нормою є саме суддя, який «брав участь у вирішенні» адміністративної справи в суді першої інстанції, що передбачає ухвалення рішення по суті позовних вимог, а також постановлення ухвали про закриття провадження у справі, оскільки така ухвала припиняє розгляд справи та перешкоджає повторному зверненню з тотожним спором у межах відповідних процесуальних наслідків.

Така заборона стосується саме «цієї самої справи», а не будь-яких пов`язаних, аналогічних чи подібних справ, тобто йдеться про конкретне судове провадження з тим самим номером справи, яке рухається інстанційно або повертається на новий/подальший розгляд після скасування попереднього судового акта.

Крім того, заборона має два напрями: вертикальний суддя першої інстанції не може у подальшому брати участь у розгляді тієї самої справи в суді апеляційної чи касаційної інстанції; горизонтальний у межах тієї ж інстанції суддя першої інстанції не може знову розглядати справу в першій інстанції після скасування його попереднього рішення або ухвали про закриття провадження у справі.

При цьому, частина 1 статті 37 КАС України не містить заборони для судді розглядати нову адміністративну справу лише з тієї підстави, що раніше цим суддею було постановлено ухвалу про повернення раніше поданої цією ж особою позовної заяви аналогічного змісту. Така ухвала є процесуальним рішенням, ухваленим на стадії вирішення питання про відкриття провадження, і не є рішенням суду по суті спору чи ухвалою про закриття провадження в адміністративній справі в розумінні частини 1 статті 37 КАС України.

Ототожнення заявником попередньої справи, у якій позовну заяву повернуто, з цією справою є помилковим, оскільки повторне звернення після повернення позову не перетворює нову справу у «новий розгляд» попередньої справи в розумінні частини 1 статті 37 КАС України.

Сам по собі факт попереднього постановлення суддею ухвали про повернення позовної заяви не свідчить про наявність у судді упередженості, заінтересованості в результаті розгляду нової справи або про порушення порядку визначення судді для її розгляду.

Згідно змісту заяви про відвід судді Дудіна С.О., остання подана позивачем внаслідок суб`єктивних міркувань, так як не погоджується з процесуальними діями судді при розгляді позовної заяви, що не свідчить про його упередженість та необ`єктивність.

Разом з тим, як встановлено частиною 4 статті 36 КАС України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Крім того, незгода особи, яка бере участь у справі, з процесуальними рішеннями, діями судді під час судового розгляду справи є підставою для оскарження таких рішень до суду вищої інстанції, тому не є доказом упередженості судді при розгляді справи чи підставою для задоволення заяви про відвід судді. Оцінку процесуальним діям суду можуть надавати лише суди вищих інстанції.

Суд зазначає, що не може бути підставою для відводу заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді або ж припущення щодо зацікавленості судді в результаті справи.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 21.07.2025 року у справі 9901/57/21, від 10.07.2025 року у справі 990/264/24.

Проаналізувавши викладені в заяві позивача доводи, суд дійшов висновку про відсутність визначених процесуальним законом підстав для відводу головуючого судді Дудіна С.О. у даній справі. Зокрема, заява не містить посилання на обставини, які за суб`єктивними чи об`єктивними критеріями виключають участь судді Дудіна С.О. у розгляді даної справи відповідно до статті 36 КАС України, а доводи заяви та зазначені у ній міркування зводяться до припущень та не доводять наявності обставин, які викликали б сумнів у неупередженості або об`єктивності судді при розгляді даної справи.

Жодних доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результаті розгляду даної справи або наявність обставин, які викликають сумнів у його неупередженості при розгляді справи, позивачем суду не надано і з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не встановлено.

При цьому, будь-яких інших обґрунтувань для відводу судді Дудіна С.О., перелік яких визначено статтею 36 КАС України позивачем не наведено.

Разом з цим, не встановлено обставин, передбачених статтею 37 КАС України, щодо недопустимості повторної участі судді Київського окружного адміністративного Дудіна С.О. в розгляді даної адміністративної справи.

Одночасно суд звертає увагу на положення статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до яких суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність визначених процесуальним законом підстав для відводу судді Дудіна С.О. у даній справі, а тому заява позивача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 36, 37, 39, 40, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя Київського окружного адміністративного суду, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Кузнєцова Олександра Петровича до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.

Суддя Колеснікова І.С.