Рішення № 137116088, 04.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 року № 320/14413/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтович А.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайвелл"

до Головного управління ДПС у м.Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Скайвелл" (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у м.Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві Податкове повідомлення рішення №00129210702 від 18.02.2025 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємства, який сплачують інші платники (код платежу 11021000) на суму 7 198 031,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві Податкове повідомлення-рішення №00129190702 від 18.02.2025 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код 14060100) на суму 1 393 479,00 грн.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю висновків акта перевірки, на підставі яких відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки такі висновки контролюючого органу про порушення вимог ПК України зроблені без всебічного з`ясування обставин, системного аналізу наданих первинних документів щодо здійснення фінансово-господарських операцій, на підставі яких були сформовані дані податкового обліку.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. Зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки у зв`язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

III. Процесуальні дії у справі

27.03.2025 позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду.

За результатом автоматизованого розподілу, справу №320/14413/25 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовичу А.М.

09.04.2025 ухвалою Київського окружного адміністративного суду у справі було відкрито загальне позовне провадження, розпочата підготовка справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 13.05.2025 на 14:30 год.

23.04.2025 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог.

13.05.2025 у судове засідання з`явились сторони, від представника позивача до суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання для належної підготовки відповіді на відзив на позовну заяву, суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 17.06.2025 на 14.30, надати сторонам строк 5 днів для відповіді на відзив, 5 днів для надання заперечення.

17.06.2025 у судове засідання з`явились сторони, додаткові клопотання та заяви не надавались. Дослідивши матеріали справи вислухавши думку сторін суд на місці ухвалив закрити підготовче засідання та призначити розгляд справи по суті на 29.07.2025 на 15.30.

29.07.2025 у судове засідання з`явились сторони, додаткові клопотання та заяви не надавались. Дослідивши матеріали справи вислухавши думку сторін суд на місці ухвалив, подальший розгляд справи здійснювати у письмовому провадженні.

ІV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Відповідно до наказу ГУ ДПС у м. Києві від 09.12.2024 № 8255-п щодо ТОВ «СКАЙВЕЛЛ» було призначено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2019 по 30.09.2024. Перевірку проведено на підставі направлень, вручених уповноваженим представникам товариства, за участю директора Сергія Бондаренка та головного бухгалтера Юлії Беліловської. У ході перевірки контролюючим органом досліджено первинні бухгалтерські документи, податкову звітність, банківські виписки та документи, що підтверджують господарські взаємовідносини товариства з контрагентами.

Під час перевірки встановлено, що у жовтнілистопаді 2019 року ТОВ «СКАЙВЕЛЛ» відобразило у своєму бухгалтерському та податковому обліку операції з ТОВ «ЛІНЕКС ТОРГ». Підставою для формування витрат та податкового кредиту стали договори, акти виконаних робіт та податкові накладні щодо надання послуг з налаштування програмного забезпечення, ремонту та технічного обслуговування комп`ютерної техніки, заправки та відновлення картриджів, налаштування мережевого обладнання та інших супутніх робіт. Оплата за вказаними операціями здійснювалася шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунки контрагента.

Досліджуючи діяльність ТОВ «ЛІНЕКС ТОРГ», контролюючий орган встановив, що підприємство було зареєстроване 26.07.2019, тобто безпосередньо перед початком співпраці зі «СКАЙВЕЛЛ». Статутний капітал товариства становив 1000 грн. Податковим органом встановлено, що підприємство не подавало належної фінансової звітності, а його реєстрацію платника ПДВ у подальшому було анульовано у зв`язку з неподанням декларацій. Також встановлено відсутність достатніх трудових та матеріальних ресурсів для здійснення значних обсягів господарської діяльності. Аналіз податкової інформації засвідчив, що підприємство декларувало операції з широким асортиментом товарів та послуг, не пов`язаних між собою за економічним змістом, зокрема з будівельними матеріалами, металопродукцією, побутовою технікою, одягом, меблями та іншими товарами. На підставі наведених обставин податковий орган дійшов висновку про відсутність належного підтвердження реального виконання робіт, відображених у документах між ТОВ «ЛІНЕКС ТОРГ» та ТОВ «СКАЙВЕЛЛ».

Крім того, перевіркою досліджено взаємовідносини ТОВ «СКАЙВЕЛЛ» із ТОВ «СТЕП 21». Встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки та надання послуг, на виконання якого протягом жовтнягрудня 2019 року оформлювалися акти щодо налаштування програмного забезпечення, профілактики та ремонту офісної техніки, відновлення працездатності комп`ютерного обладнання, обслуговування мережевого обладнання та заправки картриджів. На підставі зазначених документів ТОВ «СКАЙВЕЛЛ» сформувало витрати та податковий кредит і здійснило оплату виконаних робіт у безготівковій формі.

Під час аналізу діяльності ТОВ «СТЕП 21» податковим органом встановлено, що підприємство було зареєстроване 05.08.2019 зі статутним капіталом 1000 грн. Згідно з податковою звітністю, у перевіряємий період у штаті підприємства перебувало лише декілька працівників, частина яких була звільнена наприкінці 2019 року. Відомості про наявність у підприємства виробничих, складських або офісних приміщень, необхідних для здійснення відповідної господарської діяльності, відсутні. Податковий орган також встановив, що підприємство декларувало операції з великою кількістю різнорідних товарів та послуг, які не пов`язані між собою та не відповідають характеру спеціалізованої діяльності з надання ІТ-послуг. На підставі отриманої податкової інформації контролюючий орган дійшов висновку про відсутність достатніх ресурсів для фактичного виконання задекларованих робіт.

Також перевіркою охоплено господарські операції ТОВ «СКАЙВЕЛЛ» із ТОВ «КОННЕКТ-КОМ». Встановлено, що протягом грудня 2019 року між сторонами оформлювалися первинні документи щодо надання послуг з налаштування програмного забезпечення, ремонту та технічного обслуговування комп`ютерної техніки, мережевого обладнання, а також відновлення та заправки картриджів. За результатами виконання зазначених робіт ТОВ «СКАЙВЕЛЛ» здійснило оплату на користь контрагента та відобразило відповідні суми у податковому та бухгалтерському обліку.

Під час дослідження діяльності ТОВ «КОННЕКТ-КОМ» встановлено, що підприємство було зареєстроване 05.08.2019 зі статутним капіталом 1000 грн. У подальшому його реєстрацію платника ПДВ було анульовано через неподання податкової звітності. Аналіз наявної податкової інформації свідчить про здійснення підприємством операцій із широким колом товарів та послуг різного характеру, серед яких будівельні матеріали, побутова техніка, електроніка, аксесуари до мобільних пристроїв та інші товари. Водночас контролюючим органом не встановлено джерел придбання саме тих робіт та послуг, які були реалізовані на адресу ТОВ «СКАЙВЕЛЛ». На думку податкового органу, зазначені обставини свідчать про відсутність належного документального підтвердження фактичного виконання задекларованих робіт.

Перевіркою завершено аналіз діяльності ТОВ «СОХО-18». Податковим органом встановлено, що підприємство декларувало придбання та реалізацію значного переліку товарів і послуг, які належали до різних сфер господарської діяльності та не мали між собою логічного виробничого зв`язку. Зокрема, у податковій звітності підприємства відображалися операції з металопрокатом, будівельними матеріалами, сантехнічними виробами, електронною технікою, побутовими приладами, аксесуарами до мобільних телефонів, комплектуючими до комп`ютерної техніки, предметами одягу та взуття, а також різноманітними консультаційними та іншими послугами. При цьому податкова зазначила, що серед операцій з придбання відсутні роботи та послуги, аналогічні тим, які були надалі реалізовані ТОВ «СКАЙВЕЛЛ». Встановлено також відсутність інформації про наявність виробничих приміщень, складських потужностей, спеціалізованого обладнання чи достатньої кількості працівників. На підставі цих даних контролюючий орган дійшов висновку про відсутність належних умов для самостійного виконання підприємством значного обсягу технічних робіт та послуг.

Після цього перевірка перейшла до детального аналізу взаємовідносин ТОВ «СКАЙВЕЛЛ» із ТОВ «СПЕЦ-ПОСТАЧ-ГРУП». Встановлено, що 1 січня 2020 року між сторонами було укладено договір поставки та надання послуг №15/20. Відповідно до наданих документів контрагент зобов`язувався виконувати роботи з технічного обслуговування комп`ютерної техніки, налаштування програмного забезпечення та мережевого обладнання, а також здійснювати ремонтні роботи та відновлення окремих елементів офісної техніки.

15 січня 2020 року сторонами було оформлено акт виконаних робіт на суму 297 801,60 грн, відповідно до якого ТОВ «СПЕЦ-ПОСТАЧ-ГРУП» здійснювало налаштування офісної техніки та обладнання, встановлення і налаштування програмного забезпечення користувача, проведення профілактичних робіт з обслуговування техніки, налагодження комп`ютерного обладнання та виконання робіт із налаштування й прошивки мережевого обладнання. Наступного дня, 16 січня 2020 року, був складений ще один акт на суму 247 311,60 грн, який включав роботи з тестування, діагностики та відновлення працездатності обладнання, ремонту техніки, профілактичного обслуговування, ремонту та регенерації картриджів, а також відновлення їх функціональних характеристик. Загальна сума господарських операцій за двома актами склала понад 545 тис. грн.

Перевіркою банківських виписок встановлено, що ТОВ «СКАЙВЕЛЛ» здійснило оплату вказаних послуг у повному обсязі безготівковими платежами. Кошти були перераховані контрагенту в ті ж дні, коли оформлювалися акти виконаних робіт.

Досліджуючи діяльність ТОВ «СПЕЦ-ПОСТАЧ-ГРУП», податковий орган встановив, що підприємство зареєстровано 26 липня 2019 року, тобто менш ніж за шість місяців до виникнення господарських відносин зі «СКАЙВЕЛЛ». Статутний капітал підприємства становив лише 1000 грн. Основним видом економічної діяльності була діяльність у сфері права. Юридична адреса підприємства знаходилася у місті Маріуполі Донецької області.

Податковим органом встановлено, що останню податкову звітність підприємство подало у вересні 2020 року, а 28 вересня 2021 року його реєстрацію платника ПДВ було анульовано через неподання податкових декларацій протягом дванадцяти послідовних місяців. Згідно з поданою звітністю з ЄСВ та ПДФО, у першому кварталі 2020 року на підприємстві працювали лише три особи, включаючи директора. При цьому двоє працівників були звільнені вже 29 лютого 2020 року, що, на думку перевіряючих, свідчить про відсутність достатніх трудових ресурсів для виконання значного обсягу робіт, відображених у документах.

Аналіз фінансової звітності показав, що балансова вартість основних засобів підприємства становила близько 379 тис. грн. Водночас податкова не встановила придбання підприємством послуг оренди офісних або складських приміщень, комунальних послуг, послуг зв`язку чи інших витрат, які зазвичай супроводжують діяльність підприємства, що фактично виконує роботи з ремонту та обслуговування техніки. У податкових базах також була відсутня інформація про наявність виробничих потужностей, складських приміщень або спеціалізованого обладнання.

Окремо контролюючим органом було проаналізовано податкові накладні ТОВ «СПЕЦ-ПОСТАЧ-ГРУП». Встановлено, що підприємство одночасно здійснювало операції з реалізації та придбання великої кількості товарів та послуг різного характеру. Серед них фігурували металопродукція, дорожній бітум, обладнання, відеореєстратори, електронні пристрої, навушники, смарт-годинники, текстильна продукція, запчастини, побутова техніка, форми для випікання хліба, юридичні послуги, консультаційні послуги, екологічні дослідження та інші роботи, що належать до різних сфер діяльності. Лише протягом січня 2020 року підприємство зареєструвало десятки податкових накладних на постачання таких товарів та послуг різним суб`єктам господарювання.

На підставі аналізу податкової інформації контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ «СПЕЦ-ПОСТАЧ-ГРУП» не мало достатніх трудових, виробничих та матеріально-технічних ресурсів для самостійного виконання робіт, зазначених у первинних документах, а характер його діяльності не відповідав спеціалізації у сфері технічного обслуговування комп`ютерної техніки. Саме тому податкова служба поставила під сумнів фактичне виконання послуг, відображених у взаємовідносинах із ТОВ «СКАЙВЕЛЛ».

Під час перевірки були досліджені реєстри до актів виконаних робіт, звіти про виконані послуги, податкові накладні, банківські документи та інші первинні документи, які товариство надавало на підтвердження реальності господарських операцій. Зокрема, контролюючим органом аналізувалися реєстри до актів виконаних послуг ТОВ «ЛІНЕКС ТОРГ», які містили відомості про місце виконання робіт, дату замовлення, адресу замовника та стислий опис виконаних робіт. У документах зазначалися роботи з технічного обслуговування комп`ютерної техніки, налаштування офісного обладнання, програмного забезпечення, мережевого обладнання, а також роботи із заправки та відновлення картриджів. Податкова зафіксувала наявність великої кількості однотипних записів щодо виконання таких робіт у різних населених пунктах України.

Досліджуючи надані документи, контролюючий орган посилається на положення Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зазначаючи, що підставою для формування показників податкового обліку можуть бути лише належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції. У зв`язку з цим перевіркою здійснювався аналіз не лише формального оформлення документів, а й можливості фактичного виконання робіт та надання послуг зазначеними контрагентами.

Після завершення аналізу первинних документів перевірка перейшла до дослідження правильності формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Контролюючим органом було проведено зіставлення показників податкових декларацій з ПДВ за період з 01.10.2019 по 30.09.2024 із даними Єдиного реєстру податкових накладних, інформаційних баз ДПС та бухгалтерського обліку товариства. Перевірялися показники рядків декларацій щодо операцій, які оподатковуються за основною ставкою, а також правильність відображення податкового кредиту та податкових зобов`язань.

У межах такого аналізу контролюючий орган окремо дослідив операції з ТОВ «КОННЕКТ-КОМ». В акті наведено перелік податкових накладних, виписаних цим підприємством на адресу ТОВ «СКАЙВЕЛЛ», а також проведено їх зіставлення з податковою звітністю та даними ЄРПН. Перевіркою встановлено, що на підставі зазначених податкових накладних товариство формувало податковий кредит з ПДВ та відносило відповідні суми до складу витрат.

Податковий орган продовжив обґрунтовувати свою позицію щодо відсутності достатніх ресурсів у контрагентів для виконання заявлених робіт, посилаючись на раніше встановлені обставини щодо незначної кількості працівників, відсутності виробничих потужностей, складських приміщень та матеріально-технічної бази. На думку перевіряючих, сам факт наявності первинних документів не є достатнім доказом реальності господарської операції за відсутності підтвердження фактичного виконання робіт.

Далі перевіркою аналізувалося формування податкового кредиту відповідно до вимог статей 198 та 201 Податкового кодексу України. Контролюючий орган навів норми законодавства, які регулюють порядок включення сум ПДВ до складу податкового кредиту, а також умови, за яких такі суми можуть бути враховані платником податку. У цьому контексті ДПС оцінювала надані товариством документи як з точки зору їх належного оформлення, так і з точки зору підтвердження фактичного здійснення господарських операцій.

Після завершення аналізу податку на додану вартість перевірка перейшла до дослідження правильності нарахування та виплати заробітної плати працівникам товариства, а також правильності нарахування і сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Контролюючим органом досліджувалися відомості щодо нарахованої заробітної плати, інших виплат працівникам, правильності відображення таких виплат у звітності та своєчасності перерахування відповідних платежів до бюджету.

Під час перевірки контролюючим органом було проаналізовано порядок формування витрат підприємства та відображення їх у податковому обліку. Для цього досліджувалися договори, акти виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення, бухгалтерські регістри та інші документи, на підставі яких товариство включало відповідні суми до складу витрат та податкового кредиту. Перевіряючі зіставляли інформацію, надану ТОВ «СКАЙВЕЛЛ», із даними Єдиного реєстру податкових накладних, інформаційно-аналітичних баз ДПС, відомостями державних реєстрів та податковою звітністю контрагентів.

Контролюючий орган зазначає, що протягом перевіреного періоду підприємство формувало податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих від контрагентів, які вже були предметом окремого дослідження у попередніх розділах акта. Зокрема, перевіркою враховувалися результати аналізу діяльності ТОВ «ЛІНЕКС ТОРГ», ТОВ «СТЕП 21», ТОВ «КОННЕКТ-КОМ», ТОВ «СТРОЙЛОГІСТ», ТОВ «СОХО-18», ТОВ «СПЕЦ-ПОСТАЧ-ГРУП» та інших підприємств. Податкова виходила з того, що наявність належним чином оформлених первинних документів сама по собі не підтверджує реальність господарської операції, якщо відсутні докази фактичного виконання робіт або постачання товарів.

При оцінці діяльності контрагентів контролюючий орган врахував сукупність встановлених обставин. Зокрема, більшість контрагентів були зареєстровані незадовго до початку співпраці з ТОВ «СКАЙВЕЛЛ», мали статутний капітал у розмірі 1000 грн, не подавали або подавали неповну фінансову звітність, не мали достатньої кількості працівників, а також не володіли підтвердженою матеріально-технічною базою для виконання значних обсягів робіт. Також встановлено, що діяльність таких підприємств характеризувалася одночасним здійсненням операцій з великою кількістю різнорідних товарів та послуг, які не були пов`язані між собою за економічним змістом.

Окрему увагу перевіряючі приділили питанням документального підтвердження виконаних робіт. Податкова зазначила, що надані акти містили загальні формулювання щодо налаштування програмного забезпечення, профілактики офісної техніки, ремонту комп`ютерного обладнання, заправки та відновлення картриджів, налаштування мережевого обладнання та інших аналогічних послуг. Водночас контролюючий орган вказав на відсутність, на його думку, достатньої деталізації щодо фактичного обсягу виконаних робіт, використаних матеріалів, залучених працівників та конкретного місця виконання окремих операцій.

Надалі перевіркою було досліджено правильність обчислення та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску. Для цього аналізувалися кадрові документи товариства, накази про прийняття та звільнення працівників, відомості про нарахування заробітної плати, податкові розрахунки та звітність з ЄСВ. Контролюючий орган перевіряв своєчасність та повноту нарахування податків і зборів із доходів працівників, а також правильність їх відображення у податковій звітності.

Крім того, перевіркою досліджувалися банківські операції товариства. Податкова аналізувала рух коштів між ТОВ «СКАЙВЕЛЛ» та його контрагентами, дати здійснення платежів, призначення платежів та відповідність таких операцій первинним документам. За результатами аналізу встановлено, що оплата за договорами здійснювалася переважно у безготівковій формі на підставі виставлених рахунків та актів виконаних робіт.

Відповідач зазначає, що сукупність встановлених фактів, а саме відсутність достатніх ресурсів у контрагентів, неподання ними звітності, незначна кількість працівників, відсутність матеріально-технічної бази та неможливість простежити походження окремих робіт і послуг у ланцюгах постачання, свідчить про наявність ризиків щодо реальності частини господарських операцій, відображених ТОВ «СКАЙВЕЛЛ» у податковому обліку.

За результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки контролюючий орган склав акт від 22.01.2025, у якому виклав обставини, встановлені під час перевірки, навів аналіз діяльності підприємства та його контрагентів, а також сформулював висновки щодо правильності ведення податкового обліку, формування податкового кредиту та дотримання вимог податкового законодавства у перевіреному періоді.

V. Норми права

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачає, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, які впливають на визначення об`єктів оподаткування та податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності та інших документів, ведення яких передбачено законодавством. Також зазначено, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених відповідними документами. Пункт 44.2 статті 44 Податкового кодексу України встановлює, що для обчислення об`єкта оподаткування податком на прибуток використовуються дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату діяльності підприємства.

Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначає, що об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування фінансового результату до оподаткування, сформованого відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, встановлені Податковим кодексом України.

Пункт 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначає перелік операцій, які є об`єктом оподаткування податком на додану вартість. До таких операцій належать постачання товарів та послуг на митній території України, ввезення товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України, а також окремі міжнародні перевезення та інші операції, прямо визначені податковим законодавством.

Пункт 187.1 статті 187 Податкового кодексу України встановлює правило першої події, відповідно до якого датою виникнення податкових зобов`язань з ПДВ є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого сталася одна з подій, що відбулася раніше: дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку або дата відвантаження товарів чи фактичного постачання послуг.

Пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України визначає базу оподаткування ПДВ. Зазначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів або послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків і зборів. При цьому база оподаткування не може бути нижчою за ціну придбання товарів, собівартість самостійно виготовлених товарів або балансову вартість необоротних активів у випадках, передбачених законодавством.

Пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій із придбання або виготовлення товарів, робіт чи послуг, придбання необоротних активів, отримання послуг від нерезидентів та в інших випадках, визначених законодавством. Пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що датою виникнення права платника на податковий кредит є дата першої події або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку, або дата отримання товарів чи послуг.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначає, що податковий кредит звітного періоду формується виходячи з договірної вартості придбаних товарів чи послуг та складається із сум податку, нарахованих або сплачених платником протягом звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів, робіт, послуг чи необоротних активів для їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплачені у зв`язку з придбанням товарів або послуг, якщо такі суми не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними, митними деклараціями або іншими документами, прямо передбаченими Податковим кодексом України.

Пункт 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлює вимоги до складання податкової накладної. Зокрема, визначено перелік обов`язкових реквізитів, серед яких дата складання, порядковий номер, найменування продавця та покупця, їх податкові номери, номенклатура товарів або послуг, обсяг постачання, ціна, ставка податку та сума ПДВ. Пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначає, що податкова накладна, належним чином складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту покупця.

Стаття 163 Податкового кодексу України визначає об`єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб. Для резидента таким об`єктом є загальний місячний або річний оподатковуваний дохід, доходи з джерелом їх походження в Україні та іноземні доходи. Для нерезидента доходи з джерелом їх походження в Україні.

Стаття 164 Податкового кодексу України встановлює склад загального оподатковуваного доходу фізичної особи. До такого доходу включаються заробітна плата, додаткові блага, винагороди за цивільно-правовими договорами, інвестиційний прибуток, пасивні доходи та інші види доходів, визначені законодавством.

Стаття 168 Податкового кодексу України регламентує порядок нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб. Податковий агент зобов`язаний утримати податок під час нарахування або виплати доходу та своєчасно перерахувати його до бюджету. Стаття 171 Податкового кодексу України визначає осіб, відповідальних за нарахування, утримання та сплату податку, а також покладає відповідальність за виконання цих обов`язків на податкових агентів.

Пункт 16№ підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України регулює справляння військового збору. Ним визначаються платники збору, об`єкти оподаткування, ставка збору, порядок його утримання, сплати та подання звітності. Військовий збір утримується з доходів фізичних осіб у порядку, аналогічному порядку справляння податку на доходи фізичних осіб.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містить основні терміни та визначення, які застосовуються у сфері бухгалтерського обліку. Зокрема, визначаються поняття господарської операції як дії або події, що викликає зміни в структурі активів, зобов`язань або власного капіталу підприємства, а також поняття первинного документа як документа, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує факт її здійснення.

Стаття 3 зазначеного Закону встановлює, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. На даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Метою ведення бухгалтерського обліку є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Стаття 8 Закону визначає порядок організації бухгалтерського обліку на підприємстві. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку, забезпечення фіксації всіх господарських операцій та збереження документів покладається на керівника підприємства.

Стаття 9 Закону встановлює, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Такі документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції або безпосередньо після її завершення та містити обов`язкові реквізити, зокрема назву документа, дату складання, зміст господарської операції, одиницю виміру, посади та підписи відповідальних осіб.

Стаття 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначає перелік платників єдиного внеску, до яких належать роботодавці, фізичні особи-підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та інші категорії осіб, визначені законом. Стаття 6 встановлює їх обов`язки щодо своєчасного нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску. Стаття 7 визначає базу нарахування ЄСВ, якою для роботодавців є сума нарахованої заробітної плати та інших виплат працівникам. Стаття 8 встановлює розміри ставок єдиного внеску та порядок їх застосування. Стаття 9 регламентує порядок обчислення, строки сплати та порядок перерахування єдиного внеску до відповідних рахунків органів доходів і зборів.

VI. Оцінка суду

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акта документальної планової виїзної перевірки ТОВ «СКАЙВЕЛЛ», яким встановлено порушення вимог податкового законодавства при формуванні витрат та податкового кредиту за наслідками відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій із низкою контрагентів, зокрема ТОВ «КОННЕКТ-КОМ», ТОВ «ЛІНЕКС ТОРГ», ТОВ «СТЕП 21», ТОВ «СОХО-18», ТОВ «СПЕЦ-ПОСТАЧ-ГРУП», ТОВ «СТРОЙЛОГІСТ» та іншими суб`єктами господарювання.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування враховуються лише ті показники, які підтверджені належними первинними документами. Водночас зміст наведеної норми повинен оцінюватися у взаємозв`язку зі статтями 1 та 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки первинний документ підтверджує господарську операцію лише за умови фактичного здійснення такої операції. Документ не створює господарську операцію, а лише фіксує її наслідки. Відтак будь-які документи, складені без реального руху активів, без фактичного виконання робіт чи надання послуг, не можуть бути підставою для формування податкових вигод.

Під час перевірки контролюючим органом проведено не лише формальний аналіз податкової звітності контрагентів, а й досліджено їх організаційні, трудові та матеріально-технічні можливості для виконання робіт, відображених у документах позивача. За результатами такого аналізу встановлено, що більшість контрагентів позивача мали ознаки транзитних суб`єктів господарювання та не володіли достатніми ресурсами для виконання значних обсягів робіт.

Так, перевіркою встановлено, що окремі контрагенти були зареєстровані за декілька місяців до виникнення господарських відносин із позивачем, мали мінімальний статутний капітал у розмірі 1000 гривень, не володіли виробничими приміщеннями, складськими комплексами, спеціалізованим обладнанням, транспортними засобами або іншими основними фондами, необхідними для здійснення діяльності у сфері ремонту, обслуговування та налаштування комп`ютерної техніки.

Зокрема, щодо ТОВ «СПЕЦ-ПОСТАЧ-ГРУП» контролюючим органом встановлено, що при задекларованих обсягах робіт з ремонту техніки, налаштування програмного забезпечення, обслуговування мережевого обладнання та відновлення картриджів підприємство фактично мало лише трьох працівників, включаючи керівника. При цьому двоє працівників були звільнені вже через короткий час після здійснення спірних операцій. Жодних доказів залучення додаткових працівників, субпідрядників чи виконавців за цивільно-правовими договорами матеріали справи не містять.

Аналогічні обставини встановлені і щодо інших контрагентів позивача. Перевіркою не виявлено витрат на оренду виробничих або складських приміщень, оплату комунальних послуг, використання спеціалізованого обладнання, придбання витратних матеріалів чи інших ресурсів, без яких здійснення відповідних видів діяльності є об`єктивно неможливим. Відсутність таких витрат свідчить про відсутність реальної господарської інфраструктури для виконання робіт, зазначених у первинних документах.

Суд також бере до уваги, що під час аналізу податкових накладних контрагентів встановлено здійснення ними операцій із надзвичайно широким та економічно не пов`язаним між собою асортиментом товарів і послуг. Так, одночасно декларувалися операції з продажу комп`ютерної техніки, будівельних матеріалів, металопрокату, сантехнічної продукції, побутової техніки, електроніки, одягу, взуття, дорожнього бітуму, юридичних послуг, консультаційних послуг та інших товарів і послуг, які належать до абсолютно різних сфер економічної діяльності.

На переконання суду, така універсальність діяльності за відсутності відповідних трудових, виробничих та матеріальних ресурсів не відповідає звичайній господарській практиці та свідчить про формальний характер здійснюваних операцій. Зазначені обставини у своїй сукупності обґрунтовано враховані контролюючим органом під час оцінки реальності господарських операцій.

Суд звертає увагу й на зміст первинних документів, поданих позивачем. Значна частина актів виконаних робіт містить узагальнені формулювання на кшталт «налаштування обладнання», «обслуговування техніки», «профілактичні роботи», «ремонт обладнання», «відновлення картриджів», «налаштування програмного забезпечення» тощо. При цьому акти не містять конкретизації переліку обладнання, його серійних номерів, місця встановлення, кількості відпрацьованих людино-годин, відомостей про використані матеріали, виконавців робіт та досягнутий результат.

Суд погоджується з доводами контролюючого органу про те, що за відсутності такої деталізації неможливо встановити фактичний обсяг виконаних робіт, перевірити їх реальність та співвіднести із можливостями контрагентів щодо їх виконання.

Крім того, матеріали справи не містять належних доказів подальшого використання результатів спірних послуг у господарській діяльності позивача. Не надано документів, які б підтверджували передачу результатів робіт кінцевим замовникам, їх прийняття останніми, усунення конкретних технічних несправностей, впровадження програмного забезпечення або інше практичне використання результатів спірних послуг.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України право на податковий кредит виникає лише щодо фактично придбаних товарів чи послуг, призначених для використання у господарській діяльності платника податків. Наявність зареєстрованої податкової накладної є необхідною, але не достатньою умовою для формування податкового кредиту. Обов`язковою умовою є реальність господарської операції.

Посилання позивача виключно на наявність договорів, актів виконаних робіт, податкових накладних та платіжних доручень не спростовує встановлених перевіркою обставин. Верховний Суд у своїй усталеній практиці неодноразово зазначав, що формально оформлені документи не можуть бути достатнім доказом реальності господарських операцій, якщо інші встановлені обставини свідчать про неможливість їх фактичного здійснення.

Суд також враховує, що висновки контролюючого органу ґрунтуються не на окремому факті, а на сукупності взаємопов`язаних обставин: відсутності трудових ресурсів, відсутності матеріально-технічної бази, відсутності виробничих потужностей, відсутності підтвердження джерел походження робіт та послуг, здійсненні контрагентами нетипової багатопрофільної діяльності, неподанні окремими контрагентами податкової звітності, анулюванні їх реєстрації платників ПДВ та відсутності належного документального підтвердження фактичного результату виконаних робіт.

Кожна із зазначених обставин окремо могла б не свідчити про нереальність господарських операцій. Проте їх сукупність утворює логічно узгоджену систему доказів, яка підтверджує висновок контролюючого органу про документальне оформлення операцій без належного підтвердження їх фактичного здійснення.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «СПЕЦ-ПОСТАЧ-ГРУП» судом установлено, що у перевіряємому періоді між ТОВ «СКАЙВЕЛЛ» та ТОВ «СПЕЦ-ПОСТАЧ-ГРУП» були оформлені господарські взаємовідносини, предметом яких відповідно до наданих документів було виконання робіт з технічного обслуговування комп`ютерної техніки, налаштування програмного забезпечення, ремонту та обслуговування мережевого обладнання, заправки та відновлення картриджів, а також інших супутніх технічних робіт. На підтвердження здійснення зазначених операцій позивачем надано договори, акти виконаних робіт від 15.01.2020 та 16.01.2020, податкові накладні та документи, що підтверджують проведення розрахунків у безготівковій формі. Загальна вартість робіт, відображених у первинних документах, перевищувала 545 тис. грн.

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до статті 1 та статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ є підставою для бухгалтерського обліку лише за умови фактичного здійснення господарської операції. При цьому визначальним для цілей податкового обліку є не формальне існування документа, а підтвердження реального руху активів, виконання робіт або надання послуг та настання реальних змін у майновому стані учасників господарських відносин.

З матеріалів перевірки вбачається, що ТОВ «СПЕЦ-ПОСТАЧ-ГРУП» зареєстроване 26.07.2019, тобто менш ніж за шість місяців до здійснення спірних операцій із позивачем. Статутний капітал товариства становив 1000 грн. Основним видом економічної діяльності підприємства була діяльність у сфері права. Таким чином, профіль діяльності підприємства сам по собі не був пов`язаний із наданням послуг з технічного обслуговування комп`ютерної техніки, ремонту обладнання або налаштування програмного забезпечення.

Крім того, під час перевірки контролюючим органом встановлено, що згідно зі звітністю з єдиного внеску та податку на доходи фізичних осіб у першому кварталі 2020 року на підприємстві перебувало лише три найманих працівники, включаючи керівника товариства. При цьому двоє працівників були звільнені вже 29.02.2020. Вказані обставини, на думку суду, мають істотне значення для оцінки реальності спірних операцій, оскільки обсяг робіт, зазначений у первинних документах, передбачав виконання значної кількості спеціалізованих технічних послуг, що потребують наявності відповідного кваліфікованого персоналу.

Суд бере до уваги, що матеріали справи не містять відомостей про залучення ТОВ «СПЕЦ-ПОСТАЧ-ГРУП» інших осіб для виконання зазначених робіт, укладення договорів субпідряду, цивільно-правових договорів із фахівцями, оренду персоналу або використання інших механізмів забезпечення виконання робіт. Відсутні також докази того, що підприємство мало у своєму розпорядженні достатню кількість працівників, які могли б забезпечити виконання задекларованих обсягів робіт у відповідні строки.

Окремо суд враховує встановлені перевіркою обставини щодо відсутності у ТОВ «СПЕЦ-ПОСТАЧ-ГРУП» матеріально-технічної бази, необхідної для здійснення господарської діяльності у відповідних обсягах. Перевіркою не встановлено наявності виробничих потужностей, спеціалізованого обладнання, складських приміщень, сервісних центрів або інших об`єктів інфраструктури, які об`єктивно необхідні для здійснення діяльності з ремонту, технічного обслуговування та налаштування комп`ютерної техніки.

Суд також звертає увагу на встановлені контролюючим органом обставини щодо характеру господарської діяльності контрагента. Згідно з матеріалами перевірки, ТОВ «СПЕЦ-ПОСТАЧ-ГРУП» одночасно декларувало операції з придбання та реалізації значного переліку різнорідних товарів та послуг, серед яких металопродукція, дорожній бітум, електроніка, побутова техніка, юридичні та консультаційні послуги, а також інші товари, які належать до різних та не пов`язаних між собою сфер господарської діяльності.

На переконання суду, здійснення підприємством операцій з настільки широким та економічно неоднорідним асортиментом товарів і послуг саме по собі не свідчить про порушення законодавства. Водночас у сукупності з відсутністю необхідних трудових ресурсів, матеріально-технічної бази та профільного виду діяльності такі обставини можуть свідчити про неможливість самостійного здійснення контрагентом задекларованих господарських операцій.

Суд також враховує, що надані позивачем акти виконаних робіт містять лише загальні формулювання щодо виконаних робіт та не містять відомостей, які б дозволяли встановити конкретний обсяг фактично виконаних робіт, місце їх виконання, конкретне обладнання, щодо якого здійснювалося обслуговування чи ремонт, кількість витраченого часу, використані матеріали або конкретних виконавців робіт. Відсутність такої деталізації істотно ускладнює можливість перевірити фактичне виконання робіт та співвіднести їх з наявними у контрагента ресурсами.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України право на формування податкового кредиту виникає лише щодо фактично придбаних товарів та послуг, які використовуються у господарській діяльності платника податків та підтверджені належними документами. При цьому сама наявність податкових накладних, актів виконаних робіт та платіжних документів не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо сукупність встановлених обставин свідчить про відсутність реального характеру господарських операцій.

Оцінивши всі наведені обставини в їх сукупності відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд доходить висновку, що встановлені під час перевірки факти щодо короткого періоду існування підприємства до моменту здійснення спірних операцій, мінімального статутного капіталу, непрофільного виду діяльності, відсутності належних трудових ресурсів, відсутності матеріально-технічної бази та одночасного декларування широкого спектра різнорідних товарів і послуг утворюють взаємопов`язану сукупність доказів, яка ставить під обґрунтований сумнів можливість фактичного виконання ТОВ «СПЕЦ-ПОСТАЧ-ГРУП» робіт у задекларованих обсягах.

За таких обставин суд погоджується з висновками контролюючого органу про те, що надані позивачем документи не підтверджують належними та достатніми доказами реальне виконання ТОВ «СПЕЦ-ПОСТАЧ-ГРУП» господарських операцій, а тому відображення таких операцій у податковому обліку позивача не відповідає вимогам пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «СОХО-18» судом установлено, що одним із контрагентів ТОВ «СКАЙВЕЛЛ», господарські операції з яким стали предметом дослідження під час проведення документальної планової виїзної перевірки, було ТОВ «СОХО-18». На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем було надано первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які стали підставою для формування податкового кредиту та відображення відповідних показників у податковій звітності.

Надаючи оцінку зазначеним правовідносинам, суд виходить із того, що відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування враховуються лише ті господарські операції, які підтверджені належними первинними документами та фактично відбулися. При цьому відповідно до статей 1 та 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ має підтверджувати реальну господарську операцію, яка спричинила зміни в структурі активів, зобов`язань або власного капіталу підприємства.

З матеріалів перевірки вбачається, що контролюючим органом було проведено аналіз податкової звітності ТОВ «СОХО-18», відомостей Єдиного реєстру податкових накладних, а також інформації щодо характеру господарської діяльності зазначеного підприємства. За результатами такого аналізу встановлено, що ТОВ «СОХО-18» декларувало придбання та реалізацію значної кількості товарів та послуг, які належали до різних сфер господарської діяльності та не мали між собою очевидного економічного, виробничого чи технологічного зв`язку.

Зокрема, у податковій звітності товариства відображалися операції з металопрокатом, будівельними матеріалами, сантехнічними виробами, електронною технікою, побутовими приладами, аксесуарами до мобільних телефонів, комп`ютерними комплектуючими, одягом, взуттям, а також консультаційними та іншими послугами. Таким чином, підприємство одночасно декларувало здійснення операцій у різних сегментах ринку, що потребують наявності різних матеріальних ресурсів, спеціалізованих знань, персоналу та організаційних можливостей.

Суд враховує, що сама по собі багатопрофільність господарської діяльності не є порушенням вимог законодавства та не може автоматично свідчити про нереальність господарських операцій. Разом із тим, під час оцінки доказів необхідно враховувати всі встановлені перевіркою обставини в їх сукупності.

Так, перевіркою не встановлено наявності у ТОВ «СОХО-18» виробничих приміщень, складських потужностей, спеціалізованого обладнання, транспортних засобів або інших основних засобів, які були б необхідними для здійснення задекларованих обсягів господарської діяльності. Також відсутні відомості про наявність достатньої кількості працівників, які могли б забезпечити одночасне здійснення операцій із товарами та послугами настільки широкого асортименту.

Суд бере до уваги, що операції, задекларовані ТОВ «СОХО-18», охоплювали різні товарні групи та напрями діяльності, які за своїм змістом потребують різного рівня спеціалізації та відповідного ресурсного забезпечення. Водночас матеріали перевірки не містять відомостей про наявність у підприємства необхідної матеріально-технічної бази для здійснення таких операцій, а також про джерела залучення сторонніх ресурсів, які могли б компенсувати відсутність власних потужностей.

Крім того, як установлено контролюючим органом, серед операцій з придбання товарів та послуг не виявлено придбання робіт або послуг, аналогічних тим, які надалі були реалізовані на адресу ТОВ «СКАЙВЕЛЛ». Вказана обставина, на переконання суду, має істотне значення для оцінки реальності спірних операцій, оскільки свідчить про відсутність документально підтвердженого джерела походження відповідних послуг у діяльності контрагента.

Суд зазначає, що одним із критеріїв реальності господарської операції є можливість простежити походження товару або послуги, а також встановити джерела їх отримання. У випадку, коли контрагент декларує реалізацію певних робіт чи послуг, однак у його податковій звітності відсутні дані про їх придбання, виконання власними силами або отримання від інших суб`єктів господарювання, виникають обґрунтовані сумніви щодо фактичної можливості здійснення таких операцій.

Також суд враховує, що матеріали справи не містять доказів наявності у ТОВ «СОХО-18» спеціалістів відповідного профілю, виробничих ресурсів або інших підтверджень того, що підприємство мало об`єктивну можливість виконати роботи чи надати послуги в обсягах, відображених у первинних документах. Відсутність таких відомостей у поєднанні з установленою перевіркою відсутністю матеріально-технічної бази свідчить про непідтвердженість фактичного характеру спірних господарських операцій.

Оцінюючи наведені обставини в їх сукупності відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд доходить висновку, що встановлені під час перевірки факти щодо характеру діяльності ТОВ «СОХО-18», відсутності достатніх трудових та матеріально-технічних ресурсів, відсутності підтверджених джерел походження робіт і послуг, а також здійснення операцій із широким переліком економічно не пов`язаних між собою товарів та послуг утворюють сукупність доказів, яка обґрунтовано ставить під сумнів можливість самостійного виконання товариством задекларованих господарських операцій.

За таких обставин суд погоджується з висновками контролюючого органу про те, що надані позивачем первинні документи самі по собі не підтверджують фактичного здійснення спірних господарських операцій, а відтак не можуть вважатися достатньою підставою для формування податкового кредиту та відповідних показників податкового обліку відповідно до вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України. З огляду на викладене, висновки контролюючого органу щодо взаємовідносин ТОВ «СКАЙВЕЛЛ» із ТОВ «СОХО-18» суд вважає обґрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «ЛІНЕКС ТОРГ» судом установлено, що у перевіряємому періоді між ТОВ «СКАЙВЕЛЛ» та ТОВ «ЛІНЕКС ТОРГ» були оформлені господарські операції, за результатами яких позивачем сформовано податковий кредит та відображено відповідні показники у податковому та бухгалтерському обліку. На підтвердження реальності зазначених господарських операцій позивачем надано акти виконаних робіт, податкові накладні, платіжні документи, а також реєстри до актів виконаних робіт.

З наданих документів убачається, що предметом взаємовідносин між сторонами було виконання робіт з технічного обслуговування комп`ютерної техніки, налаштування офісного обладнання, програмного забезпечення, мережевого обладнання, а також заправки та відновлення картриджів. При цьому реєстри до актів виконаних робіт містили відомості про виконання зазначених робіт у різних населених пунктах України та щодо значної кількості обладнання.

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України та статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для цілей податкового обліку значення має не лише факт складання первинних документів, а насамперед підтвердження реального здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні відображати фактичний рух активів, реальне виконання робіт або надання послуг та підтверджувати настання змін у майновому стані учасників господарських правовідносин.

Як убачається з матеріалів перевірки, контролюючий орган поставив під сумнів не лише належність документального оформлення господарських операцій, а насамперед фактичну можливість виконання ТОВ «ЛІНЕКС ТОРГ» робіт, зазначених у наданих документах. При цьому перевірка виходила з необхідності встановлення реального характеру господарських операцій та наявності у контрагента відповідних ресурсів для їх здійснення.

Суд звертає увагу на те, що роботи, які згідно з наданими реєстрами виконувалися ТОВ «ЛІНЕКС ТОРГ», за своїм характером є технічно складними та потребують залучення кваліфікованих спеціалістів у сфері обслуговування комп`ютерної техніки, мережевого обладнання та програмного забезпечення. Крім того, виконання таких робіт у різних населених пунктах України об`єктивно потребує належної організаційної структури, достатньої кількості персоналу, матеріально-технічних ресурсів та можливості забезпечити виконання робіт у відповідних місцях та строках.

Однак із наданих матеріалів не вбачається документального підтвердження того, яким саме чином ТОВ «ЛІНЕКС ТОРГ» забезпечувало виконання зазначених робіт, якими силами та засобами вони виконувалися, які саме працівники були залучені до їх здійснення, а також чи мало підприємство необхідні ресурси для одночасного виконання значної кількості робіт у різних регіонах України.

Суд також враховує, що надані реєстри містять переважно перелік виконаних робіт та адрес їх здійснення, однак не містять відомостей, які б дозволяли ідентифікувати конкретних виконавців, встановити фактичний обсяг витраченого часу, підтвердити використання матеріалів чи запасних частин, а також перевірити фактичне виконання робіт щодо конкретного обладнання. Відсутність таких відомостей істотно обмежує можливість перевірити достовірність інформації, відображеної у первинних документах.

При цьому суд виходить із того, що за змістом пунктів 198.1, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України право на податковий кредит виникає лише щодо фактично придбаних послуг, які реально використовуються у господарській діяльності платника податків. Сам факт наявності актів виконаних робіт та податкових накладних не є безумовним доказом реальності господарських операцій, якщо інші встановлені під час перевірки обставини ставлять під сумнів можливість їх фактичного здійснення.

Суд також враховує, що під час проведення перевірки контролюючим органом досліджувалася не окрема господарська операція, а сукупність обставин, які характеризують діяльність контрагента та його спроможність виконати задекларовані роботи. Такий підхід відповідає вимогам податкового законодавства та принципу превалювання сутності над формою, відповідно до якого оцінці підлягає не лише документальне оформлення операцій, а й їх фактичний економічний зміст.

Оцінюючи наявні у справі докази в їх сукупності відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд доходить висновку, що самі лише акти виконаних робіт та реєстри до них не можуть безумовно підтверджувати фактичне здійснення господарських операцій за відсутності достатніх доказів можливості їх виконання контрагентом. Надані документи свідчать про документальне оформлення відповідних операцій, однак не усувають встановлених контролюючим органом сумнівів щодо реального характеру таких робіт.

За таких обставин суд вважає обґрунтованими висновки контролюючого органу про необхідність критичної оцінки документів, складених за результатами взаємовідносин між ТОВ «СКАЙВЕЛЛ» та ТОВ «ЛІНЕКС ТОРГ», а наявні у справі докази не дають підстав для безумовного висновку про фактичне виконання контрагентом робіт у тих обсягах та на тих умовах, які відображені у первинних документах та податковій звітності. З огляду на викладене, суд погоджується з висновками контролюючого органу щодо недоведеності реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ «ЛІНЕКС ТОРГ», що виключає можливість врахування таких операцій для цілей формування податкового обліку відповідно до вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «КОННЕКТ-КОМ» судом установлено, що у перевіряємому періоді між ТОВ «СКАЙВЕЛЛ» та ТОВ «КОННЕКТ-КОМ» були оформлені господарські операції, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту та відображення відповідних показників у податковій звітності. На підтвердження здійснення таких операцій позивачем до перевірки було надано первинні документи, а контролюючим органом досліджено податкові накладні, складені ТОВ «КОННЕКТ-КОМ» на адресу ТОВ «СКАЙВЕЛЛ», а також правомірність включення сум податку на додану вартість за такими операціями до складу податкового кредиту.

Надаючи оцінку зазначеним правовідносинам, суд виходить із того, що відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування враховуються лише ті показники податкового обліку, які підтверджені належними документами та відображають фактично здійснені господарські операції. Аналогічні вимоги випливають зі статей 1 та 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до яких первинні документи повинні підтверджувати реальне вчинення господарської операції та фактичне настання її наслідків.

Як убачається з матеріалів перевірки, контролюючим органом було проведено аналіз податкової звітності ТОВ «КОННЕКТ-КОМ», даних Єдиного реєстру податкових накладних та інформаційних ресурсів ДПС. Зазначений аналіз був спрямований на перевірку відповідності даних податкового обліку фактичним господарським операціям та встановлення наявності належних підстав для формування позивачем податкового кредиту.

За результатами такого дослідження контролюючий орган дійшов висновку про необхідність додаткової перевірки реальності господарських операцій між ТОВ «СКАЙВЕЛЛ» та ТОВ «КОННЕКТ-КОМ», а також фактичного виконання робіт, які стали підставою для відображення відповідних сум у податковому обліку. Таким чином, предметом оцінки контролюючого органу була не лише формальна наявність податкових накладних, а й встановлення фактичного економічного змісту спірних господарських операцій.

Суд зазначає, що відповідно до правової природи податкового кредиту визначальним є не сам факт реєстрації податкової накладної, а наявність реальної господарської операції, яка обумовлює виникнення права платника податку на відповідні податкові наслідки. Податкова накладна є лише одним із документів, які підтверджують здійснення операції, проте сама по собі не може безумовно свідчити про фактичне виконання робіт або надання послуг.

З наданих матеріалів убачається, що контролюючий орган здійснив зіставлення даних податкової звітності та інформаційних баз ДПС з метою перевірки достовірності відображених господарських операцій. При цьому перевірка була спрямована на встановлення фактичного характеру правовідносин між позивачем та його контрагентом, а також на перевірку того, чи відповідають задекларовані податкові наслідки реальному змісту здійснених операцій.

Суд бере до уваги, що у наданих фрагментах акта перевірки відсутні детальні відомості щодо ресурсного забезпечення ТОВ «КОННЕКТ-КОМ», кількості працівників, наявності матеріально-технічної бази чи інших обставин, які стали підставою для висновків контролюючого органу. Разом із тим із матеріалів справи вбачається, що контролюючий орган поставив під сумнів саме реальність виконання господарських операцій, а не лише правильність оформлення окремих документів.

Оцінюючи наявні докази відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що сам факт наявності податкових накладних не звільняє платника податків від обов`язку підтвердити реальність господарських операцій та їх зв`язок із господарською діяльністю підприємства. При цьому право на податковий кредит відповідно до пунктів 198.1, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України виникає лише у разі фактичного придбання товарів або послуг та підтвердження реального характеру відповідних операцій.

Водночас суд враховує, що надані фрагменти акта перевірки не містять детального опису обставин діяльності ТОВ «КОННЕКТ-КОМ», а тому оцінка взаємовідносин із цим контрагентом може бути здійснена лише в межах встановлених перевіркою фактів. Саме тому суд бере до уваги лише ті обставини, які безпосередньо відображені в акті перевірки, а саме проведення контролюючим органом аналізу податкової звітності, податкових накладних та інформаційних ресурсів ДПС, за результатами якого виникли обґрунтовані підстави для перевірки фактичного характеру спірних операцій.

Таким чином, суд зазначає, що самі лише податкові накладні та відображення операцій у податковому обліку не можуть вважатися безумовним підтвердженням реальності господарських операцій. З огляду на встановлені перевіркою обставини та необхідність підтвердження фактичного здійснення господарських операцій для цілей податкового обліку, висновки контролюючого органу щодо необхідності перевірки реальності взаємовідносин між ТОВ «СКАЙВЕЛЛ» та ТОВ «КОННЕКТ-КОМ» суд вважає обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам податкового законодавства. Разом з тим будь-які інші висновки щодо діяльності зазначеного контрагента судом не наводяться, оскільки відповідні фактичні дані відсутні у наданих матеріалах перевірки.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «СТЕП 21» та ТОВ «СТРОЙЛОГІСТ» судом установлено, що господарські операції між ТОВ «СКАЙВЕЛЛ» та ТОВ «СТЕП 21», а також між ТОВ «СКАЙВЕЛЛ» та ТОВ «СТРОЙЛОГІСТ» були предметом дослідження під час проведення документальної планової виїзної перевірки. Зазначені суб`єкти господарювання відображені в акті перевірки серед контрагентів позивача, за операціями з якими формувалися показники податкового обліку та податкового кредиту.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, а також статей 1 та 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», для цілей податкового обліку мають враховуватися лише ті господарські операції, які фактично відбулися та підтверджені належними первинними документами. При цьому обов`язковою умовою є встановлення реального характеру таких операцій, а не лише факту їх документального оформлення.

Як убачається з наданих суду матеріалів, контролюючим органом здійснювалося дослідження господарських взаємовідносин позивача із зазначеними контрагентами в межах загальної перевірки правильності формування податкового кредиту та витрат. Разом з тим надані фрагменти акта перевірки не містять детального опису встановлених перевіркою обставин щодо діяльності ТОВ «СТЕП 21» та ТОВ «СТРОЙЛОГІСТ».

Зокрема, у матеріалах, наданих суду, відсутні відомості щодо дати державної реєстрації зазначених підприємств, розміру їх статутного капіталу, кількості працівників, наявності або відсутності матеріально-технічної бази, складських чи виробничих приміщень, транспортних засобів, спеціалізованого обладнання або інших ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності. Також відсутня інформація щодо конкретного змісту господарських операцій, які здійснювалися між зазначеними контрагентами та позивачем, а також щодо висновків контролюючого органу стосовно їх реальності чи нереальності.

Суд звертає увагу, що відповідно до принципів адміністративного судочинства та правил оцінки доказів, встановлених статтями 72 76 та 90 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення має ґрунтуватися виключно на фактичних обставинах, підтверджених належними та допустимими доказами. Суд не вправі виходити за межі встановлених матеріалами справи фактів або робити припущення щодо обставин, які не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

З огляду на викладене суд зазначає, що у межах наданих фрагментів акта перевірки відсутні фактичні дані, які б дозволяли надати окрему змістовну оцінку діяльності ТОВ «СТЕП 21» та ТОВ «СТРОЙЛОГІСТ», аналогічну тій, яка була надана щодо інших контрагентів. Відсутність відомостей про трудові ресурси, матеріально-технічне забезпечення, характер виконаних робіт, джерела походження товарів чи послуг, а також інших обставин, які стали підставою для висновків контролюючого органу, унеможливлює формування самостійних висновків щодо реальності або нереальності господарських операцій із зазначеними суб`єктами господарювання.

Таким чином, суд констатує, що ТОВ «СТЕП 21» та ТОВ «СТРОЙЛОГІСТ» згадуються в акті перевірки як контрагенти позивача, однак надані матеріали не містять достатнього обсягу фактичних даних для детального аналізу взаємовідносин із цими підприємствами. Відтак оцінка правомірності висновків контролюючого органу щодо зазначених контрагентів може бути здійснена лише в межах тих обставин, які безпосередньо відображені в акті перевірки та підтверджені матеріалами справи, без виходу за межі наявної доказової бази.

Отже, судом встановлено, що при дослідженні господарських взаємовідносин ТОВ «СКАЙВЕЛЛ» із контрагентами ТОВ «СПЕЦ-ПОСТАЧ-ГРУП», ТОВ «СОХО-18», ТОВ «ЛІНЕКС ТОРГ», ТОВ «КОННЕКТ-КОМ», а також іншими суб`єктами господарювання, контролюючим органом здійснювався комплексний аналіз первинних документів, податкової звітності, даних Єдиного реєстру податкових накладних та інформаційних ресурсів ДПС України.

При цьому встановлені під час перевірки обставини свідчать про наявність обґрунтованих сумнівів щодо реальності окремих господарських операцій, покладених позивачем в основу формування податкового кредиту та витрат. Такі сумніви виникли не внаслідок окремого формального недоліку документального оформлення, а в результаті сукупної оцінки усіх обставин, встановлених під час перевірки.

Зокрема, щодо окремих контрагентів перевіркою встановлено відсутність достатньої кількості трудових ресурсів для виконання задекларованих обсягів робіт, відсутність підтвердженої матеріально-технічної бази, виробничих потужностей, спеціалізованого обладнання, складських приміщень та інших ресурсів, необхідних для здійснення відповідної господарської діяльності. Також встановлено здійснення окремими контрагентами операцій із широким спектром економічно не пов`язаних між собою товарів та послуг, що у сукупності з іншими обставинами було враховано контролюючим органом при оцінці реальності господарських операцій.

Суд бере до уваги, що позивач посилається на наявність договорів, актів виконаних робіт, податкових накладних та документів про проведення розрахунків. Однак відповідно до усталеного підходу податкового законодавства та положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» правові наслідки для податкового обліку створює не сам факт складання документів, а реальне здійснення господарської операції. Первинні документи мають підтверджувати фактично виконані роботи, фактично надані послуги або фактичне постачання товарів, а не лише відображати намір сторін оформити відповідні правовідносини.

Суд також враховує, що матеріали справи не містять достатніх та переконливих доказів, які б спростовували встановлені контролюючим органом обставини або підтверджували фактичне виконання спірних господарських операцій у тих обсягах та на тих умовах, які відображені у первинних документах. Натомість наведені в акті перевірки відомості узгоджуються між собою та утворюють послідовну систему доказів, що ставить під обґрунтований сумнів фактичний характер окремих операцій, відображених у податковому обліку позивача.

При цьому суд виходить із того, що право на податковий кредит та врахування витрат для цілей оподаткування виникає лише за умови фактичного здійснення господарської операції та належного підтвердження її реального характеру. Саме наявність економічного змісту операції, а не виключно її документальне оформлення, є визначальною умовою для формування податкових наслідків.

Таким чином, з урахуванням установлених під час перевірки обставин, аналізу наданих доказів та вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а також статей 1 та 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд доходить висновку, що контролюючим органом доведено правомірність спірних висновків акта перевірки та прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги ТОВ «СКАЙВЕЛЛ» необґрунтовані.

VIІ. Висновок суду

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав суду докази на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

VIІI. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Оскільки у задоволенні позовних вимог належить відмовити, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.