Рішення № 137115990, 04.06.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року Справа № 280/3137/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Батрак І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі ГУ ПФУ в Запорізькій області, третя особа), в якій позивач просить:

визнати протиправними дії відповідача щодо не зарахування під час призначення пенсії за віком 29.12.2025 до страхового стажу позивача періодів трудової діяльності у ПП «Служба економічної безпеки» (код ЄДРПОУ 30447621) за період з 11.06.2000 по 30.12.2000, з 01.07.2001 по 02.07.2001 та ЧП Коваленка (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з 16.07.2001 по 31.12.2001, з 01.03.2002 по 31.03.2002, період отримання пенсії по інвалідності за період з жовтня 2019 року по жовтень 2021 року, з листопада 2024 року по листопад 2025 року включно, а також період роботи з 21.08.1986 по 06.10.1986, з 13.10.1986 по 19.05.1987 та з 10.06.1987 по 10.01.1988 в районах Крайньої Півночі з розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців;

зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди трудової діяльності у ПП «Служба економічної безпеки» (код ЄДРПОУ 30447621) за період з 11.06.2000 по 30.12.2000, з 01.07.2001 по 02.07.2001 та ЧП Коваленка (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з 16.07.2001 по 31.12.2001, з 01.03.2002 по 31.03.2002, період отримання пенсії по інвалідності за період з жовтня 2019 року по жовтень 2021 року, з листопада 2024 року по листопад 2025 року включно, а також період роботи з 21.08.1986 по 06.10.1986, з 13.10.1986 по 19.05.1987 та з 10.06.1987 по 10.01.1988 в районах Крайньої Півночі у пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців;

визнати протиправними дії відповідача щодо призначення позивачу пенсії за віком з 29.12.2025 із застосовуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016, 2017 та 2018 роки;

зобов`язати відповідача провести з 29.12.2025 перерахунок пенсії за віком позивачу із застосовуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2022, 2023 та 2024 роки.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що з 29.12.2025 він перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач зазначає, що під час призначення йому пенсії за віком відповідачем безпідставно не було зараховано до його страхового стажу періоди трудової діяльності у ПП «Служба економічної безпеки» за період з 11.06.2000 по 30.12.2000, з 01.07.2001 по 02.07.2001 та ЧП Коваленка з 16.07.2001 по 31.12.2001, з 01.03.2002 по 31.03.2002, період отримання пенсії по інвалідності за період з жовтня 2019 року по жовтень 2021 року, з листопада 2024 року по листопад 2025 року включно, а також період роботи з 21.08.1986 по 06.10.1986, з 13.10.1986 по 19.05.1987 та з 10.06.1987 по 10.01.1988 в районах Крайньої Півночі у пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців. Також посилався на те, що при призначенні пенсії за віком, відповідачем безпідставно враховано показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016, 2017 та 2018 роки, замість показника за 2022, 2023 та 2024 роки, у зв`язку із чим змушений звернутись до суду за захистом своїх прав..

Ухвалою судді від 10.04.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач відзиву на позов не направив.

На підставі частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Від третьої особи через систему «Електронний суд» до суду надійшли письмові пояснення (вх. №21464 від 22.04.2026), в яких зазначає, що ГУ ПФУ в Запорізькій області не здійснювало призначення пенсії за віком позивачу, оскільки заява позивача за принципом екстериторіальності розглядалася ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, а відповідно саме зазначене управління має завершити процедуру призначення позивачу пенсії. Також вказує на те, що оскільки в Реєстрі застрахованих осіб відомості щодо сум заробітної плати та інформації про сплату страхових внесків по страхувальникам ПП «Служба економічної безпеки» за період з 11.06.2000 по 30.12.2000, з 01.07.2001 по 02.07.2001 та ЧП Коваленка з 16.07.2001 по 31.12.2001, з 01.03.2002 по 31.03.2002 відсутні, зазначені періоди роботи правомірно не зараховано до страхового стажу. Крім того, наголошує, що за період жовтень 2019 жовтень 2021 року, листопад 2024 29.12.2025, в Реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація про сплату страхових внесків за дані періоди. Також стверджує, що позивачем до заяви не надавались документи про сплату страхових внесків та не повідомлено про перебування на загальній чи спрощеній системі оподаткування. Отже, на думку третьої особи, відсутні підстави для зарахування оспорюваних періодів до страхового стажу позивача. Наголошує також, що чинним законодавством не передбачено зарахування періоду отримання пенсії по інвалідності до страхового стажу. Крім того, вказує на те, що обчислення пільгового страхового стажу під час трудової діяльності в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі здійснюється на підставі письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами. Відповідних документів позивачем не долучено до заяви про перехід на інший вид пенсії. Отже, вважає, що відсутні підстави для зарахування даного періоду до страхового стажу у пільговому обчисленні за один рік і шість місяців. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Первинно з 11.11.2019 ОСОБА_1 було призначено пенсію по інвалідності відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

29.12.2025 позивач через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, звернувся з заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За результатами розгляду звернення ОСОБА_1 з 29.12.2025 переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

15.01.2026 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області з заявою про надання інформації щодо розрахунку розміру призначеної пенсії та інформації про врахований страховий стаж.

Листом від 22.02.2026 №6851-3392/Т-02/8-0800/26 ГУ ПФУ в Запорізькій області повідомлено позивача про те, що його заява про призначення пенсії за віком була розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, яким не зараховано до страхового стажу періоди трудової діяльності у ПП «Служба економічної безпеки» (код ЄДРПОУ 30447621) за період з 11.06.2000 по 30.12.2000, з 01.07.2001 по 02.07.2001 та ЧП Коваленка (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з 16.07.2001 по 31.12.2001, з 01.03.2002 по 31.03.2002, а розмір пенсії обрахований із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016, 2017 та 2018 роки.

Позивач, не погодившись з не зарахуванням до страхового стажу спірних періодів та розрахунком пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016, 2017 та 2018 роки, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що згідно з приписами ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Призначення, виплата та перерахунок пенсій регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно з частинами 1, 3 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Однією із обов`язкових умов для призначення пенсії є підтвердження особою відповідного страхового стажу.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Відповідно до частини 2 статті 26 цього Закону у разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною 1 цієї статті, право на призначення пенсії за віком така особа набуде після досягнення 63 років за наявності страхового стажу від 19 років.

У разі відсутності страхового стажу право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 65 років за наявності страхового стажу від 15 років.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Абзацами 9, 10 частини 3 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

З матеріалів справи встановлено, що під час призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, відповідачем не було зараховано до його страхового стажу періоди трудової діяльності у ПП «Служба економічної безпеки» (код ЄДРПОУ 30447621) за період з 11.06.2000 по 30.12.2000, з 01.07.2001 по 02.07.2001 та ЧП Коваленка (ідентифікаційний номер 1731819788) з 16.07.2001 по 31.12.2001, з 01.03.2002 по 31.03.2002, у зв`язку з тим, що в Реєстрі застрахованих осіб відомості щодо сум заробітної плати та інформації про сплату страхових внесків по страхувальникам ПП «Служба економічної безпеки» (ЄДРПОУ 30447621) за період з 11.06.2000 по 30.12.2000, з 01.07.2001 по 02.07.2001 та ЧП Коваленка (ЄДРПОУ 1731819788) з 16.07.2001 по 31.12.2001, з 01.03.2002 по 31.03.2002 відсутні.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У силу статті 56 Закону №1788-XII до стажу зараховується до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

За приписами статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, чинним законодавством передбачено підтвердження трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у разі коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Суд зазначає, що в трудовій книжці НОМЕР_2 , яка видана на ім`я ОСОБА_1 , містяться записи про роботу з 11.06.2000 по 02.07.2001 в Приватному підприємстві «Служба економічної безпеки» на посаді охоронця, а також з 16.07.2001 по 26.04.2002 у Приватного підприємця ОСОБА_2 на посаді водія легкового автомобіля.

При цьому, записи про зазначені періоди роботи здійснені у відповідності до положень чинного законодавства України, не містять виправлень, неточностей та/або інших недоліків, які б перешкоджали можливості підтвердити факт трудових відносин та зарахувати зазначені періоди до страхового стажу позивача.

З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для часткового не зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу слугували висновки органу ПФУ про те, що в Реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості про сплату страхових внесків страхувальниками ПП «Служба економічної безпеки» та ПП ОСОБА_2 .

Страховий стаж, набутий до 01.01.2004 підтверджується трудовою книжкою та документами, визначеними Порядком №637, а страховий стаж набутий після 01.01.2004 підтверджується довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Щодо відомостей в реєстрі застрахованих осіб суд вказує на таке.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV, у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку;

роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Відповідно до частини 6 статті 20 Закону №1058-IV страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно з частиною 12 статті 20 Закону №1058-IV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

За загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, а також не внесення відомостей по спеціальному стажу не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Подібна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а та від 20.03.2019 у справі №688/947/17.

Той факт, що за спірний період роботодавеці не сплачували страхові внески не може бути підставою для незарахування до страхового стажу позивача спірних періодів роботи, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа.

Внаслідок невиконання роботодавцем обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України, позивач фактично позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за вказаний період, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 30.12.2021 у справі №348/1249/17.

Виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв`язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені, а у разі їх наявності - сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Суд зазначає, що, фактично, внаслідок невиконання роботодавцями обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наявність заборгованості роботодавця перед Пенсійним фондом України по страховим внескам не може бути підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи позивачці до страхового стажу, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працювала застрахована особа.

Суд наголошує, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства зі страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивачці періодів її роботи на такому підприємстві.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стражу позивача періоди трудової діяльності у ПП «Служба економічної безпеки» (ЄДРПОУ 30447621) за період з 11.06.2000 по 30.12.2000, з 01.07.2001 по 02.07.2001 та ЧП Коваленка (ЄДРПОУ 1731819788) з 16.07.2001 по 31.12.2001, з 01.03.2002 по 31.03.2002, на підставі відомостей трудової книжки НОМЕР_2 .

Стосовно позовних вимог про зарахування до страхового стажу періоду роботи з 21.08.1986 по 06.10.1986, з 13.10.1986 по 19.05.1987 та з 10.06.1987 по 10.01.1988 в районах Крайньої Півночі з розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців, суд зазначає про таке.

Пунктом 5 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України №1058-IVпередбачено що, Період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Верховний Суд у постановах по справах №302/662/17-а, №263/13671/16-а, №352/1612/15а (2а/352/70/15), №348/2208/16-а, №265/6105/16-а дійшов висновку, що для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

У трудовій книжці НОМЕР_2 визначено, що протягом періоду з 21.08.1986 по 06.10.1986, з 13.10.1986 по 19.05.1987 та з 10.06.1987 по 10.01.1988 ОСОБА_1 працював у місті Ноябрьск Ямало-Ненецького автономного округу Тюменської області, який віднесено до районів Крайньої Півночі, що надає право на пільгове обчислення трудового стажу з розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців.

Посилання органу ПФУ на відсутність у позивача письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами, є безпідставними, оскільки трудова книжка є належним доказом підтвердження факту роботи в районах Крайньої Півночі, відповідно до вищенаведений висновків Верховного Суду.

Більш того, суд зазначає, що з урахуванням повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, розриву дипломатичних відносин та міжнародних договорів між країнами, позивач фактично позбавлений можливості отримати додаткові документи стосовно його періоду роботи протягом періоду з 21.08.1986 по 06.10.1986, з 13.10.1986 по 19.05.1987 та з 10.06.1987 по 10.01.1988 в районі Крайньої Півночі, який розташований на території російської федерації.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач має право на зарахування періодів роботи з 21.08.1986 по 06.10.1986, з 13.10.1986 по 19.05.1987 та з 10.06.1987 по 10.01.1988 в районах Крайньої Півночі з розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців, на підставі відомостей з трудової книжки НОМЕР_2 .

Разом із цим, стосовно позовних вимог в частині зарахування до страхового стажу періоду отримання пенсії по інвалідності з жовтня 2019 року по жовтень 2021 року, з листопада 2024 року по листопад 2025 року включно, а також проведення перерахунку пенсії за віком із застосовуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2022, 2023 та 2024 роки, суд зазначає про наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що первинно ОСОБА_1 з 11.11.2019 призначено пенсію по інвалідності, а з 29.12.2025 позивача переведено на пенсію за віком, відповідно до Закону №1058-IV.

Позовна заява в цій частині обґрунтована тим, що відповідач, на думку позивача, протиправно не врахував додатковий трудовий стаж, як період з дня встановлення інвалідності до досягнення особою пенсійного віку, який зараховується до страхового стажу при обчислені розміру пенсії за віком.

Абзацом 2 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Тобто вказана правова норма, передбачає зарахування періоду з дня встановлення інвалідності до досягнення пенсійного віку (у разі, коли особа в цей період не працює), зокрема, для визначення розміру пенсії по інвалідності, однак такий період не може бути врахований при визначені пенсії за віком чи по інвалідності в розмірі пенсії за віком. Цей період зараховується до страхового стажу лише під час отримання пенсії по інвалідності як додатковий стаж.

Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також:

а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;

б) творча діяльність осіб, передбачених пунктом "в" статті 3 цього Закону. При цьому творча діяльність членів Спілки письменників України, Спілки художників України, Спілки композиторів України, Спілки кінематографістів України, Спілки театральних діячів України, інших творчих працівників, які не є членами творчих спілок, але об`єднані відповідними професійними комітетами, до введення в дію цього Закону зараховується в стаж роботи незалежно від сплати страхових внесків. У цих випадках стаж творчої діяльності встановлюється секретаріатами правлінь творчих спілок республіки починаючи з дня опублікування або першого публічного виконання чи публічного показу твору даного автора;

в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби;

г) служба у воєнізованій охороні, в органах спеціального зв`язку і в гірничорятувальних частинах, незалежно від відомчої підпорядкованості та наявності спеціального або військового звання;

д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі;

е) тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи;

є) час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду;

ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку;

з) період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.

При збільшенні розміру пенсії за віком за кожний рік роботи (стаття 19) поряд з роботою враховуються також періоди, передбачені пунктами "а" - "ж" цієї статті і статтями 57-61 цього Закону.

Час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (статті 13 і 14).

При призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Варто звернуту увагу на те, що саме час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про охорону праці» час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку, встановленому законом.

Крім того, відповідно до абзацу5 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах..

При переведенні особи з пенсії по інвалідності на пенсію за віком період з дня встановлення інвалідності до досягнення нею пенсійного віку переглядається з урахуванням набутого відпрацьованого страхового стажу, а час, протягом якого позивач не перебував у трудових відносинах, не будуть враховані при призначенні пенсії за віком на загальних підставах.

Натомість, судом встановлено, що позивачу встановлена група інвалідності на загальних підставах, яка не пов`язана з професійним захворюванням або нещасним випадком на виробництві. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Суд не приймає посилання позивача на приписи частиною 1 статті 14 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», якою визначено, що період отримання пенсії по інвалідності включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску, з огляду на те, що згаданий Закон відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров`я.

Отже, суд наголошує, що період отримання пенсії по інвалідності необхідно враховувати при обчисленні страхового стажу за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності.

Натомість, спірні правовідносини між сторонами стосуються розрахунку страхового стажу для обчислення розміру пенсії в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та регулюються Законом №1058-IV, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п`ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Позивач стверджує, що протягом періоду отримання пенсії по інвалідності за період жовтень 2019 жовтень 2021 року, листопад 2024 29.12.2025, мав статус фізичної особи-підприємця на спрощеній системі оподаткування (ІІ група)».

Згідно з розрахунком страхового стажу позивачу частково зараховано як ФОП до страхового стажу періоди з 01.03.2020-31.05.2020 (карантин), 01.12.2020-31.05.2021.

Судом досліджено довідку форми ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» та встановлено відсутність інформації щодо надходження коштів, сплату позивачем страхових внесків та/або здійснення підприємницької діяльності в інші періоди.

Також позивачем до заяви та матеріалів справи не надавались документи про сплату страхових внесків, не повідомлено про перебування на загальній чи спрощеній системі оподаткування.

Суд також зазначає, що право на включення періоду до страхового стажу надає саме факт ведення підприємницької діяльності, а не факт реєстрації фізичною особою-підприємцем в ЄДР.

Водночас, позивач не надав ані пенсійному органу, ані до суду документів, які підтверджують факт ведення ним підприємницької діяльності, а тому відсутні підстави для зарахування спірних періодів з жовтня 2019 року по жовтень 2021 року, з листопада 2024 року по листопад 2025 року до страхового стажу позивача.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком з 29.12.2025 застосовував показних середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої, за 2016, 2017 та 2018 роки, оскільки після призначення пенсії по інвалідності позивач не набув страхового стажу не менш як 24 місяці, що доводами позовної заяви та матеріалами справи не спростовується.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно із частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1064,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування під час призначення 29.12.2025 пенсії за віком до страхового стажу ОСОБА_1 періодів трудової діяльності періодів його роботи у ПП «Служба економічної безпеки» (код ЄДРПОУ 30447621) з 11.06.2000 по 30.12.2000, з 01.07.2001 по 02.07.2001 та ЧП Коваленка (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з 16.07.2001 по 31.12.2001, з 01.03.2002 по 31.03.2002, а також періодів роботи з 21.08.1986 по 06.10.1986, з 13.10.1986 по 19.05.1987 та з 10.06.1987 по 10.01.1988 в районах Крайньої Півночі з розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи у ПП «Служба економічної безпеки» (код ЄДРПОУ 30447621) з 11.06.2000 по 30.12.2000, з 01.07.2001 по 02.07.2001 та ЧП Коваленка (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з 16.07.2001 по 31.12.2001, з 01.03.2002 по 31.03.2002, а також період роботи з 21.08.1986 по 06.10.1986, з 13.10.1986 по 19.05.1987 та з 10.06.1987 по 10.01.1988 в районах Крайньої Півночі у пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1064,96 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак