Рішення № 137115944, 04.06.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року Справа № 280/2546/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС), про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

25 березня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі - відповідач), третя особа Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС), в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не направлення до Головного сервісного центру МВС України, його регіональних та інших структурних підрозділів: постанови про скасування заходів примусового виконання від 09.08.2021, винесеної у межах виконавчого провадження №56046964; постанови про зняття арешту з майна від 09.08.2021, винесеної у межах виконавчого провадження №56046964;

зобов`язати відповідача направити належним чином із підтвердженням вручення до Головного сервісного центру МВС України, його регіональних та інших структурних підрозділів, зокрема, до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (ЄДРПОУ 45329727): постанову про скасування заходів примусового виконання від 09.08.2021, винесеної у межах виконавчого провадження №56046964; постанову про зняття арешту з майна від 09.08.2021, винесеної у межах виконавчого провадження №56046964.

Ухвалою суду від 30.03.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у 2018 році Мелітопольським ВДВС у Мелітопольському районі Запорізької області відкрито виконавче провадження №56046964 щодо боржника ОСОБА_2 , якому на момент відкриття провадження належав автомобіль марки CHEVROLET TACUMA, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , 2004 року випуску. Позивач зазначає, що у квітні 2019 року була здійснена перереєстрація транспортного засобу з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 . Позивач вказує на те, що у липні 2019 року державним виконавцем в межах виконавчого провадження №56046964 де боржником є ОСОБА_2 здійснено дії із заборони реєстрації вищевказаного транспортного засобу, який на той час належав ОСОБА_3 . Зазначає, що у січня 2022 року між ним та Чугуївською філією ТОВ «ГОСТ.УА», за дорученням ОСОБА_3 , укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу. Позивач зазначає, що у січні 2023 року він звернувся до ТСЦ 6345 із заявою про перереєстрацію вказаного автомобіля на позивача, проте отримав відмову у реєстрації транспортного засобу, у зв`язку із забороною її відчуження. Позивач зазначає, що постановою від 09.08.2021 у виконавчому провадженні №56046964 було скасовано заходи примусового виконання, проте така постанова не була направлена до виконання відповідними суб`єктам, зокрема і до ТСЦ. Позивач зазначає, що така бездіяльність відповідача порушує права позивача та перешкоджає перереєстрації транспортного засобу на позивача. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. Відповідач зазначає, що згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - АСВП) головним державним виконавцем Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Кузнецовою Ганною Геннадіївною 26.03.2018 було відкрито виконавче провадження №56046964 з примусового виконання судового наказу №320/1391/18, виданого 15.03.2018 Мелітопольським районним судом Запорізької області, про стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_5 . У зв`язку із наявною заборгованістю 03.10.2018 головним державним виконавцем Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Кузнецовою Ганною Геннадіївною було внесено відомості щодо боржника - ОСОБА_2 до Єдиного реєстру боржників. Відповідач вказує на те, що в період з 26.03.2018 по 09.08.2021 боржник за виконавчим провадженням №56046964 ОСОБА_2 перебував в Єдиному реєстрі боржників. Відповідач зазначає, що із зазначеного вбачається, що здійснення перереєстрації транспортного засобу CHEVROLET TACUMA днз НОМЕР_2 відбулось під час перебування власника ОСОБА_2 у Єдиному реєстрі боржників. При цьому зазначений факт відбувся не з вини державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, а можливо, у зв`язку із неналежною перевіркою співробітникам ТСЦ МВС 6341 при здійсненні перереєстрації 23.04.2019 транспортного засобу CHEVROLET TACUMA. Відповідач зазначає, що із вищевказаного вбачається, що державним виконавцем не накладався арешт безпосередньо на автомобіль CHEVROLET TACUMA YCDUF75ZE4K993036, 2004 року випуску, а накладення арешту на даних транспортний засіб здійснено регіональним сервісним центром МВС України в Запорізькій області за адресою: Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Інтеркультурна 172/1. Відповідач зазначає, що Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не має жодного відношення до подій 2018-2019 років, вказаних позивачем, оскільки виконавче провадження №56046964 було передано до Відділу лише 29.04.2025. Будь яких заяв або клопотань ОСОБА_1 щодо зняття арешту з автомобіля CHEVROLET TACUMA YCDUF75ZE4K993036, 2004 року до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не надходило та, відповідно не розглядалось. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від третьої особи до суду надійшли пояснення, в яких зазначено про те, що заборона на реєстрацію транспортного засобу CHEVROLET TACUMA VIN НОМЕР_1 була внесена до Єдиного державного реєстру транспортних засобів 09.07.2019 ВДВС Мелітопольського МУЮ у Запорізькій області шляхом електронної взаємодії. Відповідно до пункту 4 розділу 2 Наказу Постанова, на підставі якої припиняється арешт майна боржника, надсилається до ЄДРТЗ в електронному вигляді з використанням КЕП державного, приватного виконавця, який виніс відповідну постанову, через АСВП. Повідомляємо, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів інформація про припинення заборони реєстрації транспортного засобу CHEVROLET TACUMA VIN НОМЕР_1 не була внесена ні шляхом електронної взаємодії, ні шляхом направлення письмових матеріалів. Таким чином, станом на день подання пояснення на транспортний засіб CHEVROLET TACUMA VIN НОМЕР_1 поширюється заборона на реєстрацію. Просить врахувати пояснення під час ухвалення рішення суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

Згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження головним державним виконавцем Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Кузнецовою Ганною Геннадіївною 26.03.2018 року було відкрито виконавче провадження №56046964 з примусового виконання судового наказу №320/1391/18, виданого 15.03.2018 Мелітопольським районним судом Запорізької області, про стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22.02.2018 і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

03.10.2018 головним державним виконавцем Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Кузнецовою Ганною Геннадіївною було внесено відомості щодо боржника - ОСОБА_2 до Єдиного реєстру боржників.

Також, судом встановлено, що постановою державного виконавця про арешт майна боржника від 09.07.2019 ВП №56046964 було накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_2 .

В подальшому, старшим державним виконавцем Мелітопольського ВДВС прийнято постанову про зняття арешту з майна від 09.08.2021 та постанову про скасування заходів примусового виконання від 09.08.2021.

Крім того, судом встановлено, що 13.01.2022 між Чугуївською філією ТОВ «ГОСТ.УА» - Комісіонер та ОСОБА_3 Комітент укладено Договір комісії №7905/22/001071, відповідно до пункту 1.1 якого, Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента за комісійну плату вчинити за рахунок Комітента від свого імені один/ або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу - CHEVROLET TACUMA, 2004 року випуску, колір сірий, VIN НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_2 .

14.01.2022 між Чугуївською філією ТОВ «ГОСТ.УА», який діяв як комісіонер на підставі укладеного договору з власником транспортного засобу, та ОСОБА_1 укладено Договір купівлі продажу транспортного засобу CHEVROLET TACUMA, 2004 року випуску.

Також, судом встановлено, що 14.01.2023 ОСОБА_1 звернувся до ТСЦ 6345 з питання перереєстрації транспортного засобу на себе за договору купівлі продажу, проте отримав відмову у перереєстрації транспортного засобу, у зв`язку із наявною забороною відчуження транспортного засобу.

Позивач зазначає, що відповідачем, якому було передано виконавче провадження №56046964, допущено протиправну бездіяльність у вигляді не повідомлення Головного сервісного центру МВС України, його регіональних та інших структурних підрозділів, зокрема, до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях, стосовно скасування зняття арешту зі спірного транспортного засобу, що зумовило звернення до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про виконавче провадження», єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно ч.1 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ч.2 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Частинами 3 та 4 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Судом встановлено, що в рамках виконавчого провадження №56046964, державним виконавцем 03.10.2018 складено повідомлення про внесення відомостей про боржника ОСОБА_2 до Єдиного реєстру боржників.

Матеріалами справи підтверджується, що до 23.04.2019 власником транспортного засобу CHEVROLET TACUMA, 2004 року випуску, був ОСОБА_2 , а 23.04.2019 в ТСЦ 6341 зазначений транспортний засіб був перереєстрований на громадянина ОСОБА_3 .

В свою чергу, позивач придбав 14.01.2022 зазначений транспортний засіб у громадянина ОСОБА_3 , на підставі Договору купівлі продажу транспортного засобу.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 15 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року №1388 (в редакції на 23.04.2019), у разі наявності відомостей про особу в Єдиному реєстрі боржників перереєстрація, зняття з обліку транспортного засобу не проводиться.

Отже, чинним на 23.04.2019 законодавством була встановлена заборона щодо перереєстрації, зняття з обліку транспортного засобу у разі наявності відомостей про особу в Єдиному реєстрі боржників.

Натомість, не зважаючи на те, що 03.10.2018 ОСОБА_2 було включено до Єдиного реєстру боржників, 23.04.2019 ТСЦ 6341 було проведено перереєстрацію транспортного засобу CHEVROLET TACUMA, 2004 року випуску, на громадянина ОСОБА_3 .

Також, судом встановлено, що 09.07.2019 в рамках виконавчого провадження №56046964 була прийнята постанова про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику - ОСОБА_2 .

Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України від 30.01.2018 №64/261/5 затверджено Порядок взаємодії Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України та органів і осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, який визначає механізм взаємодії Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України з державними, приватними виконавцями при проведенні виконавчих дій щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (далі Порядок №64/261/5).

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку №64/261/5, постанова про арешт майна боржника, винесена під час примусового виконання рішення, надсилається до ЄДР в електронному вигляді з використанням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) державного, приватного виконавця, який виніс відповідну постанову, через АСВП.

З пояснень третьої особи судом встановлено, що заборона на реєстрацію транспортного засобу CHEVROLET TACUMA VIN НОМЕР_1 була внесена до Єдиного державного реєстру транспортних засобів 09.07.2019 ВДВС Мелітопольського МУЮ у Запорізькій області шляхом електронної взаємодії, тобто на підставі постанови про арешт майна боржника.

Водночас, суд звертає увагу на те, що у постанові про арешт майна боржника від 09.07.2019 ВП №56046964 не накладався арешт безпосередньо на транспортний засіб CHEVROLET TACUMA, а було накладено арешт на все майно яке належить ОСОБА_2 . При цьому, не було враховано факт того, що 23.04.2019 ТСЦ 6341 було проведено перереєстрацію транспортного засобу CHEVROLET TACUMA, 2004 року випуску, на громадянина ОСОБА_3 , а відповідно транспортний засіб вже не належав ОСОБА_2 .

Згідно пункту 4 розділу ІІ Порядку №64/261/5, арешт майна боржника припиняється на підставі винесеної державним, приватним виконавцем постанови про:

закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої статті 39 Закону;

повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону;

зняття арешту з майна боржника з підстав, передбачених статтею 59 Закону.

Арешт з майна боржника також знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого Законом.

Постанова, на підставі якої припиняється арешт майна боржника, надсилається до ЄДР в електронному вигляді з використанням ЕЦП державного, приватного виконавця, який виніс відповідну постанову, через АСВП.

Судом встановлено, що 09.08.2021 старшим державним виконавцем Мелітопольського ВДВС прийнято постанову про скасування заходів примусового виконання ВП №56046964, якою скасовано заходи примусового виконання, застосовані при примусовому виконанні судового наказу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, а також виключено відомості про ОСОБА_2 з Єдиного реєстру боржників.

Крім того, 09.08.2021 старшим державним виконавцем Мелітопольського ВДВС прийнято постанову про зняття арешту з майна ВП №56046964, відповідно до якої знято арешт з всього майна, що належить боржнику ОСОБА_2 .

З пояснень третьої особи судом встановлено та сторонами не надано доказів протилежного, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів інформація про припинення заборони реєстрації транспортного засобу CHEVROLET TACUMA VIN НОМЕР_1 не була внесена ні шляхом електронної взаємодії, ні шляхом направлення письмових матеріалів.

Разом з тим, суд звертає увагу на ту обставину, що постановою про зняття арешту з майна від 09.08.2021 ВП №56046964 арешт зі спірного транспортного засобу не знімався, він був знятий з усього майна належного боржнику ОСОБА_2 .

Проте, як свідчать матеріали справи станом на 09.08.2021 транспортний засіб CHEVROLET TACUMA вже не належав ОСОБА_2 , а відповідно арешт такого транспортного засобу не міг бути знятий на підставі постанови про зняття арешту з майна від 09.08.2021 ВП №56046964, оскільки кваліфікуючим критерієм для її виконання був суб`єкт з майна якого скасовано арешт - ОСОБА_2 .

В даному випадку, станом на 09.08.2021 транспортний засіб належав громадянину ОСОБА_3 , а не ОСОБА_2 .

Більш того, з повного доступу до матеріалів виконавчого провадження №56046964 судом встановлено, що на теперішній час виконавче провадження продовжується та за ОСОБА_2 наявна заборгованість зі сплати аліментів, що знову зумовило застосування до боржника примусових заходів виконання рішення.

Пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

У п.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2020 по справі №9901/393/19 визначено, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (такі висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 08 жовтня 2020 року у справі №9901/393/19 (пункт 28).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 826/7380/15.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року по справі №925/642/19 вказано, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, тому Велика Палата Верховного Суду не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам касаційної скарги (п. 54).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі №826/4406/16 та у постанові від 15 серпня 2019 року у справі №1340/4630/18, від 22.04.2021 у справі №640/2291/20, від 13 квітня 2022 року у справі №620/3527/20.

Суд зазначає, що позивачем не вірно обрано спосіб захисту порушеного права, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 41 Порядку №1388, забороняється перереєстрація на нового власника та зняття з обліку транспортних засобів, які перебувають в розшуку або щодо яких у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів є відомості про накладення арешту або заборону на зняття з обліку та/або перереєстрацію на підставі судового рішення чи постанови державного або приватного виконавця, крім транспортних засобів, стягнутих у дохід держави за судовим рішенням про застосування до фізичної або юридичної особи санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції», яке набрало законної сили.

Частиною 1 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно ч.2 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Відповідно до ч.3 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження звернення позивача до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець з заявою про скасування накладеного арешту.

За таких обставин, оскільки ОСОБА_1 не є учасником виконавчого провадження №56046964, у момент накладення арешту на CHEVROLET TACUMA, 2004 року випуску, не належав йому на праві власності, то належним способом захисту порушених прав позивача є звернення до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Водночас, заявлені позовні вимоги з урахуванням встановлених обставин не сприятимуть відновленню порушених прав та не призведуть до їх відновлення, що свідчить про відсутність підстави для їх задоволення.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_4 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (69095, м.Запоріжжя, вул.Приходська, буд.58, код ЄДРПОУ 43315529), третя особа Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС) (61013, м.Харків, вул.Шевченка, буд.26, код ЄДРПОУ 45329727), про зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Новікова