Рішення № 137115862, 03.06.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 червня 2026 року м. Ужгород№ 260/1344/26 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луцович М.М., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії, виходячи із розміру, встановленого ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 06.06.1996 №230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю ОСОБА_1 з 11.02.2026 відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком, з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних позивач зазначив, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи від захворювання, пов`язаного з аварією на Чорнобильській АЕС відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII. У зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України Рішень від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 та від 03.04.2024 у справі № 4-р(І)/2024 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо перерахунку додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, однак відповідач відмовив у такому перерахунку.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що 11.02.2026 ОСОБА_1 подав заяву через веб портал електронних послуг Пенсійного фонду України про проведення перерахунку та виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Заяву позивача за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області та прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії за № 932190107929 від 18.01.2026, оскільки позивач не надав належні документи для проведення перерахунку пенсії. До заяви ОСОБА_1 надав паспорт, довідку про присвоєння ідентифікаційного коду, довідку ОК-5, витяг з реєстру страхувальників, витяг про місце реєстрації та заяву про проведення перерахунку в частині призначення щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Позивачу для проведення перерахунку пенсії необхідно звернутися через веб портал електронних послуг із заявою та надати всі необхідні документи в застосунку «Інше щодо Звернення». Просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивачем було подано відповідь на відзив, відповідно до якої зазначає, що пенсійна справа є електронною та опрацьовується за принципом екстериторіальності згідно з Постановою Правління ПФУ № 22-1, а вимога щодо повторного подання копій документів є безпідставною. Всі документи, необхідні для перерахунку пенсії згідно заяви від 11.02.2026 були завантажені в систему та доступні для опрацювання. Вказане слугувало підставою для звернення позивача із скаргою до керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» з вимогою розглянути всебічно і об`єктивно на підставі документів, наявних у Електронній пенсійній справі заяву від 11.02.2026.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області, та з 06.05.2022 року отримує пенсію по інвалідності II групи в розмірі відшкодування фактичних збитків згідно статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 року (зі змінами).

Згідно посвідчення серії НОМЕР_2 від 13.06.2022 року позивач має статус особи з інвалідністю ІІ групи (інвалід війни).

Згідно посвідчення серії НОМЕР_3 від 23.06.2022 року позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (Категорія 1).

11.02.2026 ОСОБА_1 подав заяву через веб портал електронних послуг Пенсійного фонду України про проведення перерахунку та виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Заяву позивача за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області та прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії № 932190107929 від 19.02.2026.

За результатами розгляду заяви та додаткових документів поданих до заяви відповідачем було встановлено: до заяви гр. ОСОБА_1 надав паспорт, довідку про присвоєння ідентифікаційного коду, довідку ОК-5, витяг з реєстру страхувальників, витяг про місце реєстрації та заяву клопотання про проведення перерахунку в частині призначення щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Враховуючи вищевикладені обставини прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії, оскільки заявник не надав належні документи для проведення перерахунку. Щодо заяви клопотання долученої до пакету документів, позивачу необхідно звернутися через вебпортал в застосунку «Інше щодо Звернення».

20 лютого 2026 року позивачем було подано начальнику Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області скаргу, згідно якої позивач просив заяву від 11.02.2026 розглянути всебічно і об`єктивно на підставі документів, наявних в Електронній пенсійній справі та доданих до цієї скарги. До скарги позивачем було надано такі документи: паспорт громадянина України, ІПН ОСОБА_1 , витяг про місце проживання, посвідчення ЛНА на ЧАЕС 1 категорії, посвідчення інваліда війни 2-ї групи, довідка МСЕК від 06.05.2022, експертний висновок ЦМЕК від 14.04.2022, рішення ЧОУ ПФУ від 05.01.2026, заява від 11.02.2026 про перерахунок пенсії та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, заява про призначення/перерахунок пенсії (типовий бланк).

Листом №0700-0304-8/14200 від 05.03.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повідомило позивача, що відповідно до пункту 15-1 Постанови Кабінету Міністрів від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (із змінами згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 року №112), особам, які одночасно мають право на отримання надбавки, додаткової пенсії, підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань» і «Про соціальний захист дітей війни», таке підвищення провадиться за їх вибором за однією з підстав. Оскільки ОСОБА_1 набув право на додаткову пенсію особам, віднесеним до 1 категорії ЧАЕС (ліквідатори) та підвищення інвалідам війни 2 групи (1 кат) (40% від 2595 грн.), то відповідно до вищезазначеної постанови, йому нараховано підвищення як інваліду війни 2 групи - 1038,00 грн. (40% від 2595 грн.) як таку, що має більший розмір. Також повідомили, що виплата додаткової пенсії , що належать до першої категорії, виплачується в розмірі 379,60 для інвалідів 2 групи.

Позивач вважає, що має право на нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача на підставі поданих сторонами письмових доказів, наявних в матеріалах справи, суд виходить з такого.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

За змістом ст. 1 Закону України від 28.02.1991 року № 796-XI «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон № 796) цей нормативно-правовий акт спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.

Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується на принципах, зокрема, соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до ст. 50 Закону № 796, у редакції Закону № 230/96ВР, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах:

інвалідам I групи 100 процентів мінімальної пенсії за віком;

інвалідам II групи 75 процентів мінімальної пенсії за віком;

інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

01.01.2008 року набрав чинності Закон України від 28.12.2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі Закон № 107), яким, серед іншого, було внесено зміни до Закону № 796 та викладено ст. 50 Закону № 796 в такій редакції:

«Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах:

інвалідам I групи 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

інвалідам II групи 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами».

Конституційний Суд України рішенням від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнав неконституційними положення Закону № 107, зокрема, в частині внесення змін до статті 50 Закону № 796, мотивуючи таке рішення тим, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

28.12.2014 року прийнято Закон № 76-VIII, яким ст. 50 Закону № 796 викладено у такій редакції:

«Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».

Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затвердив Порядок №1210, за змістом якого щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується у таких розмірах:

1) особам, що належать до категорії 1: з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: особам з інвалідністю I групи 474,5 гривні; особам з інвалідністю II групи 379,6 гривні; особам з інвалідністю III групи 284,7 гривні;

для інших осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: особам з інвалідністю I групи 341,64 гривні; особам з інвалідністю II групи 227,76 гривні; особам з інвалідністю III групи 170,82 гривні;

2) особам, що належать до категорій 2-4: особам, що належать до категорії 2, 170,82 гривні; особам, що належать до категорії 3, 113,88 гривні; особам, що належать до категорії 4, 56,94 гривні;

3) дітям з інвалідністю, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу 170,82 гривні.

Отже, змінивши Законом № 76-VIII законодавче регулювання розмірів додаткових пенсій за шкоду заподіяну здоров`ю, Верховна Рада України скасувала соціальні гарантії, передбачені ст. 50 Закону № 796, у редакції Закону № 230/96-ВР.

При цьому, законодавець вже не вперше допускає обмеження права на соціальне забезпечення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на що неодноразово звертав увагу Конституційний Суд України, зокрема, в рішенні від 03.04.2024 року у справі № 4-р(І)/2024, яким було визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), ч. 3 ст. 54 Закону № 796 в редакції Закону України від 29.06.2021 року № 1584-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»» щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб.

Враховуючи наведене, внесені Законом № 76-VIII зміни до ст. 50 Закону № 796 є такими, що порушують право на належний рівень соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 50 Конституції України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, зокрема, і в постанові від 10.12.2024 року у справі № 240/1121/24, ухваленій у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.

У постанові від 04.11.2025 року у справі № 580/5022/24 судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу, враховуючи попередні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10.12.2024 року у справі № 240/1121/24, ухваленій у складі цієї ж палати, щодо необхідності застосування до правовідносин, пов`язаних з нарахуванням та виплатою пенсії особам з інвалідністю, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, норми ст. 54 Закону № 796, у редакції Закону № 230/96-ВР, констатувала, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачена ст. 50 Закону № 796, за своєю суттю є додатковою соціальною гарантією для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та становить невід`ємну складову позитивного обов`язку держави забезпечити особам з інвалідністю з числа таких постраждалих посилений соціальний захист, у зв`язку з чим як при застосуванні ст. 54 Закону № 796 для визначення основного розміру пенсії, так і при застосуванні статті 50 цього ж Закону для визначення розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, йдеться про соціальні гарантії, закріплені одним і тим самим законом для тієї ж категорії громадян, отже, підхід до тлумачення та застосування зазначених норм має бути єдиним.

Враховуючи наведене, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зазначила, що до правовідносин, пов`язаних з визначенням розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю норми ст. 50 Закону № 796 також мають застосовуватись в редакції Закону № 230/96-ВР.

За таких обставин, у постанові від 04.11.2025 року у справі № 580/5022/24 судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вказала, що правові висновки, викладені в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 13.02.2018 року у справі №193/877/16-а, від 08.08.2019 року у справі № 813/5002/17, від 16.06.2022 року у справі № 644/8266/17 та інших, про те, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, має нараховуватись та виплачуватись в порядку та розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні.

У зв`язку з наведеним, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 04.11.2025 року у справі № 580/5022/24 відступила від таких висновків та сформувала такі:

1) додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачена ст. 50 Закону № 796, за своєю суттю є додатковою соціальною гарантією для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та становить невід`ємну складову позитивного обов`язку держави забезпечити особам з інвалідністю з числа таких постраждалих посилений соціальний захист, у зв`язку з чим обмеження такого права є неприпустимим;

2) додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю особам з інвалідністю, які належать до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, має нараховуватися та виплачуватися в порядку та розмірах, визначених ст. 50 Закону № 796 в редакції Закону № 230/96-ВР.

Застосовуючи до спірних правовідносин правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 10.12.2024 року у справі № 240/1121/24, а також висновки судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду наведені в постанові від 04.11.2025 року у справі № 580/5022/24, суд дійшов висновку про те, що позивач, як постраждала особа внаслідок аварії на ЧАЕС має право на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до ст. 50 Закону № 796, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до приписів статті 50 Закону №796-XII в редакції Закону №230/96-ВР, оскільки в ході розгляду цієї справи суд встановив, а відповідач не спростував належними і допустимими доказами обставини наявності у позивача такого права, як у пенсіонера, який є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та особою з інвалідністю ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з Чорнобильською катастрофою.

З приводу звернення позивача 11.02.2026 до органів Пенсійного фонду України та прийняття відповідачем рішення про відмову у перерахунку пенсії № 932190107929 від 19.02.2026, оскільки позивач не надав належні документи для проведення перерахунку, суд виходить з таких міркувань.

Ні норми Закону №796-ХІІ, ані норми Закону №1058-IV не передбачають приписів, за якими б обов`язковою і необхідною передумовою для призначення і виплати пенсіонеру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до приписів статті 50 Закону №796-XII в редакції Закону №230/96-ВР, встановлювалась наявність окремого або додаткового звернення такого пенсіонера до органу пенсійного фонду про призначення і виплату йому додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у визначеному статтею 50 Закону №796-XII в редакції Закону №230/96-ВР розмірі.

За змістом приписів частини 1 статті 44 Закону №1058-IV за зверненням особи здійснюється лише призначення та перерахунок пенсії. Водночас, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1), затверджені лише такі форми заяв, що стосуються пенсій: про призначення/перерахунок пенсії, про виплату пенсії, про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, про виплату допомоги на поховання.

Отже, Законом №796-ХІІ, Законом №1058-IV, Порядком №22-1 чи іншими нормативно-правовими актами у сфері пенсійного забезпечення на особу, яка має право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до приписів статті 50 Закону №796-XII в редакції Закону №230/96-ВР, не покладено юридичного обов`язку звертатися з окремою заявою про призначення (перерахунок) саме такого розміру зазначеної додаткової пенсії.

З урахуванням наведеного суд дійшов до висновку про те, що передбачена статтею 50 Закону №796-XII в редакції Закону №230/96-ВР додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, повинна нараховуватись і виплачуватись пенсіонеру за статтею 50 Закону №796-XII в редакції Закону №230/96-ВР, без будь-якого додаткового звернення цього пенсіонера за нарахуванням і виплатою вказаної додаткової пенсії у такому розмірі при наявності у органу пенсійного фонду документально підтвердженої інформації про наявність у особи права на таку додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, що передбачена статтею 50 Закону №796-XII.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 11.02.2026 звернувся до пенсійного органу про призначення йому щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, однак рішенням відповідача № 932190107929 від 19.02.2026 позивачу було відмовлено.

При цьому суд враховує, що у рішенні № 932190107929 від 19.02.2026 відповідач вказує про те, що заявник не надав належні документи для проведення перерахунку, при цьому жодним чином не конкретизує, які саме додаткові документи мав подати позивач для нарахування та виплати йому додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачена ст. 50 Закону № 796.

Суд також враховує, що відповідачем не взято до уваги документи, які містяться у матеріалах електронної пенсійної справи позивача з урахуванням отримання позивачем пенсії по інвалідності II групи згідно статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 року (зі змінами).

Більше того, після отримання рішення № 932190107929 від 19.02.2026, позивачем подано відповідачу скаргу від 20.02.2026 з додатковими документами, які також підтверджують його право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачену ст. 50 Закону № 796, однак відповідачем тільки повідомлено позивача про нараховане підвищення як інваліду війни ІІ групи, яке має більший розмір, ніж виплата додаткової пенсії у розмірі 379,60 грн.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку рішенню № 932190107929 від 19.02.2026, суд дійшов висновку, що таке не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям для такого роду рішень і чинному законодавству.

А тому, на переконання суду, належним способом захисту прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 932190107929 від 19.02.2026.

Під час обрання способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Суд врахував, що згідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі Порядок 22-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до п. 4.10 Порядку 22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, для здійснення виплати пенсії.

Таким чином у спірних правовідносинах прийняття рішення згідно поданої пенсіонером заяви має здійснюватися структурним підрозділом органу Пенсійного фонду, на який за принципом екстериторіальності розподілено таку заяву пенсіонера.

Враховуючи встановлені у ході розгляду справи обставини, суд вважає, що у цьому випадку належить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити позивачу з 11.02.2026 щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.

Питання про розподіл судових витрат за приписами статті 139 КАС України суд не вирішує, оскільки позивач згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору та не надавав суду доказів понесення інших видів судових витрат.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 932190107929 від 19.02.2026 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 з 11.02.2026 щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМ.М. Луцович