Ухвала суду № 137115446, 02.06.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення заяви без розгляду

02 червня 2026 року м. Житомир справа № 240/10052/26

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю РОХО до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Рішенням від 19.05.2026 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю РОХО до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 24.09.2025 № 0216860402 форми "В1". Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РОХО" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6713 (шість тисяч сімсот тринадцять) гривень 55 копійок.

21.05.2026 до суду від представника позивача надійшла заява щодо вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу.

Заява обґрунтована тим, що позивач при розгляді справи поніс витрати на професійну правничу допомогу, загальна сума яких складає 20000,00 грн.

22.05.2026 до суду надійшли заперечення від представника відповідача, в якому він вказує, що заявлена сума судових витрат не є співмірною і на думку контролюючого органу витрати за надану професійну правничу допомогу не підлягають компенсації за рахунок відповідача. Відповідач звертає увагу, що відповідно до пп. 1.1 п. 1 договору про надання правничої допомоги № 1 від 10.03.2026 предметом договору зазначено надання правничої допомоги щодо стягнення боргу, натомість предметом розгляду даної справи є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.09.2025 № 0216860402. Просить відмовити позивачу ухваленні додаткового рішення.

Пунктом 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи наведене, суд відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу на підставі наявних у ній доказів в порядку письмового провадження.

Вирішуючи по суті заяву про стягнення вартості витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Судом встановлено, що професійна правнича допомога у даній справі надавалась адвокатом Сачком А.В., що підтверджується ордером серії АМ № 1192860 від 16.03.2026, виданим на підставі договору про надання правничої допомоги від 10.03.2026.

На підтвердження обґрунтованості витрат на правничу допомогу в сумі 20000,00 грн. представником позивача надано наступні документи, зокрема:

- акт виконання робіт по наданню правничої допомоги № 1 прийому від 21.05.2026;

- договір про надання правничої допомоги № 1 від 10.03.2026.

В акті виконання робіт по наданню правничої допомоги № 1 зокрема вказано такий розрахунок витрат:

- попередня консультація з вивченням письмових матеріалів та подання запиту до

ГУ ДПС у Житомирській області - 3000 грн. (три тисячі гривень) без ПДВ;

- підготовка позовної заяви про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення у справі № 240/10052/26 та формування пакету

документів (подання до суду) становить 15 000 грн. (п`ятнадцять тисяч гривень)

без ПДВ.

- підготовка та подання відповіді на відзив у справі № 240/10052/26 - 2 000 (дві тисячі гривень) без ПДВ.

Вартість виконаних послуг складає: 20000,00 ( двадцять тисяч гривень 00 коп. )

Разом із тим, відповідно до договору про надання правничої допомоги № 1 в пп 2.2. договору зазначено, що клієнт, зокрема, обов`язок сплатити гонорар адвокату, який становить 40000 грн (сорок тисяч гривень 00 коп).

Водночас суд встановив суттєві розбіжності між предметом наданого договору та предметом спору у даній справі. Так, згідно з п.п. 1.1 п. 1 договору, його предметом є надання правничої допомоги щодо стягнення боргу. Натомість предметом розгляду цієї справи є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.09.2025 № 0216860402. З огляду на викладене суд вбачає, що наданий договір про надання правничої допомоги № 1 містить явні розбіжності щодо предмету правовідносин та може стосуватися інших правовідносин.

Окрім того, у відповідності до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частина перша статті 143 КАС України визначає, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з ч. 3 ст. 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За приписами ч. 5 ст. 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі та обов`язку суду в будь-якому випадку задовольнити заяву про їх відшкодування.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, вимога частини восьмої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) (зміст якої кореспондує положенням частини сьомої статті 139 КАС України) щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу від 07.07.2023 у справі № 340/2823/21, в якій сформував такі загальні підходи до стягнення витрат у суді:

"Частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів. Вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останнім етапом - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду касаційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України".

У постанові від 25.07.2023 у справі № 340/4492/22 у розвиток зазначеної вище позиції Об`єднаної палати Верховний Суд указав, що, за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Зазначення ж у прохальній частині касаційної скарги узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами касаційного розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.

Як вбачається з матеріалів справи, до ухвалення судом рішення у справі позивач не надав доказів на підтвердження понесення таких витрат, також не заявив про будь-які причин, які унеможливлюють подання ним вчасно відповідних доказів, не повідомив про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

У поданій представником позивача заяві про розмір судових витрат також не наведені обставини поважності причин неподання відповідних доказів щодо правничої допомоги до ухвалення рішення у справі.

Наведене вище дає підстави вважати, що представник позивача у встановлений законом строк не подав заяви, яка б у розумінні положень частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України була би підставою для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу.

Керуючись статтями 243, 248, 252, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю РОХО про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі № 240/10052/26 залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Д.М. Леміщак