Рішення № 137115377, 04.06.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року м. Житомир справа № 240/20740/25

категорія 112010201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, у якому просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у обмеженні пенсійного забезпечення ОСОБА_1 максимальним розміром з 01 січня 2025 року протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснювати нарахування та виплату з 01 січня 2025 року пенсійного забезпечення ОСОБА_1 без обмеження пенсії максимальним розміром із врахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що розрахований розмір його пенсії становить 33924,03 грн., а виплачується в розмірі 24711,38 грн. Тобто, має місце обмеження пенсії її максимальним розміром. Наголошує, що обмеження максимального розміру пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним, а тому просить позов задовольнити.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 08.08.2025 позовну заяву в частині позовних вимог з 01.01.2025 до 25.02.2025 включно повернуто позивачу.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 08.08.2025 відкрито спрощене позовне провадження в частині позовних вимог з 26.02.2025 без повідомлення учасників справи та надано відповідачеві строк для подання відзиву на позовну заяву.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2026 ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 08.08.2025 скасовано, справу направлено до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 задоволено заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду та продовжено розгляд справи, починаючи з 01.01.2025.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову у зв`язку з необґрунтованістю та безпідставністю.

Також у відзиві представник відповідача просив про залучення у якості третьої особи на стороні відповідача Міністерства соціальної політики України, обгрунтовуючи це тим, що у разі прийняття рішення про задоволення позовних вимог його реальне виконання залежатиме від дій Мінсоцполітики як органу, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері пенсійного забезпечення та є головним розпорядником коштів за бюджетною програмою за КПКВК 2506080 "Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду".

Разом з тим, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено, що рішення у цій справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов`язки Мінсоцполітики. Обов`язки Мінсоцполітики як головного розпорядника бюджетних коштів передбачені законом, а не судовим рішенням у конкретній справі, а тому відсутні підстави для залучення до участі у справі третьої особи.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а також просив суд вийти за межі позовних вимог і прийняти рішення про визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ в Житомирській області у непроведенні індексації пенсійного забезпечення ОСОБА_1 у 2025 році згідно постанови КМУ від 25 лютого 2025 р. № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році»; зобов`язати ГУ ПФУ в Житомирській області нарахувати та виплатити індексацію пенсійного забезпечення ОСОБА_1 у 2025 році згідно постанови КМУ від 25 лютого 2025 р. № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році».

На переконання суду вимоги, викладені у відповіді на відзив, фактично є вимогами про збільшення позовних вимог.

Слід зазначити, що позивач, враховуючи особливості розгляду справ за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви, протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, подавши відповідну заяву. Проте вказаної заяви з обґрунтуванням підстав для збільшення позовних вимог, позивачем подано не було.

З огляду на викладене, зважаючи на відсутність заяви про збільшення позовних вимог, суд розглядає справу в межах первісно заявлених позовних вимог.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у письмовому провадженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).

З матеріалів справи вбачається, що нарахована пенсія позивача складає 33924,03 грн, однак сума до виплати - 24711,38 грн., тобто, відповідачем пенсію обмежено максимальним розміром.

Позивач у липні 2025 році звертався до відповідача із заявою з питання перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром.

Листом від 18.08.2025 відповідач повідомив позивача, що виплата його пенсії у грудні 2024 року становила 24711,38 грн (розмір пенсії обрахований на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 у справі №240/30862/23) та розмір пенсії до виплати з січня 2025 року по теперішній час не зменшувався за нормами законодавчих актів (статті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану"), оскільки в матеріалах справи є документи, що підтверджують участь позивача у заходах щодо відсічі російської агресії, що підтверджено наданням з Міністерства у справах ветеранів України до Пенсійного фонду України відповідної інформації. Також повідомлено, що з 01.03.2025 розрахунковий розмір його пенсії з урахуванням індексації становить 33924,03 грн.

Вважаючи дії відповідача щодо виплати пенсії із 01.01.2025 з обмеженням її максимальним розміром необґрунтованими та протиправними, а свої права та охоронювані законом інтереси - порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною другою статті 64 Конституції України встановлено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Щодо застосування коефіцієнтів зменшення пенсії згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", на яке посилається позивач у позові, то суд зазначає, що розрахунок пенсії позивача, який знаходиться в матеріалах справи, не містить інформації про проведення перерахунку пенсії позивача із застосуванням понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану".

Таким чином, суть спору між сторонами в даній справі зведена виключно до наявності чи відсутності протиправності в діях відповідача щодо визначення при проведенні з 01.01.2025 перерахунку пенсії обмеження пенсії максимальним розміром - 24 711,38 грн. замість 33924,03 грн.

Суд враховує, що застосування максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, передбачалося вимогами Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон № 3668-VI), в редакції Закону №911-VIII, та Закону України 27 березня 2014 року №1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (далі - Закон №1166-VII).

Так, приписами статті 2 Закону №3668-VI, в редакції Закону №911-VIII, було передбачено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), окрім іншого, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Аналогічно Законом №3668-VI були внесені зміни до ст.43 Закону N 2262-XII, які передбачали, що "максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність";

Більш того, вказану частину, яка в подальшому стала частиною сьомою, ст.43 Закону № 2262-XII Законом №911-VIII доповнено другим реченням, а саме "тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".

Правові норми Закону № 3668-VI набрали чинності з 01.10.2011, а правові норми Закону N 911-VIII набрали чинності з 01.01.2016.

Суд звертає увагу, що вказані правові норми (в цілому) ч.7 ст.43 Закону № 2262-XII, що набули чинності відповідно до Закону N 3668-VI та Закону №911-VIII, були предметом судового розгляду Конституційним Судом України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (справа № 1-38/2016).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 обидва речення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Тобто, з дня набрання чинності вказаного рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 обмеження пенсій, призначених відповідно до положень Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, є неконституційними.

З урахуванням вищенаведеного, зважаючи на правові висновки рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024, у спірних правовідносинах відповідач втратив правові підстави для обмеження пенсії позивача максимальним розміром на рівні десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а тому дії відповідача, які полягають в обмеженні пенсії позивача, є протиправними.

Вказану позицію підтримано постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року у справі №440/5299/24 та від 06 лютого 2025 року у справі №520/17894/24.

При цьому суд також вказує на необгрунтованість доводів відповідача щодо фіксування розміру пенсії на підставі судового рішення у справі №240/30862/23 від 13.06.2024, оскільки перерахунок пенсії на виконання певного судового рішення не позбавляє в подальшому права пенсіонера на отримання доплат відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином, з огляду на викладене та зважаючи на визнання неконституційними положень частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, якою передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, і Закону № 3668-VI, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо обмеження пенсії позивача з 01.01.2025 максимальним розміром.

У відповідності до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Тож, враховуючи встановлені у справі обставини та норми, якими врегульовані спірні правовідносини, з урахуванням рішень Конституційного Суду України, суд вважає за можливе визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо обмеження розміру пенсійного забезпечення позивача з 01.01.2025 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити нарахування і виплату позивачу пенсію з 01.01.2025 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням фактично проведених виплат.

Приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Враховуючи, що позивач є інвалідом 2 групи і звільнений від сплати судового збору, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003, ЄДРПОУ: 13559341) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у обмеженні пенсійного забезпечення ОСОБА_1 максимальним розміром з 01 січня 2025 року протиправними.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити нарахування та виплату з 01 січня 2025 року пенсійного забезпечення ОСОБА_1 без обмеження пенсії максимальним розміром із врахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В. Чернова

04.06.26