Рішення № 137115212, 04.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 рокуСправа №160/8547/26 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 .

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) виплату нарахованої та недоодержаної за життя ОСОБА_2 пенсії, у зв`язку з її смертю.

Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мама позивача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 видане 03.06.2025 року відділом державної реєстрації актів цивільного ст ану по Новокоданькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального у правління Міністерства юстиції (м. Одеса). За життя ОСОБА_3 перебувала на обліку в ГУ ПФ України в Дніпропетровській області та отримувала пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року, призначеної після смерті її чоловіка та батька позивача - ОСОБА_4 . Рішенням Дніпропетровського окружною адміністративного суду від 06 січня 2025 року у справі № 160/31244/24 було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 (РІІОКПП НОМЕР_3 ) з 01.12.2019 року на підставі довідки Сектору з пенсійних питань з обслуговування Дніпропетровської області Регіонального сервісного центру ГСП, МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях від 08.10.2024 року №31/29/30-203 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій з урахуванням грошового забезпечення у розмірі 43 191,00 грн. та з урахуванням раніше виплачених сум. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року у справі № 160/31244/24 Головним управлінням пенсійного фонду України у Дніпропетровській області було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 01.12.2019 року у розмірі 30% від грошового забезпечення годувальника 43191,00 грн., яке зазначено у довідні від 08.10.2024 року №31/29/30-203, наданій Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях. Доплата до пенсії на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року у справі № 160/31244/24 за період з 01.12.2019 по 31.03.2025 року склала 591979,65 грн. Проте, нарахована на виконання рішення суду пенсія (доплата до пенсії) за період з 01.12.2019 року по 31.03.2025 року в сумі 591979,65 грн., виплачена ОСОБА_2 за її життя, не була. 12.11.2025 року позивач звернулася з письмовою заявою до відповідача про виплату їй нарахованої та недоодержаної за життя пенсії померлої матері - ОСОБА_2 в розмірі 591979,65 грн., надавши відповідні документи, які підтверджують особу, родинні зв`язки з померлою, місце проживання. Листом «Про розгляд звернення» №76263-54741 /Г-01/8-0400/25 від 22.12.2025 року відповідачем було безпідставно відмовлено \ виплаті суми пенсії, недоодержаної за життя ОСОБА_2 . Не погоджуючись з наданою відповіддю, оскільки заява до органу Пенсійного фонду була подана особисто, в установлений шестимісячний строк, та до заяви були надані всі необхідні документи, як того вимагають положення Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", позивач повторно звернулась до відповідача з заявою від 26.01.2026 року з тією ж вимогою про виплату нарахованої та недоодержаної за життя пенсії померлої матері ОСОБА_2 в розмірі 591979,65 грн., вказавши про надання усіх необхідних документів, зазначених у заяві від 12.11.2025 року. Листом «Про розгляд звернення» №26486-8757/Г-01/8-0400/26 від 09.03.2026 року відповідачем знову було безпідставно відмовлено \ виплаті суми пенсії, недоодержаної за життя ОСОБА_2 . Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , позивач звернулася до суду з цією позовною заявою.

Ухвалою суду від 13.04.2026 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив, в якому представник зазначив, що для вирішення питання виплати недоотриманої пенсії особа особисто звертається до будь-якого відділу обслуговування громадян (сервісного центру) органу Пенсійного фонду України та надає наступні документи: - заяву встановленого зразку (додаток 4 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 р. за № 135/13402; - документ, який підтверджує проживання разом із пенсіонером на день його смерті; - свідоцтво про смерть; - документи, які підтверджують родинні стосунки; - документ, що посвідчує особу заявника та РНОКПП заявника; - заяву про відкриття рахунку у будь якій банківській установі Оскільки відповідної заяви та пакету документів на недоотриману пенсію, протягом визначеного законодавством терміну, не надходило, питання щодо отримання заборгованості за рішенням суду позивач має право вирішити в судовому порядку шляхом заміни сторони виконавчого провадження.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мама позивача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , яке видане 03.06.2025 року відділом державної реєстрації актів цивільного ст ану по Новокоданькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального у правління Міністерства юстиції (м. Одеса).

За життя ОСОБА_3 перебувала на обліку в ГУ ПФ України в Дніпропетровській області та отримувала пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року, призначеної після смерті її чоловіка та батька позивача - ОСОБА_4 .

Рішенням Дніпропетровського окружною адміністративного суду від 06 січня 2025 року у справі №160/31244/24 було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) з 01.12.2019 року на підставі довідки Сектору з пенсійних питань з обслуговування Дніпропетровської області Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях від 08.10.2024 року №31/29/30-203 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій з урахуванням грошового забезпечення у розмірі 43 191,00 грн. та з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року у справі № 160/31244/24 Головним управлінням пенсійного фонду України у Дніпропетровській області було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 01.12.2019 року у розмірі 30% від грошового забезпечення годувальника 43191,00 грн., яке зазначено у довідні від 08.10.2024 року №31/29/30-203, наданій Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях.

Доплата до пенсії на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року у справі № 160/31244/24 за період з 01.12.2019 по 31.03.2025 року склала 591979,65 грн.

Нарахована на виконання рішення суду пенсія (доплата до пенсії) за період з 01.12.2019 року по 31.03.2025 року в сумі 591979,65 грн., виплачена ОСОБА_2 за її життя, не була.

12.11.2025 року позивач звернулася з письмовою заявою до відповідача про виплату їй нарахованої та недоодержаної за життя пенсії померлої матері - ОСОБА_2 в розмірі 591979,65 грн.

Листом від 22.12.2025 року №76263-54741/Г-01/8-0400/25 відповідач повідомив, що для вирішення питання виплати недоотриманої пенсії особа особисто звертається до будь-якою відділу обслуговування громадян (сервісного центру) органу Пенсійного фонду України та надає наступні документи: заяву встановленого зразку (додаток 4 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 р. за № 135/13402; документ, який підтверджує проживання разом із пенсіонером на день його смерті; свідоцтво про смерть; документи, які підтверджують родинні стосунки; документ, що посвідчує особу заявника та РНОКПП заявника; заяву про відкриття рахунку у будь якій банківській установі. Оскільки відповідної заяви (встановленого зразку) та пакету документів на недоотриману пенсію протягом визначеного законодавством терміну не надходило, питання щодо отримання недоотриманої пенсії позивач має право вирішити в судовому порядку.

Позивач повторно звернулась до відповідача з заявою від 26.01.2026 року з тією ж вимогою про виплату нарахованої та недоодержаної за життя пенсії померлої матері ОСОБА_2 в розмірі 591979,65 грн., в якій вказала про надання усіх необхідних документів, зазначених у заяві від 12.11.2025 року.

Листом «Про розгляд звернення» №26486-8757/Г-01/8-0400/26 від 09.03.2026 року відповідачем було повідомлено, що для вирішення питання виплати недоотриманої пенсії особа особисто звертається до будь-якого відділу обслуговування громадян (сервісного центру) органу Пенсійного фонду України та надає наступні документи: заяву встановленого зразку (додаток 4 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 р. за № 135/13402; документ, який підтверджує проживання разом із пенсіонером па день його смерті; свідоцтво про смерть; документи, які підтверджують родинні стосунки; документ, що посвідчує особу заявника та РНОКПГІ заявника; заяву про відкриття рахунку у будь якій банківській установі. Оскільки відповідної заяви встановленого зразку (згідно додатку 4 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 р. за № 135/13402) та пакету документів (завіреного належним чином) на недоотриману пенсію протягом визначеного законодавством терміну не надходило, питання щодо отримання недоотриманої пенсії позивач має право вирішити в судовому порядку.

Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , позивач звернулася до суду з цією позовною заявою.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 52 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV визначено, що Сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.

У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 36 цього Закону непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-ХІІ).

Частинами 1-3 ст. 61 Закону №2262-ХІІ визначено, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.

Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Отже, Закон №2262-ХІІ визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті. Тобто, у разі переходу до вказаних осіб належних спадкодавцеві соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв`язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 Закону №2262-ХІІ зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 16.05.2023 у справі №420/288/21).

У постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №200/10269/19-а сформульовано висновок про те, що фактично законом встановлено переважне право членів сім`ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.

Такий висновок Верховного Суду стосується випадків, коли члени сім`ї пенсіонера або особа, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, реалізувала своє право на неодержану пенсію в порядку, встановленому частиною першою статті 52 Закону №1058-ІV та частиною першою статті 61 Закону №2262-ХІІ, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, проте не отримала таку виплату й оскаржує прийняте суб`єктом владних повноважень рішення з цього питання (зазначену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 06.04.2022 у справі №200/10136/20-а, від 09.06.2022 у справі №200/12094/18-а).

Аналогічний підхід до правозастосування викладено в постановах Верховного Суду від 16.05.2023 у справі №420/288/21, від 27.09.2023 у справі №420/16546/21, від 22.11.2023 у справі №420/1966/19, від 15.12.2023 у справі №805/2628/18-а.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Порядок подання відповідною особою заяви про виплату недоодержаної пенсії, її форма, а також перелік необхідних документів визначені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №135/13402; далі - Порядок №3-1).

Так, заява про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4 до цього Порядку) подається заявником до органу, що призначає пенсію.

Відповідно до пунктів 9, 12 розділу ІІ Порядку №3-1 разом із заявою про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подаються такі документи: 1) свідоцтво про смерть пенсіонера; 2) документи, що підтверджують належність членів сім`ї до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника, які передбачені пунктом 3 цього розділу; 3) документи, що засвідчують родинні відносини з померлим пенсіонером, які передбачені пунктом 12 цього розділу, та відомості про проживання з пенсіонером на день його смерті (у разі неможливості надати такі документи факт проживання з пенсіонером встановлюється у судовому порядку) (для виплати членам сім`ї, що не належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника). За документи про родинні відносини приймаються: 1) паспорт громадянина України; 2) свідоцтво про народження; 3) свідоцтво про шлюб; 4) рішення суду.

При вирішенні спору суд враховує, що позивач, як дочка померлого пенсіонера, у порядку ч. 1 ст. 61 Закону №2262-ХІІ звернулась до відповідача, із заявою про виплату сум пенсії, що підлягали виплаті померлої матері та залишилися недоодержаними у зв`язку з її смертю, з дотриманням строку, визначеного ч. 3 ст. 61 Закону №2262-ХІІ.

Так, мати позивача ОСОБА_2 помела ІНФОРМАЦІЯ_1 , тоді як із заявою позивач звернулась 12.11.2025 року, тобто не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Доводи відповідача про недотримання позивачем порядку звернення, судом відхиляються, адже вони не підтверджені жодними доказами.

Отже, у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у виплаті позивачу пенсії згідно з ч. 1 ст. 61 Закону №2262-ХІІ, як дочці померлого пенсіонера, що проживала разом з нею, недоодержаної у зв`язку зі смертю у розмірі 591979,65 грн., нарахованої на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 у справі №160/31244/24. Розмір заборгованості підтверджено відповідачем у листі від 06.03.2025 року за №11120-5836/Г-01/8-0400/25.

Твердження відповідача, що для забезпечення виконання зазначеного рішення суду в частині виплати коштів позивач має право звернутися до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, суд відхиляє та зазначає, що, оскільки правовідносини щодо виплати суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, є відмінними від правовідносин, які виникають у ході виконання судових рішень.

Стаття 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» прямо зобов`язує відповідача виплатити недоодержану пенсіонером пенсію у зв`язку з його смертю, особам, які належать до кола осіб, визначених цією ж статтею та які звернулись за такою виплатою.

Те, що недоодержана пенсія нарахована на виконання судового рішення, не змінює її правову природу.

Таким чином, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , є протиправними.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області здійснити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) виплату нарахованої та недоодержаної за життя ОСОБА_2 пенсії, у зв`язку з її смертю.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина 2 статті 19 Основного Закону України).

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 №17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).

Аналіз прецедентної практики Європейського суду з прав людини дає підстави для формування позиції, що при вирішенні питань щодо порушення державами учасницями Ради Європи положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї велика увага акцентується на дотриманні державною принципу "правомірних або законних очікувань" та захисту прав людини через призму цього принципу.

У справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" та "Федоренко проти України" Європейський суд з прав людини констатував, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У Рішенні від 20.10.2011 у справі "Rysovskyy v. Ukraine" Суд Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб ("Beyeler v. Italy", "Oneryildiz v. Turkey", "Megadat.com S.r.l. v. Moldova", "Moskal v. Poland").

У пункті 145 рішення у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

У пункті 50 рішення по справі "Щокін проти України" Європейський суд з прав людини вказує, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом".

Тобто, Європейський суд з прав людини зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та сформував позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат, в тому числі і пенсійних на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України").

Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Прийняття рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Отже в даному випадку суд вважає, що належним способом захисту прав позивача у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області здійснити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) виплату нарахованої та недоодержаної за життя ОСОБА_2 пенсії, у зв`язку з її смертю.

Інші доводи не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Окрім того, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з частиною 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до приписів частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 139, 159, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) виплату нарахованої та недоодержаної за життя ОСОБА_2 пенсії, у зв`язку з її смертю.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 04.06.2026 року.

Суддя О.М. Неклеса