Рішення № 137114476, 04.06.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/5173/26

Справа № 522/1380/26-Е

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Костинюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Одеської обласної прокуратури, за участі третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 02.02.2026 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Одеської обласної прокуратури, за участі третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та просить:

- припинити завдання ОСОБА_1 моральних страждань, які дорівнюють рівня катування, що продовжують умисно завдаватися відповідачами та третіми особами на користь злочинної організації, яка виготовила підроблені документи на ім`я ОСОБА_7 на так званий «пором « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

- стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок, завданої цілеспрямованою, умисною, систематичною та скоординованою незаконною бездіяльністю та діями відповідачів на користь злочинної організації, яка виготовила підроблені документи на ім`я ОСОБА_7 на так званий «пором « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Позовні вимоги мотивовані тим, що моральну шкоду завдано позивачу у кримінальному провадженні №12017160150003076, яке розпочате у 2017 році, де предметом розслідування є незаконне заволодіння об`єктом водного транспорту паромом ВИЛ-0224-К (незаконно перейменований на «Кислицький») членами організованої злочинної організації ОСОБА_7 та ОСОБА_8 шляхом використання завідомо підроблених документів, виготовлених на ім`я ОСОБА_7 .

ОСОБА_1 вказує, що центральним доказом підроблення є «Акт технічного нагляду судна» від 15.11.2015, нібито підписаний інженером-інспектором ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть НОМЕР_1 , актовий запис № 6027 від 11.07.2007). Біологічно неможливо, щоб померла у 2007 році особа підписувала документи у 2015 році. Додатково встановлено підроблення «Договору купівлі-продажу судна» від 14.02.2003, підписаного від імені СВК «Кислицький» ОСОБА_10 , який припинив роботу в кооперативі 02.01.2002 (за рік до підписання). Техніко-криміналістичний аналіз виявив використання підробленої печатки без дефекту оригінальної. Реєстрація порому на ім`я ОСОБА_7 13.10.2017 здійснена на підставі звичайних ксерокопій підроблених документів замість оригіналів. Незважаючи на абсолютно беззаперечні докази підроблення, відповідачі протягом понад 8 років (з 30.10.2017 до січня 2026) систематично, умисно, цілеспрямовано та скоординовано саботують розслідування: а) не повідомлено про підозру жодній особі, не складено обвинувальний акт; б) не призначено техніко-криміналістичну експертизу печатки на договорі 2003 року; в) не допитано працівників Укртрансбезпеки, які прийняли підроблені ксерокопії; г) не проведено обшуків для виявлення знарядь підроблення; д) систематично ігноруються всі клопотання позивача як потерпілої. Ця бездіяльність має умисний характер, спрямована на захист інтересів злочинної організації та офіційно констатована численними ухвалами слідчих суддів Овідіопольського, Приморського та Ізмаїльського районних судів.

Безпосереднім наслідком протиправної бездіяльності відповідачів є завдання позивачу тяжкої моральної шкоди, що виражається у: а) глибоких психологічних стражданнях від безпорадності перед злочинністю, яка використовує підроблені документи з підписами мертвих людей за потурання поліції та прокуратури; б) систематичному приниженні гідності через необхідність протягом 8 років боротися з тими, хто за законом зобов`язаний захищати права потерпілої; в) постійному стресі та фізичному виснаженні (позивач літня жінка); г) матеріальному зубожінні внаслідок знищення підприємницької діяльності ТОВ «Злагода»; д) систематичному катуванні через цілеспрямоване знущання слідчих, демонстративне знищення доказів, публічні глузування. Позивачка оцінєю завдану моральну шкоду у розмірі 150 000 грн з огляду на тяжкість, тривалість та умисний характер порушення, вік та стан здоров`я позивача, міжнародне визнання порушень та необхідність превенції подібних порушень у майбутньому.

ОСОБА_1 вказує, що рішенням ЄСПЛ від 28 серпня 2025 року у справі «ТОВ «Злагода» та Слободенюк проти України» (заяви № 4735/22 та 4896/22) вже встановлено порушення Україною статті 6 § 1 Конвенції (право на справедливий суд у розумні строки) та статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту). ЄСПЛ констатував, що понад 20 цивільних проваджень проти ОСОБА_7 тривали неприпустимо довго понад 6 років у першій інстанції. Суд підтвердив, що українська судова та правоохоронна системи виявилися неспроможними вчасно зупинити використання підроблених документів. Позивачка вказує, що прокуратура не може встановити осіб, які вчинили підробку, однак позивачка з цим не погоджується з огляду на те, що документи використовувалися конкретно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 для реєстрації майна на їхню користь, а отже, коло бенефіціарів та виконавців є очевидним.

ОСОБА_1 відзначає, що позиція Одеської обласної прокуратури, виражена у низці листів від січня 2026 року, демонструє стійку тенденцію до уникнення безпосереднього втручання у хід розслідування, перекладаючи відповідальність на нижчестоящу ланку Чорноморську окружну прокуратуру. Усі отримані від ОСОБА_1 звернення та претензії обласна інстанція розглядає крізь призму «організації розгляду в межах компетенції», що фактично означає транзитне пересилання документів до органу, чия діяльність (або бездіяльність) оскаржується.

Позивачка наголошує, що відшкодування моральної шкоди у розмірі 150 000 грн є абсолютно справедливим з огляду на: безпрецедентну тривалість (8 років); тяжкість порушення; характер страждань; вік позивачки; умисний характер бездіяльності; міжнародне визнання порушень; необхідність превентивного впливу для захисту національної безпеки України.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа надійшла у провадження судді Павлик І.А.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 05.02.2026 відмовлено у задоволенні заяви Стойкової Л.К. про відвід судді Павлик І.А. Заявлено суддею Павлик І.А. самовідвід від розгляду справи №522/1380/26-Е.

В результаті повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа надійшла у провадження судді Бондаря В.Я. 06.02.2026.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 10.02.2026 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 24.03.2026.

До суду 02.03.2026 надійшов відзив представника Головного управління Національної поліції в Одеській області, згідно якого просить відмовити у задоволенні позову.

На обґрунтування відзиву зазначено, що позов побудований переважно на загальних твердженнях та емоційних оцінках, а не на доказах, містить припущення про нібито умисну та узгоджену бездіяльність посадових осіб, яка ніякими належним доказами не підтверджена, фактично підміняє порядок оскарження дій/бездіяльності у кримінальному провадженні цивільним позовом про стягнення шкоди та не містить доказів, які підтверджують обов`язкові підстави відповідальності (протиправність, шкоду, причинний зв`язок, обґрунтований розмір компенсацій). Довідка про стан досудового розслідування прямо підтверджує, що у кримінальному провадженні №120171601500003076 значна кількість процесуальних та слідчих дій, а, отже, твердження про умисну бездіяльність спростовані. На думку відповідача, позивач не навів належного доказового масиву, який би встановлював саме незаконну бездіяльність конкретних посадових осіб ГУНП, не розмежував повноваження органу дізнання / слідства та процесуального керівництва (прокуратури), не провів причинний зв`язок між конкретним невчиненням дій у визначений КПК строк і заявленою сумою моральної шкоди. Заявлений розмір моральної шкоди не обґрунтований належним розрахунком, а посилання на практику ЄСПЛ від 28.08.2025 не доводить підстав для задоволення позову. Також ГУНП в Одеській області вказує, що належним відповідачем є держава, тому у разі задоволення позову стягнення має проводитися за рахунок Державного бюджету України.

До суду 04.03.2026 надійшов відзив представника Одеської обласної прокуратури Дяченко С.В., яким просить відмовити у задоволенні позову, оскільки Одеська обласна прокуратура є неналежним відповідачем у справі та не здійснювала процесуальне керівництво у кримінальному провадженні. Позивачем не доведено ані протиправність дій обласної прокуратури та її посадових осіб, ані наявності шкоди, ані причинний зв`язок між такою поведінкою та шкодою, якщо припустити її наявність, через що вимоги про стягнення шкоди задоволенню не підлягають. Судовими рішеннями на якій посилається ОСОБА_1 як на підтвердження своїх вимог до обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, факт виготовлення відповідачем чи його посадовими особами «підроблених документів для цілей вчинення численних злочинів, спрямованих на злочинне позбавлення майна» не встановлювався, тому позивачем не доведено протиправність дій Одеської обласної прокуратури, що виключає наявність підстав для стягнення шкоди.

Ухвалою від 23.03.2026 задоволено клопотання представника позивача Ягунова Д.В. про участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції.

У підготовчому засіданні 24.03.2026 проведеному за участі представника Одеської обласної прокуратури Балабан В.В. та представника Головного управління Національної поліції в Одеській області - Дмитрієнко К.В., за відсутності представника позивача Ягунова Д.В., який не підключився до відеоконференції, був офлайн у системі ВКЗ, судом відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення третьої особи, повернуто без розгляду клопотання за вхідними №8313/26 та 8468/26 (про долучення доказів), відмовлено у задоволенні клопотання 8545/26, суд залучив до участі у справі ОСОБА_11 в якості третьої особи внаслідок задоволення клопотання позивача. Клопотання позивача №9060/26 про долучення доказів отримання копії позову взято до уваги. Клопотання ОСОБА_1 про долучення доказів №9653/26, №10092/26, №12560/26 залишено без розгляду, відмовлено задоволені клопотання №10339, №11669/26 про долучення доказів, взято до уваги повідомлення позивача про знищення парому, клопотання №13280/26, №13316/26. Задоволено клопотання представника ГУНП в Одеській області про продовження процесуального строку на подання відзиву. Прийнято відзив ГУНП в Одеській області від 02.03.2026 та поновлено строк та прийнято відзив Одеської обласної прокуратури від 04.03.2026. Залишено без розгляду клопотання №20152/26 про ознайомлення. В результаті проведення підготовчого засідання було закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 30.04.2026.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 27.03.2026 відмовлено у задоволенні заяви вхідний №21614/26 та вхідний №21629/26 представника позивача ОСОБА_12 про відвід судді Бондаря В.Я. Заяву передано до канцелярії для визначення судді, який буде вирішувати питання про відвід судді.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси суддя Ярема Х.С. від 01.04.2026 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача Ягунова Д.В. про відвід судді Бондаря В.Я.

До суду 17.04.2026 надійшли письмові пояснення третьої особи ОСОБА_4 у яких вказує, що була процесуальним керівником у кримінальному провадженні №12011601500003076, вказує, що незгода позивача з листами Чорноморської окружної прокуратури на її численні звернення не свідчить про їх протиправність, неодноразово процесуальними керівниками надавалися вказівки у кримінальному провадженні, сам факт тривалості розслідування не свідчить про протиправну бездіяльність прокурора.

До суду 20.04.2026 надійшли додаткові пояснення Одеської обласної прокуратури.

До суду 24.04.2026 надійшли додаткові пояснення ОСОБА_4 у яких повідомила про скерування до суду клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п3-1 ч.1 ст.284 КПК України.

У судовому засіданні 30.04.2026 проведеному за участі представника Одеської обласної прокуратури Балабан В.В. та представника Головного управління Національної поліції в Одеській області - Дмитрієнко К.В., за відсутності представника позивача Ягунова Д.В., який не підключився до відеоконференції, був офлайн у системі ВКЗ, розглядалася заява представника позивача про закриття провадження у справі, з метою постановлення ухвали оголошено перерву до 07.05.2026.

Ухвалою від 07.05.2026 задоволено клопотання представника ОСОБА_1 Ягунова Д.В. про відкликання заяви про закриття провадження у справі від 05.05.2026, заяву ОСОБА_12 про закриття провадження від 27.04.2026 залишено без розгляду.

У судовому засіданні 07.05.2026 проведеному за участі представника Одеської обласної прокуратури Балабан В.В. та представника Головного управління Національної поліції в Одеській області - Дмитрієнко К.В. та представника позивача Ягунова Д.В. було задоволено клопотання адвоката Ягунова Д.В. про відкладення розгляду справи, наступне засідання призначено на 14.05.2026.

У судовому засіданні 14.05.2026 проведеному за участі представника ОСОБА_1 ОСОБА_12 , який брав участь у засіданні в режимі відеоконфереції, представника Одеської обласної прокуратури Балабан В.В. та представника Головного управління Національної поліції в Одеській області - Дмитрієнко К.В., суд залишив без розгляду клопотання про продовження підготовчого засідання та долучення доказів №21641/26, клопотання №22095/26 про поновлення підготовчого провадження та долучення доказів, залишено без розгляду додаткові пояснення №22783/26, прийнято письмові пояснення третьої особи ОСОБА_4 та відмовлено у задоволені клопотання №330033/26 про вилученні вказаної третьої особи. Судом прийнято додаткові пояснення третьої особи №29760/26. Відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача №34207/26, залишено без розгляду клопотання №35310/26. Представником позивача у судовому засіданні було заявлено відвід представникам відповідачів, у задоволенні такого відводу суд на місці відмовив. Суд перейшов до стадії надання вступного слова. Представник позивача Ягунов Д.В. підтримав позовну заяву. Представник Одеської обласної прокуратури Балабан В.В. вказав, що Одеська обласна прокуратура не була процесуальним керівником у кримінальному провадженні, позов про відшкодування шкоди є необґрунтованим. Представник ГУНП в Одеській області Дмитрієнко К.В. вказала, що ГУНП позов не визнає, просить відмовити у задоволенні позову. У результаті проведеного п`ятигодинного засідання за заявою представника позивача було оголошено перерву до 22.05.2026.

У судовому засіданні 22.05.2026 проведеному за участі представника ОСОБА_1 Ягунова Д.В., який брав участь у засіданні в режимі відеоконфереції, представника Одеської обласної прокуратури Балабан В.В. та представника Головного управління Національної поліції в Одеській області - Дмитрієнко К.В., адвокат Ягунов Д.В. вказав, що не буде ставати свідком злочину, тому хоче залишити судове засідання і просив всі засідання проводити без його участі, після чого покинув засідання. Суд взяв до відомо клопотання представника позивача №35790/26, суд залишив без розгляду клопотання №36028/26 про занесення таблиці до протоколу судового засідання, також залишено без розгляду клопотання №36346/26, №36423/26, 36853/26, клопотання №37483/26 повернуто без розгляду, адже стосується іншої справи, прийнято до уваги клопотання представника позивача №37637/26, також з підстав пропуску строку залишено без розгляду пояснення третьої особи ОСОБА_6 №37937/26. Суд перейшов до стадії дослідження доказів, після закінчення дослідження доказів перейшов до судових дебатів. Прокурор Балабан В.В. вказала, що немає підстав для задоволення позову. Представник ГУНП в Одеській області Дмитрієнко К.В. просила відмовити у задоволенні позову.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду повідомлялися у встановленому законом порядку.

Частиною 1 статті 244 ЦПК України передбачено, що після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

У судовому засіданні 22.05.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення та оголосив, що проголошення рішення відбудеться 04.06.2025 о 12:15 год.

Протокол судового засідання 22.05.2026 отриманий представником позивача в електронний кабінет 26.05.2026, тобто з цього часу представник позивача обізнаний про те, що суд перейшов до стадії ухвалення рішення.

Під час перебування суду на стадії ухвалення рішення, стороною позивача подані наступні клопотання:

- 38594/26 від 25.05.2026 про затвердження мирової угоди:

- 38486/26 від 25.05.2026 про внесення до протоколу усіх питань-відповідей:

- 38555/26 від 25.05.2026 про поновлення строку та долучення листа Одеської обласної прокуратури;

- 38981/26 від 26.05.2026 про долучення до справи прес-релізу;

- 39021/26 від 26.05.2026 про зазначення в описовій та мотивувальній частині рішення розгорнутої правової оцінки кожному з клопотань позивача та фіксацію фактів;

- 39028/26 від 26.05.2026 заява про відвід, яка залишена без розгляду ухвалою від 26.05.2026:

- 39438/26 від 27.05.2026 про відображення у мотивувальній частині рішення позиції представників відповідачів;

- 39448/26 від 27.05.2026 про відвід секретаря судового засідання, розглянута ухвалою від 27.05.2026, якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_12 ;

- 39472/26 від 27.05.2026 письмові зауваження з приводу неповноти або неправильності протоколу вчинення окремої процесуальної дії;

- 39503/26 від 27.05.2026 письмові заперечення на дії та бездіяльність головуючого у яких адвокат Ягунов Д.В. просить відобразити у мотивувальній частині рішення певні факти;

- 39898/26 від 28.05.2026 письмові зауваження з приводу неповноти або неправильності протоколу вчинення окремої процесуальної дії;

- 40153/26 від 28.05.2026 заява про відвід судді, яка залишена без розгляду ухвалою суду від 29.05.2026;

- 40664/26 від 01.06.2026 заява про відвід судді, у задоволенні якої відмовлено ухвалою від 01.06.2026;

- 40763/26 від 01.06.2026 про повернення до стадії дослідження доказів та пояснення сторін, у зв`язку з новими обставинами, що мають суттєве значення для вирішення справи;

- 40813/26 від 01.06.2026 про відвід судді, така заява повернута заявнику ухвалою від 02.06.2026 внаслідок визнання дій представника позивача Ягунова Д.В. зловживанням процесуальними правами;

- 41498/26 від 03.06.2026 про відвід судді, яка повернута ухвалою від 03.06.2026 внаслідок визнання дій представника позивача Ягунова Д.В. зловживанням процесуальними правами;

- 41529/26 від 03.06.2026 по поновлення судового розгляду.

Також за час перебування суду на стадії ухвалення рішення стороною позивача подано 10 заяв / листів за допомогою електронної пошти.

Суд зазначає, що частиною 2 ст.245 ЦПК України втручання у процес ухвалення судом судового рішення забороняється, чим законодавець встановлює інформаційний вакум щодо впливу на суддю.

Суд констатує про наявність двох форм втручання: процесуальне та позапроцесуальне. Позапроцесуальне втручання є складом дисциплінарного, кримінального правопорушення. Що стосується процесуального втручання, то однією з форм процесуального втручання у процес ухвалення рішення є зловживання процесуальними правами.

Враховуючи наведене, судом були повернуті дві заяви про відвід головуючого представника позивача Ягунова Д.В.

Щодо поданих заяв під час перебування суду на стадії ухвалення рішення, які суд також розцінює як процесуальне втручання у процес ухвалення рішення, суд зазначає наступне.

По-перше, частина заяв не містить вимог, які потребують вирішення, наприклад, клопотання про відображення у рішенні суду позицій, фактів та всіх клопотань, долучення прес-релізу та інше.

По-друге, відповідно до ч. 8 ст. 14 ЦПК України особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, можуть подати процесуальні, інші документи, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Позивачка та її представник зареєстровані в ЄСІТС, тому всі клопотання подані за допомогою електронної пошти суд вважає не підписаними та повертає.

Щодо письмових зауважень на протокол судового засідання, то згідно ч.1 ст.249 ЦПК України учасники справи мають право ознайомитися із технічним записом судового засідання, протоколом судового засідання та протягом п`яти днів з дня проголошення рішення у справі подати до суду письмові зауваження щодо неповноти або неправильності їх запису. Представником позивача передчасно подані зауваження.

Щодо заперечення на дії та бездіяльність головуючого, то цивільний процес не передбачає зібрання доказів за власної ініціативи у такій категорії справ, а винесення окремої ухвали є правом суду, а не вимогою позивача.

Щодо повернення до стадії дослідження доказів, то ч.2 ст.244 ЦПК України передбачено, якщо під час ухвалення рішення виникає потреба з`ясувати будь-яку обставину шляхом повторного допиту свідків або вчинення певної процесуальної дії, суд, не приймаючи рішення, постановляє ухвалу про поновлення судового розгляду. Разом з тим, підстав для поновлення судового розгляду судом не встановлено.

Заява про затвердження мирової угоди не приймається судом, адже подана стороною позивача, тобто це не мирова угода затверджена учасниками справи, а пропозиція укласти мирову угоду, яка залишена без реагування відповідачів.

Згідно ч.5 ст.177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Докази подані пізніше подання позову без вмотивованого прохання про поновлення строків не прийняті судом, адже суд не вправі поновлювати стороні пропущений процесуальний строк за власної ініціативи.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Предметом позову ОСОБА_1 є відшкодування моральної шкоди, підставами позову є бездіяльність відповідачів у кримінальному провадженні №12017160150003076.

Судом встановлено, що відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області розглядається кримінальне провадження №12017160150003076 від 30.10.2017 за ст.356 (самоправство), ч.1 ст.358, ч.2 ст.358 (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів) КК України під керівництвом Чорноморської окружної прокуратури Одеської області.

Відтак, у рамках кримінального провадження №12017160150003076 винесені наступні ухвали, які підтверджують бездіяльність, про які вказано стороною позивача.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 01 червня 2022 року у справі №509/1820/22 скаргу адвоката Ягунова Дмитра Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність дізнавача задоволено. Зобов`язано дізнавача СД ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області розглянути раніше подане адвокатом Ягуновим Дмитром Вікторовичем в інтересах ОСОБА_1 клопотання від 23.05.2022 про виконання процесуальних дій, у кримінальному провадженні №12017160150003076 від 30.10.2017 року в порядку, передбаченому ст. 220 КПК України та винести вмотивоване процесуальне рішення.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 01 червня 2022 року у справі №509/1821/22 скаргу адвоката Ягунова Дмитра Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність дізнавача задоволено. Зобов`язано дізнавача СД ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області розглянути раніше подане адвокатом Ягуновим Дмитром Вікторовичем в інтересах ОСОБА_1 клопотання від 23.05.2022 про виконання процесуальних дій, у кримінальному провадженні №12017160150003076 від 30.10.2017 в порядку, передбаченому ст. 220 КПК України та винести вмотивоване процесуальне рішення.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 01 червня 2022 року у справі №509/1822/22 скаргу адвоката Ягунова Дмитра Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність дізнавача задоволено. Зобов`язано дізнавача СД ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області розглянути раніше подане адвокатом Ягуновим Дмитром Вікторовичем в інтересах ОСОБА_1 клопотання від 23.05.2022 про виконання процесуальних дій, у кримінальному провадженні №12017160150003076 від 30.10.2017 в порядку, передбаченому ст. 220 КПК України та винести вмотивоване процесуальне рішення.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 01 червня 2022 року у справі №509/1823/22 скаргу адвоката Ягунова Дмитра Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність дізнавача задоволено. Зобов`язано дізнавача СД ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області розглянути раніше подане адвокатом Ягуновим Дмитром Вікторовичем в інтересах ОСОБА_1 клопотання від 23.05.2022 про виконання процесуальних дій, у кримінальному провадженні №12017160150003076 від 30.10.2017 в порядку, передбаченому ст. 220 КПК України та винести вмотивоване процесуальне рішення.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 01 червня 2022 року у справі №509/1824/22 скаргу адвоката Ягунова Дмитра Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність дізнавача задоволено. Зобов`язано дізнавача СД ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області розглянути раніше подане адвокатом Ягуновим Дмитром Вікторовичем в інтересах ОСОБА_1 клопотання від 23.05.2022 про виконання процесуальних дій, у кримінальному провадженні №12017160150003076 від 30.10.2017 в порядку, передбаченому ст. 220 КПК України та винести вмотивоване процесуальне рішення.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 червня 2022 року у справі №509/2002/22 задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність дізнавача. Зобов`язано дізнавача СД ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області розглянути раніше подане ОСОБА_1 клопотання від 01.06.2022 про виконання процесуальних дій, у кримінальному провадженні №12017160150003076 від 30.10.2017 в порядку, передбаченому ст. 220 КПК України та винести вмотивоване процесуальне рішення.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 червня 2022 року у справі №509/2003/22 задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність дізнавача. Зобов`язано дізнавача СД ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області розглянути раніше подане ОСОБА_1 клопотання від 01.06.2022 про виконання процесуальних дій, у кримінальному провадженні №12017160150003076 від 30.10.2017 в порядку, передбаченому ст. 220 КПК України та винести вмотивоване процесуальне рішення.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 червня 2022 року у справі №509/2028/22 задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність дізнавача. Зобов`язано дізнавача СД ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області розглянути раніше подане ОСОБА_1 клопотання від 07.06.2022 про виконання процесуальних дій, у кримінальному провадженні №12017160150003076 від 30.10.2017 в порядку, передбаченому ст. 220 КПК України та винести вмотивоване процесуальне рішення.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 червня 2022 року у справі №509/2123/22 задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність дізнавача. Зобов`язано дізнавача СД ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області розглянути раніше подане ОСОБА_1 клопотання від 10.06.2022 про виконання процесуальних дій, у кримінальному провадженні №12017160150003076 від 30.10.2017 в порядку, передбаченому ст. 220 КПК України та винести вмотивоване процесуальне рішення.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 жовтня 2022 року у справі №509/4537/22 задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність дізнавача. Зобов`язано дізнавача СД ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області розглянути раніше подане ОСОБА_1 клопотання від 21.10.2022 про виконання процесуальних дій, у кримінальному провадженні №12017160150003076 від 30.10.2017 в порядку, передбаченому ст. 220 КПК України та винести вмотивоване процесуальне рішення.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 жовтня 2022 року у справі №509/4538/22 задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність дізнавача. Зобов`язано дізнавача СД ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області розглянути раніше подане ОСОБА_1 клопотання від 21.10.2022 про виконання процесуальних дій, у кримінальному провадженні №12017160150003076 від 30.10.2017 в порядку, передбаченому ст. 220 КПК України та винести вмотивоване процесуальне рішення.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 жовтня 2022 року у справі №509/4539/22 задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність дізнавача. Зобов`язано дізнавача СД ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області розглянути раніше подане ОСОБА_1 клопотання від 21.10.2022 про виконання процесуальних дій, у кримінальному провадженні №12017160150003076 від 30.10.2017 в порядку, передбаченому ст. 220 КПК України та винести вмотивоване процесуальне рішення.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 жовтня 2022 року у справі №509/4540/22 задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність дізнавача. Зобов`язано дізнавача СД ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області розглянути раніше подане ОСОБА_1 клопотання від 21.10.2022 про виконання процесуальних дій, у кримінальному провадженні №12017160150003076 від 30.10.2017 в порядку, передбаченому ст. 220 КПК України та винести вмотивоване процесуальне рішення.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 жовтня 2022 року у справі №509/4552/22 задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність дізнавача. Зобов`язано дізнавача СД ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області розглянути раніше подане ОСОБА_1 клопотання від 21.10.2022 про виконання процесуальних дій, у кримінальному провадженні №12017160150003076 від 30.10.2017 в порядку, передбаченому ст. 220 КПК України та винести вмотивоване процесуальне рішення.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 жовтня 2022 року у справі №509/4553/22 задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність дізнавача. Зобов`язано дізнавача СД ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області розглянути раніше подане ОСОБА_1 клопотання від 22.10.2022 про виконання процесуальних дій, у кримінальному провадженні №12017160150003076 від 30.10.2017 в порядку, передбаченому ст. 220 КПК України та винести вмотивоване процесуальне рішення.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 листопада 2022 року у справі №509/4698/22 задоволено скаргу потерпілої ОСОБА_1 на бездіяльність дізнавача. Зобов`язано дізнавача-начальника СД відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції № 2 ГУ НП в Одеській області Реміцького Н.В., який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017160150003076 від 30.10.2017 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 358, ч.2 ст. 358, ст. 356 КК України, - повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 31.10.2022, за результатами розгляду винести вмотивовану постанову та повідомити заявника про результати її розгляду.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 07 лютого 2023 року у справі №509/556/23 задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність дізнавача. Зобов`язано дізнавача СД ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області розглянути раніше подане ОСОБА_1 клопотання від 30.01.2023 про виконання процесуальних дій, у кримінальному провадженні №12017160150003076 від 30.10.2017 в порядку, передбаченому ст. 220 КПК України та винести вмотивоване процесуальне рішення.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 лютого 2023 року у справі №509/844/23 задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність дізнавача. Зобов`язано дізнавача СД ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області розглянути раніше подане ОСОБА_1 клопотання від 16.02.2023 про виконання процесуальних дій, у кримінальному провадженні №12017160150003076 від 30.10.2017 в порядку, передбаченому ст. 220 КПК України та винести вмотивоване процесуальне рішення.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 лютого 2023 року у справі №509/868/23 задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність дізнавача. Зобов`язано дізнавача СД ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області розглянути раніше подане ОСОБА_1 клопотання від 17.02.2023 про виконання процесуальних дій, у кримінальному провадженні №12017160150003076 від 30.10.2017 в порядку, передбаченому ст. 220 КПК України та винести вмотивоване процесуальне рішення.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 лютого 2023 року у справі №509/997/23 задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність дізнавача. Зобов`язано дізнавача СД ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області розглянути раніше подане ОСОБА_1 клопотання від 21.02.2023 про виконання процесуальних дій, у кримінальному провадженні №12017160150003076 від 30.10.2017 в порядку, передбаченому ст. 220 КПК України та винести вмотивоване процесуальне рішення.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 лютого 2023 року у справі №509/998/23 задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність дізнавача. Зобов`язано дізнавача СД ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області розглянути раніше подане ОСОБА_1 клопотання від 19.02.2023 про виконання процесуальних дій, у кримінальному провадженні №12017160150003076 від 30.10.2017 в порядку, передбаченому ст. 220 КПК України та винести вмотивоване процесуальне рішення.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 лютого 2023 року у справі №509/1000/23 задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність дізнавача. Зобов`язано дізнавача СД ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області розглянути раніше подане ОСОБА_1 клопотання від 17.02.2023 про виконання процесуальних дій, у кримінальному провадженні №12017160150003076 від 30.10.2017 в порядку, передбаченому ст. 220 КПК України та винести вмотивоване процесуальне рішення.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 березня 2023 року у справі №509/1007/23 задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність дізнавача. Зобов`язано дізнавача СД ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області розглянути раніше подане ОСОБА_1 клопотання від 21.02.2023 про виконання процесуальних дій, у кримінальному провадженні №12017160150003076 від 30.10.2017 в порядку, передбаченому ст. 220 КПК України та винести вмотивоване процесуальне рішення.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 березня 2023 року у справі №509/1013/23 задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність дізнавача. Зобов`язано дізнавача СД ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області розглянути раніше подане ОСОБА_1 клопотання від 23.02.2023 про виконання процесуальних дій, у кримінальному провадженні №12017160150003076 від 30.10.2017 в порядку, передбаченому ст. 220 КПК України та винести вмотивоване процесуальне рішення.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 березня 2023 року у справі №509/1035/23 задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність дізнавача. Зобов`язано дізнавача СД ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області розглянути раніше подане ОСОБА_1 клопотання від 27.02.2023 про виконання процесуальних дій, у кримінальному провадженні №12017160150003076 від 30.10.2017 в порядку, передбаченому ст. 220 КПК України та винести вмотивоване процесуальне рішення.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 березня 2023 року у справі №509/1367/23 задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність дізнавача. Зобов`язано дізнавача СД ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області розглянути раніше подане ОСОБА_1 клопотання від 14.03.2023 про виконання процесуальних дій, у кримінальному провадженні №12017160150003076 від 30.10.2017 в порядку, передбаченому ст. 220 КПК України та винести вмотивоване процесуальне рішення.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 березня 2023 року у справі №509/1368/23 задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність дізнавача. Зобов`язано дізнавача СД ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області розглянути раніше подане ОСОБА_1 клопотання від 13.03.2023 про виконання процесуальних дій, у кримінальному провадженні №12017160150003076 від 30.10.2017 в порядку, передбаченому ст. 220 КПК України та винести вмотивоване процесуальне рішення.

Станом на час розгляду справи з офіційного веб-сайту судової влади вбачається, що ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 01.06.2026 у справі №509/744/26 відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Чорноморської окружної прокуратури Одеської області про закриття кримінального провадження №12017160150003076 від 30.10.2017, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст.358, ст.356 КК України, на підставі п.3-1 ч.1 ст.284 КПК України.

Отже, вищевказаними ухвалами Овідіопольського районного суду Одеської області встановлено бездіяльність дізнавача у кримінальному провадженні №12017160150003076, тому доводи позивача в цій частині є підтвердженими.

При тому, суд відхиляє доводи представника ГУНП в Одеській області про те, що було пророблено великий обсяг роботи у кримінальному провадженні, адже предметом позову є стягнення шкоди, яка завдана бездіяльністю і така підтверджена матеріалами справи.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд не приймає до уваги інші докази подані позивачем, як неналежні, адже не стосуються предмету доказування, яким є виключно бездіяльність у кримінальному провадженні №12017160150003076.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативнорозшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (ч. 2 ст. 1176 ЦК Закон № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Стаття 1176 ЦК України та Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не підлягаю застосуванню до правовідносин сторін, оскільки статус ОСОБА_1 в кримінальному провадженні є потерпіла та цивільний позивач.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст.1174 ЦК.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за ст.ст.1166, 1167, 1174 ЦК доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Згідно частини 1 та 4 статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

У пункті 82 рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» зазначено, що ст. 13 Конвенції гарантує наявність на національному рівні засобу юридичного захисту для забезпечення дотримання суті конвенційних прав і свобод, у якій формі вони не закріплювались в національному правопорядку. Особа на практиці повинна мати можливість скористатись ефективним засобом захисту, тобто засобами, які б запобігли вчиненню порушень чи їх продовженню або забезпечили заявнику відповідне відшкодування.

Отже, відсутність на національному рівні ефективного юридичного захисту для забезпечення дотримання суті конвенційних прав не може бути перешкодою у реалізації особою таких прав та свобод.

Положеннями статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини «STANKOV v. BULGARIA», №68490/01, від 12 липня 2007 року).

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі №180/1735/16-ц (провадження №61-18013сво18).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі №487/6970/20 (провадження №61-1132св22).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі №487/6970/20 (провадження №61-1132св22).

Абзац другий частини 3 статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі №477/874/19 (провадження №14-24цс21).

Як вбачається з матеріалів справи, факт незаконності дій Одеської обласної прокуратури в судовому порядку не встановлено, про що також встановлено у рішеннях Приморського районного суду м.Одеси у справах №522/11751/24-Е, №522/626/24-Е та №522/12145/24-Е.

Враховуючи встановлену бездіяльність дізнавача вищеперерахованими ухвалами Овідідопольського районного суду Одеської області, зважаючи на тривалість такого порушення, суд вважає, що такими діями позивачу спричинено моральну шкоду, яка викликана необхідністю вчинення додаткових та тривалих дій задля вчинення дій у кримінальному провадженні органом розслідування, тобто відновлення своїх прав, та з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд оцінює таку моральну шкоду у розмірі 16 000 грн.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково.

Разом з тим, позивачка просить стягнути моральну шкоду з відповідачів солідарно, що не відповідає приписам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Держава відповідає за своїми зобов`язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення (стаття 174 ЦК України). Це правило стосується як договірної, так і позадоговірної відповідальності держави. З огляду на те, що саме держава наділяє її органи майном, зокрема коштами, ці органи не мають власного майна. Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі незалежно від того, на якому казначейському рахунку вони обліковуються. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати цих коштів є держава Україна. Тому як у спорі щодо відшкодування завданої державою шкоди у грошовому еквіваленті, так і у спорі щодо прострочення виконання обов`язку з виплати такого відшкодування, підтвердженого (визначеного, конкретизованого) у судовому рішенні, суд стягує відповідні суми саме з Державного бюджету України, а не з конкретних рахунків органу державної влади, що представляє інтереси держави у спірних правовідносинах (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц, від 12 липня 2023 року у справі № 757/31372/18-ц, від 03 жовтня 2023 року у справі № 686/7081/21).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року при розгляді справи №910/23967/16 зазначила, що необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, наведена вище норма не встановлює, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.

Таким чином, не коректне формування прохальної частини позову не є підставою для відмови у задоволенні позову, моральна шкода у визначеному розмірі 16 000 грн підлягає стягненню з державного бюджету України.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

З огляду на вищевикладене, в рамках предмету та підстав позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а саме задоволенню підлягають позовні вимоги про стягненню з держави моральної шкоди у розмірі 16 000 грн.

Вимога припинити завдання ОСОБА_1 моральних страждань не підлягає задоволенню, адже не є способом захисту в розумінні ст.16 ЦК України.

Вимога позивача постановити окрему ухвалу про виявленні порушенні не є позовною вимогою, тому не розглядається судом. Як вказувалося вище, постановлення окремої ухвали є правом суду і підстав для винесення окремої ухвали судом не встановлено.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 258-259, 263-265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Одеської обласної прокуратури, за участі третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у розмірі 16 000 (шістнадцять тисяч) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 04 червня 2026 року.

Суддя: В.Я. Бондар